Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи вперше виникли наприкінці ХХ ст. Спочатку вони допомагали селянам збувати їхню продукцію, зменшувати витрати, збільшувати доходи, сьогодні - займаються переробкою сільськогосподарської продукції, забезпечують сільськогосподарських виробників засобами виробництва, надають виробничі технології, транспортні, ремонтні, будівельні, маркетингові та інші послуги. Розвитку кооперації присвячено праці багатьох вчених. Однак проблеми становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні залишаються досить актуальними. Адже питома вага продукції сільського господарства, яка реалізується через кооперативи, становить усього 1 %, тоді як у більшості країн світу - 50 - 80 %. Переломний момент у розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів настав після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови, якою передбачалося створити 10,5 тис. обслуговуючих кооперативів і було виділено 7,2 млрд. грн. У 2009 р. їх кількість зросла з 400 до 655. Проте наступний уряд (М. Азарова) своєю постановою відтермінував попередню програму. У 2012 р. Програма розвитку СОК на 2013 - 2020 роки передбачала створення щороку не менш як 700 - 800 кооперативів, але коштів на це державою не виділялося. На кінець 2014 р. було зареєстровано 1017 кооперативів, з яких працювало 668, або 1 кооператив на 30 населених пунктів. Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів стримують: подвійне оподаткування селянських і фермерських господарств. Незважаючи на те, що СОКам надано статус неприбуткових, у Податковому кодексі відповідна норма відсутня; втрата довіри селян до держави, яка є ініціатором кооперативного руху і вже не раз обіцяла селянам значні переваги кооперації, яка обернулася для них втратою землі, свободи, погіршенням їхнього життя, голодомором. Більшість сільського населення не знає, що таке СОК, і асоціює його з колгоспом, де все стає спільним (земля, худоба, техніка та інше); відсутність коштів для створення обслуговуючих кооперативів; ставлення місцевої адміністрації до створення обслуговуючих кооперативів (не вважає це своїм обов'язком); монополізація ринку місцевою олігархією, яка за безцінь скуповує у селян їхню продукцію; брак лідерів і кадрів на селі, які потрібні для організації обслуговуючих кооперативів; відсутність розвинутого державного дорадництва. Для розвитку сільськогосподарських кооперативів необхідно: проводити послідовну політику підтримки формування матеріально-технічної бази кооперативів; організувати систему поінформованості сільського населення та зміцнювати інформаційну базу; готувати в навчальних закладах лідерів кооперативного руху, зокрема менеджерів-професіоналів; організувати дорадницьку службу серед потенціальних груп, які можуть створити обслуговуючі кооперативи.

  Повний текст PDF - 88.114 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"