Споживчий надлишок є об'єктом уваги класичної та неокласичної політекономії (А. Маршалл). У пострадянських країнах теорія споживчого надлишку викладається в підручниках з мікроекономіки. Мета - аналіз не тільки мікроекономічних, але і макроекономічних аспектів проблеми споживчого надлишку, дослідження економічної політики, орієнтованої на його перерозподіл. Уточнюється концепція споживчого надлишку. Розглянуто інформаційні аспекти вимірювання споживчого надлишку. Запропоновано деякі індикатори для виявлення величини змін споживчого надлишку: динаміка реальної зарплати, рівень споживчої активності та ринкової активності виробника, сукупні споживчі витрати, зміни кількості покупців протягом певного часу, суб'єктивна оцінка індивідами своїх доходів. Має сенс диференціювати всі блага: повністю некорисні; корисні, але за які людина не готова платити їх ринкову ціну; корисні, за які людина готова платити ринкову ціну, але не одержувати при їх споживанні споживчий надлишок; корисні, при споживанні яких людина одержує споживчий надлишок. Ми розглядаємо споживчий надлишок на різних рівнях. З точки зору автора, споживчий надлишок може бути одержаний: окремою людиною від споживання певного блага; усіма споживачами від споживання певного блага; усіма споживачами країни від споживання всіх благ (сукупний споживчий надлишок). Структура сукупного споживчого надлишку - його розподіл між різними благами і групами населення. Обгрунтовується потенціал державної політики з перерозподілу споживчого надлишку. Пропонуються деякі інструменти такого перерозподілу через ціни на блага споживчого призначення: адміністративне регулювання цін; антимонопольні ініціативи; зміни в оподаткуванні (податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизи); тарифи; субсидування виробників шляхом компенсації їх витрат. Держава також може впливати на перерозподіл споживчого надлишку через готовність потенціальних споживачів платити за блага шляхом використання таких інструментів, як: регулювання мінімальної зарплати; прибуткове оподаткування; індексація особистих доходів; регулювання тіньових доходів. Одна з особливостей української економіки - фінансування споживчих надлишків за рахунок боргів з використанням соціальних привілеїв. Вплив деяких інструментів на перерозподіл споживчого надлишку є суперечливим. Регулювання мінімальної зарплати може одночасно як збільшити, так і зменшити споживчий надлишок.

  Повний текст PDF - 139.937 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"