Обгрунтовано теоретико-методологічні засади концептуального підходу і розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо удосконалення державного механізму управління якістю життя населення України. З'ясовано значення поняття "якість життя", виявлено його сутність і характеристики. Проаналізовано еволюцію ролі держави в управлінні якістю життя; досліджено функції і структуру державного управління якістю життя населення та відображено відповідний механізм державного управління у загальному вигляді. Обгрунтовано концептуальний підхід щодо управління якістю життя в рамках системно-еволюційної парадигми. Проведено аналіз якості життя населення України і виявлено відповідну стратегію державного управління якістю життя населення. Для реалізації стратегії державного управління якістю життя населення на різних рівнях управління потрібне правове, інформаційне, фінансове і кадрове забезпечення, характеристики якого визначаються поставленими завданнями й обраним методичним інструментарієм для їх досягнення. Збалансована система показників включає типи даних: інтегральні підсумкові показники якості життя населення (тривалість життя і суб'єктивна задоволеність); регульовані параметри якості життя населення, відображені за допомогою набору індикаторів. Вибір індикаторів здійснюється відповідно до методики "Вимір якості життя в Україні" і включає детальний аналіз середовищ: економічного, соціального, екологічного і суспільно-політичного; зовнішні детермінанти, що включають: державний устрій, технологічний уклад, економічний цикл, культурні характеристики, стан екосистеми. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління якістю життя населення з акцентом на суб'єктивний компонент. Конкретизовано положення стратегії "формування стимулів" у рамках державного механізму управління якістю життя населення для окремих вікових груп. Основна мета застосування поведінкового інструментарію в рамках державного механізму управління якістю життя населення окремих вікових груп полягає у формуванні стимулів для підвищення якості життя (нових стандартів, нових зразків і моделей поведінки) і стимулів для самоорганізації в процесі розвитку. При цьому важливого значення набуває екологічна і гуманістична спрямованість стимулів. Мова йде про ту соціальну групу, у якій відбувається процес примирення з недостатнім рівнем життя, з обмеженням можливостей і відсутністю планів на майбутнє. Обгрунтовано науково-методичні рекомендації щодо організації системи управління даними державного механізму управління якістю життя населення, практичні рекомендації щодо застосування інформаційно- комунікаційних технологій в системі державного управління якістю життя населення на прикладі оптимізації транспортної інфраструктури міста.

  Повний текст PDF - 2.158 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"