Робота здійснена на основі аналізу раритетного різноманіття регіону, який відзначається найбільшою вразливістю в Україні, надмірною фрагментацією та значною деградацією екосистем, ємність яких значною мірою вичерпана. Проведено аналіз систематичної, екологічної та географічної структури созофітів степової зони України та елементів екомережі. Встановлено, що на територіях елементів проектованої екомережі (природних ядер і екокоридорів) зростає 173 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України (ЧКУ) (2009), що становить 73,6 % їхньої чисельності у степовій зоні. Проведений порівняльний аналіз флори раритетних видів степової зони України та в елементах екомережі не виявив суттєвих розбіжностей за його показникамим. Виявлено, що провідні місця в обох аналізованих групах займають види родин Fabaceae, Poaceae і Orchidaceae. Показано, що проектована екомережа значною мірою представляє всі умови для збереження, відновлення та охорони видів, занесених до ЧКУ. Виявлений розподіл раритетного видового складу на територіях адміністративних областей можна прийняти за точку відліку для оцінки ефективності охоплення геосистем, придатних для їхнього збереження, та опрацювання заходів відновлення і охорони, зокрема на ділянках проектованої екомережі. Трапляння видів, занесених до ЧКУ, у елементах проектованої екомережі адміністративних територій є досить нерівномірним і, звичайно, відрізняється від природного. За коефіцієнтом подібності Жаккара між раритетною флорою території адміністративних областей та відмічених у елементах екомережі степової зони України встановлено, що найбільш схожі Херсонська (0,9), Миколаївська (0,61), Донецька (0,7) і Одеська (0,6) області. Виявлена недостатня представленість рідкісних видів степової зони України на територіях елементів екомережі. Певною мірою це зумовлено також ступенем дослідження флори та її раритетної компоненти. Так, меншим значенням коефіцієнта подібності характеризуються Луганська, Запорізька і Дніпропетровська (0,5) області. Найменшими значеннями коефіцієнта подібності у межах степової зони характеризуються Харківська (0,4) і Кіровоградська (0,3) області. Це розходження, зумовлене суб'єктивними причинами, вимагає перегляду окремих методичних підходів, зокрема у раритетній частині "Положення про формування екомережі України". Насамперед, це стосується закріплення принципу пріоритету представленості в елементах екомережі всього або максимально повного раритетного фіторізноманіття адміністративної області або фізико-географічниої території. Не менш важливою має бути повнота популяційної представленості раритетних видів, що є складним завданням, але таким, що має бути розв'язане.

  Повний текст PDF - 502.134 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"