Мета роботи - дослідити активність лактатдегідрогенази (ЛДГ), відсотковий вміст її ізозимів та їх активність у цільній крові та тканинах печінки, стегнового м'яза, головного мозку та сім'яників щурів за тривалого перорального введення таурину. Для цього самців щурів лінії Wistar масою 190 - 220 г розділили на 3 дослідні групи, а потім вводили питну воду (контрольна група) або розчин таурину в розрахунку 40 та 100 мг/кг маси тіла (I та II групи). Сумарну активність ЛДГ визначено спектрофотометрично, відсотковий вміст ізозимів - із використанням електрофорезу в 7,5 %-му поліакриламідному гелі з подальшим фарбуванням за J. Garbus. Виявлено, що у всіх досліджених тканинах збільшувалась загальна активність ЛДГ. У сім'яниках тварин обох дослідних груп і в мозку тварин групи I зростала сума відсоткового вмісту ізозимів, що відповідають за утворення лактату (ЛДГ4+ЛДГ5). У печінці тварин обох дослідних груп та у цільній крові тварин групи II, навпаки, збільшився відсотковий вміст ізозимів, що продукують піруват (ЛДГ1+ЛДГ2). У м'язах тварин обох дослідних груп та у мозку тварин групи II рівновага між вмістом ЛДГ1+ЛДГ2 і ЛДГ4+ЛДГ5 не відрізнялась від контрольних значень, хоча сумарна активність ензиму була істотно вищою, ніж у контролі. Отже, зростання активності ЛДГ в різних тканинах щурів за тривалого введення таурину є тканиноспецифічним і дозозалежним і спричинене збільшенням вмісту різних ізозимів. Таке зростання у тварин групи I лежить в основі адаптаційних механізмів до гіпоксії, спричиненої високими дозами таурину. Для тварин групи II великі дози таурину є токсичними і прямо впливають на процеси в організмі.

  Повний текст PDF - 1.638 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"