Досліджено залежність швидкості дихання пермеабілізованих ацинарних панкреацитів щурів від концентрації у середовищі субстратів окиснення і від вмісту за різних [Са<^>2+] - 10<^>-8 - 10<^>-6 М. Панкреацити пермеабілізували дигітоніном у розрахунку 50 мкг на 1 млн клітин. Швидкість дихання визначено полярографічним методом із використанням електрода Кларка за окиснення сукцинату, а також пірувату чи глутамату в присутності малату. Параметри рівняння Міхаеліса - Ментен розраховували методом Корніш - Боудена або з використанням координат Іді-Гофсті, а параметри рівняння Хілла - координат {v; v/[S]h}. У досліджуваному діапазоні [Сa<^>2+] кінетична залежність дихання за окиснення пірувату описується рівнянням Міхаеліса - Ментен, а за окиснення сукцинату чи глутамату - рівнянням Хілла з h = 1,11 - 1,43 та 0,50 - 0,85 відповідно. Уявна константа напівактивації дихання (K0,5) не зазнавала істотних змін у досліджуваному діапазоні [Ca<^>2+] і становила за 10<^>-7 М Са<^>2+ для сукцинату <$E 0,90~symbol С~0,06> мМ, пірувату - <$E 0,096~symbol С~0,007> мМ, глутамату - <$E 0,34 ~symbol С~0,03> мМ. Максимальна швидкість дихання Vmax за окиснення пірувату зросла від 0,077 до 0,119 і 0,140 нмоль О2/(с-млн клітин) внаслідок підвищення [Ca<^>2+] від 10<^>-7 до <$E 5~times~10 sup -7> чи 10<^>-6 М відповідно. Ca<^>2+ істотно не впливає на Vmax за окислення сукцинату чи глутамату. Отже, підвищення [Ca<^>2+] стимулює дихання мітохондрій ацинарних панкреацитів in situ за окиснення екзогенного пірувату (очевидно внаслідок активації піруватдегідрогенази), але не сукцинату чи глутамату.