Пошкодження ДНК є інформативним біомаркером для молекулярної епідеміології, так як вони пов'язані з багатьма захворюваннями людини. У той же час рівень пошкоджень ДНК може залежати від внутрішніх властивостей, притаманних здоровим людям: спадковості, статі, віку і статури. Мета огляду - узагальнення даних щодо розривів ДНК у здорових людей залежно від їх характеристик у порівняння з даними експериментів і спостережень за тваринами. У лабораторних тварин кількох ліній спостерігають підвищений рівень розривів ДНК, у людини кілька генних поліморфізмів асоційовані з підвищеним рівнем розривів, але вважається, що визначальними є зовнішні фактори. У самців тварин ДНК пошкоджена сильніше, ніж у самиць, дані щодо людини суперечливі і залежать від раси. Експериментальні моделі показують підвищений рівень одно- і дволанцюгових розривів ДНК за ожиріння. Дані досліджень на людині менш переконливі, краще відтворюються дані щодо підвищеного рівня дволанцюгових розривів ДНК у людей із зайвою вагою. За одноланцюговими розривами ДНК під час старіння дані суперечливі, переконливо показано зростання дволанцюгових розривів ДНК з віком.

  Повний текст PDF - 308.1 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"