Дослідження спрямоване на осмислення філософcько-публіцистичної спадщини М. Шелера 1914 - 1919 років. "Філософія війни" розглядається як середня ланка між феноменологічним та антропологічним етапами його філософської еволюції. Вперше у вітчизняній історико-філософській думці доведено, що праці Макса Шелера часів Першої світової війни відіграли визначну роль у формуванні філософської антропології як окремого філософського напряму. В основі Weltkriegsphilosophie Макса Шелера лежить філософське осмислення війни, в якій мислитель намагається побачити високий сакральний сенс, який полягає в тому, що жертви, які приносить нація на олтар перемоги не є марними: нація гуртується цієї жертовністю, готовністю до неї. За Шелером війна є найбільш ефективним засобом формування так званих "спільнот любові", до яких він відносить бойове побратимство, родину та націю як "колективну особистість", яка усвідомлює себе за допомогою війни. У своїх більш пізніх воєнних публіцистичних творах філософ певним чином розчаровується у мілітаристському захопленні та закликає до духовно-етичного оновлення Європи, що живиться з християнських коренів. В основі цього оновлення повинен лежати принцип персонального солідаризму, заснований на християнській ідеї любові. Втім, католицький універсалізм не є достатнім засобом для формування "спільноти любові" та справжньої людини спів-творця Бога, що становить головний стрижень філософської антропології Макса Шелера, що виникає у 20-ті роки ХХ сторіччя.

  Повний текст PDF - 931.403 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"