Сучасний європейський соціокультурний ландшафт перебуває під тиском безпекових викликів. При цьому Європа має стратегію подолання потенційних безпекових викликів. Проте існує потреба аналізу стратегії щодо її можливостей виступати ефективним інструментом протидії проявам агресії. Використано евристичну філософську методологію, яка здатна надати згадуваній стратегії цілісного змістовного характеру шляхом прояснення глибинної сутності феноменів війни та миру. У дослідженні здійснюється більш якісна концептуалізація стратегії безпеки, контури якої окреслені у попередніх публікаціях О. Базалука. Визначені "фатальні" помилки Європейської стратегії безпеки та сформульовано п'ять стратегічних напрямків для її оновлення. Сформульовано п'ять стратегічних напрямків перспективної Європейської стратегії безпеки. Перший напрямок має включати комплексні заходи ідентифікації, фіксації та організації превентивної роботи із ментальністю, спрямовані на виявлені патології у структурі та функціях нейронних ансамблів свідомості та підсвідомості, які проявляються активним чином (як природна сила) в агресивних проявах. Другий напрямок включає комплексні заходи забезпечення контролю напрямків фізико-хімічних, подразливих, передумовних та підтримуючих факторів у зовнішньому середовищі, які мають безпосередній вплив на прояв ментального простору в онтогенезі. Третій напрямок має включати комплексні заходи передбачення та вирішення міжнародних (міждержавних) конфліктів. Четвертий напрямок стратегії безпеки має бути спрямованим на усунення причин війн. П'ятий напрямок забезпечує комплексні заходи, які б включали мирне розширення комфортних умов для повної реалізації внутрішнього творчого потенціалу у ментальному просторі.