Досліджено питання про припустимість смертної кари у демократичному суспільстві з метафізичної точки зору. На противагу переконанню про негуманний і варварський характер судової практики засудження на смерть запропонувати філософську аргументацію за смертний вирок. Сенс даного дослідження не у реабілітації вбивства на базі ні би то застарілого права, а в розкритті внутрішнього діалектичного взаємозв'язку ступенів моральної відповідальності злочинців і суспільства, що породжує злодіїв. Автором зазначено, що відмова від смертної кари під привидом торжества гуманності - лише ліберальна видимість, благовидне прикриття недоліків морального стану суспільства не зростає, а навпаки принижується у людської гідності. У роботі автор використав метод діалектичної рефлексії, усвідомлюючи єдність, відносність і додатковість добра і зла і прагнув визначити продуктивний шлях вирішення суперечності між ними у моральному розвитку суспільства. Пропонуючи філософський підхід до проблеми припустимості смертної кари, автор не вдається до обговорення ролі страхання, стримування чи жорстокості цієї міри покарання, а також не розглядає питання про її ефективність, чи навпаки. Автор не торкається теми душевних страждань злодіїв, що приречені на довічне позбавлення волі з урахування "гуманних" міркувань.

  Повний текст PDF - 915.238 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"