Розглянуто інституціоналізм, який набирає силу як домінуюча точка зору на світ. Його філософською засадою є постулат про невизначеність розвитку, яка приходить на зміну неокласичній визначеності, характерною для індустріального суспільства. Постулат невизначеності найтіснішим чином з'єднаний з ідеєю суб'єктивізації та індивідуалізації постіндустріального суспільства. У центрі постмодерну стоїть масова особистість - як духовна субстанція, тоді як ще зовсім недавно людина маси реалізовувала себе як природна і соціальна істота. Цивілізаційна єдність економіки, демократичної держави та ліберального суспільства має в даний час значення наукової парадигми. Якими б не були великі культурні вершини постмодерну, головні процеси нового суспільства складаються у сфері формування суспільної свідомості та суспільних преференцій за участю масового індивіда, в економіці (з залученням масового індивіда в суспільне виробництво на рівні фінансових відносин), в галузі державного будівництва і формування суспільних інститутів на принципах самодіяльної участі населення.

  Повний текст PDF - 1.03 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"