Проаналізовано проблеми індивідуальної свободи в містичних течіях ісихазму і суфізму на території України. Вповні розкрити питання походження ісихазму і суфізму, особливостей містичних практик та їх перетікання-переймання на шляху до істини у поєднанні із Сущим. З метою реконструкції цілісного світомислення пустельників в проявах особистісної свободи обоження автор застосовує гуманітарний аналіз (аналізу й синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення), герменевтичний, феноменологічний методи - у дослідженні специфіки містичного способу пізнання реальності і метод компаративістики - у дослідженні та порівнянні різних типів містично-релігійних течій, що виявило на поставу органічне означення всього обширу досліджуваної проблематики в синтезі історії філософії з філософією релігії, психологією, феноменологією та історією релігії. Через власні спостереження автора в чині послушника Іоанно-Предтеченського Скита Свято-Введенської Оптиної Пустині виявлено за духовними практиками анахоретів усталений чин генези ісихастських традицій, ще від сподвижників Паїсія Величковського. Досліджено впливи і використання фундаментального зібрання ісихастських текстів "Добротолюбія" духовними наставниками в околишньому і зверхньому світі. Послідовно доведено, позаяк в духовних практиках ісихазму і суфізму простежується кардинальні розбіжності в прийнятті обоження, але перманентний потяг духовного пізнання означений єдиним поступом до істини, хоча і різними шляхами - однією Дорогою до Бога. Реконструйовано зусилля містиків на волінні пізнання істини, як у християнських практиках нежданого осяяння пізнання вищої Сутності, так і в пізнанні Сущого в суфізмі, через "сердечну вістку", явлену Божу благодать в одержанні духовного зору й дару розмислу й прозірливості поза вольовими інтенціями спостерігача. У містичних течіях, ісихазмі і суфізмі, попри наявність розгалужених шкіл і практик домінують особистісні прояви єднання із Богом через свободу власного воління відданого на налаштування камертону буття - власному Серцю. Головною таїною містиків було не перенесення теоретичних знань через покоління, а передача пошукачам істини: власної жаги пізнання, нестерпу переживання аскезної ініціації, нестрим одержаного осяяння, щастя обоження, надрив Любови. Суфістські практики були тільки завісою для неутаємничених приходьок, формою того змісту, який треба співпереживати, а не навчати.

  Повний текст PDF - 294.593 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"