Засоби створення негативної оцінки на сторінках газети "Україна молода"

Проаналізовано засоби створення негативної оцінки на матеріалах газети "Україна молода". Визначено, що негативнооцінна лексика активно функціонує на сторінках сучасних газет. Саме вона покликана створити у читача відповідні настрої та вплинути на його думку. Функціонування лексем з негативною оцінкою зумовлено, передусім, складною політичною та економічною ситуацією в Україні, проведенням антитерористичної операції на сході країни, а також активною інтеграцією до міжнародної спільноти. Визначено, що негативнооцінна лексика виявляється у текстах різних тематик: суспільно-політичній, економічній, спортивній та заголовках. Значна частина такої лексики - це слова з переносним значенням, які не мають фіксованого вияву в лексикографічних джерелах або ж набувають нових значень, залежно від контексту; жаргонізми, вжиті для підсилення емоційного впливу на свідомість читача; та оказіоналізми - авторські новотвори, що підкреслюють виразно негативне ставлення самого журналіста до певної події чи особи і, відповідно, викликають подібне ставлення у читача. Зроблено висновки, що автори текстів часто вдаються до використання відверто негативної лексики, порушуючи таким чином норми літературної мови.

Оказіоналізми в мові української преси початку ХХI століття: функціонально-стилістичний аспект

З'ясовано, що оказіоналізми, або індивідуально-авторські новотвори, є різновидом неологізмів. У 70 - 80-х роках ХХ ст. мовознавці зазначали, що індивідуальні неологізми в публіцистичному стилі, зокрема в мові преси, уживали рідко. Метою їх уведення в мову газет і журналів є прагнення посилити експресію вислову, надати експресивності трафаретній і заштампованій мові газет. Досліджено, що в нинішній час мовознавці фіксують активне використання оказіональної лексики, зумовлене багатьма чинниками позамовного та внутрішньомовного характеру. Оказіоналізмами називають експресивно забарвлені слова, утворені на основі вже існуючих у мові слів або словосполучень, часто з порушенням мовних норм. На відміну від неологізмів, їм притаманна новизна, збережена незалежно від реального часу їх утворення. Існують критерії розрізнення неологізмів та оказіоналізмів: неологізми є лексичними одиницями мови й мовлення, а оказіоналізми - лише мовлення; для неологізмів наявність автора не є суттєвою, а для оказіоналізмів - вона суттєва; неологізми мають позатекстове й текстове значення, а оказіоналізми лише текстове; новизна неологізмів пов'язана передусім з новизною денотата, а новизна оказіоналізмів - з незвичністю поєднання морфем та компонентів слів; свіжість неологізмів згодом зникає внаслідок їхньої повної лексикалізації. У розвідці здійснено аналіз оказіональних слів, серед яких велику кількість становлять складні слова, що є результатом дії тенденції мовної економії. З-поміж оказіоналізмів закон економії мовної енергії передусім виявлений у словоскладанні, адже складні слова є компактними за формою, а їхнє значення легко сприймається читачем. Активізацію оказіоналізмів зафіксовано переважно в тематичних групах, у яких дається оцінка роботі відомим політикам та громадським діячам: "Українсько-російські відносини", "Характеристика представників влади", "Суспільно-політичні події", "Міжнародні відносини", "Кримінал", "Культура та дозвілля". Зроблено висновки, що найбільш численну групу оказіоналізмів складають іменники, значно менше дієслів та прикметників. Перевага іменникових оказіоналізмів викликана потребою номінувати нові реалії, предмети, явища, поняття, їхні властивості тощо. Їхнє виникнення відбувається за участю всіх наявних в українській мові способів словотворення, однак найбільш продуктивно виявляють себе афіксація, осново- та словоскладання.

Футбольна лексика іншомовного походження у сучасних українських Інтернет-виданнях

Проаналізовано новітні лексеми іншомовного походження, які були запозичені зі спортивної лексики англійської мови, а саме зі сфери футбольних термінів. Проблема проникнення англіцизмів в українську мову є актуальною для сучасного українського мовознавства. У зв'язку з участю України у процесах глобалізації, запозичення іншомовних слів відбувається безперервно, збагачуючи словниковий склад мови новими поняттями та реаліями. Однією з важливих проблем сучасної україністики є диференціація новітніх іншомовних лексичних одиниць, оскільки запозичується не лише окремі слова, а цілі шари лексики іноземної мови. Дослідження вживання чужомовних лексем у сучасній інтернет-періодиці є важливим, адже саме через засоби масової інформації поширюються та доносяться до мовця новітні запозичення. У мові української інтернет-періодики можна зустріти спортивні терміни з різних видів спорту. Більшу частину спортивних термінів становлять саме лексеми іншомовного походження. Це пов'язано з поширенням спортивних реалій, для яких поки що бракує українських відповідників, а широкий потік міжнародної інформації з галузі спорту сприяє актуалізації іншомовних термінів. Причому, варто зазначити, що запозичується досить широкий спектр спортивної лексики, який охоплює різноманітні види спорту. Так, наприклад, величезна популярність футболу в Україні зумовила появу надзвичайно великої кількості футбольних термінів в українських ЗМІ. Мета наукової розвідки - аналіз іншомовних лексем футбольної тематики, зафіксованих у текстах сучасних українських інтернет-видань. Доведено, що мова сучасних українських інтернет-ЗМІ надзвичайно насичена футбольними термінами англомовного походження, про що свідчить наявність цілих лексико-семантичних підгруп лексем цієї тематики. Крім того, доведено, що футбольні терміни іншомовного походження вживаються не лише у спортивних ЗМІ, а й широко використовуються в політичній та соціальній тематиці.

Метафора в масмедійному дискурсі

Розглянуто метафору, яка виступає одним із найважливіших компонентів друкованих та електронних комунікацій. У дослідженні констатовано, що в інформаційному просторі велику роль відіграють засоби масової інформації, які історично впливають на формування світогляду сучасної людини. Мова засобів масової інформації як різновид національної мови еволюціонує одночасно з етнічною свідомістю та перебуває під впливом суспільних процесів. Вона відображає не лише суспільне життя, а обличчя країни в цілому. Тому мова сучасних засобів масової інформації багата на метафори, які сформовані на архетипах та мають різноманітне стилістичне значення. Зосереджено увагу в мові засобів масової інформації на концептуальній метафорі, яку використовують для досягнення різних ефектів. Її вживання може бути зумовлене бажанням зробити друковане слово емоційнішим, впливовішим. Зроблено висновки, що метафора як прояв креативності мислення присутня практично в усіх типах дискурсів незалежно від їхньої типологізації (політичному, медичному, інституційному, педагогічному, постмодерністському, феміністському та ін.). Однак в кожному з дискурсів сукупність функцій метафори є особливою в залежності від різноманітних ознак актуального дискурсу. У процесі комунікації, зокрема в газетно-публіцистичному стилі, метафора допомагає окреслити основні ідеї комунікативного повідомлення, розставити аксіологічні акценти, також апелює до фонових знань реципієнта й активізує до асоціації. Для дослідження метафори в публіцистиці використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження метафори в публіцистиці.

Фемінативи в заголовках Інтернет-новин

Розглянуті актуальні тенденції вживання фемінативів у заголовках сучасних інтернет-новин. Фемінативи є потужним інструментом текстів заголовку, який фокусує увагу читача на темі новини та спрямовує далі до основного тексту. Окрім поширеності в повсякденному спілкуванні, фемінативи є доволі вживаними у мові друкованих видань та медіа. Цьому сприяє експресивний потенціал такої лексики, що здатна сформувати потужне висловлювання навіть у максимально лаконічному форматі заголовку новин. Фемінна лексика у заголовкових комплексах та текстах новин знаходяться у фокусі двох дискурсів водночас - медіадискурсу та гендерного дискурсу. Такі лексичні одиниці є вживаними відносно різних категорій осіб жіночої статі за родом діяльності, етнічною приналежністю, статусом та відрізняється різними ступенями емоційної забарвленості. Проаналізовано найбільш уживані групи фемінативів у інтернет-заголовках. Проаналізовані фемінативи є змістовим ядром заголовку в умовах сильної скомпресованості його обсягу та сприяють виконанню основного завдання - приверненню та утримання уваги читача, що визначає їхній домінантний статус. Серед зібраного матеріалу найчисельнішими є іменники на позначення професій. Другими найуживанішими стали лексеми, які вказують походження, місце проживання, національність. Також популярними виявилися фемінативи, які позначають осіб жіночої статі різних видів спорту. Для позначення статусу суб'єкта заголовка також розповсюдженим є вживання фемінативів: на позначення сімейних відносин, соціальної ролі та з оцінним значенням. Набагато менш чисельною є група заголовків з фемінативами прикладкового типу. Зроблено висновки про перспективність дослідження функціонування фемінативів у мові суспільної комунікації у подальших лінгвістичних студіях.

Семантичні лексико-словотвірні поля в соціальній рекламі як засіб мовного програмування

Окреслено ряди спільнокореневих слів, які використовують у різних тематичних групах соціальної реклами, визначено роль семантичних лексико-словотвірних полів у досягненні іллокутивної мети соціорекламної комунікації. Як основні методи дослідження застосовано методи аналізу та синтезу на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі лексеми з однаковими коренями й групування їх за певними ознаками. Крім того, послуговувалися функційним методом з метою з'ясування ролі сем у текстотворенні відповідно до комунікативної мети й завдань соціальної реклами. Зроблено висновки, що в проблематиці лінгвістики рекламного тексту не можна відділити мовний аспект від психологічного. Аналіз рекламного тексту дав змогу виявити мовні засоби, які використовують рекламісти задля впливу на підсвідомість і свідомість людини. З'ясовано, що не лише лексеми впливають на реципієнта, а й семи, що шляхом повторення створюють ефект психолінгвістичного програмування. Використання споріднених лексем підсилює емотивно-логічний вплив на реципієнта за рахунок повторення в споріднених словах, які відрізняються між собою семантичним наповненням і стилістичним забарвленням, спільної семи. Центри словотвірних полів і, відповідно, самі ряди споріднених слів тематично марковані: у рекламі гармонізації людини як фізичної та духовної цінності пріоритетними є спільнокореневі лексеми зі значенням ризиків для здоров'я та життя людини; у рекламі гармонізації міжособистісних стосунків - безпеки на дорозі та сімейних цінностей; у рекламі гармонізації людини як члена суспільства - поведінки особи як законослухняного громадянина; у рекламі гармонізації ставлення людини додовкілля - небезпеки забруднення навколишнього середовища.

Євроінтеграційні процеси в мовному питанні сучасної української мови

На основі аналізу періодики, розглянуто вживання словосполук на євроінтеграційну тематику. Проаналізовані статті в газетах: "Демократична Україна", "День", "Дзеркало тижня", "Європейська правда", "Свобода", "Сегодня", "Українська правда", а також взято до уваги публікації в часописах: "Кореспондент" та "Український тиждень". Ці періодичні видання присвячують свої статті інтелектуальній частині суспільства, обслуговують велику аудиторію читачів, відтворюють суспільно-політичні події. Тому засоби масової кумунікації є головним інструментом для нашого дослідження. Аналіз періодики зроблений за останні роки ХХI ст. Зроблено розподіл на групи євроінтеграційних усталених словосполук. Виділили дві основні групи: євроінтеграція періоду Януковича (2013 р.) та євроінтеграційні сполуки періоду від 2013 і до сьогодення. Розподіл базувався на дослідженнях політики Януковича та сучасних процесів. З'ясовано, що поповненням мовленнєвого запасу є лексика в переносному значенні. У вербальне оформлення вводять слова, що репрезентують суспільно-політичну сферу. Використання мови завжди було необхідним атрибутом сучасного життя. Сучасні зміни в Україні впливають на суспільно-політичний словник української мови, а саме на утворення нових усталених словосполук. Сучасні суспільно-політичні усталені словосполуки - це особливий прошарок сучасної лексики. Встановлено, що словосполуки євроінтеграційної тематики в прямому та переносному значеннях існують практично у всіх сферах суспільства. Найчастіше словосполуки в переносному значенні зустрічається в групі "Євроінтеграція періоду Януковича (2013 р.)", а усталені словосполуки в прямому значенні зазвичай зустрічаються в другій групі "Євроінтеграційні сполуки періоду від 2013 і до сьогодення". Це пояснюється ставленням влади до євроінтеграційних процесів в Україні.

Особливості редагування відабревіатурних утворень

Проаналізовано тематичні групи нових відабревіатурних утворень, визначено їхню частиномовну належність та стилістичну роль у мові української газетної періодики, указано на особливостях редагування цих лексем. Для вивчення відабревіатурних лексем у мові української періодики початку ХХI ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Зроблено висновки, що на початку ХХI ст. в мові української періодики помітно активізувалося вживання нових відабревіатурних утворень. Вони становлять три великі тематичні групи найменування осіб, утворених від назв-абревіатур партій, політичних блоків та громадських і міжнародних об'єднань, правоохоронних, силових органів, органів контролю, організацій, товариств, установ тощо. Перша і третя групи постійно розширюють свій склад під дією позамовних чинників. Переважають суфіксальні лексеми, утворені від абревіатур - назв партій, політичних блоків, громадських та інших об'єднань, організацій, установ, товариств. Деякі оказіональні відабревіатурні утворення в мові української преси слугують засобом глузування та іронії, нерідко вони надають публіцистичним матеріалам розмовності. Тематичні групи відабревіатурних лексем мають свої словотвірні особливості, що виявляються у виборі словотворчого суфікса. Основними засобами творення нових від абревіатурних назв осіб за їхньою належністю до партій, політичних блоків, громадських та інших об'єднань залишаються словотворчі суфікси ець/-івець, -овець; -ник та -ізм/-изм. Домінанту новотворів становлять іменники, менше - прикметників із суфіксом -ськ-/-івськ. Відабревіатурні іменники нерідко мають різне графічне відтворення базових абревіатур, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем. Окремі відабревіатурні деривати в мові періодики сприймаються не як замінники словосполучення, а як звичне кореневе слово.

Розвиток видавничо-поліграфічної справи за часи незалежності

Зроблено аналіз теоретичних та практичних аспектів розвитку видавничо-поліграфічної справи, поглядів вчених на проблеми економічного зростання і розвитку, визначено основні фактори та встановлено пріоритети їхнього впливу на результати функціонування видавничо-поліграфічної галузі України. Обгрунтовано, можливість забезпечення розвитку видавничо-поліграфічної галузі в умовах формування інформаційно-комунікаційного суспільства через узгодження та досягнення балансу інтересів між складовими системи, тобто автором, видавництвом, поліграфічним підприємством, книжковою торгівлею, підприємством, яке спеціалізується на виготовлення електронних книг, читачем та державою; визначено сукупність базових суперечностей, які не лише можуть перешкоджати досягненню інтересів, але й спричиняють виникнення загроз для розвитку кожної складової та системи загалом; доцільність активного застосування державною економічних важелів, які повинні відповідати сучасній практиці розвинутих країн світу, враховувати поточний стан вітчизняної видавничо-поліграфічної галузі та її завдання і роль в інформаційному суспільстві. Застосовано сукупність сучасних наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, порівняльний, факторний, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Проаналізовано сучасний стан видавничої сфери України. Запропонована модель комп'ютеризованої видавничо-поліграфічної системи, здатної забезпечити конкурентоздатність української книги та ЗМІ, а також системні засади для забезпечення ефективності функціонування видавничої галузі України в умовах розвитку сучасного суспільства. Зроблено висновки, а саме що вкрай важливим етапом у видавничій галузі є забезпечення поповнення обігових коштів і пошук інвесторів (спонсорів) з інших сфер бізнесу та з їх допомогою вкладання грошей в українську книжку.

Комунікативно-прагматичні парадигми речень у сучасній українській мові

Здійснено комплексний аналіз комунікативно-прагматичних парадигм речень-висловлень у сучасній українській мові. Визначено поняття комунікативно-прагматичної парадигми у зв'язку з комунікативно-синтаксичною категорією настанови, орієнтованої на вияв мети комунікативного акту. Вивчено погляди лінгвістів на комунікативні типи висловлень. Вибудувано кількарівневу комунікативно-прагматичну парадигму висловлень відповідно до комунікативної настанови мовців. Теоретичну проблематику розглянуто на тлі морфологічної і синтаксичної структури сучасної української літературної мови. На матеріалі художніх текстів сучасної української мови виявлено лексико-граматичні засоби репрезентації комунікативних парадигм висловлень: частки, модальні слова, займенники, прислівники, дієслівні форми, перформативи, інтонацію, порядок слів, повтори, специфічні синтаксичні конструкції (номінативні, вокативні, еліптичні) тощо. На найвищому рівні виокремлено такі основні комунікативні парадигми, репрезентовані відповідними комунікативними типами висловлень: інформативні, директивні, оптативні, етикетні, оцінні, питальні, кожна з яких на нижчих рівнях членування охоплює підпарадигми, зумовлені конкретними інтенціями учасників спілкування. Інформативна парадигма охоплює розповідні речення реальної модальності, які забезпечують потребу мовця висловити думку, констатувати факти дійсності, повідомити про щось, підтвердити чи заперечити інформацію. Директивна парадигма репрезентована спонукальними конструкціями з дієслівними предикатами у формах імператива, які містять наказ, вимогу, розпорядження, заклик, пораду, застереження, заохочення, прохання, благання, умовляння, запрошення, дозвіл, заборону. Оптативна парадигма охоплює висловлення з дієслівними предикатами бажального способу з семантикою бажаних для мовця дій, процесів, станів. Сукупність висловлень мовленнєвого етикету формують етикетну комунікативно-прагматичну парадигму. Оцінна парадигма охоплює висловлення переважно номінативного типу, що виражають позитивні характеристики осіб, предметів, явищ довкілля: схвалення, захоплення, приємне здивування, повагу, шану. Питальна надпарадигма являє собою сукупність таких комунікативно-прагматичних парадигм: уточнювальної, з'ясувальної, риторичної, спонукальної.

Особливості відтворення українською мовою номінацій емоції "Страх" у романі П. Зюскінда "Das Parfum"

Виявлено особливості відтворення українською мовою номінацій емоції "страх" у романі П. Зюскінда "Das Parfum: Die Geschichte eines Morders", який не втрачає своєї актуальності для українського читача протягом тривалого часу. Попри те, що страх є базовою емоцією людини, переклад мовних одиниць, які позначають цю емоцію, ускладняється тим, що в німецькій мові, на відміну від української, окремо існує поняття "екзистенційний страх". Установлено, що найпоширенішими граматичними трансформаціями, які застосовано для передачі поняття "страх" у цьому романі, є вилучення (44,3 %), додавання (19,7 %) та перестановки (21,4 %). Виявлено, що за допомогою прийому додавання здійснюється інтенсифікація сприйняття емоції страху, а прийомів перестановки та вилучення - зміна сили прагматичного впливу на реципієнта на основі перенесення центрів образності. З'ясовано, що найпоширенішими серед лексичних трансформацій є синонімічна заміна (27,6 %), смисловий розвиток поняття (26,8 %) та компенсація (16,1 %). Ці трансформації залучалися головним чином для досягнення адекватності при передачі експресивної інформації, оскільки в німецькій мові простежується більш чітка градація емоції страху, яка здебільшого втрачається при перекладі. Науково вірогідним є висновок, що широке застосування граматичних і лексичних трансформацій при перекладі номінацій емоції страху з німецької мови на українську дає змогу підсилити доказову базу на користь положення, що на мовне вираження навіть універсальних понять, зокрема емоцій, завжди впливають етноспецифічні чинники.

Складнощі редагування трансформованих висловів у сучасних українських мас-медіа

Проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації. Мета статті - на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем. Для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХі ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне - контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, "оживлення" мови газетних публікацій, певний авторський суб'єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю. Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

Детермінантні члени речення в сучасному мовознавстві

Розвиток сучасної лінгвістики вимагає вирішення теоретичних і практичних завдань, комплексного опису мовних одиниць та їх складових підрозділів та взаємозв'язків. Цей аспект стає актуальним для вивчення детермінантних членів речення. Поглиблене вивчення цих структур сприяє не тільки визначенню функціонування прийменникових поширювачів у реченні, але й детальному висвітленню загальних і конкретних проблем виділення детермінант різних синтаксичних груп. Робота присвячена проблемі вивчення одного з індивідуальних питань комунікативної організації речення - ролі детермінантних членів у експлікації просторової, часової, причинної, умовної, цілеспрямованої, класифікуючої семантики та значень уточнення / обмеження, складність / поділ семантико-синтаксичної структури простих речень у сучасній українській мові, їх предметне та формальне вираження. Охарактеризовано характеристики лінгвістичної природи детермінантних членів як незалежних поширювачів пропозиції, виявлено статус детермінантних структур.

Функціонування лексико-тематичних груп у соціальних діалектах

Проаналізовано функціонування лексико-тематичних груп у соціальних діалектах. Зокрема функціонування зоо- та фітоморфізмів у кримінальному арго на території України у 20 - 30-х роках минулого століття досі не було об'єктом комплексного дослідження, що зумовлює актуальність нашої розвідки. З огляду на це, наша мета полягає в аналізі найчисельнішої лексико-тематичної групи, яку представлено у кримінальному арго 20 - 30-х років ХХ століття зоо- та фітоморфізмами та в дослідженні процесу лексичної метафоризації і динаміки розвитку пропонованої групи лексики. Аналізуючи різні моделі перенесення, варто зазначити, що метафоризація фітоморфізмів здійснюється за подібністю, що сприймається органами відчуття (зором, слухом, дотиком, нюхом) і за схожістю емоційно-психологічного сприйняття. Позитивні чи негативні емоції дають змогу поєднувати в одній назві реалії дійсності, що зумовлюють однаковий емоційний стан або характеризуються однаковим емоційним станом. Охарактеризовано риси зоо- і фітоморфних перенесень, в яких яскраво виражена пейоративна маркованість. Риси, ознаки, властивості представників тваринного і рослинного світу спрямовуються на приниження гідності, підрив довір'я до людини. На позначення цього явища у лінгвістиці використовують термін "дисфемізм" або "какофемізм", які представляють троп, що полягає в заміні звичайної, нейтральної назви грубим, вульгарним словом або висловом з метою приниження об'єкта її позначення, для емоційного підсилення та увиразнення висловлення; іноді це є виявом мовної бравади, прагненням епатувати слухача. Таким чином визначено, що дисфемізми - це зоо- і фітоморфічні метафори стосовно людини, уживання грубих, лайливих, непристойних слів. На основі аналізу наукової літератури і словників, які містять жаргонну лексику, зафіксовано тенденцію вживання арготизмів у певному тематичному спрямуванні, зокрема і тих, що є російськими відповідниками. Джерелом метафоричного вживання арготизмів виступають такі тематичні групи слів: назви тварин; назви рослин; назви частин тіла людини. Негативна оцінна конотація відіграє вирішальну роль у метафоричних значеннях кримінального арго. Лексико-тематична група зоо- та фітоморфізмів у кримінальному арго свідчить про матеріальні і духовні цінності кримінального світу і дає змогу побачити суспільні проблеми в цілому.

Специфіка вживання дієслівних форм у текстах соціальної реклами

Визначено закономірності вибору дієслів і їх граматичних форм як своєрідних мовних сигналів-інструментів, які рекламісти застосовують, щоб здійснювати прогнозований вплив на реципієнта. У процесі дослідження застосовано такі методи: метод аналізу та синтезу - на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі морфологічні одиниці та групування їх за певними ознаками; метод квантитативного аналізу - задля визначення частотності використання дієслів і їх граматичних форм в українському соціорекламному тексті; функційний метод - при з'ясуванні прагматичної ролі дієслів у рекламній комунікації соціального спрямування. Зроблено висновки, що в текстах соціальної реклами дієслово поряд з іменником посідає центральну позицію. Дієслова відіграють важливу роль у розкритті змісту рекламного тексту: сам набір дієслів формує значеннєву схему соціальної реклами, а наявність видо-часових форм вербалізує послідовність дій. У соціорекламних текстах частотними є дієслова в дійсному та наказовому способах, рідко використовують дієслова умовного способу через семантику умовності та невпевненості, що суперечить меті соціальної реклами - активно впливати на поведінку адресата. Щодо часових форм, то в рекламній комунікації переважно застосовують дієслова в теперішньому часі, менше - у майбутньому; майже не використовують дієслова в минулому часі, що зумовлено специфікою реклами як жанру - визначати поведінку реципієнта на сьогодні та програмувати на майбутнє. У межах одного рекламного тексту можуть уживати дієслова в одній граматичній формі (способу, часу, виду) або в різних, що залежить від комунікативного завдання висловлення: зокрема, застосування дієслів лише дійсного способу є засобом імпліцитного, м'якого впливу на реципієнта через аргументування, мовне моделювання бажаної або небажаної ситуації; використання дієслів лише наказового способу насичує текст семантикою безапеляційного спонукання до окреслених дій; поєднання дієслів дійсного та наказового способу в одному рекламному тексті створює ефект емоційного контрасту: інформування чи пояснення змінює категоричний наказ і сприяє транспозиції дієслів дійсного способу у сферу імператива та навпаки. Крім того, обсяг рекламного тексту теж впливає на вибір граматичних форм: що об'ємніший текст, то більше дієслів дійсного способу, менший - переважають дієслова наказового способу. Перспективи досліджень убачаємо в подальшому вивченні частин мови як знаків мовної свідомості - складників прагматичної ситуації в соціорекламній комунікації.

Актуалізація англіцизмів у сучасному медіатексті

Розглянуто функціонування в сучасному медіатексті англіцизмів, які на початку ХХI століття значно активізувалися, чому сприяють українсько-англійські мовні контакти в різних сферах діяльності: в економіці, у суспільно-політичній сфері, у засобах зв'язку, у побуті, культурі, політиці тощо. З'ясовано, що серед мовних причин входження іншомовної лексики в українську мову є поповнення словникового складу української мови, розширення засобів номінації, усунення багатозначності питомого слова, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваної лексеми; потреба в нових одиницях номінації, необхідність розмежування понять певної терміносфери, тенденції до номінації цілісного поняття одним словом та соціально-психологічні причини. Визначено, що поповненню української мови запозиченнями сприяє і процес універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу. Ці мовні тенденції виявлені через використання коротких та економних з погляду мовленнєвих зусиль форм. Досліджено, що англійські слова та словосполучення привертають увагу читача, а їхнє функціонування в тексті виконує конкретні цілі. Основна функція англіцизмів - номінативна, коли запозичена лексика називає слова, які не мають відповідників в українській мові. Рідше англіцизми називають вже існуючі поняття. Функціонування в мові англіцизмів виявляє активні динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. При запозиченні англійських слів автори часто демонструють варіативність написання інновацій. Тоу нинім існує невпорядкованість особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації запозичених слів. Доволі часто те саме друковане видання демонструє написання запозичення в різних варіантах. У розвідці проаналізовано, що одним із найбільш універсальних способів словотворення в українській та англійській мовах є словоскладання, особливо продуктивним воно є при творенні іменників. Творення цих слів представлене такими структурними типами: іменник + іменник; прикметник + іменник; "іменник + дієслово". Зроблено висновки, що в мові друкованих ЗМІ лексико-семантична система продовжує розвиватися в руслі тенденції інтернаціоналізації, або глобалізації, засвідчена активним запозиченням іншомовної лексики, зокрема англіцизмів, що позначають сучасні реалії, пов'язані з наукою й технікою, суспільно-політичними процесами та ін.

Фразеологічні одиниці української мови з компонентом душа: структурно-граматичні моделі

Здійснено аналіз структурно-граматичних моделей фразеологічних одиниць із компонентом душа у сучасній українській мові. Визначено поняття моделі в сучасному мовознавстві. Вивчено погляди лінгвістів на структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць. На основі аналізу класифікацій і дослідженого матеріалу виділено дві групи фразеологічних одиниць із компонентом душа: фразеологічні одиниці, співвідносні за своєю будовою зі словосполученнями; фразеологічні одиниці, які структурно організовані за моделями речення. Найпоширенішою є перша група фразеологічних одиниць, серед яких найуживанішими виступають бінарні моделі: V+Nacc, V+Nqen, V+Ndat, V+Ninstr. Найбільш частотним серед полікомпонентних моделей є тричленні й чотиричленні конструкції, що мають структуру V+ prep+ N(x), де іменники-компоненти стоять у всіх непрямих відмінках. Найбільш поширеними є моделі: V+prep+Nacc, V+prep+Ngen, V+prep+Ninstr, V+prep+Nloc. Постійного розташування порядку компонентів не спостерігається. Найчастіше дієслова вживаються препозитивно до залежних слів. Найчисленнішим корпусом у досліджуваній мікросистемі є дієслівна фразеологія.

Соціокомунікативні аспекти розвитку студентського самоврядування українських вишів

Студентське самоврядування у ВНЗ - це особлива форма самостійної суспільної діяльності студентів і аспірантів з реалізації функцій управління життям студентського колективу у відповідності з метою і задачами, що стоять перед ним. Мета студентського самоврядування - створення умов для самореалізації особистості студентів і формування у них організаторських навичок, лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на удосконалення навчального процесу, підвищення його якості, забезпечення виховання духовності та культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності. В сучасній Європі студенти беруть доволі активну участь у забезпеченні якості вищої освіти та управлінні вищими навчальними закладами, яке здійснюється, зокрема, через органи студентського самоврядування. Натомість в Україні функціонування інституцій студентського самоврядування досить малоефективне, причому як для вирішення власне студентських проблем, так і з точки зору оптимізації навчального процесу. Однією з найсуттєвіших перешкод залишається майже повна залежність студентських самоврядних інституцій (студентського самоврядування, профспілок, професійних і громадських товариств, університетських ЗМі тощо) від адміністрації ВНЗ. Істотною проблемою залишається пасивність, інертність, індиферентність студентської спільноти у ставленні до багатьох актуальних проблем студентського самоврядування. Частково це може пояснюватися недостатньою поінформованістю студентів щодо можливостей студентського самоврядування. Зараз далеко не всі студенти усвідомлюють, яким чином студентське самоврядування може покращити їхнє становище чи вирішити конкретні проблеми. Те ж саме стосується представників адміністрацій ВНЗ та подекуди органів державного управління. Використання всіх можливостей студентського самоврядування згідно з чинним законодавством дозволить: налагодити ефективну співпрацю між адміністрацією ВНЗ і студентами з широкого спектру питань; створити додаткові умови для зростання якості підготовки фахівців у системі професійної освіти в Україні; забезпечити подальшу інтеграцію національної освітньої системи до європейського та світового освітнього простору. Таким чином, з огляду на вищевказане, можна стверджувати, що від того, наскільки буде усвідомлена необхідність в ефективній системі студентського самоврядування в Україні, значною мірою залежить успішність подальшої інтеграції нашої держави до європейського та світового освітньо-наукового простору.

Зовнішній вигляд як запорука позитивного іміджу ділової людини

Зовнішній вигляд і манери поведінки виявляються у сукупності, створюючи образ людини, який оцінює оточення. Образ, який свідомо формується з розрахунком на сприйняття його іншими, називають іміджем - це узагальнений та емоційно забарвлений образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Практика ділового етикету свідчить, що імідж формується як на основі реальної поведінки людини, так і під впливом оцінок та думок інших. Розглянуті основні питання, що стосуються проблеми формування іміджу ділової особи, розкрито поняття "ділова людина" яка насамперед пов'язана з особистістю, якій властиві специфічні утворення, що обумовлюють способи взаємодії ділової людини з навколишнім середовищем і проявляються в її поведінці за будь-яких умов і обставин. Висвітлено імідж, як індивідуальний образ людини або явища, який створюється завжди з певною метою: щоб справити приємне враження на оточуючих людей, з метою досягнення успіху в особистому житті, кар'єрі, просування на службі, ефективного спілкування з людьми, забезпечити особистісного та духовного росту тощо. імідж має зовнішню форму (одяг, манери поведінки) і внутрішній зміст (провідну ідею), про взаємовідповідність, динамічну єдність і рівновагу яких потрібно дбати постійно. Підкреслене зростаюче значення проблеми формування іміджу в житті суспільства і окремої людини. Розглянуто фактори, що впливають на формування уявлення людини про самому себе. Визначено, що привабливий імідж невіддільний від знання ділового етикету та впевненого володіння відповідними навичками. Підкреслено значення кольору і малюнку ділового костюма, особливості вибору і деталі фасону ділового одягу. Взуття в іміджі ділової людини, місце аксесуарів для підтримання образу. Висвітленні основні правила виконання макіяжу: тону і кольору. Саме одяг розповідає про соціальний статус, про характер ділової людини, і навіть говорить співрозмовникові про те, який сьогодні настрій в особи.

Видання Переяславщини: історія, розвиток та перспективи

Періодичні видання виходять через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву. Особливо цікаві для істориків, зокрема краєзнавців, регіональні видання. Такі видання містять низку різноманітної інформації. Мета статті - проаналізувати історичні етапи розвитку видання Переяславщини упродовж майже столітньої історії, окреслити вихід видання за всіма назвами, що змінювалася шість разів, зроблено загальний огляд газет за довідковою літературою та примірниками газет. Для вивчення історії та розвитку видань Переяславщини упродовж ХХ - початку ХХI ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення тематичного навантаження періодичних видань. У процесі дослідження застосовано такі методи: метод аналізу та синтезу - на етапі членування текстів періодичного видання Переяславщини та групування їх за певними ознаками; метод квантитативного аналізу - задля визначення частотності використання рубрик і їх різноманітних форм в на газетних полосах. Загалом за час свого існування газета мала шість назв: 1925 - 1930 - "Змичка"; 1930 - 1941 - "Колективіст Переяславщини"; 1943 - 1951 - "Прапор Переяслава-Хмельницького"; 1951 - 1963 - "Зоря комунізму"; 1963 - 1991 - "Комуністична праця"; з 1991 - "Вісник Переяславщини". Зроблено висновок, що газета "Вісник Переяславщини" упродовж всієї майже сторічної історії є достовірним джерелом для вивчення суспільно-політичного устрою, тематики, поліграфічної та правописної сфер, історичних постатей Переяславщини та тих осіб, що відвідували район. В авторській перспективі бачимо періодику Переяславщини як джерело історії української археології і не тільки.