Особливості забезпечення ефективності регіонального, організаційного та соціально-економічного розвитку за рахунок оптимізації діяльності суб'єктів господарювання в Україні. Актуальні проблеми сучасного державотворення в контексті глобалізації: матеріали наук.-практ. та наук.-теорет. конф. студ. та молодих вчен., 29 - 30 квіт. 2009 р., Івано-Франківськ. – Івано-Франківськ, 2009

Розкрито специфіку творення права у слов'янських народів, які прийняли християнство від Візантії. Наведено порівняльні характеристики кримінально-правової регламентації інституту захисту обвинуваченого у Кримінально-процесуальному кодексі (КПК) 1927 р. і чинному КПК України. Висвітлено питання використання психологічних навичок для забезпечення прав людини під час розгляду кримінальних справ у суді. Визначено правовий статус ОБСЄ в сфері забезпечення миру та безпеки в Європі, конституційно-правовий статус інституту громадянства в Україні, особливості правового становища іноземців у державі. Проаналізовано проблеми застосування норм цивільного права України в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій і бездіяльності правоохоронних органів. Увагу приділено питанням економіки, зокрема, оптимізації джерел фінансового забезпечення охорони здоров'я в Україні, впровадження прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб як напряму забезпечення суспільного добробуту, банківського обслуговування розрахунків у системі організації місцевих фінансів, формування та реалізації стратегії інтеграції банківської системи України у світову економіку.

Раскрыта специфика созидания права у славянских народов, принявших христианство от Византии. Даны сравнительные характеристики криминально-правовой регламентации института защиты обвиняемого в Криминально-процессуальном кодексе (КПК) 1927 г. и действующем КПК Украины. Освещены вопросы использования психологических навыков для обеспечения прав человека при рассмотрении уголовных дел в суде. Определены правовой статус ОБСЕ в сфере обеспечения мира и безопасности в Европе, конституционно-правовой статус института гражданства в Украине, особенности правового положения иностранцев в государстве. Проанализированы проблемы применения норм гражданского права Украины в части возмещения вреда, причиненного вследствии незаконных действий и бездеятельности правоохранительных органов. Внимание уделено вопросам экономики, в частности, оптимизации источников финансового обеспечения охраны здоровья в Украине, внедрения прогрессивного налогообложения доходов физических лиц как направления обеспечения общественного благосостояния, банковского обслуживания расчётов в системе организации местных финансов, формирования и реализации стратегии интеграции банковской системы Украины в мировую экономику.

Головний редактор:

Інститут громадських об'єднань у системі забезпечення прав людини в Україні: конституційно-правовий аспект / І. Й. Магновський

Мета роботи - аналіз в конституційно-правовому аспекті громадських об'єднань як конституційного інституту суспільного характеру, визначення його ролі та значення у системі забезпечення прав людини в Україні, з'ясування особливостей утворення та заходи ефективної діяльності зазначеної інституції. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. У процесі дослідження визнано, що рушійною силою демократичного, правового процесу є зростання активної громадянської позиції, яка постає основою утворення громадських об'єднань, котрі є базовою складовою громадянського суспільства. Інститут громадських об'єднань є важливою складовою системи конституційного права України. залучення громадян до участі у прийнятті політичних рішень є одним із головних принципів прямої демократії. Зосереджено увагу на вдосконаленні законодавчої бази діяльності інституту громадських об'єднань. Наукова новизна. У процесі дослідження встановлено, що громадські об'єднання як інституції, слід відносити до невід'ємної частини громадянського суспільства у становленні демократії; впроваджувати конституційно-правові механізми взаємодії з інститутом громадських об'єднань та виявляти їх реальну практичну результативність для забезпечення прав та потреб людини в соціумі. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час функціонування інституту громадських об'єднань у системі забезпечення прав людини.

Правоінтерпретаційні акти Європейського суду з прав людини / В. А. Завгородній

Мета роботи - визначення та здійснення характеристики рішень Європейського суду з прав людини, яким притаманні юридичні властивості класичних інтерпретаційно-правових актів. Методологія. Теоретичний інструментарій дослідження склали: універсальні гносеологічні принципи пізнання, комплексний, діалектичний, аксіологічний підходи, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання. Зокрема, під час дослідження використовувались наступні методи наукового пошуку: аналіз, синтез, індукції, дедукції, структурний, системний, техніко-догматичний. Результати. У підсумку дослідження встановлено, що правовими актами Європейського суду з прав людини, яким притаманна юридична природа інтерпретаційно-правових є: консультативні висновки Страсбурзького суду (advisory opinions), які ухвалюються Європейським судом з прав людини у зв'язку із запитами Комітету Міністрів Ради Європи або вищих судових інстанцій держав-учасниць Конвенції; рішення Страсбурзького суду (judgments), що містять роз'яснення раніше сформульованих Судом Ради Європи правових позицій та/або приписів індивідуального характеру, уміщених в ухвалених Страсбурзьким судом рішеннях по суті справи. Наукова новизна. Вперше обгрунтована юридична природа тих правових актів Суду Ради Європи, що мають властивості класичних правоінтерпретаційних. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правозастосовній діяльності суб'єктів, уповноважених на імплементацію рішень Європейського суду з прав людини в національний правопорядок України.

Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність / А. О. Сазонова

Мета роботи - дослідження шляхів вдосконалення законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В процесі дослідження визнано, що імплементація передового зарубіжного досвіду відповідатиме сучасним економічним тенденціям, пов'язаним з підвищенням поширеності нестандартної зайнятості, в основі якої лежить мобільність робочих ресурсів та зниження залежності працівника від роботодавця (тимчасова робота, неповний робочий час, робота за сумісництвом, поділ робочого місця, "віртуальне підприємство" тощо), а також забезпечить оптимізацію процедур фіскального контролю держави за нестандартними формами зайнятості, скорочення "тіньового ринку" зайнятості тощо. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій з удосконалення податкового законодавства.

Загальна концепція щодо часу реалізації права на захист / П. Д. Гуйван

Мета роботи - дослідження актуальної проблематики з питання часових вимірів суб'єктивного цивільного права та можливостей його захисту у разі правопорушення. Адже у суспільстві вельми актуальною є проблематика своєчасного здійснення суб'єктивного права. Тож, строк є необхідним та невід'ємним елементом змісту матеріального цивільного права, визначеність з даного приводу надасть також певності у застосуванні необхідного юридичного захисного інструментарію. Методи. В роботі з методологічної точки зору висловлена обгрунтована критика тези, що із закінченням перебігу позовної давності припиняється регулятивне право і таким чином припиняється сам предмет захисту. Результати. Вказана концепція не охоплює усіх випадків порушення суб'єктивного цивільного права, зокрема, вона не здатна обгрунтувати належний захист речового права у випадках, коли порушується одне з правомочностей власника, приміром право володіння чи користування. Бо сам факт правопорушення у таких випадках не припиняє право власності. Відтак наголошується, що юридичний аналіз коментованих темпоральних координат має здійснюватися не в межах існування охоронюваного (регулятивного) права, а в межах охоронного, тобто того, що виникло внаслідок правопорушення. Наукова новизна. Сучасний розвиток цивілістичної доктрини дозволяє дійти висновку, що суб'єктивне матеріальне право реалізується в межах регулятивного правовідношення, а у разі порушення останнього виникає нове окреме охоронне зобов'язання, у межах якого здійснюється, захист, зокрема, шляхом позовного домагання. При цьому очевидно, що судовим примусом не вичерпується охоронна властивість права. В більшості випадків несудових способів правової охорони закон не обмежує застосування кредитором таких засобів у часі. Практична значимість. У праці встановлено, що право на реалізацію охоронного повноваження, яке входить до змісту відповідного охоронно-правового зобов'язання, існує протягом тривалості самого права, крім випадків, коли законом прямо встановлений спеціальний строк його чинності. Порушене матеріальне право після закінчення позовної давності не залишається зовсім незахищеним, хоча ступінь його захисту дещо знижується.

Імплементація принципів, норм і стандартів міжнародного митного права: індивідуальний та спільний рівні / С. М. Перепьолкін

Мета дослідження - винесення на обговорення вітчизняних юристів-міжнародників пропозиції запровадити використання у наукових і навчальних працях класифікації імплементації принципів, норм і стандартів міжнародного митного права на два види: індивідуальну та спільну. Методологія. Задля досягнення мети дослідження проаналізовано наукові підходи до розуміння імплементації норм міжнародного права та класифікації її видів. Досліджено імплементаційні статті розроблених під егідою Ради митного співробітництва міжнародних митних договорів, рекомендації та резолюції, конвенцій держав - членів Європейського Союзу, чинних міжнародних договорів та інших актів законодавства України з питань митної справи. Результати. Обгрунтовано, що індивідуальну імплементацію поряд із державами можуть здійснювати також: окремі митні території, які мають повну автономію у здійсненні зовнішньої торгівлі; митні союзи; економічні союзи; міжнародні організації та інші учасники міжнародних митних відносин. Спільна імплементація принципів, норм і стандартів міжнародного митного права здійснюється двома й більше його суб'єктами одночасно. із цією метою суб'єкти міжнародного митного права можуть звертатись до широкого спектра правотворчих, організаційних, координаційних, інформаційних і контрольних засобів. Наукова новизна. Доведено, що класифікація імплементації принципів, норм і стандартів міжнародного митного права на індивідуальну та спільну, на відміну від її диференціації на внутрішньодержавну та міжнародну, найбільш точно відображає усі види суб'єктів міжнародного митного права, здатні брати участь у такій діяльності. Практична значимість. Запровадження класифікації імплементації принципів, норм і стандартів на індивідуальну та спільну, сприятиме подальшому розвитку наукових досліджень у даному напрямку, а також розробці однозначного розуміння імплементації посадовими особами органів державної влади України.

Спроби подолання дефіциту імперативним методом правового регулювання в умовах перебудови (на прикладі Івано-Франківської області) / Л. Б. Федик

Мета роботи - на прикладі УРСР показати ефективність застосування імперативного методу правового регулювання економіки. Методика. Методика дослідження базується на застосуванні системного підходу, який дозволив розглянути економічні і правові явища у їх взаємозв'язку. Під час дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: діалектичний метод, який дав змогу дослідити взаємозв'язок між державно-правовими явищами і економічними процесами; дослідження правового статусу учасників економічних відносин УРСР за часів перебудови вимагало застосування історичного методу, який дав можливість прослідкувати еволюцію законодавства УРСР щодо регулювання економічних процесів. За допомогою догматичного методу проаналізовано законодавство досліджуваного періоду. Герменевтичний метод застосовувався під час інтерпретації окремих економічних понять з позицій права Результати. У процесі дослідження проаналізовано засади імперативного методу правового регулювання для подолання дефіциту, а саме: законів, наказів, розпоряджень, приписів, інструкцій. Наукова новизна. На основі аналізу законодавчих актів УРСР виявлено проблеми економічного розвитку держави, проаналізовано їхні причини та способи подолання. Виявлено, що ключова роль відводилася адміністративним методам регулювання економіки з акцентом на імперативному методі правового регулювання. Показано неефективність даного методу, яка виразилася в численних правопорушеннях і розвитку "тіньової економіки". Практична значимість. Висновки та теоретичні узагальнення можуть бути цінними для уникнення негативних тенденцій в економічній (дефіцит, спекуляція, тіньова економіка) та правовій сфері (абсолютизація одного методу правового регулювання) на сучасному етапі розвитку Української держави.

Перспективи розвитку правоутворення в Україні крізь призму застосування прогностичного методу дослідження / Т. О. Дідич

Здійснено аналіз доктринальних підходів до характеристики перспектив розвитку правоутворення в Україні. Відзначено методологічну недостатність забезпечення вивчення питань перспектив розвитку правових явищ, в тому числі і правоутворення. Відзначено, що правоутворення як соціально-правове явище зумовлене різноманітними факторами свого розвитку, знаходиться під впливом особливостей розвитку суспільства як сфери його існування, та держави як центрального суб'єкта утворення права. Вказана обумовленість процесу утворення права характеризує такі її діалектичні закономірності як наявність перспектив розвитку та можливість до удосконалення юридично значимої діяльності, в тому числі і діяльності в сфері правоохорони. Перспективність розвитку правоутворення як його невід'ємна властивість, відображає відповідні якісні зміни в процесі і змісті утворення права, що відбуваються в темпоральних межах та характеризують утворення права як явище, що має динаміку свого розвитку. Зазначені характеристики утворення права найбільш грунтовно та всебічно розкриваються з точки зору прогностичного методу наукового дослідження, оскільки, з одного боку, засновані на темпоральних властивостях та обумовлені відносинами між суб'єктами, змінами, які відбуваються в їх змісті, що становлять основу утворення права, а з іншого боку, виявляються на рівні правових інституцій (процесу утворення права, нормах права, правовому регулюванні, суб'єктному складі правоутворення тощо). В цьому плані проблематика перспектив розвитку правоутворення і шляхів його удосконалення з точки зору поліпшення процесу утворення права, виявлення і врахування об'єктивних закономірностей його розвитку, підвищення рівня якості права, якості форм його виразу, результативності поширення на суспільні відносини має важливе значення, потребує свого наукового переосмислення з метою вироблення наукових знань про перспективи утворення права, шляхи удосконалення як процесу його утворення, так і підвищення якісного рівня самого права. На підставі аналізу поглядів вчених на проблему дослідження правоутворення в сучасних умовах розвитку українського суспільства, встановлено пізнавальні перспективи застосування прогностичного методу вивчення правоутворення в Україні. Перспективи розвитку та шляхи удосконалення правоутворення як самостійні теоретико-правові аспекти пізнання утворення права потребують виокремлення та подальшого застосування прогностичного методу дослідження, який потенційно спроможний: по-перше, розкрити правоутворення крізь призму його розвитку; по-друге, найбільш всебічно розкрити об'єктивний і суб'єктивний аспекти, що визначають майбутній якісний стан утворення права, визначити шляхи впливу на утворення права щодо підвищення його рівня; по-третє, структурувати розвиток правоутворення на окремі напрями.

Ключові виміри кризових процесів в ЄС: сучасні аспекти / Т. І. Гуменюк

Мета роботи - основні чинники кризових явищ у розвитку європейського інтеграційного процесу. Методика. Методика передбачає комплексне дослідження теоретичного та практичного матеріалу з даного питання, а також формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: діалектичний, термінологічний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-функціональний. Результати. Трансформаційні процеси в ЄС є проявом глобального економічного та інформаційного розвитку. Кризові явища в єврозоні були значним чином зумовлені особливостями її економічної та інституційної організації, зокрема, наявністю умов для вільного руху капіталу та відсутністю координованості політики в інших секторах економіки. Дотепер заходи у сфері економічного врядування в ЄС були практично безрезультативними через свій рекомендаційний характер та відсутність юридичного зобов'язання держав-членів ЄС дотримуватися їх. Кризові явища в єврозоні та ЄС загалом створили сприятливі політичні умови для здійснення глибинних інституційних перетворень в сфері європейської інтеграції. Зокрема, залежність держав ЄС від фінансової допомоги з ЄСМ схиляє їх до виконання умов Фіскального пакту. На даний момент більшість політичних лідерів ЄС вважає поглиблення інтеграції головною запорукою забезпечення майбутнього економічного зростання Євросоюзу та попередження виникнення кризових явищ в майбутньому. В цьому контексті започаткування єдиної фіскальної політики є суттєвим прогресом на шляху економічної інтеграції в ЄС. Наукова новизна. За результатами дослідження встановлено, що здебільшого керівні органи Євросоюзу повністю усвідомлюють необхідність структурної конвергенції - подолання структурних та циклічних розбіжностей серед економік країн - членів єврозони, а також основні та другорядні ризики дивергенції як деструктивного явища, здатного порушити усталений суспільний, політичний, правовий та економічний порядок у рамках ЄС. Практична значимість. Матеріали дослідження може бути використано для порівняльного правознавства.

Теоретична база дослідження процесу становлення органів поліції на західноукраїнських землях у 1944 - 1953 роках / В. В. Жупник

Мета дослідження - аналіз праць радянських та сучасних українських вчених, у яких розкривається процес становлення та специфіка діяльності органів міліції на західноукраїнських землях у повоєнні десятиліття. Методика. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, спеціальнонаукових і філософських методів, а також принципи історизму та об'єктивності. Ключовим став історіографічний метод та компаративіський підхід, які дозволили визначити ключові підходи й тенденції до вивчення процесу створення і діяльності органів міліції на теренах Західної України в перші повоєнні десятиліття. Результати. Встановлено, що наукові праці, в яких розкривається процес створення радянських органів влади на західноукраїнських землях, зокрема міліції, формувалися на підставі кількох суб'єктивних факторів, що особливо проявлялися саме в радянський період. Так, по-перше, вони, як правило, приурочувалися до певних подій, пов'язаних з роковинами міліції та компартії; як "керівної і спрямовуючої сили"; по-друге, всі вони базувалися на марксистсько-ленінській методології; по-третє, мають однобокий "позитивний" характер, хоча й дають уявлення про основні напрями діяльності ОВС; по-четверте, майже не висвітлюють причин репресій, а якщо й торкаються цієї проблеми, то лише як "боротьба з кримінальними та антирадянськими "злочинними елементами". В умовах державності України відхід від ідеологічних догм, а також доступ до значного масиву раніше недоступного для широкого кола дослідників архівного матеріалу дали можливість пошуку нових концептуальних підходів для об'єктивного висвітлення історії міліції України радянської доби. Наукова новизна. Подається аналіз оснновних теоретичних та історико-правових підходів до розкриття процесу створення та діяльності органів міліції на західноукраїнських землях в умовах другої хвилі радянізації. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.

Верховенство права у сфері правової теорії і практики України / М. С. Кельман, Р. М. Кельман

Мета роботи - дослідження верховенства права як принципу в діяльності судової влади в таких аспектах, як з'ясування витоків ідеї верховенства права, співвідношення концепцій верховенства права і судової влади, аналіз відповідної доктрини в Україні. Методи: діалектичний, герменевтичний, прогностичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, метод моделювання, декомпозиції, комплексного аналізу, міжгалузевий метод юридичних досліджень, логічні методи, що були використані як інструментарій для досягнення поставленої мети. Результати. Застосовуючи принцип верховенства права, суддя має пам'ятати про нього як про глобальну мету правосуддя - панування верховенства права в суспільстві. Вирішення кожного спору й будь-якого правового конфлікту має бути спрямоване на дотримання цього принципу. Наукова новизна. З практичної позиції верховенство право визначає місце судів у системі публічної влади, яке має засвідчувати не лише реальний розподіл влади, а й спроможність судової влади обмежувати дискреційні повноваження законодавчої та виконавчої влади і в такий спосіб гарантувати захист від свавілля. Це можливо лише за умови незалежності суду (і процедур правосуддя) від інших гілок влади. Такий підхід до взаємозв'язку поділу влади (традиційно - елементу концепції правової держави) зближує концепції верховенства права та ідеї правової держави в сучасних умовах.

Динаміка регулятивної функції українського права в контексті європейської та міжнародної правової гармонізації / Р. В. Зварич, Б. Л. Гривнак

Мета роботи - комплексний теоретико-правовий аналіз основних проблем процесу динаміки регулятивної функції українського права в контексті європейської інтеграції та міжнародної правової гармонізації. Методика. При проведенні дослідження використано наступні теоретичні методи наукового пізнання: метод наукового аналізу; системно-структурний; історико-правовий; аксіологічний; порівняльно-правовий; формально-юридичний та метод узагальнення. Результати. Висвітлено процес трансформації регулятивної функції сучасного українського права у контексті його зближення з правом ЄС та міжнародним правом. В процесі дослідження доведено, що у питаннях євроінтеграційного курсу провідна роль належить принципам реалізації регулятивної функції та регулятивного впливу. Зокрема, втілення принципу примату міжнародного права є для України певною політико-правовою гарантією стабільних відносин з країнами Європи і світу, а також правовим засобом захисту її законних інтересів. На основі головного принципу пріоритету норм міжнародного права повинні розвиватися такі похідні принципи взаємодії правових систем Ради Європи та України, як: принцип верховенства права; принцип взаємопов'язаності та взаємодоповнюваності права Ради Європи та України; принципи співробітництва, добросовісного виконання зобов'язань перед Радою Європи та принцип взаємного захисту прав людини. Наукова новизна. За результатами дослідження встановлено, що регулятивна функція права, незважаючи на звуження сфери її застосування на внутрідержавному рівні та у рамках національних правових систем, отримала розширення сфери застосування на міжнародно-правовому та європейському рівнях, а особливо - на рівні права Європейського Союзу. При цьому, в останньому випадку вона найтісніше взаємодіє з інтегративною функцією. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути корисні для подальших загальнотеоретичних і прикладних досліджень проблем динаміки регулятивної функції українського права в контексті європейської та міжнародної правової гармонізації.

Кримінально-правова політика щодо смертної кари в Україні: історико-правовий огляд ХХ - ХХI століть / О. В. Острогляд, Л. М. Ілин

Мета дослідження - розкриття історичних передумов, правового закріплення існування та скасування в Україні такого виду покарання як смертна кара. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, системності та об'єктивності. Міждисциплінарний характер дослідження зумовив використання цілого спектру загальнонаукових, філософських та спеціально-історичних методів, з поміж яких, доцільно виокремити наступні: історичний, порівняльний, аналізу документів та ін. Наукова новизна дослідження обумовлюється викликами, що стоять перед Україною сьогодні, на підставі яких дискутується необхідність відновлення смертної кари в Україні. Саме історико-правий аналіз подій і рішень ХХ - ХХI століть дозволяє поглянути на цю проблематику під іншим кутом зору, як на явище не притаманне Україні, як європейській державі. Одночасно, доцільно визначити передумови домінування в українському суспільстві переконання про ефективність застосування найвищої міри покарання. Це пояснюється насамперед низьким рівнем правової культури і усталеними в радянський період стереотипами, що закон - це насамперед покарання. Висновки: встановлено, що для території сучасної Української держави, смертна кара не була притаманним явищем. Всі спроби впровадити даний вид покарання пов'язані з перебуванням території України під владою інших держав. У випадку отримання незалежності цей вид покарання скасовувався в найкоротший час, оскільки Україна завжди прагнула європейських стандартів гуманності та поводження з засудженими, а існування смертної кари не дозволяє досягти мети покарання та уникнути судової помилки. Основні рекомендації згідно результатів дослідження є формування цілісної концепції гуманізації кримінально-правової політики і поширення серед населення розуміння, що сам по собі, навіть найсуворіший вид покарання, не може вплинути суттєво на рівень і динаміку злочинності.

Способи захисту інтересів у сімейному праві / С. М. Ходак

Мета дослідження - способи захисту інтересів у сімейному праві та необхідність сформулювати науково-обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері сімейно-правових інтересів. Методологія. При дослідженні способів захисту інтересів в сімейному праві використовувався техніко-юридичний метод. Наукова новизна полягає в тому, що у статті констатовано, положення про те, що перелік способів захисту сімейних інтересів повинен виходити за рамки Сімейного кодексу, носити відкритий характер, що визначає можливість їх захисту іншими способами, не забороненими законом. Доведено, що при визначенні місця проживання дитини основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини, а не презумпція на користь матері. Аргументовано, що сутність принципу найкращих інтересів дитини проявляється у пріоритетному врахуванні інтересів дитини у прийнятих батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами рішень з метою задоволення будь-яких її потреб (залежно від віку, стану здоров'я, статі та специфіки розвитку дитини). Доведено, що принцип найкращих інтересів дитини включає в себе і принцип добробуту дитини, а це виключає необхідність їх розмежування як окремих правових категорій. Результати. Проаналізовано проблематику застосування способів захисту сімейно-правових інтересів. Доведено, що інтерес у сімейному праві захищається тими ж способами, що й суб'єктивне сімейне право. Практична значимість. Результати дослідження можна використати у правотворчій діяльності для удосконалення законодавства у сфері правової регламентації категорії інтересу; у навчальному процесі - при розробці навчальних посібників, методичних матеріалів із навчальної дисципліни "Сімейне право України".

Деякі проблемні аспекти дослідження питань, поставлених перед судовим експертом, що стосуються овердрафтного кредитування юридичних осіб / Ю. М. Перцович

Мета роботи - висвітлення деяких проблемних аспектів у процесі складання висновку експерта з питань, пов'язаних з овердрафтним кредитуванням юридичних осіб. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу й формулювання відповідних висновків і рекомендацій. Під час дослідження використовувались такі методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. У процесі дослідження виділено деякі проблемні аспекти дослідження питань, поставлених перед судовим експертом, що стосуються овердрафтного кредитування юридичних осіб. Сформовано типовий перелік документів, необхідних для отримання кредиту овердрафт та основні принципи, на яких грунтуються вимоги до позичальника. Наукова новизна. Доповнено критерії класифікації овердрафту. Узагальнено перелік документів, необхідних для отримання кредиту й сформовано основні принципи, на яких базуються вимоги до позичальника. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані судовими експертами в економічній судово-експертній діяльності під час складання висновків експерта, пов'язаних із кредитуванням юридичних осіб стосовно продукту "Овердрафт".

"Злочинне лідерство" у проєкті Кримінального кодексу України / М. Г. Тома

Мета дослідження - новий проєкт Кримінального кодексу України а саме, що стосується встановлення правових підстав притягнення до кримінальної відповідальності за "Злочинне лідерство", метою також є дослідження поняття "Злочинне лідерство", та "Лідер". Методика. Методика включає всебічний комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Досліджуючи дану проблематику автором використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, системно-структурний, логіко-нормативний, порівняльно-правовий. Результати: в процесі дослідження визначено, що важливою, центральною фігурою злочинних угрупувань є лідер, він є центром злочинного середовища, керівником. Лідер згуртовує злочинну сім'ю в психологічному розумінні, надає її діяльності цілеспрямований та єдиний характер. Злочинна діяльність та прагнення до максимального злочинного прибутку потребує управління та координацію діянь учасників. Здійснюючи порівняльний аналіз дійшли висновку, що проєкт Кримінального кодексу України пропонує нову редакцію статті яка передбачає відповідальність за "Злочинне лідерство", тим самим виокремивши їх від давно відомих нам видів співучасті, за рахунок центральної фігури "лідера", який є координуючою фігурою всіх ланок злочинних груп та організацій. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, поняття лідер - той, хто веде, що йде попереду, завжди перемагає, с членом групи, всі учасники якої визнають його керівництво, покладаються на нього в прийнятті серйозних рішень і вирішенні важливих проблем, також досліджено поняття лідерство - це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху донизу, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Таким чином поняттям лідер та лідерство, відображені в кримінальному законі як феномен злочинності. Практична значимість. Результати дослідження в подальшому можуть бути застосовані в правотворчій діяльності для вдосконалення норм чинного кримінального законодавства, що передбачає захист прав та інтересів країни та суспільства від злочинних посягань збоку вищої касти "Злочинного лідерства", а також для подальшого наукового дослідження обраної проблематики.

Кримінальні правопорушення проти моральності: порівняльно-правова характеристика законодавства України та країн Балтії / Є. О. Письменський

Порівнюючи КК України з кримінальним законодавством країн Балтії (Литва, Латвія, Естонія), ставиться мета здійснити пошук оптимальних варіантів подальшого розвитку кримінального законодавства України в частині відповідальності за правопорушення проти моральності, ураховуючи сучасні прагнення до кардинального оновлення відповідної нормативної бази. Методика. Ключовим методом дослідження, що використовувався, є порівняльний. З його допомогою здійснювалось критичне зіставлення положень кримінального законодавства країн Балтії та України щодо підстав відповідальності за правопорушення проти моральності. Під час дослідження також використовувались такі методи наукового пізнання, як історико-правовий, системно-структурного аналізу, формально-логічний, моделювання. Результати. На підставі вивчення переваг і вад нормативної регламентації підстав відповідальності за кримінальні правопорушення (злочини та проступки) проти моральності згідно з КК країн Балтії розроблено рекомендацій щодо оптимізації та підвищення ефективності таких норм з урахуванням процесів реформування кримінального законодавства, що розпочалися в Україні. Наукова новизна. Проведене дослідження дозволило визначити низку позитивних і прогресивних законодавчих рішень, що відбивають КК країн Балтії у частині відповідальності за правопорушення проти моральності. Це дає можливість здійснити їх потенційне запозичення у процесі подальшої нормотворчої діяльності в Україні. Практична значимість. Висновки та пропозиції, які сформульовані у статті, можуть бути використані у правотворчій діяльності для вдосконалення кримінального законодавства України щодо протидії посяганням на моральність, а так само в науково-дослідній діяльності та навчальному процесі - як підгрунтя для подальших компаративістських наукових досліджень проблем відповідальності за правопорушення проти моральності в Україні та інших країнах.

Роль державних органів по забезпеченню діяльності управління охороною, використанням та відтворенням лісів / А. І. Суббот, Ю. В. Корнєєв

Мета роботи - встановити роль державного регулювання та управління у сфері лісових відносин з ціллю забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Визначити повноваження державних органів за допомогою яких держава здійснює управління лісовими ресурсами. Визначити функції управління лісовими ресурсами. Здійснити аналіз основних завдань державного регулювання та управління у сфері лісових відносин. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В результаті проведеного дослідження встановлено, що в нашій країні дуже розгалужена система контролю державних органів за діяльністю в лісовій галузі. Але ефективність її низька, тому що масово здійснюються незаконні вирубки лісу, а органи які мають за цим слідкувати начебто нічого не помічають, або чиновники від яких залежить вирішення того чи іншого питання вирішують їх на свою користь, а не на користь держави. Такі випадки є непоодинокі - в більшості своїй масові. Тому нам треба змінювати і удосконалювати цю систему контролю - інакше можемо залитись без лісів. Це в свою чергу впливає на екологічне довкілля громадян та їх життя і здоров'я. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що система державного управління лісовими ресурсами є неефективною і потребує удосконалення. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час реалізації заходів охорони, використання та відтворення лісів.

Зарубіжний досвід судового контролю за виконанням рішень у цивільному судочинстві / І. В. Жукевич

Мета роботи - проаналізувати судовий контроль за виконанням рішень у цивільному судочинстві зарубіжних країн, виявити механізм судового контролю за виконанням рішень у цивільному судочинстві, з'ясувати найбільш ефективні заходи впровадження зарубіжного судового контролю у цивільному судочинстві України. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу судового контролю у зарубіжних країнах та формулювання відповідних висновків та рекомендацій щодо його подальшого практичного впровадження у цивільному судочинстві України. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В процесі дослідження визнано, що судовий контроль в Україні застосовується тільки у разі оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців. Незважаючи на його формальне закріплення, дієвим він стане у разі запровадження реально механізму його застосування з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що оновлення теоретико-методологічних засад запровадження судового контролю за виконанням рішень у цивільному судочинстві України має відбуватися з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду його функціонування у наступних країнах: Англії, США, Польщі, Німеччини, Франції, в яких судовий контроль за виконанням рішень є невід'ємною частиною діяльності органів судової влади. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час здійснення судового контролю у цивільному процесі України.

Християнська релігія та нотаріат: точки дотику / М. С. Долинська

Мета дослідження - комплексний загальнотеоретичний та компаративістський аналіз основних проблем щодо точок дотику християнської релігії та нотаріату, з'ясування трансформації релігійних правил (норм) у нотаріальну діяльність та нотаріальний процес. Методика. Методика дослідження охоплює комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формування відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. У процесі дослідження здійснено історико-правовий аналіз основних точок дотику християнської релігії та нотаріату. Наукова новизна. Здійснивши аналіз основних точок дотику християнської релігії та нотаріату, автором стверджується, що окремі основні засади християнства було запозичено у нотаріальну діяльність. Зокрема, у Біблії віднаходимо норми, які стосуються основних засад ведення нотаріальної діяльності, а також щодо правил провадження нотаріального процесу. Відголоски візантійських норм, які також грунтувалися на релігійних нормах щодо порядку складання заповітів та окремих видів договорів, спостерігаються й у сучасному цивільному та нотаріальному процесі, а також нотаріальному діловодстві. Однак, українські державні та приватні нотаріуси при провадженні нотаріального процесу не можуть застосовувати релігійні норми та документи. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності при підготовці нормативних та законодавчих актів з питань правового регулювання нотаріальної діяльності.