Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. – Маріуполь, 2008

Розглянуто питання використання топонімної лексики як засобів увиразнення в побутовому та художньому мовленні, комунікативної організації прислівних складнопідрядних речень з випущеною темою-підметом. Проаналізовано мову та релігію як важливі чинники у формуванні етнокультурної ідентичності греків Приазов'я за умов глобалізації. Визначено вплив Трипільського субстрату на фонетичні субстратні ознаки в давньоєвропейських мовах. Висвітлено проблему використання перекладацьких трансформацій у перекладі галузевих технічних текстів та інструкцій користувача.

Рассмотрены вопросы использования топонимной лексики как средств выражения в бытовой и художественной речи, коммуникативной организации наречных сложноподчиненных предложений с выпущенной темой-подлежащим. Проанализированы язык и религия как важные факторы в формировании этнокультурной идентичности греков Приазовья в условиях глобализации. Определено влияние Трипольского субстрата на фонетические субстратные свойства в древнеевропейских языках. Освещена проблема использования переводческих трансформаций в переводе отраслевых технических текстов и инструкций пользователя.

Головний редактор:

Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. – Маріуполь, 2009

Проаналізовано особливості біблійної міфології у контексті світової, художніх метафоричних лакун у зіставно-типологічному аспекті в англійській, французькій, російській та українській мовах. Визначено своєрідність новогрецької мови в романі відомого грецького письменника Н. Казандзакіса "Капітан Міхаліс". Описано поезію С. Яричевського в контексті літературних тенденцій наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Розглянуто питання художньої інтерпретації постаті І. Богуна в українській літературі початку ХХ ст. Висвітлено проблеми сучасної рецепції історичної прози Ю. Мушкетика, новелістичні апробації Г. Тютюнника, традиції модерну і модерн традицій як джерела поетики А. Мойсієнка.

Проанализированы особенности библейской мифологии в контексте мировой, художественных метафорических лакун в сопоставительно-типологическом аспекте в английском, французском, русском и украинском языках. Определено своеобразие новогреческого языка в романе известного греческого писателя Н. Казандзакиса "Капитан Михалис". Описана поэзия С. Яричевского в контексте литературных тенденций конца ХІХ - начале ХХ ст. Рассмотрены вопросы художественной интерпретации образа А. Богуна в украинской литературе начала ХХ ст. Освещены проблемы современной рецепции исторической прозы Ю. Мушкетика, новелистические аппробации Г. Тютюнника, традиции модерна и модерн традиций как источники поэтики А. Мойсиенка.

Головний редактор:

Відмінності трансформації ліричного сюжету у вірші-пейзажі та вірші-діалозі

Загл., сост. каталогизатором:

Различия трансформации лирического сюжета в стихотворении-пейзаже и стихотворении-диалоге

Загл., сост. каталогизатором:

Differences in transformation of lyrical plot in poem-landscape and poem-dialogue

У статті досліджено закономірності трансформації ліричного сюжету в вірші-пейзажі та вірші-діалозі на матеріалах поезії М. Рильського, Л. Талалая та В. Герасим'юка. У роботі проаналізовано сутність, закономірності та основні риси трансформаційних процесів у жанрах вірші-пейзажі та вірші-діалоги. Особлива увага приділена типу адресата та адресанта, основним мотивам, структурі ліричного сюжету, індивідуально-авторському стилю та авторській інтенції в поезії ХХ століття. В перспективі необхідно детальнорозглянути особливості ліричного сюжету в віршах-монологах та дослідити особливості взаємозв’язку віршів-пейзажів з монологічним, діалогічним та полілогічним способами художньої репрезентації дійсності.

В статье исследованы закономерности трансформации лирического сюжета в стихотворении-пейзаже и стихотворении-диалоге на материалах поэзии М. Рыльского, Л. Талалая и В. Герасимюка. В работе проанализированы сущность, закономерности и основные черты трансформационных процессов в жанрах стихотворения-пейзажа и стихотворения-диалога. Особенное внимание уделяется типу адресата и адресанта, основным мотивам, структуре лирического сюжета, индивидуально-авторскому стилю и авторской интенции в поэзии ХХ века.В перспективе необходимо детально рассмотреть особенности лирического сюжета в стихах - монологах и исследовать особенности взаимосвязи стихов - пейзажей с монологическим, диалогическим и полилогическим способами художественной репрезентации действительности.

This article investigates the patterns of transformation of lyrical plot in poem-landscape and poem-dialogue on the materials of poetry by M. Rylsky, L. Talalay and V. Herasymyuk. Besides, the nature, patterns and main features of the transformation processes in the genres of poem-landscape and poem-dialogue are analyzed. Particular attention is paid to the type of recipient and sender, the main motives, the structure of lyrical plot, author's individual style and author's intention in the poetry of the twentieth century. Thus, the transformation processes in the lyrical plot of poem-landscape and poem-dialogue have complicated nature. The poets have actively used the traditional genres of poem-landscape and poem-dialogue in their poetry, have rethought and integrated them in their own author's individual style. The image of the landscape has multifunctional character, poets actively use the principle of psychological parallelism and psychologization of landscape, they endow the nature with human qualities and reflect the nature as a perfect category of the universe. The type of the lyrical recipient and sender in poem-landscape and poem-dialogue is ambivalent: on the one hand, they are optimistic subjects of the lyrics (M. Rylsky), and on the other hand they are strong personalities who have lost their hope for a better life, but never renounce their principles and beliefs (L. Talalay, V. Herasymyuk). The traditional Ukrainian folk archetypal images and symbols are widely used and reinterpreted according to the author's individual style in the structure of the lyrical plot of these genres. The author's intention in poem-landscape and poem-dialogue has multifaceted aim: to reflect the beauty of the natural environment or the use of aesthetic function; to show the invincible power of the human spirit or the realization of educational function; to understand the foundations of the universe and to understand the meaning of life or the use of ontological function.

Шляхи розвитку новітньої української літератури (на матеріалі критичних статей М. Зерова)

Загл., сост. каталогизатором:

Пути развития новейшей украинской литературы (на материале критических статей Н. Зерова)

Загл., сост. каталогизатором:

Ways of developing modern ukrainian literature (based on M. Zerov's critical essays)

Предметом даної наукової розвідки є критичне опанування літературознавчої спадщини М. Зерова, зокрема його статті «Євразійський ренесанс і пошехонські сосни», з метою виявлення впливу митця на тогочасний літературний процес та подальший розвиток новітньої вітчизняної літератури. Завдання роботи – виявити концептуальні позиції М. Зерова з питань перспектив розвитку української літератури початку ХХ століття, шляхів підвищення професійного рівня молодих українських письменників. М. Зеров - знакова постать вітчизняного літературного дискурсу початку ХХ століття, активний учасник літературної дискусії 1925-28 рр., що наочно декларує свої естетичні переконання та громадянську позицію у концептуальній полемічній статті «Євразійський ренесанс і пошехонськісосни». Серед програмових концептів М. Зерова - декларація векторів розвитку новітнього вітчизняного письменства, пошук ефективних шляхів підвищення рівня професійної майстерності письменників-початківців.

Предметом данного научного исследования является критическое освоение литературоведческого наследия Н. Зерова, в частности его статьи «Евразийский ренессанс и пошехонские сосны», с целью выявления влияния художника на тогдашний литературный процесс и дальнейшее развитие новейшей отечественной литературы. Задача работы - выявить концептуальные позиции М. Зерова по вопросам перспектив развития украинской литературы начала ХХ века, путей повышения профессионального уровня молодых украинских писателей. Н. Зеров – знаковая фигура отечественного литературного дискурса начала ХХ века, активный участник литературной дискуссии 1925-28 гг., который наглядно декларирует свои эстетические убеждения и гражданскую позицию в концептуальной полемической статье «Евразийский ренессанс и пошехонские сосны». Среди программных концептов Н. Зерова – декларация векторов развития новейшей отечественной литературы, поиск эффективных путей повышения уровня профессионального мастерства начинающих писателей.

M. Zerov is a landmark figure in the national literary discourse of the early twentieth century, an active participant of the literary discussions in the1925s-1928s, who clearly declares his aesthetic beliefs and civil viewpoint in the conceptual polemical article «Eurasian renaissance and the pines of Poshekhonye». Among the programmatic concepts of M. Zerov there are: declaration of the vectors of the modern national literature development, and the search of effective ways to improve the professional skills of the beginners at literature. M. Zerov was one of the first to interpret adequately without any ideological or political layers the conceptual principles of Khvylovy. In particular, the famous artist is convinced of the necessity of the youngnative writers to examine the achievements of the world literary high-quality production and to do the purposeful systematic translation work, which will finally improve the quality of the texts of Ukrainian beginners in literature, according to M. Zerov's viewpoint. The polemicist supposes that the rise of technical culture of young writers will also work on the positive. As to the national tradition M. Zerov speaks clearly and solidly: it should be balancedly and objectively evaluated. The critical heritage of M. Zerov is designed for thoughtful, not indifferent recipient, although the style of presentation, logic, original examples, linguistic and stylistic framing of the articles allow to understand completely the inner essence, the content of the message, even for those potential readers who do not have a high level of philological training.

Жанрова своєрідність циклу романів про професора Ленґдона Дена Брауна

Загл., сост. каталогизатором:

Жанровое своеобразие цикла романов о профессоре Лэнгдоне Дэна Брауна

Загл., сост. каталогизатором:

Genre peculiarity of D. Brown's novel cycle about professor Langdon

Стаття присвячена дослідженню жанрових особливостей циклу романів Д. Брауна в літературному контексті доби постмодернізму та виділенню їх характерних рис. Мета дослідження - проаналізувати жанрову своєрідність творів «Код да Вінчі», «Втрачений символ»«Інферно» і «Ангели та демони» у контексті трансформаційних процесів романної форми на початку ХХІ століття. Значну увагу приділено ідейному змісту та проблематиці романів американського письменника. Зроблено висновок, що звернувшись до романного жанру,який зазнав суттєвих змін в епоху постмодернізму, Дену Брауну вдалося створити зразок нового типу роману, який характеризується ігровою модальністю, інтертекстуальністю, інтерактивністю та сумісністю з іншими жанрами й формами культури.

Статья посвящена исследованию жанровых особенностей цикла романов Д. Брауна в литературном контексте эпохи постмодернизма и выделению их характерных черт. Цель исследования - проанализировать жанровое своеобразие произведений «Код да Винчи», «Потерянный символ», «Инферно» и «Ангелы и демоны» в контексте трансформационных процессов романной формы в начале XXI века. Значительное внимание уделено идейному содержанию и проблематике романов американского писателя. Сделан вывод, что обратившись к романномужанру, который претерпел существенные изменения в эпоху постмодернизма, Дэну Брауну удалось создать образец нового типа романа, который характеризуется игровой модальностью, интертекстуальностью, интерактивностью и совместимостью с другими жанрами и формами культуры.

At the turn of the 21st century such a dominant trait of modern novel as bold experiment with all forms and content elements of artwork is clearly revealed. This phenomenon can be explained by powerful influence of postmodernism and close cooperation with mass literature. A vivid example of innovative and commercially successful fiction was D. Brown's novel cycle about Harvard symbologist Robert Langdon that was made within the framework of conspiracy detective genre. Created on the crossing of political and spy discourses in the age of total globalism, conspiracy detective genre meets the demands of modern epoch best of all. Novels of American writer are always provocative, so long as the author brings different world-views and theories together, polemicizes with traditions, makes new combinations of well-known in culture history components and draws other genres. The conclusions of the article noted that Dan Brown's works are characterized by playfulness, intertextuality, interactivity and compatibility with various genres and culture forms. The spectrum of ideas and globality of the problems touched upon in the novels also promote the transformation of traditional detective narrative into conspiracy, which aims at the search of criminal and disclosure of the secret as well as the knowledge of foundations of the universe, culture and history. The experiment with novel form prove to be beyond the literature limits, thus giving a possibility to D. Brown's characters to gain a new life in the cinema and everyday life: journeys on the writer's novels and computer games.

Образ батька у поемі Івана Франка «Святий Валентій»

Загл., сост. каталогизатором:

Образ отца в поэме Ивана Франко «Святой Валентий»

Загл., сост. каталогизатором:

A father's image in Ivan Franko's poem «Saint Valenty»

У статті проаналізовано специфіку функціонування дискурсу пам'яті та дискурсу ідентифікації у поемі І. Франка «Святий Валентій». Розглянуто основні аспекти реалізації цих дискурсів у ширшому контексті творчості письменника. Мета запропонованої статті полягає у спробі прочитання поеми як тексту, котрий пам’ятає, а також тексту, у якому реалізується акт персональної ідентифікації. Сформульованій у такий спосіб меті відповідає низка завдань, а саме: а) виявити й проаналізувати автобіографічний імпульс, котрий спричинився до написання поеми; б) проаналізувати типологічну реалізацію актантних схем, розширюючи корпус текстів; в) виявити й проаналізувати текст як знак пам’яті. Актуальність дослідження випливає із потреби реактуалізації Франкової спадщини унових інтерпретаційних контекстах, особливо з перспективи категорії автобіографічного дискурсу й типології моделювання художнього світу.

В статье проанализирована специфика функционирования дискурса памяти и дискурса идентификации в поэме И. Франко «Святой Валентий». Рассмотрены основные аспекты реализации этих дискурсов в широком контексте творчества писателя. Цель предлагаемой статьизаключается в попытке прочтения поэмы как текста, который помнит, а также текста, в котором реализуется акт персональной идентификации. Сформулированной таким образом цели соответствует ряд задач, а именно: а) выявить и проанализировать автобиографический импульс, который привёл к написанию поэмы; б) проанализировать типологическую реализацию актантных схем, расширяя корпус текстов; в) выявить и проанализировать текст как знак памяти. Актуальность исследования вытекает из необходимости реактуализации наследия Франко в новых интерпретационных контекстах, особенно на перспективу категории автобиографического дискурса и типологии моделирования художественного мира.

The article reveals specific features of memory and identification discourses in Ivan Franko's poem «Saint Valenty». The author makes an attempt to highlight key narrative impulse as a structural part of narrative situation connected with modeling process in the poem as well as analyses the private correspondence as pivotal context of narrative impulse. In his correspondence with Mykhaylo Dragomanov Ivan Franko tries to elucidate the importance of literary struggle with clerical ideology, especially with the concept of ascetic state of mind. The author analyses specific features of different levels of memory discourse. This aspect is represented as an immanent feature of creative thinking and part of broader textual space. The latter is represented by some poems including dedication such as «History of lump of salt» by Ivan Franko. The narrative situation and the level of dedication demonstrate certain connectedness with the key figure of the father and his ideal world. The system of values represented by father and his world is identified as spiritual inheritance for those who remember. Both texts - «Saint Valenty» and «History of lump of salt» - are functioning as symbolic acts of memory and spiritual identification.

Модальність сатиричної та побутової комедії в українських драматичних жартах кінця XIX – початку XX століття

Загл., сост. каталогизатором:

Модальность сатирической и бытовой комедии в украинских драматических шутках конца ХІХ – начала ХХ веков

Загл., сост. каталогизатором:

Modality of satirical and domestic comedy in ukrainian drama jokes late XIX - early XX century

Мета статті полягає у дослідженні процесів жанрового оприявлення українського драматичного жарту, усвідомлення його специфіки жанрово-стильового характеру в контексті розвитку інших комедійних жанрів. У зв’язку з цим перед нами стоять такі завдання: показати здатність українського драматичного жарту до увиразнення оцінювально-понятійних механізмів комізму, а у зв’язку з тим – проявлення іронічно-пародійної, сатирично-викривальної модальності, що дозволяє розглядати його в руслі тих процесів, які будувалися на зламі століть з комедією. На початку ХХ ст. в українському культурному просторі відбуваються зміни естетичних засад комізму: в українських драматичних жартах все помітніше виявляється сатирично-іронічна, пародійна модальність, спостерігаються елементи метадрами, жанрової авторефлексійності, театральної самопародії. В нашій статті ми розглянемо українські драматичні жарти, що мають спільні комунікативні тенденції з сатирично-побутовою комедією.

Цель статьи состоит в исследовании процессов жанрового олицетворения украинской драматической шутки, осознание его специфики жанрово-стилевого характера в контексте развития других комедийных жанров. В связи с этим перед нами стоят следующие задачи: показать способность украинской драматической шутки к выразительности оценочно-понятийных механизмов комизма, а в связи с тем - проявление иронически пародийной, сатирически-обличительной модальности, что позволяет рассматривать его в русле тех процессов,которые строились на рубеже веков с комедией. В начале ХХ века в украинском культурном пространстве происходят изменения эстетических принципов комизма: в украинских драматических шутках все более заметно проявляется сатирически-ироническая, пародийная модальность, наблюдаются элементы метадрамы, жанровой авторефлексивности, театральной самопародии. В нашей статье мы рассмотрим украинские драматические шутки, которые имеют общие коммуникативные тенденции с сатирическо-бытовой комедией.

In the early XXth century the esthetic bases of comism changed in the Ukrainian cultural space. The satirical, ironical, parody modality became more and more obvious in the Ukrainian dramatic jokes. The elements of metadrama, genre autoreflection, theatric selfparody are seen. We'll take a look at the Ukrainian dramatic jokes having common communicative tendencies with satirical and family life comedy in our article. At the end of XIXth and in the first third of XXth centuries the dramatic jokes showed their genre flexibility and the opportunity to match not only the entertainment of vaudeville-dramatic tendencies, but also the elements of satirical-domestic comedy. First of all it's noticed in the change of comism esthetic base, in which estimating-analitical direction is strenghened, in laugh tonality, which transfers author's ironical-parodical attitude to the settled vaudeville-metodramatic schemes, in the joke plot structure, in the existence of double level conflict, both external and internal, in the satirical type method change: hyperbola use, grotesque, original reality presentation, the absence of a certain positive character etc.

Інтраісторія в романі Е. Л. Доктороу «Марш»

Загл., сост. каталогизатором:

Интраистория в романе Э. Л. Доктороу «Марш»

Загл., сост. каталогизатором:

Intrahistory in the novel «March» By E. L. Doctorow

В статті аналізуються відображення ідеї інтраісторії у творах одного із представників жанру американської історіографічної метапрози Е. Л. Доктороу. Розглядаються паралелі між змістовим наповненням роману «Марш» письменника та принципами концепції інтраісторії. Проаналізувавши роман, можна дійти висновку, що однією з головних його ідей є підкорення долі людини на війні не тільки полководцям, але і сліпому випадку або невиразному душевному пориву. Як підсумок, зазначимо, що ідея інтраісторії в основному представлена за допомогою різноманітності наративних голосів в романі: кожен персонаж твору демонструє своє бачення подій громадянської війни і ставлення до них. Окрім цього, інтраісторичність в романі відображена за допомогою методу документальної реконструкції.

В статье анализируется отображение идеи интраистории в произведениях одного из представителей жанра американской историографической метапрозы Э. Л. Доктороу. Рассматриваются параллели между смысловым наполнением романа «Марш» писателя и принципами концепции интраистории. Проанализировав роман, можно сделать вывод, что одной из главных его идей является подчинение судьбы человека на войне не только полководцам, но и слепому случаю или унылому душевному порыву. Как итог, отметим, что идея интраистории в основном представлена с помощью разнообразия нарративных голосов в романе: каждый персонаж произведения демонстрирует свое видение событий гражданской войны и отношение к ним. Кроме этого, интраисторичность в романе отражена с помощью метода документальной реконструкции.

Intrahistorical ideas have been analyzed in literary works by Edgar Lawrence Doctorow, a representative of American historiographic metafiction. Spanish essayist, novelist and culture expert Miguel de Unamuno introduced the term «intrahistory» in his work «Our Lord Don Quixote», focusing on the distinction between external and internal history. Official history is the chronological flow of facts written in documents. According to M. Unamuno internal history or «intrahistory», is inner fact which connects people by immanent basis: folk, their culture, language, etc. The analogies between the content of the writer's novel «March» as well as principles of the concept of intrahistory have been considered. One of the main ideas of the novel is the fact that the person's fate is controlled not only by the commanders but also by blind chance or emotional impulse. The «March» seems to be built of different parts of unnoticed monument to the past left by people. They are represented by forgotten news items,oral or written folk stories and photographs of the past. The motive of the photographs in the novel serves as means of history fixation, especially because the war between the South and the North was the first to be perpetuated for posterity. By making the moments stop, the photographer tries to create the memory for the future, because, according to him, only he is able to reveal the «real world». By means of postmodern irony, positivists' belief in the existence of objective, or the so-called «real history» is debunked, as choosing the angle and object for shooting, the photographer acts as an interpreter of events. The author is the creator of «new» historical past. The conception of intrahistory is demonstrated by the use of such postmodern techniques as variety of narrative voices, interaction of fiction and historical characters, method of documentary reconstruction.

Інтертекстуальний простір новелістики Ф. Дудка (на прикладі збірки «Заметіль»)

Загл., сост. каталогизатором:

Интертекстуальное пространство новеллистики Ф. Дудко (на примере сборника «Метель»)

Загл., сост. каталогизатором:

Intertextual relations of the short stories by F. Dudko (based on the book «The Snowstorm»)

У статті розглянуто проблему інтертекстуальних зв'язків малої прози Ф. Дудка з міфологічною та літературною традиціями. Інтертекстуальне поле письменника вибудовується на алюзійних зіставленнях героїв його оповідань з образами нижчої народної демонології («Біла королівна», «Дід Яків»). Доведено, що міфологічні елементи спрямовані на творення неоромантичної стильової парадигми («Сестра Людмила», «Заметіль»). На прикладі новелістики збірки Ф. Дудка «Заметіль» простежена динаміка жанрово-стильових модифікацій української прози, що найповніше реалізувалася у неоромантичній стильовій стратегії. Визначено формально-змістові аспекти зазначених творів. Зроблено висновок про естетичну вартість оповідань Ф. Дудка - одного з яскравих і талановитих, але незаслужено забутих українських письменників в еміграції.

В статье рассмотрена проблема интертекстуальных связей малой прозы Ф. Дудко с мифологической и литературной традициями. Интертекстуальное поле писателя выстраивается на аллюзийных сопоставлениях героев его рассказов с образами низшей народной демонологии («Белая королевна», «Дед Яков»). Доказано, что мифологические элементы направлены на создание неоромантической стилевой парадигмы («Сестра Людмила», «Метель»). На примере новеллистики сборника Ф. Дудко «Метель» прослежена динамика жанрово-стилевых модификаций украинской прозы, которая наиболее полно реализовалась в неоромантической стилевой стратегии. Определены формально-содержательные аспекты указанных произведений. Сделан вывод про эстетическую ценность рассказов Ф. Дудко – одного из ярких и талантливых, но незаслуженно забытых украинских писателей в эмиграции.

Fedir Dudko belongs to little-known writers in exile. The article is devoted to revealing intertextual connections of short stories by F. Dudko with the mythological and literary traditions, and identifying their functions in the storybook. The mythical and literary contexts are modeling the neoromantic timespace of the storybook. The book consists of four stories: «The White Princess», «Old Jakiv», «Sister Lyudmila» and «The Snowstorm». Three of them are full of images of Ukrainian folk mythology. «Old Jakiv» is the best story in the storybook. The image of an old man resonates with the image of ancient Pan - the patron of forests. The image of a crow functions as a dual of a man. Old Jakiv is compared with the image of Lukash from «The Forest Song» by Lesya Ukrainka. The narrative recalls the one of «The Enchanted Desna» by O. Dovzhenko. The main conflict in the story is the opposition between the nature and civilization. In «The White Princess» a romantic love story between young lady Lyda and agroom Andrew takes place, ending with the death of the both. The context of «The Romeo and Juliet» by W. Shakespeare is included in the story. «Sister Lyudmila» unfolds the romantic story of «forbidden love» of a narrator and a nun. The author concludes that the ritual and mythical pagan imagery in short stories of F. Dudko represents romantic symbols that caused the formation of neo-romantic strategy of Ukrainian modernist paradigm of the twentieth century and intertextual connections with folklore andliterary (Lesya Ukrainka, O. Dovzhenko, etc.). Intertextual field of myth enables to include a piece of literature into the ancient tradition, contributes to congnition of ethno-mental features, archetype structures of collective consciousness and national memory, which was especially important for the Ukrainian emigration literature of the twentieth century.

Історичні поеми Івана Франка раннього періоду творчості

Загл., сост. каталогизатором:

Исторические поэмы Ивана Франко раннего периода творчества

Загл., сост. каталогизатором:

Ivan Franko's historical poems of early period of creativity

Стаття присвячена дослідженню історичних поем І. Франка раннього періоду творчості поета, розгляду його ставлення до історичного минулого українського народу, до відображення дійсності минулих часів у всій її складності, у всій типовості та різнобічності. Метою статті є дослідження проблеми художнього відображення історичного минулого, яка була для українських письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття однією з найактуальніших. Твори українських письменників на історичну тематику активізували соціальні прагнення українського народу, будили його національну свідомість, що і визначає актуальність дослідження.

Статья посвящена исследованию исторических поэм И. Франко раннего периода творчества поэта, рассмотрению его отношения к историческому прошлому украинского народа, к отображению действительности прошлых времен во всей их сложности, во всей типичности и разнообразии. Целью статьи является исследование проблемы художественного отражения исторического прошлого, которая была для украинских писателей конца XIX - начала ХХ века одной из самых актуальных. Произведения украинских писателей на историческую тематику активизировали социальные стремления украинского народа, будили его национальное сознание, что и определяет актуальность исследования.

Article is devoted to the Franko's historical poems of the poet's early period of creativity, analyzing his attitude to the historical past of the Ukrainian people, a reflection of reality of times past in all its complexity, in all typicality and versatility. Franko has made the most significant contribution to the development of art historical themes concerning the ideological wealth, maturity and perfection of realistic images of skill in the construction of plots. This applies to his prose, dramapoetry, and particularly poems. Therefore, considering the Ukrainian historical poems of the late XIX - early XX century, it is primarily to be stated in Franko's poems. The epic sweep of poems hyperbole turns primarily on the characters and their actions, just as it's done in ballads and folk songs. The author trends not to displace epic and lyric poems in early history, which is also on people's designs. M. Rylsky once pointed out that the lyrical elements that ancient minstrels called «compassion» are strongly detected in Ukrainian thoughts. These traditional lyrical elements are borrowed from the historical poem (in the original interpretation). Historical poems contain dramatic elements that come from dramatizm of his works, of dramatic conflictsthat reflect reality. It should be noted that the scope of the proposed work is not enough for a detailed consideration of Franko's poems on historical themes in all periods of his poetry and it requires further study.

Еволюція дискурсу українського державотворення у публіцистиці кінця ХІХ - першої половини ХХ століття

Загл., сост. каталогизатором:

Эволюция дискурса украинского державообразования в публицистике конца ХІХ – первой половины ХХ века

Загл., сост. каталогизатором:

The evolution of ukrainian state-formation discourse in the publicistic works of XIX-th - early XX-th century

Стаття присвячена осмисленню історіософських та культурологічних поглядів Івана Нечуя-Левицького та Юрія Липи, оприлюднених у публіцистиці кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Основна увага зосереджена на еволюції уявлень про народ, народність, націю, процес націєтворення та історії державності, особливості української культури, задекларованих обома письменниками у своїх працях. Попри приналежність митців до, сказати б, різних культурно-історичних епох автори статті намагаються реконструювати тяглість українського національного самоусвідомлення, яке пройшло історичний шлях від формулювання тези про культурну окремішність народу до декларації політичної та державної незалежності. Публіцистичні виступи І. Нечуя-Левицького та Юрія Липи - яскраві репрезентанти такої еволюції.

Статья посвящена осмыслению историософских и культурологических взглядов Ивана Нечуй-Левицкого и Юрия Липы, обнародованных в публицистике конца ХІХ – первой половины ХХ века. Основное внимание сосредоточено на эволюции представлений о народе, народности, нации, процессе создания нации и истории государственности, особенностях украинской культуры, задекларированных обоими писателями в своих трудах. Несмотря на принадлежность художников к, так сказать, разным культурно-историческим эпохам авторы статьистараются реконструировать непрерывность украинского национального самосознания, которое прошло исторический путь от формулировки тезиса о культурной отделенности народа до декларации политической и государственной независимости. Публицистические выступления И. Нечуй-Левицкого и Юрия Липы – яркие репрезентанты такой эволюции.

The main subject of the article is historiosophical and culturological conceptions of well-known Ukrainian writers Ivan Nechuy-Levytsky and Yuriy Lypa. Their publicistic works, as well as prose ones (novels, stories and short stories) represent the evolution of different historical, cultural and philosophical conceptions («people», «folk», «nation», «nation building», «state history»), Ukrainian culture and literature specific features in colonial conditions. The authors pay attention to «Ukrainians in literature controversy with Muscovy» by I. Nechuy-Levytsky and «The Mission of Ukraine», «The Partition of Russia» and «Fight for Literature» by Y. Lypa as important works for understanding the Ukrainian national self-consciousness and the process of its formation from cultural (and literary) separatism to Ukrainian political and state independence. I. Nechuy-Levytsky («Ukrainians in literature controversy with Muscovy» and «Contemporary literary movement») represents the idea of Ukrainian cultural and literary separatism from Russia (Russian Empire). The writer underlines the main problems of Ukrainian language and literature - their development in colonial dependence, prohibition and repression, the linguistic discrimination etc. Y. Lypa goes further: Ukrainian cultural (and language) independence for him expresses national identity of Ukrainians and their political and state ambitions. So, in his articles «The Mission of Ukraine», «The Partition of Russia» and «Fight for Literature» Y. Lypa promotes the idea of Ukrainian sovereign state, based on national identity, history, language and literature and Ukrainian-Russia mental incompatibility. Thereby, I. Nechuy-Levytsky and Y. Lypa's conceptions must be understood as a part of Ukrainian anti-colonial discourse.

Концепт «семья» в творчестве Джейн Остен (на примере романа «Мэнсфилд-парк»)

Загл., сост. каталогизатором:

Концепт «сім'я» у творчості Джейн Остен (на прикладі роману «Менсфілд - парк»)

Загл., сост. каталогизатором:

The concept «family» in Jane Austen's works (on the example of the novel «Mansfield park»)

Актуальность данного исследования связана с важной для современного гуманитарного знания антропоцентрической направленностью, что, прежде всего, касается использования понятия «концепт», обобщающего особенности восприятия мира как целостным этносом, так и отдельными его представителями. Кроме этого, в последнее время изучение концепта как ментальной категории культуры стало одним из приоритетных направлений литературоведения и лингвокультурологии. Цель исследования – на основе анализа концепта «семья» в оригинальном тексте указанного романа определить роль и место данного концепта в художественной картине мира писательницы. Новизна исследования заключается в том, что в украинской и российской науке творчество Джейн Остен в целом и концептосфера ее романов, в частности, исследованы недостаточно. Выбор концепта «семья» обусловлен тем, что именно с его художественным воплощением связано основное идейно-художественное содержание романов Д. Остен, а также ее этическая и социальная позиция.

Актуальність даного дослідження пов'язана з важливою для сучасного гуманітарного знання антропоцентричною спрямованістю, що, перш за все, стосується використання поняття «концепт», узагальнюючого особливості сприйняття світу як цілісним етносом, так іокремими його представниками. Крім цього, останнім часом вивчення концепту як ментальної категорії культури стало одним з пріоритетних напрямків літературознавства і лінгвокультурології. Мета дослідження - на основі аналізу концепту «сім'я» в оригінальному тексті зазначеного роману визначити роль і місце даного концепту у художній картині світу письменниці. Новизна дослідження полягає в тому, що в українській та російській науці творчість Джейн Остен в цілому і концептосфера її романів, зокрема, досліджені недостатньо. Вибір концепту «сім'я» обумовлений тим, що саме з його художнім втіленням пов'язаний основний ідейно-художній зміст романів Д. Остен, а також її етична і соціальна позиція.

This article represents the interpretation of the author's vision of the concept «family» in the case of the novel «Mansfield Park» by Jane Austen. Based on the detection on system of values, reflected in the works of J. Austen, the article analyzes one of the key notions in the writer' artistic picture of the world in terms of its artistic implementation and creative evolution. Picture of life of the inhabitants of the English manor, established in the novel, summarizes the morals and manners of theprovincial nobility and clergy. The term «concept», borrowed from cognitive psychology, has firmly entrenched in the conceptual framework of the cognitive linguistics, cultural studies and many interdisciplinary areas. This article examines the concept as one of the basic units of culture. The concept of «family», presented in the analyzed novel, is a reflection of national, cultural, age experience of the author. Also, this concept proves to be the unity of human, cultural and subcultural levels and becomes the leading artistic image in the author's worldview. Three microconcepts - «children», «parents» and «relations between the generations» - are investigated as the components of the main concept. Analysis of coexistence of these three microconceptswithin the framework of single conceptual notion helps to reveal its basic semantic components which appear to be restraint and pragmatism of English national mentality.

Деякі аспекти перекладацької діяльності українських письменників ХІХ ст.

Загл., сост. каталогизатором:

Некоторые аспекты переводческой деятельности украинских писателей ХІХ в

Загл., сост. каталогизатором:

Some aspects of ukrainian translation writers of the 19th century

Актуальність питання про переклади Біблії та кращих взірців світової літератури українською мовою була і є важливим фактором культурницького процесу, особливо з часу формування української мови. Українські письменники ХІХ сторіччя перекладами іншомовних творів на рідну мову намагалися зберегти неоціненний скарб народу – його мову. Великого значення у цій діяльності надавалося перекладам Біблії українською мовою. Метою статті є спроба узагальнити звертання українських письменників як до біблійних перекладів, так і до класики світової літератури у ХІХ сторіччі. Завдання статті – викласти, за можливістю, історію перекладу Біблії українською мовою українськими письменниками і культурними діячами ХІХ-ХХ сторіч та виокремити їхній внесок у перекладацьку діяльність загалом.

Актуальность вопроса о переводах Библии и лучших образцов мировой литературы на украинском языке была и является важным фактором культурнического процесса, особенно со времени формирования украинского языка. Украинские писатели XIX века переводами иностранных произведений на родном языке пытались сохранить бесценное сокровище народа - его язык. Большое значение в этой деятельности придавалось переводам Библии на украинский язык. Целью статьи является попытка обобщить обращения украинских писателей как к библейским переводам, так и к классике мировой литературы в XIX веке. Задача статьи - изложить, по возможности, историю перевода Библии на украинском языке украинскими писателями и культурными деятелями ХIХ-ХХ веков и выделить их вклад в переводческую деятельность в целом.

Translation has arisen in connection with the public need for it since the formation of human communities. Among the most important issues of due time faced the problem of translating into Ukrainian language the Bible and best works of world literature to convey to the Ukrainian reader achievements of world culture. Ukrainian writers of the 19th century took active part in this process. Translation activity of the 19th century writers associated with the desire to preserve the Ukrainian language, which was strongly prohibited by autocratic power. The struggle for the Ukrainian language in the early 19th century is extremely significant. I. Kotlyarevsky, G. Kvitka-Osnovyanenko, P Gulak-Artemovskij have already declared themselves. Ukrainian national awakening of the late 40's led to the creation of the Cyril and Methodius Brotherhood, which prompted the Ukrainian intellectuals to discuss the organization of Sunday schools with teaching there Ukrainian language, including Scripture. Textbooks were needed for this, especially for the study of the Book of Books. Poetry rehash of the 10 Psalms of David into Ukrainian language has been implemented by Taras Shevchenko in 1845, some psalms were translated by P. Gulak-Artemovskij. P. Moraczewskij dared to effect extremely difficult work such as Bible translation into Ukrainian literary language. Later P. Kulish made Bible translation into Ukrainian language. He systematically worked on the translation and was convinced that the greatest luminaries of European literature should be the achievement of Ukrainian literature.45 Bible, national idea, national factor, writers, translators, Ukrainian translations of the Bible, the world literary classics in Ukrainian translation.

Ібн Сіна й Мімар Сінан - прототипи модерної турецької драми

Загл., сост. каталогизатором:

Ибн Сина и Мимар Синан - прототипы современной турецкой драмы

Загл., сост. каталогизатором:

Ibn Sina and Mimar Sinan - prototypes of modern turkish drama

Об’єктом дослідження є художньо-біографічні п’єси сучасних турецьких драматургів, в яких прототипами головних героїв є відомі представники ісламського світу епохи середньовіччя Ібн Сіна й Мімар Сінан. У статті опрацьовано біографічний модус драм «Ібн Сіна», «Величний Сінан», «Сінан» та «Я - Мімар Сінан». Розглянуто питання пошуків драматургами нових естетичних ресурсів усередині традиційної біографічної драми. Опрацювання біографічного модусу модерної доби у турецькій драматургії є порівняно новим для українського сходознавства, спеціальних наукових розвідок з цього питання наразі не існує, і цим зумовлюється актуальність обраної теми.

Объектом исследования являются художественно-биографические пьесы современных турецких драматургов, в которых прототипами главных героев являются известные представители исламского мира эпохи средневековья Ибн Сина и Мимар Синан. В статье обработан биографический модус драм «Ибн Сина», «Великий Синан», «Синан» и «Я - Мимар Синан». Рассмотрены вопросы поисков драматургами новых эстетических ресурсов внутри традиционной биографической драмы. Разработка биографического модуса современной эпохи в турецкой драматургии является сравнительно новой для украинского востоковедения, специальных научных исследований по этому вопросу пока не существует, и этим обусловлена актуальность выбранной темы.

The article deals with the modern Turkish plays, in which prototypes of protagonists are well-known representatives of the Islamic world of the Middle Ages, such as Ibn Sina and Mimar Sinan. Biographical mode of such dramas as «Ibn Sina», «Grand Sinan», «Sinan» and «I am Mimar Sinan» has been analyzed. In the 80's, 90's of the twentieth century Turkey experienced a thematic crisis due to political and economic problems that led to eradication of dramatic works that dealt with important social issues.Literary reception of modern Turkish drama in the background images are fragmented, as evidenced by the limited list of names of Turkish scholars (Cevat Chapan, Sevhi Graf, Sevda Shener) who dealt with the problems of the Turkish biographical literature.Plays of Hakan Altyner, Turan Oflazohlu, Turgut Ozakman, Remzi Ozchelik represent individual innovations in the mode of the Turkish biographical drama of modern and postmodern period. Remzi Ozchelik offers new esthetic resources in the mode of traditional biographical genre, updating and changing its structure. The author admits that his own perception of the phenomenon of Ibn Sina has been viewed from different angles. A prototype of the world-famous Turkish architect Mimar Sinan is also a source of inspiration of Turkish playwrights of modern times. The most well known are plays, in which the image of the main character is a prototype of Mimar Sinan: «Grand Sinan» (1971), «I am Mimar Sinan» (1987), «Sinan» (1997) and«GrandSinan» (2011). These pieces constitute a valuable and reliable biographical information, H. Altiner, T. Ozakman and T. Oflazohlu grasp seven years from the life of a famous architect, in which he created one of the greatest buildings of the Ottoman Empire - Suleymaniye Mosque. The play of T. Ozakman covers all biographical components from the architect's life. «I am Mimar Sinan» is presented in the form of a monologue appeal to the young generation of modern Turkey. The peculiarity of all these plays are glorified names of the great persons of the Islamic world, focus on biographical resources, literary innovation, that corresponds to norms of modern drama.

Сучасні рецепції постаті Устима Кармалюка в українській літературі

Загл., сост. каталогизатором:

Современные рецепции личности Устима Кармалюка в украинской литературе

Загл., сост. каталогизатором:

Modern interpretation of Ustym Karmaliuk's figure in ukrainian literature

Пропонована стаття досліджує особливості відтворення постаті Устима Кармалюка у творах сучасних українських авторів (Олександра Гижі «Облога Кармалюка», Ігоря Лагунова «Серце Кармалюка», Гліба Сітька «Український супергерой славетний лицар Устим Кармелюк»). Метою роботи є розкриття особливостей художнього бачення подій першої половини ХІХ століття та ролі Устима Кармалюка в утвердженні української державності, визначенні прагнень і уявлень про майбутнє нації, а також аналіз і співставлення особливостей відтворення цього персонажа в художньому тексті й історичних джерелах. Актуальність обраної теми зумовлюється тим, що літературна кармалюкіана має своє специфічне завдання – виформовувати національну свідомість, примножувати й розвивати історичний духовний досвід етносу, передавати моральні уроки прийдешнім поколінням.

Предложенная статья исследует особенности воспроизведения образа Устима Кармалюка в произведениях современных украинских авторов (Александра Гижи «Осада Кармалюка», Игоря Лагунова «Сердце Кармалюка», Глеба Ситько «Украинский супергерой знаменитый рыцарь Устим Кармелюк»). Целью работы является раскрытие особенностей художественного видения событий первой половины XIX века и роли Устима Кармалюка в утверждении украинской государственности, определении стремлений и представлений о будущем нации, а такжеанализ и сопоставление особенностей воспроизведения этого персонажа в художественном тексте и исторических источниках. Актуальность выбранной темы обусловлена тем, что литературная кармалюкиана имеет свою специфическую задачу - сформировывать национальное сознание, приумножать и развивать исторический духовный опыт этноса, передавать моральные уроки будущим поколениям.

The article explores the peculiarities of presentation of Ustym Karmaliuk's figure in the works of contemporary Ukrainian authors (Alexandr Giga «Siege of Karmaliuk», Igor Lagunov «Karmaliuk's Heart», Gleb Sitko «Ukrainian superhero glorious knight Ustym Karmelyuk»). The aim of this article is to disclose the peculiarities of the artistic vision of events in the first half of the 19th century and Ustym Karmaliuk's role in the statement of Ukrainian statehood, the determination of the aspirations and expectations on the future of the nation and also the analysis and comparison of portraying of this character in fiction and historical sources. Clarification of the specific features of artistic modeling of this figure is just on time. Under the conditions of development of the young Ukrainian state, the scientists will be given the opportunity to learn the artistic history, free from neutral interpretation of the really knight pages of the past. In addition, literary works about Karmaliuk has not yet been considered from the perspective of the embodiment of the concepts of the heroic and tragic segments of our history, determining the proportionality of the historical and artistic conflicts, clarifying poetical specifics of creating a character of outstanding historical personality. The relevance of the chosen theme is due to the fact that literary karmalyukiana has its specific task to form national consciousness, to increase and develop the historical spiritual experience of ethnos, to convey moral lessons to future generations. Analysis of the literary karmalyukiana in the article is based on the statement most popular among researchers nowadays. Its central thesis is about the proportion of historical fact to fiction and artistic assumption.

Естетико-філософські концепти творчості І. В. Жиленко (на матеріалі книги спогадів «Homo feriens»)

Загл., сост. каталогизатором:

Эстетико-философские концепты творчества И. В. Жиленко (на материале книги воспоминаний «Нomo feriens»)

Загл., сост. каталогизатором:

Aesthetic and philosophical concepts of I. V. Zhylenko artwork (based on the «Homo feriens» book of memoirs)

У статті з'ясовано формування естетико-філософських поглядів письменниці; визначено основні естетико-філософські концепти творчості І. Жиленко (на матеріалі книги спогадів «Homo feriens»); подано уявлення про рецепцію творчості мисткині; осмислено проблему внутрішнього світу авторки крізь призму її естетичних та філософських шукань. Розглянуто екзистенційні питання, які порушує письменниця у книзі спогадів, проаналізовано роздуми мисткині, що відбивають швидкоплинність, миттєвість життя, питання буття та смерті; роздуми про сенс мистецтва, призначення митця, поцінування творчості, ролі митця у суспільстві; а також роль категорії краси та добра в житті суспільства. Підкреслена надзвичайна значущість розуміння естетико-філософських домінант книги спогадів для усвідомлення творчості І. В. Жиленко загалом.

В статье выяснено формирование эстетико-философских взглядов писательницы; определены основные эстетико-философские концепты творчества И. Жиленко (на материале книги воспоминаний «Нomo feriens»); дано представление о рецепции творчества художницы; осмыслена проблема внутреннего мира писательницы сквозь призму ее эстетических и философских поисков. Рассмотрены экзистенциальные вопросы, которые поднимает писательница в книге воспоминаний, проанализированы размышления художницы, отражающие быстротечность, мгновенность жизни, вопросы жизни и смерти; размышления о смысле искусства, предназначения художника, ценности творчества, роли художника в обществе; а также роль категории красоты и добра в жизни общества. Подчеркнута чрезвычайная значимость понимания эстетико-философских доминант книги воспоминаний для осознания творчества И. В. Жиленко в целом.

The article under consideration describes the formation of aesthetic and philosophical views of the writer; identifies the key aesthetic and philosophical concepts of the works of I. Zhylenko (based on the book of memoirs «Homo Feriens»); forms the understanding of the reception of the works of the artist; points out the problem of the author's inner world through the prism of the author's aesthetic and philosophical quest. The article considers existential questions raised by the writer of memoirs, analyzes the reflections of the artist that underline the transience, instancy of life, questions of life and death; reflections on the meaning of art, the purpose of the artist's appreciation of art, the role of the artist in society; and the role of the category of beauty and good in society.Article underlined the importance of understanding the extraordinary aesthetic and philosophical dominants of the book of memoirs in order to understand the work of I. V. Zhylenko in general. In book of memoirs «Homo feriens» Irina Zhylenko violated the human problems of morality and ethics, documented social and spiritual atmosphere of the day. Furthermore, «Homo feriens» is an invaluable work as expands the understanding of the philosophical and aesthetic preferences of the writer, her work, relationship to the world and others. Memories of Irina Zhylenko with foundation letters and diary entries, singles out philosophical depth, great emotional load thematic richness. They are a reflection of the great creative potential of the author, a testament to the high intellectual abilities artist.

Трагическое противоречие личности и государственности в трагедии А.Ф. Писемского «Милославские Нарышкины»

Загл., сост. каталогизатором:

Трагічна суперечність особистості і державності в трагедії А.Ф. Писемського «Милославські Наришкіни»

Загл., сост. каталогизатором:

Tragic contradiction of personality and state system in a F. Pysemskyi's tragedy «Miloslavskie Naryshkiny»

В статье рассматривается проблема взаимодействия человеческой индивидуальности и национальной истории при выявлении своеобразия тематики и проблематики трагедии А. Ф. Писемского «Милославские Нарышкины» в широком литературном контексте 60-х годов прошлого столетия, установившимися литературной и культурной традициями. Указано, что исторические трагедии А. Ф. Писемского не получили должного освещения в науке и требуют глубокого и всестороннего исследования с помощью исследовательского «инструментария»в современной науке в связи с усиливающимся интересом к писателям «второго литературного ряда». Внимание акцентируется на том, что произведения зарубежных исследователей и путешественников-иностранцев были источником ценных бытовых (описание боярских костюмов петровской эпохи) и исторических сведений, а особенности их изложения и аксиология имели субъективный характер, тем самым побуждая драматурга к поиску дополнительной исторической литературы и искусства. Сделаны выводы о личностном отношении А. Ф. Писемского к проблемам литературного творчества, литературной жизни ХХ века вообще, размышлениях над вопросами, которые волновали писателей 60-х годов ХХ века.

У статті розглядається проблема взаємодії людської індивідуальності й національної історії при виявленні своєрідності тематики і проблематики трагедії А. Ф. Писемського «Милославські Наришкіни» в широкому літературному контексті 60-х років минулого сторіччя, сталими літературною і культурною традиціями. Вказано, що історичні трагедії А. Ф. Писемського не отримали належного висвітлення в науці і вимагають глибокого і всестороннього дослідження за допомогою дослідницького «інструментарію» в сучасній науці у зв’язку з інтересом, що посилюється до письменників «другого літературного ряду». Увага акцентується на тому, що твори іноземних дослідників і мандрівників-іноземців були джерелом цінних побутових (опис боярських костюмів петровської епохи) та історичних відомостей, а особливості їх викладу і аксіологія мали суб'єктивний характер, тим самим спонукаючи драматурга до пошуку додаткової історичної літератури і мистецтва. Зроблені висновки щодо особистісного ставлення О. Ф. Писемського до проблем літературної творчості, літературного життя ХХ століття взагалі, роздумів над питаннями, що хвилювали письменників 60-х років ХХ століття.

The article highlights the problem of co-operation of human individuality and national history as well as reveals originality of subject matter and problematics in A.F. Pysemskyi's tragedy «Miloslavskie Naryshkiny» in the wide literary context of the 60s. The author claims that A. F. Pisemskyi's historical tragedies haven't been deeply analyzed, thus there is a need for their detailed and integral investigation by means of research «tools» in modern science due to the growing interest to the writers of the «second literary row». It is emphasized that A. F. Pisemsky used the plot of struggle for the power to accentuate on the urgent problems of the epoch, being under the influence of an idealized image of Peter I, using some profitable foreshorteningi.e. history and the present of the Russian court, a texture of political, religious interests and love experiences, destinies of the persons from the reign. At the same time A. F. Pisemsky points out that his reality was characterised by instant changes of political sympathies, identical methods in the struggle for power such as blackmail, bribery, treachery and direct betrayal. It is stressed that works of foreign researchers and foreign travelers provided valuable household (the description of seigniorial suits of the times of Peter I) and historical data, but the peculiarities of their representation and axiology had a subjective character, thus inducing the playwright to search additional historical literature and art. Conclusions made by the author determine A. F. Pisemsky's personal attitude to the problems of literary creativity, literary life of the XX century in general, reflections on the problems that provoked the interest of the writers of the 60 s.

Психологізм в художній літературі (на прикладі роману С. Моема «The Painted veil»)

Загл., сост. каталогизатором:

Психологизм в художественной литературе (на примере романа С. Моэма «The Painted veil»)

Загл., сост. каталогизатором:

Psychologism in fiction (on the example of the novel S. Maugham «The Painted veil»)

В статті надано характеристику творчості відомого британського письменника С. Моема. Актуальність дослідження обумовлена тим, що незважаючи на те, що творчість С. Моема вже неодноразово підлягала дослідженням багатьох вчених (Ф. І. Юсупов (1974); О. А. Палій (1975); Т. Д. Кириллова (1985); М. О. Комолова (1984); З. П. Решетова (1994) та інші), саме психологізм його творчості не розглядався раніше. Тому, метою статті є розглянути складові психологізму в літературній діяльності С. Моема. У дослідженні розглянуто питання психологізму та його форм прояву в літературі взагалі, та в творчості цього письменника окремо на прикладі аналізу роману «The Painted veil» («Розмальована вуаль»). Як висновок, зазначено, що навіть один з розглянутих нами творів цьоговідомого письменника відкриває читачеві цього автора ще із психологічного кута зору. З інтуїцією психолога С. Моем підмічає тонкі психологічні нюанси персонажів твору, підкреслює, що логічні доводи, як зараз, так і тоді були вторинні, все визначається внутрішнім станом людини, його прагненнями і бажаннями.

В статье охарактеризовано творчество известного британского писателя С. Моэма. Актуальность исследования обусловлена тем, что несмотря на то, что творчество С. Моэма уже неоднократно подлежало исследованию многих ученых (Ф. И. Юсупов (1974), А. А. Палий (1975) Т. Д. Кириллова (1985), М. А. Комолова (1984) С. П. Решетова (1994) и другие), именно психологизм его творчества не рассматривался ранее. Поэтому, целью статьи является рассмотрение составляющих психологизма в литературной деятельности С. Моэма. В исследовании рассмотрены вопросы психологизма и его форм проявления в литературе вообще, и в творчестве этого писателя отдельно на примере анализа романа «The Painted veil» («Разрисованная вуаль»). Как вывод, указано, что даже одно из рассмотренных нами произведений этого известного писателя открывает читателю этого автора ещё с психологического угла зрения. С интуицией психолога С. Моэм подмечает тонкие психологические нюансы персонажей произведения, подчеркивает, что логические доводы, как сейчас,так и тогда были вторичны, всё определяется внутренним состоянием человека, его стремлениями и желаниями.

William Somerset Maugham is primarily known as a playwright and novelist. In critical-biographical literature the interpretation of S. Maugham's creativity and personality is contradictory and ambiguous. There is no unity in the assessments of artistic value of the works of the writer: for someone, S. Maugham is the author of the works, designed for unpretentious reader, on whose taste she focuses, for at her she is the creator of novels and short stories, which are rightly took a prominent place in the literature of the new time. S. Maugham has certainly a specific and very clear system of views (briefly it may be defined as the combination of skepticism, agnostic is mand humanism), but many people were cheated by their for men S. Maugham's art: itwas not open and direct. S. Maugham does not have omniscient author, and the prevailing narrative is in the first person, which underlines the absence of claims by the author on the completeness of knowledge. The peculiarities of S. Maugham's works is inthe combination of intrigue with psychologism. «The study of nature is my professions, said S. Maugham. However, he noted his inclination for drama action and these verity of the conflict. Deep penetration to the inner world of the hero, the detailed description, analysis of the different state of his soul, attention to the shades of emotion is called the psychological analysis in the literature (often referred to as just a psychologist). Psychological analysis is appear sin Western European literature in the second half of the XVIII century. There are various forms of psychological analysis of the works of art: direct psychologism, suppression, indirect psychologism, stream of consciousness. With intuition of psychologist S. Maugham notices subtle psychological nuances of the character sinh is works, emphasizes that logical arguments, both now and then, were secondary, all depend son the inner person's world, his aspirations and desires.

Теоретичні аспекти дискурсу українських письменників 20-30-х рр. ХХ ст.: тематичний спектр та рецептивна естетика

Загл., сост. каталогизатором:

Теоретические аспекты дискурса украинских писателей 20-30-х гг. ХХ в.: тематический спектр и рецептивная эстетика

Загл., сост. каталогизатором:

Theoretical aspects of ukrainian writers' discourse in 20-30 years of the twentieth century: subject spectrum and receptive aesthetics

У статті досліджено теоретичні аспекти дискурсу українських письменників 20-30-х рр. ХХ ст., зокрема подано тематичний спектр та рецептивну естетику тогочасної дійсності. Розглянуто питання щодо новаторства письменників означеного часу у напрямку прозових творів. Помітним мотивом прози 20-х рр. ХХ ст. була підкреслена гордість за просту робочу людину, яка, пробиваючись крізь темряву, злидні, опір ворожих сил, ставала рушієм поступу на фронті будівництва, боротьби за нову культуру та нове життя. Усі життєві істини у творах осягалися і здобувалися письменниками вагомим досвідом і в житті, і в літературі. Слід підкреслити, що твори великих письменників того часу відбивали основні риси нового літературного методу, який пізніше став відомий як соцреалізм. Проаналізовано образи людей того часу та висвітлено їх риси характерів у художніх творах митців. На думку автора, ідея духовного пробудження трудящого селянства гідна особливої уваги. Глибокий революційний і соціалістичний інтерес письменників вищевказаного періоду сприяли зростанню рядового працівника як бунтаря і господаря нового життя.

В статье исследованы теоретические аспекты дискурса украинских писателей 20-30-х гг. ХХ в., в частности представлен тематический спектр и рецептивная эстетика действительности того времени. Рассмотрены вопросы новаторства писателей в направлении прозаических произведений. Заметным мотивом прозы 20-х гг. ХХ в. была подчеркнутая гордость за простого рабочего человека, который, пробиваясь сквозь тьму, бедность, сопротивление вражеских сил, становился двигателем прогресса на фронте строительства, борьбы за новую культуру и новую жизнь. Все жизненные истины в произведениях постигались и приобретались писателями весомым опытом и в жизни, и в литературе. Следует подчеркнуть, что произведения великих писателей того времени отражали основные черты нового литературного метода, который позже стал известен как соцреализм. Проанализированы образы людей того времени и освещены их черты характера в художественных произведениях художников. По мнению автора, идея духовного пробуждения трудящегося крестьянства достойна особого внимания. Глубокий революционный и социалистический интерес писателей вышеуказанного периода способствовали росту рядового работника как бунтаря и хозяина новой жизни.

This article focuses on the theoretical aspects of a discourse of Ukrainian writers in 20-30-ies of XX century. The variety and receptive aesthetics of contemporary reality in literature has been deeply observed. The author analyses the problems of innovation issues in prose writers' works as well as characterizes artistic images of people and their traits of the period mentioned. The article contains the ideas not only of the native critics, but the researchers of modern times that focus on the subject of Soviet writers of the period above. According to the author the idea of spiritual awakening of the peasant labor is worth particular attention. The writers mostly revealed the life of ordinary people, that led to the new Soviet citizenship and culture and made them intransigent enemy of a rural exploiter-fist. It is stressed that the works of great writers of the time such as A. Golovko, P. Panch, I. Kopylenko, I. Mykytenko, K. Gordienko, U. Yanovsky, Ivan Le circled the main features of a new literary method, which later became known as socialistic realism. Civil favors of writers and social perspective of the development of reality, deep revolutionary and socialist interest of writers contributed to the rise and growth of an ordinary worker as a rebel and host of a new life. The article provides basic criteria of the Soviet writer, which are reduced to the depicting of the ideas and images of reality, the truth and the depth of a response to painful reality of contemporary problems which disturb the society and the individual, as well as sincerity and moral sense.