Features of infotainment penetration into the news journalism of TV channels: "1+1", "STB", "ICTV" = Особливості проникнення інфотейнменту у новинну журналістику телеканалів: "1+1", "СТБ", "ICTV" / I. Putsyata

Охарактеризовано особливості проникнення інфотейнменту в новинну журналістику телеканалів: "1+1", "СТБ", "ICTV" (на прикладі програм: "ТСН", "Вікна-новини", "Факти. Інформаційний випуск"). Розглянуто інфотейнмент як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової та міжособистісної комунікації. Показано, що ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами. Звернено увагу на те, що в Україні активне впровадження методу інфотейнменту на телебаченні почалося після розпаду Радянського Союзу. У період економічної кризи засоби масової інформації зазнавали фінансових труднощів і потребували великих рекламодавців, тому для залучення аудиторії телередактори стали вдаватися до подачі політичної та соціальної інформації через розважальний аспект, беручи приклад із західних колег. Визначено причини та особливості жанру інфотейнменту в українських теленовинах; проаналізовано способи надання інформації на конкретних телеканалах; виявлено роль журналіста та ведучого у новинному мовленні. У процесі аналізу випусків програм "ТСН", "Вікна-новини", "Факти. Інформаційний випуск" з'ясовано, що у своїй роботі кореспонденти з усього творчого "інструментарію" інфотейнменту найчастіше використовують структурно-композиційні прийоми: візуальне оформлення, елементи художнього монтажу, лайфи. Поширеними прийомами в новинному мовленні є також: "журналіст як актор" і "тема як ядро змісту", тобто змістовні складові. Нерідко в сюжетах кореспонденти та ведучі використовують мовну гру, емотивність та іронію, завдяки яким досягається легкість подачі інформації, людина добре розуміє, про що говорить ведучий. Одним із способів досягнення доступності та привабливості інформації є мовна гра. Її сутність полягає в трансформації стійких словосполучень, прислів'їв, афоризмів тощо. Наразі український інфотейнмент у новинах та інформаційних програмах на вітчизняному телебаченні перебуває на стадії становлення. Його поширення у телеконтенті всеукраїнських каналів сприяє розвитку самих ЗМІ, адже цікаві новини приваблюють рекламодавців, тож, на нашу думку, саме за цим жанром майбутнє.

Новинарна фотографія у сучасній журналістиці: види та особливості / М. Максимович

Указано на те, що в сучасних засобах масової інформації фотографії дедалі частіше виконують роль не лише візуального супроводу інформаційного, аналітичного чи публіцистичного тексту, а й на рівні з заголовками стають орієнтиром для привернення уваги аудиторії. Такий підхід збільшує вимоги до якості ілюстративного матеріалу в сучасній періодиці, адже від цього напряму залежить популярність опублікованого на шпальтах газети чи журналу тексту. Окремі світлини можуть бути самодостатнім візуальним фактажем, який не потребує вербального роз'яснення. Акцентовано увагу на ролі, призначенні та особливостях новинарної фотографії як жанру сучасної фотожурналістики. Здійснено огляд джерельної бази з проблематики дослідження. Розглянуто основні визначення та характерні особливості новинарної фотографії як одного з головних інформаційних жанрів сучасної зображальної журналістики. Наголошено, що сучасні фотожурналісти мають не лише орієнтуватися в жанрах фотожурналістики, а й уміти використовувати їх у повсякденній практиці. Наведено погляди теоретиків фотожурналістики на сучасний стан новинарної фотографії та надано рекомендації фотожурналістів-практиків і працівників інформаційних агентств щодо основних вимог до створення світлин у цьому жанрі. Розглянуто процес створення новинарних фотографій та їхнє використання у сучасних періодичних виданнях. Наголошено на критеріях якості таких світлин та їхньому місці в візуальному супроводі інформаційного тексту. Надано рекомендації щодо підготовки фотожурналістів, які мають намір працювати в жанрі новинарної фотографії.

Теоретичне обгрунтування проблеми орбітальних масмедіа / Ю. Фінклер

Сучасні засоби масової комунікації (наприклад, радіо, газети, телебачення чи інтернет-журналістика), та й увесь спектр засобів масової комунікації (наприклад, театр, музика, виставки, кіно, драма, опера, візуальне мистецтво тощо) просувають наратив - інтерпретаційні як журналістом, так і аудиторією контексти реалій, про які йдеться в журналістській подачі. Але з запровадженням цілісних систем ідеологічно об'єднаних масмедіа наратив вже не піддається характеристиці тимчасовості чи розлогості інтерпретацій. Контексти та наративи масмедійного контенту вже більше не маскують під припущення чи гіпотези конкретну ідеологічну, партійну, світоглядну позицію, яка є далекою від розмірковувань про пізнавальність життя, журналістики, роботи журналіста. Колись дуалістичне використання контексту інтерпретаційного середовища перетворилось на позаконструктивістську модель тиску на аудиторію не за допомогою сюжетів, а фундаментальних світоглядних та ідеологічних, а часто - прямих партійних пропозицій. Запропоновано розглянути контекст як підгрунтя для взаємодії та різних засобів масової інформації, які не лише об'єднані спільними ідеологічними наративами, але й мають певний центр, навколо якого здійснюється весь контент. Маємо ефект орбітальних масмедіа - в межах їхніх контентних пропозицій відбувається взаємодія авторів та аудиторії з метою розподілу такого контенту, який в межах інформування про щось чи про когось не стільки покращує взаємодію медіа та аудиторії, скільки слугує елементом жорсткого контентного тиску на аудиторію в межах тих журналістських подач, які транслюються цими групами медіа.

Musical content as a media text = Музичний контент як медіатекст / Z. Haladzhun, O. Kondrashov

Актуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його аудиторії в розумінні та декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст і його аналізу. З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання та передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що надає можливість йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку та його тривалість, де нота - (лат. nota, "знак") - умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання та обробки інформації. Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід'ємною частиною звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію - передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об'єкта. Різноманіття сучасних медіа надає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) і прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна та підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та впливає на емоції.

Rubrics and features of information presentation in the Internet media "Ukrainskyi tyzhden'" = Рубрики та особливості подання інформації у Інтернет-ЗМІ "Український тиждень" / Y. Kazimova

Досліджено особливості висвітлення журналістських матеріалів у Інтернет-ЗМІ "Український тиждень" і специфіку рубрик видання. Це питання актуальне сьогодні, оскільки деякі журналісти люблять повторювати назви рубрик, полюбляють брати ці назви з інших видань. Але так чинити неправильно. Кожне видання повинно бути унікальним. Необхідно зазначити, що Інтернет-видання "Український тиждень" відповідально підійшло до питання підбору рубрик. У цьому Інтернет-виданні лише 5 рубрик, серед них такі: "Статті", "Колонки", "Фоторепортаж", "Журнал", "Прес-релізи", проте одна з рубрик - "Статті" містить багато підрубрик. Отже, серед підрубрик рубрики "Статті" є такі: "Усі статті", "Політика", "Економіка", "Світ", "Суспільство", "Культура", "Історія", "Наука", "Пандемія", "Вибори-2020". Під підрубрикою "Усі статті" журналісти подають найбільш загальну інформацію, яка є важливою впродовж певного дня. Щодо підрубрик "Політика" та "Економіка", то під ними подана лише відібрана, актуальна інформація. Підрубрика "Світ" є не дуже великою, проте завдяки їй можна дізнатися про найважливіші події, які відбуваються у світі. Найактуальнішою підрубрикою є "Пандемія". Саме під цієї підрубрикою журналісти подають інформацію про кількість хворих на коронавірус, способи лікування цієї хвороби, а також постійно попереджають людей про те, що краще берегти здоров'я завчасно, аби уникнути зараження. Матеріали у цьому Інтернет-виданні завжди подані професійно та оперативно. Їх цікаво читати, чому також сприяє й інтерфейс цього Інтернет-ЗМІ. Варто зазначити, що специфіка роботи журналістів вищезазначеного Інтернет-видання надає зрозуміти, що вони намагаються не висвітлювати однотипні новини, бути цікавими, писати матеріали лише на актуальні теми. У більшості випадків, інформація у різних ЗМІ є однаковою, адже від актуальних щоденних подій не втечеш. Проте навіть і сама інформація, яку подають усі ЗМІ, у Інтернет-виданні "Український тиждень" завжди подана оригінально та цікаво, аби читачі могли легко її зрозуміти та правильно сприйняти.

Methods of using social networks by Ukrainian journalists = Методи використання соціальних мереж українськими журналістами / M. Kitsa

Визначено позитивні та негативні аспекти у використанні соціальних мереж (СМ) під час виконання професійних обов'язків журналістів. Встановлено, що з розвитком СМ життя журналіста полегшилось. Адже стало простіше шукати інформацію, відкрився більший доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до політиків, громадських діячів і відомих особистостей, яким можна написати в СМ. У процесі дослідження застосовано метод системного вивчення й аналізу окремих СМ, таких як: Facebook, Twitter, Instagram, Foursquare, Tik Tok. А також за допомогою систематизації, аналогії та узагальнення досліджено матеріали глибинних інтерв'ю, проведених спеціально для дослідження. Показано, що журналісти можуть по-різному використовувати СМ у своїй роботі. Багато що залежить від специфіки роботи, поставлених завдань та обов'язків журналіста. Саме тому важливим є конкретні випадки, ситуації та досвід працівників ЗМІ, які показують, як краще використовувати СМ у роботі залежно від потреб і завдань журналіста, а також його редакції та компанії. Окреслено основні особливості та характеристики СМ; установлено способи їхнього використання журналістами; описано позитивні та негативні аспекти у використанні СМ. Проаналізовано також, які СМ підходять для використання певних завдань у роботі журналіста. Окреслено основні можливості та переваги використання СМ різними організаціями та компаніями, також увагу зосереджено на використанні цього інструменту працівниками медіа компаній. Проте єдиної політики, правил і настанов щодо використання поки що немає. Проте поставлені та вирішені в процесі дослідження завдання не вичерпують тему соціальних мереж. Доцільними є подальші дослідження щодо особливостей та характеристик СМ, їхнього використання журналістами.

Використання опитувань громадської думки у висвітленні місцевих виборів 2020 року у теленовинах / О. Гарматій

Для багатьох українців "вікном" у світ новин є телебачення, насамперед телевізійні новини. На підставі вивчення новинних випусків всеукраїнських каналів можна зазначити, що незважаючи на те, що місцеві вибори були присутні на всіх телеканалах, вони не викликали в медіа такого великого інтересу, як президентські чи парламентські перегони, що може свідчити про незначну увагу центральних медіа до політики на місцях. З огляду на підвищений суспільний інтерес до соціології у виборчий період, важливе значення має грамотне поширення соціологічної інформації. Людям важливо дізнаватися з медіа про достовірні рейтинги, надані у супроводі обов'язкових методологічних відомостей. Як показує дослідження, найбільш проблемним під час поширення соціологічної інформації виявилося оприлюднення у медіа відомостей про замовників. Маніпуляції результатами опитування відбувалися і через використання досліджень від сумнівних і псевдосоціологічних структур та ігнорування при цьому інформації від відомих і авторитетних організацій. Подібне недотримання стандартів висвітлення опитувань громадської думки є порушенням вимог Виборчого кодексу і призводить до нехтування прав громадян на повну та об'єктивну інформацію про вибори. Можна зробити висновок, що телемовлення, як популярний серед українців канал отримання інформації, не надало аудиторії повноцінного доступу до результатів соціологічних досліджень про місцеві вибори. Запропоновано можливі шляхи виходу з такої ситуації. Це, зокрема, підвищення відповідальності ЗМІ за поширення неповної та недостовірної інформації про опитування. Важливо також, щоб соціологічні служби надавали вичерпні відомості про свої дослідження. Якщо соціологічні компанії будуть відкриті та подаватимуть у своїх звітах вичерпний обсяг інформації, у медіа буде більше можливостей надати громадськості повні відомості про опитування. Також підвищення загальної медіаграмотності, вміння інтерпретувати результати опитування та з'ясовувати їх достовірність і надійність сприятимуть опірності громадян до маніпуляції соціологічними відомостями в медіа.

Фанфікшен як альтернативні медіа: сучасні комунікативні практики / О. Гудошник, В. Яровкіна

Актуалізовано сучасні напрямки розвитку фанфікшену як медійної системи, яка набула характеристик самоорганізації. Наведено 3 етапи розвитку наукових поглядів на становлення процесу колективного авторства: від наративної критики та виокремлення медійних ознак фандомів до осмислення фактів зворотного впливу фанфікшена на культуру та комунікаційні процеси. На прикладі розвитку сучасного фанфікшен-простору запропоновані до аналізу явища, що увиразнюють комунікативну природу фанфікшен-ком'юніті, а також мережевий характер її організації: створення подкастових систем; за логікою канонічних блокбастерних всесвітів розгортання складних багатосюжетних історій із залученням великої кількості учасників. Парадоксальні явища, що виникають у вказаній медійній системі - зростання оригінальних робіт, не пов'язаних із переосмисленням і втіленням альтернативних ліній канону, виникнення феномену пасивного споглядача - пояснено впливом розвитку загальних тенденцій культури та локальними національними практиками. Побічно вплив фанфікшен-діяльності представлено в різних проявах і тенденціях: явища вторинної, третинної комунікації, перетворення фанону на канонічні тексти для подальшого фікрайтерства, активний вихід фанів за межі замкнених ком'юніті та вплив на сучасні культурні практики. Приклади останнього проілюстровано так: використання фанфіків для написання сценаріїв до серіалів; створення спінофф-продукції; врахування фанівських думок щодо розгортання сюжетів серіалів і книг. Перспективність комунікаційних досліджень умотивована кількісним зростанням об'єктів дослідження та ускладненням сучасних методик їхнього аналізу. Наявність суперечливих тенденцій і проявів проблематизує усталені наукові підходи, змушує звертатися до технічних підходів із використанням біг-дата методик.

Месенджери як перспективна платформа для розповсюдження контенту ЗМІ / І. Мудра, О. Кухарська

В Інтернеті масмедіа ведуть жорстоку боротьбу за кожного читача, глядача чи слухача. З кожним роком все складніше стає втримати та зацікавити свою аудиторію. Тому ЗМІ шукають нові канали розповсюдження своєї продукції. Офіційні сайти та сторінки в соціальних мережах із кожним роком втрачають популярність серед аудиторії, тому редактори змушені шукати нові та перспективні шляхи комунікації зі своєю аудиторією. Одним із таких є так звані месенджери, які не лише швидко поширюють матеріали журналістів до конкретного читача, а й сам читач дробровільно надає згоду на отримання такої інформації. Месенджери за своєю суттю нагадують підписку на конкретний засіб масмедіа, але аудиторія інформацію отримує безкоштовно і тоді, коли має час її прочитати. Найпопулярнішими у світі є такі месенджери: Telegram, Facebook Messenger, Wechat та WhatsApp. А в Україні найпопулярнішою соціальною платформою для спілкування є Viber (97 % українців мають його завантаженим на своїх мобільних пристроях), а також Telegram, Facebook Messenger та WhatsApp. Але українські ЗМІ найчастіше використовують для поширення свого контенту Viber і Telegram. Цікаво те, що у різних дослідженнях можна знайти різні терміни, які описують ці соціальні платформи, а саме: додатки, соціальні мережі, майданчики для спілкування, соціальні платформи та месенджери. Перші месенджери з'явилися у 90-х роках минулого століття, але пік їхнього розвитку припадає на наш час. Вони швидко завойовують популярність серед аудиторії, але не всі ЗМІ їх правильно використовують для поширення свого контенту.

Наукові мемуари професора Олександри Сербенської: їх диференціація та значення / О. Кузнецова

Досліджено мемуари про вчених львівських університетів професора факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка О. Сербенської, академіка Академії вищої школи України, виявлено їхню належність до публіцистики як роду писемної творчості. На основі диференційного підходу встановлено, що мемуарні праці професора О. Сербенської, опубліковані в друкованих ЗМІ з 1990 р. і до наших днів, належать не письменницькій, а журналістській публіцистиці, як основані на реальних фактах, подіях, без домислу, вимислу, з фактографічною, документальною, журналістською публіцистично-образною аргументацією думок автора. Здійснено типологію мемуарних праць професора О. Сербенської за оприлюдненням у друкованих виданнях: традиційних і нових масмедіа, зокрема тих, що були надруковані в наукових всеукраїнських і львівських журнальних виданнях, вісниках львівських університетів, збірниках наукових праць львівських університетів, Національної бібліотеки АН України ім. В. Вернадського, Львівської національної бібліотеки АН України ім. В. Стефаника, колективних мемуарних збірниках, книзі спогадів. Водночас досліджено оприлюднені в Інтернеті на сайтах архіву Львівського національного університету ім. Івана Франка, львівських каналів телебачення "Твоє місто", "Варіанти. Львів", на YouTube, Telegram-каналах, сайтах Вісників ЛНУ ім. Івана Франка серій філологічна, журналістика та сайтах вісника НУ "Львівська політехніка" серії "Проблеми української термінології". Здійснено типологізацію мемуарних праць професора О. Сербенської за внеском вчених у розділи українського мовознавства. Доведено, що оприлюднені мемуарні праці професора О. Сербенської є внеском в історію українського мовознавства, зокрема мемуарну наукову лінгвоперсонологію. Мемуари професора О. Сербенської є не тільки об'єктами історії української мови, а й джерелознавства історії України, історії української науки, історії львівських університетів ім. Івана Франка, "Львівської політехніки", історії української журналістики, історії української публіцистики. Встановлено: мемуарні праці професора О. Сербенської належать до жанрів журналістської публіцистики, визначено їхні різновиди.

Лексема "вказувати" в газетних публікаціях / М. Ріпей

На підставі довідкової літератури та власного редакторського досвіду розглянуто вживання лексеми "вказувати" у журналістських матеріалах. Зосереджено увагу на поясненні значення цього слова у "Словнику української мови" (в 11 т.) і "Словнику української мови online". Приклади наведено з щоденної всеукраїнської газети "День", що є одним із найпопулярніших видань у рейтингу загальнонаціональних медіа. Зазначено, що лексему "вказувати" правильно вживати на позначення "жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати... указувати дорогу... бути зразком для здійснення чого-небудь... відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним... звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність... наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати...". А в інших випадках варто вживати не росіянізм "вказувати", а "зазначити", "занотувати", "зафіксувати", "написати", "подати", "свідчити" тощо. Правильно писати "на звороті малюнка журналіст написав (зазначив, занотував)..."; "зазначити (подати, записати) в фемінітиві назву"; "в декларації подати (зазначити, написати) види доходів", "у розділі фіксують (записують, зазначають) дані про види та суми доходів", "зазначати місце проживання, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код...", "інформація не буде подана"; "зазначати (записувати) в документах", "записувати (зазначати, занотовувати) на конверті рік народження"; "Менше 25 хворих на 100 000 мешканців країни свідчить...". Акцентовано, що від точності слововживання залежить доступність, естетичний вплив і дієвість газетних публікацій.

Peculiarities of fake media messages (on the example of Russian fakes about Ukraine) = Особливості неправдивих медіаповідомлень (на прикладі російських фейків про Україну) / K. Bilohrats

Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, у цьому випадку застосовують і маніпуляції, і фейкові повідомлення. Методи у разі поширення неправдивих медіаповідомлень в їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова - змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити та потрапити під вплив. Науковці визначили 3 основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення - канал передавання - одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального). Отже, варто зважати на те, якими способами поширюють фейки - через фото-, відео-матеріали чи лише за допомогою текстів. Дуже часто використовують 2, або інколи і канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ потрібно вважати умовним. Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи - "надмірна емоційність" і "помірна нейтральність". Щодо надмірної емоційності текстів було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, та зовсім небагато у текстах. Досліджено тематику фейків російськомовного сегменту медіа - переважна більшість стосувалася України, а саме - воєнних питань. Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію повірити в нісенітниці та поводитись прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.

Socio-political preconditions for the emergence of public associations in Western Ukraine = Соціально-політичні передумови для виникнення громадських об'єднань в Західній Україні / B. Ivanytska

У другій половині XIX ст. західноукраїнські землі, придатні для розвитку сільського господарства, не могли забезпечити своїх мешканців належним добробутом. Більше того, в регіоні часто панував голод, і вирували злидні. Особливо постраждали українці, котрі становили більшість сільського населення регіону. Тогочасна урядова статистика намагалася довести, що для західноукраїнських селян були створені всі умови для забезпечення їхнього добробуту. Здавалося б, українські селянські господарства, що мали у своєму розпорядженні більшість орних земель, могли процвітати. Однак про інший бік цієї статистики не згадувалося: насамперед, було приховано, що найкращі землі належали власникам великих господарств. Якщо порівняти розмір площі великого землевласника та середнього селянського господарства, то селянське господарство було в рази менше сільськогосподарських угідь великого землевласника. Революційні події, котрі охопили Європу навесні 1948 р., принесли народам Європи надію на краще майбутнє. Наслідком революційного піднесення стало скасування кріпосного права в Австрійській імперії, яка також керувала Західною Україною. Насамперед українська інтелігенція, яка базувалася на священиках, вчителях та юристах, розпочала активну громадсько-політичну роботу. Однак більшість населення все ще залишалася осторонь політики: ні їхня загальна освіта, ні їхнє матеріальне становище не сприяли участі в національному русі. Тобто "Весна народів" все ще не сприяла "масовому, повсюдному пробудженню національної свідомості українського народу Галичини, Буковини, Закарпаття" [17, с. 15]. Для цього потрібно було докласти чимало зусиль, перш за все для компетентного та політичного інформування нації про те, що повинні робити освічені люди [22].

Cultural and entertainment programs on television: problem and prospects of functioning = Культурно-розважальні програми на телебаченні: проблеми та перспективи функціонування / M. Kitsa, M. Kul

Культурно-розважальні програми (КРП) займають важливу нішу на телебаченні. Більшість молоді віддає перевагу саме такому жанру. Через це, щоб зацікавити аудиторію такою передачею, потрібно докласти великих зусиль при створенні розважального сюжету. Зважаючи на те, що розважальні телепередачі набувають популярності, кожне шоу має бути індивідуальним і відповідно відрізнятися одне від одного. Щодо рекомендацій, котрі ми б хотіли зробити для покращення КРП, це насамперед мова. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох елементів - зображення, звуку та слова. Проте найважливіше значення в сучасному телебаченні відіграє слово, воно є головним "інструментом" майстерності журналіста. Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Як показує аналіз ток-шоу, майстерний ведучий є запорукою успіху телепередачі. Ведучий - це людина, яка насамперед є обізнаною та постійно збагачує свої знання в професійному руслі. Це особа, яка має професійні навики, а саме: володіння інтонацією та тембром голосу, манера жестикуляції перед камерою та сама робота з камерою. Ведучий - це творча людина, яка виконує роботу журналіста, режисера, оператора та редактора. Ведучий має бути розумним, ненудним, талановитим та енергійним. Адже, саме таких людей вимагає глядач у телепередачі. Ведучі мають розвивати думку, інтерпретувати події та проводити ефіри з природньою манерою та інтонацією. Ведучий, безумовно, є представником певної соціальної групи, і його взаємодію можна розглядати як, "представницьке спілкування", тобто спільні інтереси, цінності, ідеали та настанови цієї групи. Він повинен сам представляти себе глядачеві як партнера у спілкуванні. Встановлення міжособистісних контактів у процесі телевізійного спілкування відбувається завдяки аудіовізуальному характеру телевізійної комунікації. Глядач одержує повідомлення від конкретної особи, ведучого телевізійної передачі, саме тому таке повідомлення має персоніфікований характер.

Популяризація наукового контенту в Україні: на прикладі "Моя наука", "Куншт", "Громадське" (наука) / М. Іваницька

Розглянуто специфіку висвітлення науково-популярних матеріалів на прикладі таких медіа, як "Куншт", "Моя наука" та "Громадське" (наука). Проаналізовано контент і теми матеріалів, періодичність виходу, жанри, специфіку публікацій, присутність зазначених ЗМІ у соціальних мережах і різноманітність контенту. Проаналізовано список тем, котрі найчастіше висвітлюють обрані медіа, кількість та якість контенту, що публікується за календарний місяць. Також якість висвітлення теми коронавірусу SARS-CoV-2 і пандемії 2020 р., розробку вакцини на всіх етапах проти коронавірусу SARS-CoV-2, її види та доведену ефективність. Наведено напрямок руху науково-популярних медіа за визначенням In Science та популяризаторів науки. Наведено перелік українських популяризаторів науки. Наголошено на важливості популяризації науки та щоденному розвитку науки, щоб між знаннями вчених і знаннями пересічних громадян не було "прірви", та створенні нових науково-популярних медіа в Україні. Також на вивченні мови сучасної науки, тобто англійської, адже саме цією мовою виходять у світ публікації, що стосуються науки, техніки та всіх передових наукових досліджень. Завдяки публікаціям англійською мовою, популяризатори мають можливість дізнаватись про останні відкриття та винаходи. І так, швидко доносити до загалу останні наукові знання. Наголошено на тому, що існує невелика кількість науково-популярних медіа в Україні та на важливості заповнити цю нішу, оскільки аудиторія бачить у ній потребу. Зокрема, у необхідності просування науково-популярного контенту через соціальні мережі, такі як YouTube, Instagram, Facebook, Twitter, Telegram. Окреслено ключові напрямки розвитку української наукової популяризації та її функції. Наведено визначення термінів "популяризація науки", "науково-популярне медіа" та функції популяризації науки.

Україноцентризм і пропаганда: реалії регіонального телемовлення Луганщини / Є. Соломін

Розглянуто процес розвитку луганського регіонального телебачення з початку військової агресії Російської Федерації проти України у 2014 р. Цьому періоду характерні фізична окупація території Луганської та Донецької областей, анексія Республіки Крим, ведення агресивних військових дій під прикриттям незаконних збройних формувань з одночасним використанням широкого спектра політичних, економічних та інформаційно-пропагандистських заходів. Здійснений аналіз функціонування системи телемовлення Луганщини засвідчив, що на трансформацію регіонального інформаційного поля та масово-інформаційної діяльності суттєво вплинули супровідні військової агресії - гібридна та інформаційна війна. Агресія Росії проти України змінила сталу масовокомунікативну діяльності місцевих, регіональних, національних медіа. Телекомпанії Луганщини та Донеччини у травні 2014 р. були захоплені проросійськими бойовиками, а згодом "націоналізовані" терористичними угрупуваннями "ЛНР" і "ДНР". Фізична окупація частини території Луганської (ОРЛО - окуповані райони Луганської області) та Донецької (окуповані райони Донецької області (ОРДО) областей призвела до швидкої анексії частини інформаційного простору з насичення його російськими пропагандистськими та місцевими сепаратистськими каналами телебачення, витіснення всього українського, блокуванням альтернативних потоків інформації. Водночас в ОРДЛО запроваджена російська пропагандистська модель мовлення. Натомість відродженні в евакуації канали українського регіонального телебачення (ІРТА, ЛОТ (і його правонаступник UA: Донбас)) удосконалили технічну базу телестудій, використали новітні технології, змінили якісні показники наповнення контенту, який став інтелектуальним, різножанровим, орієнтованим, зокрема, й на аудиторію тимчасово окупованих територій і базується на україноцентричних позиціях.

Instagram as a platform for forming the image of the country (on the example of the account of the Office of the President of Ukraine and of the President of Ukraine Volodymyr Zelensky personal profile) = Інстаграм як платформа для формування іміджу країни (на прикладі акаунту Офісу Президента України та особистого профілю Володимира Зеленського) / N. Semen

Соціальна мережа Instagram сьогодні є однією з найпопулярніших в Україні. Зокрема, це найдинамічніший вебресурс, адже його розробники регулярно оптимізують всі його функції. Якщо колись його використовували лише як платформу для поширення фотографій і невеликих описів до них, то сьогодні це ресурс, який також відіграє важливу роль у створенні та поширенні інформаційних приводів і повідомлень. Ця соціальна мережа завоювала прихильність численної аудиторії, зокрема серед молоді. Саме тому вона також впливає на формування громадської думки та іміджу країни та її владних структур. Instagram є особливо цінним ресурсом у роботі журналіста, оскільки сьогодні він відіграє роль першоджерела. Через те, що в цій соціальній мережі можна знайти найновішу та найцікавішу інформацію, а також інформаційні приводи безпосередньо від самих учасників. Досліджено особливості та способи подачі контенту в акаунті Офісу Президента України та в особистому профілі В. Зеленського в соціальній мережі Instagram, а також вмотивованість дописів. Проаналізовано основні "меседжі", котрі намагаються створити та поширити на цих сторінках для формування позитивного іміджу державної влади. Виокремлено основні недоліки, а також позитивні тенденції аналізованих у роботі Інста-сторінок, що впливають на імідж України на міжнародній арені. Проведено порівняльний аналіз акаунту державної установи (Офіс Президента України) та особистої сторінки В. Зеленського, який раніше не мав жодного стосунку до політичного життя країни. Сучасна наука потребує досліджень у сфері ведення акаунтів в Інстаграм. Через те, щоб ефективно працювати в такому ресурсі, потрібно оптимізувати всі знання та навички. А дотримання всіх вимог і наслідування трендів Інстаграму допоможе сформувати позитивний імідж нашої країни у світі.

Соціальні мережі як джерело інформації в журналістиці / О. Гарматій, С. Онуфрів

Розглянуто використання у журналістській роботі соціальних мереж як джерел інформації. Останнім часом такі соціальні мережі як Facebook, Twitter чи Instagram стали частиною традиційного інструментарію журналістів для отримання відомостей про поточні події, оцінки та думки громадськості, діяльність влади тощо. Соціальні мережі сьогодні інтегровані у щоденну професійну практику збору новин, що робить їх важливими джерелами інформації для журналістської роботи. Сучасні ЗМІ використовують їх, щоб задовольнити постійний попит на якісну інформацію, а також з огляду на такі їхні переваги як доступність, діалоговість, оперативність і популярність. Значна увага приділяється використанню журналістами інформації з офіційних сторінок органів влади та особистих акаунтів урядовців у соціальних мережах. Через те, що органи влади мають повноваження та визначають шляхи розвитку держави та суспільства, вони є одним із ключових комунікаторів, котрі впливають на формування порядку денного медіа. Тому участь влади в соціальних платформах забезпечує журналістам доступ до суспільно важливої інформації. Соціальні мережі, завдяки властивій їм двосторонній комунікації, також можуть допомогти налагодити та підтримувати контакти з людьми та структурами - організаторами, учасниками або очевидцями подій. Більше того, це також можливість довідатися про багато різних поглядів, отримати стартові ідеї та підказки від користувачів для майбутніх публікацій і сюжетів. Залучення інформації з соціальних мереж безпосередньо пов'язане з ключовими ідентифікаційними характеристиками журналістської професії та дотриманням основних стандартів журналістики: об'єктивності, достовірності, неупередженості, збалансованості. Без перебільшення значення соціальних мереж для професійної журналістської праці, потрібно відзначити, що вони розширюють поле діяльності журналіста. Відтак критичне використання соціальних мереж допомагає журналістам створювати якісний продукт та є порівняно новим інструментом для виконання традиційного завдання журналістики - інформувати про події суспільно-політичної та інших сфер життя держави та суспільства.

Соціальні мережі і політичний PR в українських та закордонних виборчих кампаніях / О. Гоцур

Здійснено аналіз шляхів впливу соціальних мереж на формування та проведення політичних PR-кампанії. Приклади з політичної сфери (виборчі кампанії, ініціативи), зокрема українських та інших закордонних президентських і парламентських виборів, розкрили можливості, котрі створюють Facebook, Telegram, Twitter, Youtube у просуванні кандидата, ідей і думок. Авторські блоги, створені в соціальних мережах, можуть бути додатковим інструментом у PR-кампанії. Соціальні мережі втручаються у сферу людського життя, стають засобом спілкування, просування та брендування. Про ефективність соціальних мереж свідчать такі історично значущі події, як Brexit, Арабська весна та Революція Гідності. Особливу увагу приділено українським президентським виборам 2019 р. і місцевим - 2020 р. На підставі аналізу окремих PR-кампаній висвітлено причини успішних і невдалих кампаній із точки зору мережевих комунікацій, котрі надають необмежені мультимедійні та інтерактивні інструменти для PR. Насправді ці концепції суттєво впливають на ефективність реалізації PR-кампанії, її остаточну ефективність, яка визначається досягненням цілей. Вибір блогу як головного інструменту маркетингової кампанії має як позитивні, так і негативні сторони. Тільки людина з великим творчим потенціалом може займатися створенням блогу. До того ж це займає багато часу. Насправді ці 2 моменти програють у порівнянні з іншими інструментами. Подальші дослідження є цікавими у двох аспектах. По-перше, порівняння динаміки ефективності інструментів PR-кампанії в Україні в 2020 р. і в минулому, зокрема, на зорі незалежності держави. По-друге, дослідити, як концепція PR-кампаній у соціальних мережах і блогах постійно змінюється.

Загрози свободі місцевих газет України в умовах карантину / О. Кузнецова

В умовах економічної кризи, викликаної короновірусом, виникли загрози свободі районних, міських, селищних газетних видань України, котрі інформують про COVID-19, способи профілактики та про те, як протистояти небезпечній хворобі. Для збереження здоров'я, життя людей вкрай важливо забезпечити доступ громадян України до достовірної інформації традиційних місцевих друкованих газет та їхніх Інтернет-аналогів, котрі враховують регіональні особливості, що зумовлює особливу актуальність і значення дослідження загроз свободі місцевих ЗМІ України в умовах карантину для вдосконалення законодавства України про свободу ЗМІ відповідно до міжнародних документів із прав людини. Дослідження здійснено з метою сприяння розвитку громадянського суспільства, демократичної держави, захисту журналістів, співробітників місцевих ЗМІ, розширення прав людини на об'єктивну інформацію місцевих ЗМІ України в умовах інфодемії; сприяння усуненню загроз свободі преси з опорою на правове регулювання кодексів України, за якими здійснюється судочинство. Для досягнення поставленої мети виконано дослідницькі завдання: визначено складові свободи ЗМІ, котрі порушують під час пандемії; проаналізовано статистичні дані соціологічних досліджень, конкретні випадки порушення свободи ЗМІ, означено проблеми, пов'язані з загрозами складових свободи ЗМІ, безпеки журналістів; виявлено упущення в нормативно-правовому регулюванні свободи ЗМІ; розкрито вплив загроз свободі ЗМІ в умовах пандемії на розвиток демократії в Україні. Запропоновано законодавче рішення усунення загроз свободі ЗМІ в Україні за допомогою уточнення статей у кодексах України, за якими здійснюється судочинство, а також задля попередження появи нових загроз свободі ЗМІ.