Вопросы детской хирургии в трудах Н. И. Пирогова: 1, 2012

Рассказано о научных трудах Н. И. Пирогова: "Является ли перевязка брюшной аорты при аневризме паховой области легковыполнимым и безопасным вмешательством?", "Анналы хирургического отделения клиники Императорского Дерптского университета", "Хирургическая анатомия артериальных стволов и фиброзных фасций", "О перерезке ахиллова сухожилия как оперативно-ортопедическом средстве лечения", "Наблюдения над действием эфирных паров, как болеутолительного средства в хирургических операциях", "Отчет о путешествии по Кавказу", "Костно-пластическое удлинение костей голени при вылущении стопы", "Иллюстрированная топографическая анатомия распилов, произведенных в трех измерениях через замороженное человеческое тело". Приведены примеры из детской хирургии. Н. И. Пирогов и его научные труды значительно повлияли на становление и развитие хирургии детского возраста.

Визначення алгоритму оперативного лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей на підставі клінічних та біомеханічних спостережень: 1, 2012

Мета роботи - розробити алгоритм лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей залежно від виду та типу перелому, віку дитини та наявності супутньої патології. В основу дослідження покладено аналіз клінічних спостережень за переломами діафіза стегневої кістки в 92 дітей у період із 2005 до 2011 рр., лікування яких проводилось оперативним шляхом, а саме: було виконано остеосинтез за допомогою апаратів зовнішньої фіксації, пластин із кутовою стабільністю, інтрамедулярних блокувальних стрижнів, звичайних пластин та стрижнів Ендера. За допомогою методу напружених кінцевих елементів було проведено біомеханічний розрахунок внутрішнього напруження, що виникає в місці перелому за різних видів остеосинтезу. Проаналізовано вплив внутрішнього напруження на процеси репаративного остеогенезу. Методи оперативного лікування з малоінвазивною імплантацією (стрижні Ендера, інтрамедулярні блокувальні стрижні, апарати зовнішньої фіксації та пластини з кутовою стабільністю) мають беззаперечну перевагу (короткий час оперативного втручання - від 45 до 100 хв; незначна крововтрата; низький відсоток післяопераційних ускладнень - 5,4 %). Методи оперативного втручання зі значною травматизацією м'яких тканин (остеосинтез за допомогою звичайних пластин та пластин із кутовою стабільністю зі скелетуванням м'яких тканин та відкритою репозицією відламків) - другорядні під час вибору методик, адже мають такі недоліки: більшу тривалість оперативного втручання - від 115 до 130 хв; значну крововтрату з подальшим зниженням рівня гемоглобіну (8,8 %); сповільнену

консолідацію відламків (6,5 %). Висновки: запропоновано алгорит лікування, що дозволить обрати оперативну методику, оптимальну для процесів реперативного остеогенезу, а також сприятиме зниженню кількості післяопераційних ускладнень.

Особливості компресійного синдрому при доброякісних утворах межистіння у дітей: 1, 2012

Мета роботи - оптимізація засобів і методів ранньої діагностики та поліпшення результатів хірургічного лікування доброякісних утворів межистіння (ДУМ). У клініці дитячої торакальної хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика за період 1985 - 2011 рр. обстежено та проліковано 294 хворих: утвори загруднинної залози - 173 (58,8 %) випадки; нейрогенні пухлини - 68 (23,1 %); тератодермоїдні утвори - 17 (5,8 %); мезенхімальні утвори - 7 (2,4 %); кісти межистіння - 29 (9,9 %). Хворі були віком від 3 міс до 18 років. Прооперовано 154 (52,4 %) хворих, із них 13 (8,6 %) - повторно. Зі 154 хворих із гіперплазією загруднинної залози 14 (9,1 %) прооперовані, 140 (90,9 %) проліковані консервативно і перебувають під динамічним спостереженням. Особливість клінічного перебігу ДУМ у дітей - тривалий латентний період. Безсимптомний перебіг зареєстровано у 13,3 %, типовий - у 86,7 % хворих. Типовий перебіг клінічно виявлявся синдромом медіастинальної компресії різного ступеня виразності. Виокремлено два періоди обмеженої та маніфестної органоспецифічної симптоматики та п'ять органоспецифічних симптомокомплексів (ОССК): аерогенний, нейрогенний, остеогенний, дисфагічний, гемодинамічний. Провідним ОССК фігурував аерогенний - 79,6 % хворих. Патогенетичним підгрунтям синдрому "місцевої іммобілізації" фігурували первинні порушення біомоторики, аеродинаміки, самоочищення дихальних шляхів, що сприяло вторинному їх інфікуванню та клінічно виявлялося частими респіраторними захворюваннями (бронхіт, пневмонія). Висновки: компресійний синдром у разі ДУМ має гетерогенний характер. Максимальна гетерогенність властива нейрогенним утворам. Провідний ОССК - аерогенний (79,6 %).

Діти з рецидивним перебігом респіраторних захворювань, вродженими вадами розвитку, дизонтогенетичними стигмами, вегетативними неврологічними дисфункціями підлягають обов'язковому ранньому рентгенологічному обстеженню органів грудної клітки.

Аналіз застосування електрохімічно активованих розчинів у лікуванні гнійної хірургічної інфекції кісток та суглобів у дітей: 1, 2012

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей із гнійною хірургічною інфекцією кісток та суглобів (ГХІКС) і оптимізація методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Протягом 2004 - 2011 рр. проведено лікування 218 дітей, хворих на ГХІКС. Хворі були розподілені на дві клінічні групи. До першої (основної) групи увійшли 104 дитини, яким у комплексному лікуванні застосовували місцеву санацію шляхом крапельного введення у патологічне вогнище запалення розчину NaOCl (600 мг/л) протягом 1,5 - 2 год 1 раз на добу (10 - 20 крап./хв). До другої (контрольної) групи введено 114 пацієнтів, у яких застосовували традиційні методи. Обстежені були віком від періоду новонародженості до 16 років. Клінічний аналіз спостережень показав, що в основній групі післяопераційний період за клініко-лабораторними та цитологічними даними перебігав сприятливіше, ніж у контрольній групі, де проточним або фракційним методом вводили у патологічне вогнище розчини антибіотиків (цефалоспорини II - III генерації), 0,02 % розчин "Фурациліну" (розведення 1:5000), 0,05 % водний розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину. Застосування методики дозволило досягти значного поліпшення стану хворих на 3 - 4-ту добу, нормалізації температури тіла, стабілізації запального процесу, зменшення перифокального набряку та гіперемії тканин, що оточують вогнище інфекції. Алергічних реакцій на введення розчину NaOCl (600 мг/л) не спостерігали. Хронізація запального процесу в основній групі відмічена у 15 (14,4 %) пацієнтів, у контрольній - у 21 (18,4 %). В основній групі призначена інвалідність 3 (2,9 %) дітям, у контрольній - 7 (6,1 %).

Висновки: таким чином, використання розчину NaOCl (600 мг/л) для санації патологічного вогнища в комплексному лікуванні дітей із ГХІКС призвело до швидкої елімінації збудників інфекції та очищення запального осередку від гнійно-некротичних тканин; з 3-ї доби лікування у 64 % пацієнтів основної групи зафіксовані достовірно вищі темпи нормалізації досліджуваних клініко-лабораторних та цитологічних показників відносно контрольної групи.

Оцінка результатів лікування дітей із дисплазією кульшових суглобів: 1, 2012

Мета роботи - розробити спосіб інтегральної оцінки стану дітей із дисплазією тазостегнових суглобів (ДТС) та визначити його переваги й недоліки. Проаналізовано результати дослідження та лікування 97 дітей віком від 3 до 6 міс із ДТС та наявністю обтяжливих чинників. Наведено інтегральну шкалу оцінки клінічного, сонографічного та рентгенологічного станів дітей із діагнозом ДТС. Описано показники, які використовуються як критерії бальної оцінки. Проаналізовано можливість використання інтегральної шкали для оцінки ефективності лікування ДТС. Висновки: застосування розробленої інтегральної шкали дозволяє оцінювати стан пацієнта з ДТС та контролювати одержані дані за допомогою цифрових виразів із діапазоном підсумкового показника у межах від 15 до 60 балів. Розроблена інтегральна шкала надає змогу контролювати адекватність терапії, об'єктивізувати результати та аналізувати ефективність лікування дітей із ДТС і розширює можливості вірогідного (<$E p~<<~0,005>) порівняння ефективності лікувальних заходів.

Деякі аспекти хірургічного лікування вродженої обструкції кишок у дітей: 1, 2012

Мета дослідження - покращити результати лікування новонароджених та дітей раннього віку з вродженою обструкцією кишок (ВОК) шляхом розробки і впровадження сучасних відновно-реконструктивних методів оперативного лікування. Клінічна частина роботи виконана на базі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні і полягала у проведенні комплексного дослідження та лікування 95 новонароджених і дітей раннього віку з ВОК протягом 2001 - 2011 рр. із застосуванням розроблених і удосконалених методів хірургічної корекції. Експериментальне дослідження проведено на 60 дорослих щурах обох статей породи "Вістар" із середньою масою тіла 240 г. Серед 95 хворих з ВОК було 44 дівчинки і 51 хлопчик. Вік дітей під час надходження в стаціонар коливався від 1 год до 3 років, але переважна більшість були новонароджені - 82 хворих (86,3 %). Серед новонароджених було 35 недоношених дітей (42,7 %). Антенатально, за допомогою ультразвукового дослідження, діагноз "вроджена кишкова непрохідність" був встановлений лише в 20 випадках (21,1 %). Терміни надходження дітей в стаціонар були різні - від 1 год до 20 діб від перших клінічних виявів. При цьому 12 хворих (12,6 %) надходили в пізні терміни, з розвитком доопераційних ускладнень (некроз і перфорація кишки, перитоніт, гіпотрофія, аспіраційна пневмонія). У 56 немовлят (58,9 %) спостерігали високу непрохідність і у 39 дітей (41,1 %) - низьку. Найчастіше зустрічалась непрохідність дванадцятипалої кишки. У 67 немовлят (70,5 %) спостерігалась повна кишкова непрохідність і у 28 (29,5 %) - часткова. У 34 немовлят з ВОК (35,8 %) спостерігали множинні вади розвитку. Висновки: розроблений спосіб захис

ту кишкових анастомозів у дітей з вродженою обструкцією травного тракту із застосуванням внутрішньокишкових інстиляцій оксигенованого перфторану сприяв скороченню терміну відновлення моторики кишок після операції, зменшенню тривалості лікування у стаціонарі, зниженню післяопераційної летальності з 23,5 до 12,1 % і частоти післяопераційних ускладнень, пов'язаних з накладанням анастомозів, з 14,7 до 0 %.

Пренатальна і рання постнатальна діагностика вродженої діафрагмальної грижі у плодів та в новонароджених дітей: 1, 2012

Мета дослідження - визначити пренатальні предиктори виживання у плодів із вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ), розробити алгоритм ранньої постнатальної діагностики цієї вади розвитку у новонароджених дітей. Пренатальну діагностику проведено у 36 плодів із 64 дітей, які народилися з ВДГ. У ДУ "ІПАГ НАМНУ" пренатальну діагностику проведено у 26 плодів із ВДГ, в 96 % випадках діагноз діафрагмальної грижі було встановлено правильно (n = 25). Таким чином, плоди з ВДГ пренатально обстежені у 55,5 % випадках, але діафрагмальну грижу виявлено у 46,0 % серед усіх плодів із ВДГ, і у 82,8 % - серед пренатально обстежених. У ранньому постнатальному періоді обстежено 51 (87,9 %) з 58 (100 %) живонароджених дітей з ВДГ. Розташування дефекту впливає на прогноз у разі ВДГ. Із 25 плодів, у яких пренатально за допомогою ультразвукового дослідження установлено ВДГ, у 5 (20,0 %) виявлено правобічний дефект діафрагми. Усі 100 % дітей з цією локалізацією ВДГ померли. Лівобічна була у 20 (80,0 %) плодів. Померли 9 (45,9 %) новонароджених. Вижили після операції 11 (55,0 %). Правобічна локалізація ВДГ у 100 % випадків мала поганий прогноз для виживання, тоді як лівобічна - вірогідно не впливала на результат лікування. Висновки: основними критеріями пренатальної діагностики ВДГ, що впливають на виживання плодів і новонароджених дітей з цією вадою, є: розташування дефекту (правобічна); герніація печінки в грудну клітку; асоційовані вади розвитку; вираженість гіпоплазії легень.

Лапароскопічна апендектомія у дітей: 1, 2012

Мета дослідження - узагальнення досвіду лапароскопічної апендектомії (ЛА) у дітей різних вікових груп із різними формами гострого апендициту (ГА). В хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "Охматдит" у період з 2009 по 2010 рр. було прооперовано 823 дітей з приводу ГА, в цьому разі традиційна апендектомія була проведена у 741 (90 %) хворих, а ЛА - у 82 (10 %). Серед хворих, яким виконано ЛА, було 40 (48,7 %) хлопчиків і 42 (51,2 %) дівчаток. Вік хворих дітей становив від 0 до 18 років. До 12 годин від початку захворювання звернулися по допомогу 26 (31,7 %) хворих, до 24 год - 33 (40,2 %), до 2 діб - 19 (23,1 %), а після 72 годин - 4 (4,8 %). За клініко-морфологічними формами хворі розподілилися наступним чином: простий апендицит був підтверджений у 6 (7,3 %), флегмонозний - у 56 (68,3 %), гангренозний - у 20 (24,4 %). Місцевий перитоніт виявлено у 14 (17,1 %) хворих, поширений перитоніт - у 9 (10,9 %), а у 3 (3,7 %) пацієнтів діагностовано периапендикулярний абсцес. Протипоказаннями до ЛА вважали: наявність у дитини ознак поширеного перитоніту з вираженим парезом кишок, наявність в анамнезі операції на органах черевної порожнини, особливо у нижніх відділах, та вентральної грижі. Водночас перенесене втручання на органах верхнього поверху черевної порожнини, зокрема пілороміотомія без ознак спайкової непрохідності, не розглянуто як протипоказання до ЛА. Висновки: таким чином, застосування ендовідеохірургічних втручань під час лікування дітей із ГА дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень із 5,1 до 1,2 %, тривалість перебування хворого в стаціонарі - з (<$E 10,2~symbol С~4,8>) до

(<$E6,1~symbol С~1,3>) діб.

Лікування інвагінації кишечнику в дітей: 1, 2012

Мета дослідження - вивчити методи діагностики та лікування інвагінації кишечнику в дітей за останні 10 років. В період з 1999 по 2009 рр. у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні перебувало на лікуванні 170 дітей з діагнозом "інвагінація кишечнику" віком від 3-х міс до 8 років. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,2 %), після року - 49 (28,8 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,4 %), дівчаток - 69 (40,6 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,8 %) хворих, з 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,8 %) дітей госпіталізовані в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,3 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,9 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання більше 48 год. Ультразвукове дослідження застосовувалось у 170 (100 %) хворих, в комбінації з доплерографією - в 68 (40 %) пацієнтів. За неможливості верифікувати діагноз додатково застосовувались: рентгенографія - в 31 (18,2 %) випадку, лапароскопія - в 16 (9,4 %) випадках. Зі 170 хворих у 112 (65,9 %) проведено розправлення інвагінату за допомогою ретроградної пневмоколонопресії, в 58 (34,1 %) випадках проведено оперативні втручання. Висновки: застосування лапароскопії дозволило діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину занурення в 20 (11,8 %) хворих, а у складних випадках в післяопераційному періоді надало можливість проводити візуальний контроль стану кишечнику (релапароскопія).

Клініка та діагностика недостатності ілеоцекального замикального апарату при хірургічних захворюваннях кишечнику в дітей: 1, 2012

Різноманітність уродженої та набутої патології клубово-сліпокишкового сегмента (КСС), багатоваріантність клінічного перебігу, труднощі у верифікації діагнозу та визначенні лікувальної тактики, складності хірургічних втручань із важкопрогнозованими наслідками роблять дану проблему однією із найактуальніших у дитячій хірургії. Вивчено особливості клінічного перебігу та методи діагностики недостатності ілеоцекального замикального апарату (НІЦЗА) у випадку хірургічних захворювань КСС у дітей. В основу роботи покладено результати обстеження та лікування 1028 дітей, у 636 з яких виявлено патологію КСС. Виявлено НІЦЗА у дітей із ілеоцекальною інвагінацією - 317, первинну НІЦЗА - 78, вторинну НІЦЗА після операції з приводу деструктивного апендициту - 27, після операції з приводу катарального апендициту - 18, у разі хвороби Гіршпрунга (ректальна та ректосигмоїдна форми) - 27, хворобу Пайра - 15, дивертикул Меккеля - 154. Встановлено, що анатомічна основа НІЦЗА за хірургічної патології КСС у дітей - тип впадання клубової кишки в сліпу. Хвороба Гіршпрунга (в 39,13 %), хвороба Пайра (в 27,27 %), а також спайкова деформація ілеоцекального кута після апендектомії (в 21,6 %) можуть призводити до вторинної НІЦЗА. Висновки: ефективним методом діагностики є запропонована методика інтраопераційної манометрії як метод діагностики НІЦЗА.

Спастична рука дитини. Ч. I. Спастичні деформації руки, функціональні порушення, хірургічне лікування: 1: (огляд), 2012

Із метою систематизації проблеми розглянуто 29 англомовних статей, присвячених діагностиці та лікуванню спастичних деформацій верхньої кінцівки у дітей із діагнозом "церебральний параліч". Описано типові контрактури, які виникають у суглобах верхньої кінцівки внаслідок спазму та вкорочення м'язів, та методи їх хірургічного усунення. Функціональні порушення, що виникають, оцінюються за класифікацією спастичності м'язів, а контрактури поділяють на динамічну і фіксовану. Хірургічні підходи до лікування спастичності верхньої кінцівки у дітей спрямовані на усунення спастичності кінцівки з метою поліпшення функції і статики руки завдяки усуненню контрактур та поліпшенню м'язового балансу руки. Про ефективність хірургічного лікування свідчать публікації, автори яких встановили статистично достовірне поліпшення функціональних актів руки в різних еквівалентах у віддалені терміни після операції.

Абсцеси печінки у дітей: діагностика і лікувальна тактика: 1: (огляд), 2012

Наведено дані літератури про частоту виявлення абсцесів печінки у дітей, їх діагностику та вибір методу лікування.

Історія хірургії дитячого віку на Житомирщині: 1, 2012

Дитяча хірургія на Житомирщині набула офіційного статусу в лютому 1961 р., коли на базі обласної лікарні було відкрито відділення дитячої хірургії на 25 ліжок. Першими лікарями, які взяли на себе відповідальність за організацію цієї роботи, були К. О. Могилевська - завідувач відділення, П. І. Покотило - хірург, В. Ф. Патлай - ортопед, О. П. Петровська - лікар-педіатр. 28 грудня 1984 р. відбулося урочисте відкриття Житомирської обласної дитячої лікарні. У 2001 р. на базі лікарні проведено другу Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань дитячої урології, на якій представники всіх академічних ВНЗ України ділились досвідом впровадження нових технологій. Участь у конференції взяли представники 8 кафедр дитячої хірургії України (професори В. П. Слепцов (м. Сімферополь), В. З. Москаленко (м. Донецьк), Ю. П. Кукуруза (м. Вінниця), Б. М. Боднар (м. Чернівці), головний дитячий уролог МОЗ України Д. А. Сеймівський). Кількість ендоскопічних втручань із використанням лапароскопічного обладнання та плідна співпраця лікарів-хірургів із представниками академічної науки дозволили 1 січня 2004 р. відкрити Житомирську філію кафедри дитячої хірургії НМАПО імені П. Л. Шупика, цикл "Абдомінальна лапароскопічна хірургія дитячого віку". Завідувачем призначено к. мед. н. П. С. Русака. Відкриття філії кафедри надало змогу закріпити першість в Україні з упровадження лапароскопічних технологій, готувати наукові кадри з даної проблеми. Дитячій хірургії Житомирщини 50 років - це півстоліття творчої праці та високого професіоналізму.

У майбутньому будуть нові перемоги та досягнення, входження у колектив молодих лікарів, які з гордістю нестимуть звання дитячого хірурга.

Антибіотикорезистентність у хірургії: механізми формування та підходи до визначення: 2: (лекція), 2012

Наведено сучасні дані про явище резистентності бактерій до антибіотиків. Розглянуто механізми формування та шляхи визначення антибіотикорезистентності.

Атиповість клінічної картини при непрохідності кишечнику в дітей: 2, 2012

Мета роботи - вивчити та проаналізувати особливості перебігу непрохідності кишечнику (НК) в дітей. Узагальнено досвід лікування 633 хворих віком від 2,5 міс до 14 років, які мали НК та перебували в клініці дитячої хірургії МДКЛ N 1 м. Київ з 1990 до 2011 рр. Під час госпіталізації гостру НК встановлено у 404 (63,82 %), хронічну непрохідність товстого кишечнику - у 164 (25,91 %), рецидивну НК - у 65 (10,27 %) пацієнтів. Вроджену НК виявлено у 227 (35,86 %) хворих, хронічну набуту НК - у 406 (64,14 %). Для діагностики НК та верифікації її локалізації і рівня використовували сучасні методи обстеження з урахування терміну і виду непрохідності, віку та загального стану хворого. Висновки: найбільшу діагностичну цінність щодо топографо-анатомічної верифікації НК має рентгенологічне ((<$E99,7~symbol С~1,1>) %) та сонографічне ((<$E93,5~symbol С~3,2>) %) дослідження. Розроблені алгоритми обстеження та прогнозування перебігу недуги надають можливість ранньої діагностики як імовірних ускладнень, так і причин НК у дітей з дослідженням кровотоку в ділянці непрохідності, що вірогідно (<$Ep~<<~0,05>) перевищує відповідні показники традиційного обстеження. Доведено, що за показниками діагностичної цінності променеві методи (рентгенографія та УЗД) не мають суттєвої різниці (<$Ep~>>~0,05>). Аналіз клініко-візуалізаційних даних показав, що атипову клінічну симптоматику НК мають 39,0 % хворих із I стадією та 14,28 % - із II стадією недуги. У хворих із III та IV стадіями НК переважала симптоматика органної та поліорганної недостатності. При інвагінації кишечнику доцільно проводити УЗД з обов'язковим визначенням стану кровотоку, що має як діагностичне,

так і прогностичне значення.

Випадок лікування інвагінації, спричиненої дивертикулом Меккеля: 2, 2012

Причина виникнення інвагінації - це розлад правильного ритму перистальтики, що полягає в порушенні координації скорочення повздовжніх та циркулярних м'язів із перевагою скорочувальної здатності останніх. У дітей віком старше 1 року інвагінація в більшості випадків пов'язана з органічною причиною. За даними різних джерел, частота виявлення дивертикула Меккеля як причини виникнення інвагінації кишечнику варіює та сягає від одиничних випадків до 3 - 5 % із органічних знахідок. Описано клінічний випадок інвагінації кишечнику, спричиненої дивертикулом Меккеля, у дитини віком 11 міс.

Ефективність лікування та профілактики внутрішньочеревної гіпертензії в дітей, оперованих з приводу вродженої обструкції кишок: 2, 2012

Мета дослідження - вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на перебіг і результати лікування дітей із вродженою обструкцією кишечнику (ВОК) та ефективність розробленого комплексу диференційованої корекції ВЧГ. У дослідженні брали участь 25 дітей віком від 1 доби до 2 років з різноманітними варіантами ВОК та її ускладнень, які супроводжувалися ВЧГ. Вимірювання внутрішньочеревного тиску проводили в сечовому міхурі власним способом, оцінку гіпертензії здійснювали відповідно до розробленої робочої класифікації та за допомогою розробленого алгоритму діагностики. Ефективність запропонованої схеми лікування ВЧГ оцінювали за динамікою її симптомів, показниками гомеостазу, частотою післяопераційних ускладнень, пов'язаних з гіпертензією та летальністю. Висновки: ВЧГ в дітей раннього віку виникає у 28,9 % немовлят із ВОК і значно погіршує прогноз. Летальність і частота післяопераційних ускладнень залежать від ступеня ВЧГ, її тривалості та швидкості виникнення. Найвища летальність спостерігається у разі ВЧГ III ступеня, яка швидко прогресує. Важливим критерієм для прогнозування післяопераційного перебігу та виникнення ускладнень у дітей з ВЧГ слугує абдомінальний перфузійний тиск. Значення його нижче 36 мм рт. ст. є прогностично несприятливим. Розроблений алгоритм диференційованої консервативної та хірургічної корекції ВЧГ залежно від її ступеня дозволяє обрати адекватний вид лікування і сприяє зниженню летальності та частоти післяопераційних ускладнень.

Імунологічні та ензимологічні критерії оцінки ефективності лікування декомпенсованих форм обструктивного мегауретера в дітей: 2, 2012

Мета роботи - оцінити значущість визначення профіброгенного цитокіну - трансформувального фактора росту-<$E beta 1> (TGF-<$E beta 1>), прозапального цитокіну - фактора некрозу пухлин-<$E alpha> (ФНП-<$E alpha>) та рівнів активності умовно реноспецифічних ферментів: N-ацетил-<$E beta>-D-глюкозамінідази (НАГ) та <$E beta>-галактозидази (<$E beta>-Гал) у сечі як критеріїв ефективності етапного лікування декомпенсованих форм обструктивного мегауретера (МУ) у дітей. Вивчено вміст профіброгенного цитокіну TGF-<$E beta 1>, прозапального цитокіну ФНП-<$E alpha> та рівні активності умовно реноспецифічних ферментів НАГ та <$E beta>-Гал у сечі 32 (48 сечоводів) дітей віком від 3 до 36 міс після етапної корекції декомпенсованих форм МУ. Перший етап покращання уродинаміки та функціонального стану нирки полягав у: резекції середнього сегмента сечоводу - 14 дітей (21 сечовід); уретерокутанеостомії за Sober - 18 дітей (27 сечоводів). Після покращання стану уродинаміки та функції нирки проводили остаточну корекцію уретеровезикального сегмента шляхом виконання уретероцистонеостомії (14 випадків), а у випадках міхурово-залежних форм МУ (13 сечоводів) достатньо було закрити уретерокутанеостоми. Висновки: етапна корекція декомпенсованих форм МУ призводить до покращання уродинаміки, тоді як дані імунологічних у 62,5 - 75 % (вміст TGF-<$E beta 1> та ФНП-<$E alpha>) та ензимологічних у 28,2 - 43,8 % (активність НАГ та <$E beta>-Гал) показників залишаються підвищеними, що вказує на прогресування явищ нефросклерозу в частини пацієнтів. Зазначені показники - неінвазивні та інформативні критерії ефективності етапного лікування цих пацієнтів.

Історія кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології Харківського національного медичного університету: 2, 2012

Представлено історію розвитку дитячої хірургії на Харківщині. Стисло висвітлено творчий шлях видатних особистостей - дитячих хірургів регіону.

Кефалогематомы в структуре поднадкостничных объемных кровоизлияний: хирургическая тактика и прогноз: 2, 2012

Актуальная задача детской хирургии - совершенствование лечебной тактики при поднадкостничных объемных кровоизлияниях (ПОК) у новорожденных. Проведен анализ лечения 189 больных с кефалогематомами (КГ) и 20 новорожденных с эпидурально-поднадкостничными гемоликворомами. Разработан метод пункции ПОК у новорожденных (Авторское право N 29810). В структуре ПОК под видом КГ могут проявляться эпидурально-поднадкостничные гемоликворомы, связанные с линейными переломами черепа и нарушением целости твердой мозговой оболочки. Малые ПОК содержат до 10 мл крови, средние - от 10 до 50 мл, большие - свыше 50 мл. Учитывая топографо-анатомические особенности, выделены теменные и затылочные кожно-апоневротические сегменты и 3 зоны: абсолютного риска пункции ПОК, допустимую и рекомендуемую зоны пункции ПОК. Выводы: дифференциальный диагноз ПОК в 100 % случаев должен включать обязательное проведение ультразвуковых и лучевых методов диагностики. Динамика развития малых КГ предполагает возможность их консервативного лечения, в случае оссификации остатков не было пороза кортикальной пластинки. КГ среднего и большого размеров определяют активную хирургическую тактику с акцентом на ее пункционную аспирацию. При эпидурально-поднадкостничных гемоликворомах любых размеров показано их пункционное удаление в пределах допустимой и рекомендуемой зон теменных и затылочных кожно-апоневротических сегментов.