Дайджест опитувань U-Report: II квартал 2019 р.

Представлено результати опитувань інноваційного молодіжного проекту U-Report за травень - червень 2019 р.: забезпечення молоді житлом, житлові умови U-репортерів, громада, дружня до дітей та молоді, особиста залученість до покращення громади, вибір сімейного лікаря, самооцінка стану здоров'я підлітків, оцінка надання медичної допомоги сімейним лікарем.

Соціально-економічні оцінки та настрої населення України між президентськими та парламентськими виборами 2019 р.

На основі даних загальнонаціонального опитування представлено оцінки соціально-економічної ситуації та суспільні настрої, структуру та розмір доходів, самооцінку матеріального становища населення, динаміку та структуру заощаджень (накопичень).

Особливості включеності киян в інформаційний простір щодо процесів Європейської та Євроатлантичної інтеграції / Н. П. Пивоварова, Г. М. Залізняк, Н. А. Дмитрук

Представлено дані соціологічного опитування громадськості столиці у контексті особливостей включеності киян в інформаційний простір щодо процесів європейської та євроатлантичної інтеграції. Проаналізовано рівень обізнаності представників різних соціально-демографічних груп киян щодо засад діяльності та структури ЄС і НАТО. За масивом опитаних киян і крізь призму різного рівня наявних знань щодо міжнародних організацій оцінено рівень потреби киян у додаткових знаннях з цього питання; наведено динаміку їхнього ставлення до ЄС і НАТО протягом останніх 5 років; виявлено найсуттєвіші чинники формування у киян уявлень про ці міжнародні організації та рівень їхньої довіри різним інформаційним джерелам; виокремлено критерії рівня довіри до інформації в ЗМІ у цілому та в контексті розширення інформації про ЄС і НАТО зокрема; визначено пріоритетні питання в інформаційній кампанії щодо європейської та євроатлантичної інтеграції; проаналізовано ставлення киян до зовнішньополітичного європейського курсу України - руху до ЄС та НАТО в динаміці 2006 - 2019 рр. З огляду на необхідність максимальної включеності громадськості в інформаційний простір щодо процесів європейської та євроатлантичної інтеграції, крім наявної в українському комунікаційному просторі раціонально викладених матеріалів про ЄС і НАТО, орієнтованих на реципієнта ("шукача такої інформації"), доцільно запровадити "полегшений" формат донесення важливих знань про організації та перспективи вступу України до них для пасивного реципієнта, не зацікавленого в подібних знаннях. Проведення ж моніторингу громадської думки є ефективним способом здійснення "зворотного зв'язку" між суб'єктами інформаційної кампанії та аудиторією, а популяризація результатів таких досліджень може бути корисною як для суб'єктів формування інформаційно-просвітницьких кампаній на різних рівнях, так і для різних груп реципієнтів.

Побудова синтезованої моделі дослідження електоральної поведінки на основі теорії дуалізму М. Арчер / Т. М. Лукеря

Проаналізовано головні підходи до визначення електоральної поведінки та наголошено на важливості побудови її синтезованої моделі, заснованої на поєднанні макро- та мікрофакторів і на врахуванні умов розвитку демократичних процесів в Україні. Аналіз емпіричних досліджень показує, що в українському науковому теоретизуванні існує брак концепцій, які пояснювали б суть, зміст і чинники впливів на електоральну поведінку в сучасному українському суспільстві, оскільки в цьому річищі й надалі переважають емпіричні розвідки. Отже, постає нагальна потреба у багатофакторному аналізі виборчої поведінки на основі новітніх теоретичних напрацювань та осучаснених методик емпіричних досліджень, які враховували б зміни теоретизування у світовій соціологічній думці сьогодення та пропоновані на їхній базі методичні процедури, адаптовані до українських реалій. Внаслідок опрацювань дотичної наукової літератури міждисциплінарного характеру було виокремлено декілька класичних підходів до трактування електоральної поведінки в соціогуманітарних науках, насамперед, соціології, соціальній психології та економічних науках. Виявлено межі та можливості використання положень цих підходів у сучасних умовах і наголошено на евристичних можливостях теорії дуалізму М. Арчер, модифікованої відповідно до українського підгрунтя. Завдяки цьому запропоновано синтезовану концептуальну модель дослідження електоральної поведінки через синтез макрофакторів і дій агента з виокремленням відповідних понять та їхніх визначень. Зокрема, до особистісних факторів віднесено соціальний статус, соціально-демографічні характеристики, особистісні мотиви, рівень політичної культури, політичну активність, рівень довіри до політичних інститутів, приналежність до релігійної конфесії, політичну соціалізацію. Натомість макрофактори розподілено на три групи: політичні, економічні та культурні. Здійснено деталізацію ймовірної взаємозалежності (кореляції) дії актора (виборця) та макроструктур у контексті сучасного українського суспільства. Запропоновано три типи кореляцій, що пояснюють дію виборців та особливості системи: співвідношення між системами; співвідношення між системами та дією виборців; співвідношення між діями виборців (мікрофактори).

Чинники соціально-економічної дивергенції України та Європейського Союзу

Охарактеризовано процеси конвергенції та дивергенції соціально-економічних систем України та Європейського Союзу, а також результати процесу євроінтеграції України, досягнуті протягом останніх п'яти років. Статистично обгрунтовано, що такі механізми євроінтеграції, як імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, запровадження "безвізу" та поглибленої зони вільної торгівлі, проведення формально проєвропейських соціально-економічних реформ в останні роки тощо, поки що не дають очікуваного макроекономічного, інституційного, інтеграційного та конвергенційного ефекту для України. За результатами аналізу конвергенційних процесів за критерієм ВВП на душу населення та побудови економетричних моделей показано формування у 2014 - 2018 рр. чіткого тренду соціально-економічної дивергенції України та ЄС, виявлено необхідність його зламу. Обгрунтовано впливи ключових екзогенних щодо України чинників, які детермінують розгортання процесів соціально-економічної конвергенції (дивергенції) Україна - ЄС. Здійснено їх групування за основними приналежностями до глобального та регіонального виміру. Визначено основні напрями вітчизняної державної політики, необхідної для урахування дії згаданих екзогенних чинників. Проаналізовано та охарактеризовано кілька таких чинників, що пов'язані з функціонуванням Євросоюзу та стосуються, зокрема, імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ресурсної обмеженості Євросоюзу для прискорення інтеграції країн-претендентів, наростання тенденцій європейської дезінтеграції під впливом Брекзиту, а також інституційних трансформацій в ЄС. За підсумками проведеного аналізу сформульовано пропозиції щодо першочергових кроків вітчизняної державної політики, спрямованої на подолання соціально-економічної дивергенції України та ЄС, які передбачають внесення відповідних коректив до законодавчо-правової бази України та її програмно-стратегічних документів.

"Дискурс мусульман" або "мусульманський дискурс": спосіб номінації об'єкта дослідження в дискурс-аналізі

Дискурс-аналіз як метод дослідження прихованих семіотичних аспектів текстів ЗМІ останнім часом поширюється в українській соціологічній науці. Це позначається на актуалізації специфічних проблем його використання. Запропоновано спосіб визначення номінації об'єкта дослідження в українській дискурс-аналітичній традиції. Цей спосіб розроблений автором за результатами досліджень англомовної та україномовної академічної літератури, присвяченої дискурс-аналізу (зокрема, дискурсу про мусульман і дискурсу, що створений мусульманами). Наведено результати опитування експертів щодо особливостей сприйняття номінацій об'єкта дослідження в англійській та українській мовах та адекватного перекладу цих номінацій українською мовою з урахуванням відтінків смислу; розглянуто різні варіанти суб'єкт-об'єктного характеру творення номінацій об'єкта дослідження у вивченні різних дискурсів, які потенційно призводять до академічної нечіткості. Запропоновано та аргументовано таку стандартизацію творення номінацій об'єкта дискурс-аналітичного дослідження (на прикладі дискурсу мусульман): словосполучення "дискурс мусульман" позначає дискурс з вузловим знаком "мусульмани", тобто дискурс про мусульман; дискурс, де мусульмани виступають суб'єктом говоріння - це "мусульманський дискурс", тобто створений мусульманами дискурс з будь-яким вузловим знаком.

Вплив потоків капіталу на економічну стабільність і розвиток малих відкритих економік

Узагальнено підходи до обгрунтування впливу міжнародних потоків капіталу на економічну стабільність і розвиток малих відкритих економік в умовах суперечливих трендів економічної відкритості та неопротекціонізму. Визначено, що рух міжнародних потоків капіталу здійснює обмежений вплив на стимулювання економічного зростання, покращення структурно-функціональних характеристик фінансового сектора, розвиток його інститутів. І в той же час волатильні потоки короткострокового капіталу значною мірою формують чинники системного ризику фінансової нестабільності малої відкритої економіки. На підставі аналізу емпіричних даних узагальнено визначальні фактори руху міжнародних потоків капіталу в малих відкритих економіках. Зокрема, такі фактори, як ознаки прискореного економічного зростання, поява високодохідних інструментів на ринках фінансових активів, нерухомості, сировинних товарів, а також відносно надійних боргових інструментів визначають прискорення припливу капіталу в межах проциклічної компоненти його руху. Водночас перманентний відплив, зумовлений слабким розвитком інституціонального середовища трансформаційних економік, а також негативні ділові очікування визначають параметри структурного відпливу та проциклічної втечі капіталу, провокують реалізацію системного ризику фінансової нестабільності малої відкритої економіки. Відповідно до отриманих результатів, обгрунтовано, що вирішення наявного протиріччя між негативним впливом нерегульованих потоків капіталу на фінансову стабільність малої відкритої економіки і об'єктивною необхідністю її руху в бік фінансової відкритості в умовах глобалізаційного тренду потребує формування умов для поетапного проведення безпечної фінансової лібералізації в межах визначених державою програм економічного розвитку. Для реалізації безпечного та раціонального руху до фінансової відкритості доцільно використовувати політику контролю за рухом МПК, забезпечуючи її реалізацію використанням обмежень і розвитком ринкових інститутів.

Олігархізм як чинник інституційних деформацій фондового ринку в Україні

Висвітлено фактори класифікації ринків капіталу в контексті причин недосконалості фондового ринку України та ознак його непривабливості для міжнародних інвесторів. Визначено особливості формування та поглиблення деформацій фондового ринку в Україні як реакції на інституційну пастку олігархізму та з'ясовано їх наслідки. Виявлено, що Україна не належить до лідерів у світі ані за сукупними статками найзаможніших людей, ані за їх кількістю, ані за їх часткою в економіці, ані за нерівністю в суспільстві в цілому. Проте за наслідком дослідження галузевої спеціалізації активів мільярдерів в економіках різних країн з'ясовано, що в Україні спостерігається одна з найвищих концентрацій активів мільярдерів у "сировинних" галузях і найменша у фінансових та інноваційних галузях, що є однією з причин низьких значень якості життя та темпів їх зростання. Акцентовано увагу на наслідках такої структури економіки та власності, які призводять до зниження конкурентоспроможності; недостатності фінансових стимулів для впровадження інновацій; зменшення привабливості для зовнішніх інвестицій через інструменти фондового ринку; спрощення монополізації стратегічних секторів економіки та максимізації прибутків; складнощів ринкової оцінки активів; перешкод для справедливого оподаткування; формування прибутків та залучення інвестицій у більш привабливих юрисдикціях; обмежень джерел розвитку внутрішнього фондового ринку. Виявлено, що наразі регульований фондовий ринок України представлений виключно державними облігаціями, натомість ринок інших цінних паперів перебуває в депресивному стані, переважно через недосконалу імплементацію європейських стандартів, зокрема процедур squeeze-out, а також через відсутність стимулів для функціонування публічних компаній та публічної пропозиції. Зазначено, що олігархічний характер української економіки з домінуванням напівсировинної спеціалізації фактично консервує нинішній стан фондового ринку з його ключовими вадами (неліквідністю, обмеженим фінансовим інструментарієм, неспроможністю формувати об'єктивні ціни). Як наслідок, завдяки низці об'єктивних (соціально-економічних) і суб'єктивних (спотворене регулювання) причин відсутні умови та можливості для формування справедливих цін на переважну більшість фінансових інструментів (виняток становлять лише державні облігації), в тому числі на цінні папери, які використовуються для розрахунку біржових фондових індексів, що зумовлює їх періодичне приголомшливе зростання.

Роль навчання впродовж життя у формуванні людського капіталу / Д. А. Дмитрук, Р. Я. Левін

На матеріалах соціологічного опитування проаналізовано й показано відмінності між учасниками та неучасниками процесу навчання впродовж життя (НВЖ) і виявлено істотні переваги перших у головних вимірах життєдіяльності, визначальних для персонального добробуту та суспільного розвитку. Зокрема, учасників НВЖ набагато більше серед тих респондентів, які переважно позитивно оцінюють стан свого здоров'я, ніж серед людей з переважно негативною самооцінкою; їх більше серед опитаних, які задоволені своїм життям; вони реалістичніше оцінюють соціальну дійсність, краще розуміють вимоги сучасного ринку праці та життя у цілому, чіткіше усвідомлюють силу впливу чинників, пов'язаних з особистими якостями людини, на досягнення життєвого успіху в нинішньому вітчизняному суспільстві, ніж решта населення; вони сучасніше налаштовані в гендерному аспекті, ніж більш архаїчне суспільство. Учасників НВЖ тим більше серед групи опитаних, чим краще матеріальне становище цієї групи. Вони мають низку переваг у сфері володіння навичками, потрібними для успішної життєдіяльності в сучасному українському суспільстві та глобалізованому світі (їх набагато більше серед регулярних комп'ютерних користувачів, інтернет-користувачів, значно більше серед тих опитаних, які володіють основними європейськими мовами на достатньому рівні). Отримані результати переконують у доцільності розробки та реалізації спеціального напряму державної соціально-економічної політики щодо сприяння збільшенню участі населення в НВЖ як однієї з перспективних стратегій нагромадження людського капіталу країни на користь національного розвитку.

Динаміка соціально-економічних оцінок і очікувань населення України наприкінці 2019 р. / О. М. Балакірєва, Д. А. Дмитрук

На основі даних загальнонаціонального опитування представлено оцінки соціально-економічної ситуації та суспільні настрої, структуру та розмір доходів, самооцінку матеріального становища населення, динаміку та структуру заощаджень (накопичень).

Економічний механізм державної підтримки малого бізнесу та приватного підприємництва в Узбекистані / Р. Х. Ергашев, Д. Б. Тайлакова

Проаналізовано динаміку розвитку малого бізнесу та приватного підприємництва (МБПП) в Узбекистані та їх роль у загальноекономічному піднесенні. Виявлено нерівномірний розподіл суб'єктів МБПП за сферами економічної діяльності. Запропоновано новий методологічний підхід до вдосконалення напрямів державної підтримки малого бізнесу та приватного підприємництва, обгрунтовано нормативні критерії для оцінки прибутковості й ефективності підприємницької діяльності, а також пропозиції щодо впровадження у практику статистичного групування малих підприємств за рівнями рентабельності. При вивченні передового зарубіжного досвіду щодо розробки наукових рекомендацій, які сприяють вдосконаленню систем підтримки малого бізнесу та приватного підприємництва, виявлено можливості застосування цього досвіду в Узбекистані. Визначено пріоритетні напрями розвитку та підвищення підприємницького потенціалу в цій сфері. Обгрунтовано цільові орієнтири суспільної соціально-економічної корисності, на досягнення яких має бути спрямована державна підтримка МБПП. Визначено межу підтримки, як перевищення маржинального соціального ефекту над маржинальними суспільними витратами. Обгрунтовано необхідність цілеспрямованого системного впровадження економічного механізму державної підтримки з максимальним використанням фінансово-економічних інструментів сприяння розвитку малого бізнесу та приватного підприємництва шляхом спрощення системи оподаткування, пільгового кредитування, визначення експортних квот і створення сприятливого інвестиційного клімату для МБПП. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму державної підтримки малого бізнесу та приватного підприємництва, які можуть бути використані при формуванні стратегічних і комплексних програм щодо підвищення ефективності діяльності малого бізнесу та приватного підприємництва.

Круглий стіл "Соціологічні дослідження в умовах протистояння на Донбасі: можливості та обмеження"

Результат роботи має бути спільне колективне зусилля, колективна думка щодо відповіді на запитання про граничні умови (вимоги) таких досліджень, методи, техніки, які можуть бути адекватними для вирішення конкретних дослідницьких завдань, відповідно, способи подання такої інформації. Якою є моральна межа, за яку не повинен виходити дослідник.

Дайджест опитувань U-Report: IV квартал 2019 р. / Є. О. Нестеренко, К. В. Людоговська

Представлено результати опитувань інноваційного молодіжного проєкту U-Report за жовтень - листопад 2019 р.: екологічні проблеми, захист біорізноманіття, екологічні принципи, заклади культури, багатофункціональні центри культурних послуг, зайнятість молоді, трудові відносини, кар'єрний успіх.

Світовий досвід і перспективи запровадження солідарного сільського господарства в Україні / В. Д. Яровий, О. В. Фраєр

Досліджено особливості становлення солідарного сільського господарства (ССГ), його моделі та форми у різних країнах. Узагальнено зарубіжний досвід функціонування солідарного сільського господарства в контексті перспектив його становлення в Україні, а також передумови розвитку ССГ, мотиви виробників і споживачів продовольства до залучення у ССГ, чинники, що зумовлюють його соціальну та економічну ефективність. Розглянуто приклади функціонування традиційної та кооперативної моделі ССГ у США, форми участі місцевих громад у ССГ у Великій Британії, досвід соціального ССГ в Іспанії. Досліджено проблеми, що виникають у процесі становлення практик ССГ, та шляхи їх вирішення. Доведено, що завдання і функції ССГ значною мірою узгоджуються з національними та місцевими економічними інтересами в Україні, ССГ як складова агропродовольчої сфери може органічно доповнити механізми та інструменти сталого розвитку, що вже використовуються на національному та місцевому рівнях. Показано, що суспільний попит на формування ССГ в Україні поки ще не сформувався і попит на відповідні послуги ССГ є значно нижчим, ніж у багатьох країнах з розвинутою агропродовольчою сферою. З огляду на це, запропоновано включення цілей стимулювання становлення ССГ у пріоритети державної аграрної політики та політики сільського розвитку. Визначено пріоритетні напрями розвитку ССГ в Україні, що потребують підтримки на національному та місцевому рівнях: ССГ на базі кооперації фермерських господарств сімейного типу та соціальні ССГ з участю місцевих громад. Розглянуто роль участі малих виробників у ССГ для спрощення доступу до ринків збуту продукції, як чинника становлення сімейних фермерських господарств на базі неформальних особистих селянських господарств. Показано, що реформа децентралізації та передача державних сільськогосподарських земель у комунальну власність громад створює передумови та економічну базу для розвитку соціальних форм ССГ як механізму реалізації цілей місцевого розвитку. Запропоновано внесення у стратегічні плани розвитку місцевих громад заходів, спрямованих на формування та підтримку ССГ.

Інклюзивний підхід до розвитку cільського туризму в Україні та Європі / О. М. Бородіна, О. В. Михайленко

Здійснено аналіз проблем і перспектив сільського туризму в Україні та країнах Європи з позицій інклюзивного розвитку. Узагальнено досвід країн-членів ЄС щодо розвитку сільського туризму на засадах інклюзивності, виявлено формування тенденції до поступової трансформації сільського туризму в "туризм на сільських територіях" та її негативний вплив на розвиток сільських громад, а також істотне посилення дихотомії між сільським населенням, залученим в отримання засобів для існування від виробництва сільськогосподарської продукції, та рештою громадян, які використовують сільські принади та локальні ресурси для власного збагачення. Розкрито проблеми системного характеру, пов'язані з державним регулюванням функціонування сфери сільського туризму в Україні. Встановлено, що політика підтримки інклюзивного сільського туризму повинна стати обов'язковим елементом загальної економічної політики національного рівня; серед її ключових завдань мають бути: прийняття окремого законодавчого акта, орієнтованого на активізацію розвитку інклюзивного сільського туризму, координація діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій і підприємницьких структур у цьому напрямі, формування необхідного інноваційного, інституційного та фінансового клімату тощо. Окреслено низку рекомендацій, спрямованих, зокрема, і на розвиток новітньої форми сільського туризму (community based tourism), яка є ефективною складовою економічного розвитку сільської громади на засадах інклюзивності.

Баланс між підготовкою кадрів з професійно-технічною освітою та потребами національного ринку праці у робочій силі середнього професійно-кваліфікаційного рівня / Л. П. Гук

Розглянуто проблеми відповідності пропозиції робочої сили певного освітнього рівня, що створює ринок освітніх послуг, та попиту, сформованого національним ринком праці. Досліджено існуючий розподіл зайнятих за рівнями освіти в Україні та виявлено, чи наявна відповідність здобутого та фактично необхідного для виконання професійних обов'язків освітньо-кваліфікаційного рівня зайнятого населення. Відповідно до цього розподілу, визначено збалансованість на національному ринку праці попиту та пропозиції працівників, які належать до груп середнього професійно-кваліфікаційного рівня. Встановлено принципи трансформації освітньої структури зайнятого населення та визначено, що загальною тенденцією для України є зміна структури зайнятого населення у бік зростання кількості осіб з вищим рівнем освіти та кардинального зменшення низькоосвіченої когорти населення. Такий дисбаланс з економічної точки зору формує проблему надлишкової освіти. Визначено, що стабільно високим залишається попит на працівників середнього професійно-кваліфікаційного рівня. В результаті ранжування даних розподілу зайнятого населення з професійно-технічною освітою за віковими групами виявлено, що поступовий перехід зайнятого населення з цим рівнем освіти до когорти осіб старшого працездатного, а відтак і непрацездатного віку, відмова молоді від зайнятості, що потребує професійно-технічної освіти, у найближчому майбутньому призведе до стрімкого скорочення групи кваліфікованих робітників з професійно-технічною освітою. Аналітична оцінка зайнятих за укрупненими професійними групами, що належать до середнього професійно-кваліфікаційного рівня, надав загальне уявлення про забезпеченість ринку праці фахівцями, які підготовлені в закладах професійно-технічної освіти. Дослідження специфіки насиченості ринку праці фахівцями певних професій дозволило сформувати перелік професій, які найбільшою мірою впливають на розбалансування попиту та пропозиції працівників середнього професійно-кваліфікаційного рівня на ринку праці України.

Поліпшення доступу до суспільних послуг на селі як напрям інклюзивного сільського розвитку (на прикладі охорони здоров'я та освіти) / І. В. Прокопа

Висвітлено ситуацію у сфері доступу сільського населення до медичних і освітніх послуг та причини, що зумовили її погіршення в період ринкових трансформацій в аграрному секторі. Розкрито відмінності у споживанні зазначених видів послуг у містах і сільській місцевості, розшарування сільських жителів з різним рівнем загальних доходів за обсягом витрат на ці послуги: у 10 % сільських домогосподарств з найменшими доходами вони у 4 - 5 разів є меншими, ніж в аналогічній групі домогосподарств з найбільшими доходами. Виявлено перші ознаки поліпшення доступності окремих видів медичної допомоги на селі, які можна вважати проявом позитивних зрушень, зумовлених реформуванням місцевого самоврядування й охорони здоров'я. Ідентифіковано найактуальніші невирішені проблеми з обслуговування сільських жителів за місцем проживання: ними є "кадровий голод" і висока вартість ліків та платних послуг у медичній галузі та закриття малокомплектних шкіл в освітній галузі. Розкрито взаємопов'язаність реформ у соціальній сфері села та реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, їх спрямованість на досягнення глобальних Цілей сталого розвитку й аналогічних національних цілей інклюзивного спрямування, що є важливим підгрунтям для подолання негативних тенденцій у соціальній сфері села. Виокремлено наявність у розпочатих медичній і освітній реформах "сільської" складової, спрямованої на врахування просторової розосередженості та малочисельності контингентів споживачів відповідних послуг при вдосконаленні інфраструктури та організації обслуговування сільського населення; розкрито намічені для цього заходи. Зазначено, що крім створення інфраструктурних та організаційних передумов обслуговування, неодмінним чинником поліпшення доступу до суспільних послуг на селі є забезпечення інклюзивного розвитку сільської економіки та підвищення на цій основі загальних доходів усіх верств сільського населення.

Другий тур виборів Президента України: порівняння політичної свідомості різних електоральних груп

Досліджено політичну свідомість виборців В. Зеленського та П. Порошенка за такими показниками, як оцінка демократії розвинутих країн та України, авторитарні установки, установки на громадську активність, геополітичні орієнтації щодо Європейського Союзу та Російської Федерації. Додатково проаналізовано соціальне самопочуття різних електоральних груп. З'ясовано, що як виборці В. Зеленського, так і виборці П. Порошенка характеризуються значним авторитаризмом, негативізмом щодо української демократії, негативними установками щодо Російської Федерації та низьким соціальним самопочуттям. У розрізі установок на громадську активність активнішими є виборці П. Порошенка (за рахунок порівняно вищої активності в Центрі та на Сході України). Абсолютна більшість виборців П. Порошенка має позитивні геополітичні орієнтації щодо Європейського Союзу. Водночас В. Зеленського однаковою мірою підтримують і прибічники західного вектора, і його противники. У регіональному розрізі спостерігається схожість політичної свідомості виборців В. Зеленського та виборців П. Порошенка на Заході України, тоді як у Центрі на Південному Сході між ними існує значна відмінність. Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що передвиборча стратегія П. Порошенка була спрямована на вузький електоральний сегмент, що характеризується суттєвою гомогенністю політичної свідомості. Можливою метою цієї стратегії була не стільки перемога у президентських виборах, шанси на яку були у попереднього Президента України низькими, скільки завчасне "цементування" свого електорату для парламентських виборів. Водночас В. Зеленський об'єднав найрізноманітніші групи, що ускладнює їх утримання в полі впливу нового Президента України. З огляду на загальне незадоволення цих груп українською демократією, яке конвертується у незадоволення демократичними інститутами у цілому, діяльність Президента України стане визначальним фактором подальшого розвитку політичної культури українського суспільства.

Новорічні настрої та очікування: моніторинг громадської думки населення України, грудень 2018 р.

За результатами загальнонаціонального опитування населення України, показано динаміку суспільних настроїв стосовно становища країни у цілому, матеріального становища, планів і настроїв щодо зустрічі Нового року.

Вербальні інтервенції органів монетарної влади в умовах "нової нормальності": орієнтири для НБУ

Висвітлено роль транспарентності центрального банку як передумови підвищення довіри економічних агентів до його політики. З'ясовано сутність вербальних інтервенцій як інструменту досягнення визначених цілей грошово-кредитної політики регулятора в умовах "нової нормальності" та узагальнено їх класифікацію. Проаналізовано роль і ефективність застосування вербальних інтервенцій та їх вплив на досягнення бажаних орієнтирів на фінансових ринках, зокрема щодо валютного курсу. Досліджено загальні підходи до комунікаційної політики центральних органів монетарної влади розвинених країн: Європейського центрального банку (ЄЦБ), Федеральної резервної системи США (ФРС США), Банку Англії. Доведено, що застосування "нетрадиційного" інструментарію грошово-кредитної політики посилило роль вербальних інтервенцій центробанків. Встановлено, що на початку 2000-х років комунікації ЄЦБ та Банку Англії були малоефективними, а після фінансової кризи 2008 р. збільшилась інтенсивність застосування вербальних інтервенцій щодо фіскальної політики та програм кількісного пом'якшення. З'ясовано, що ФРС США у своїй комунікаційній політиці почергово змінює пріоритети між таргетуванням інфляції та стимулюванням економічної активності. Показано, що вербальні інтервенції центральних банків розвинених країн рідко стосуються зовнішньоекономічної діяльності та коливань валютного курсу. Акцентовано увагу на недостатній транспарентності грошово-кредитної політики Національного банку України (НБУ). Виокремлено тенденції у вітчизняній комунікаційній політиці та виявлено основні канали вербальних інтервенцій НБУ. Проілюстровано стан дотримання НБУ принципів МВФ щодо транспарентності грошово-кредитної та фінансової політик. За результатами дослідження показників довіри до грошово-кредитної політики НБУ, які корелюють з основним з індикаторів у фокусі очікувань учасників ринку - валютним курсом, аргументовано невпевненість економічних агентів щодо перспектив політики банківського регулятора. Запропоновано заходи підтримки довіри, впровадження яких посилить вплив вербальних інтервенцій НБУ і забезпечить передбачуваність поведінки економічних агентів. Обгрунтовано окремі рекомендації щодо вдосконалення комунікаційної політики НБУ.