Стан надання спеціалізованої допомоги дітям з ендокринною патологією в Україні у 2011 році та перспективи її розвитку: 2, 2012

Сучасні уявлення щодо патогенезу пубертатних маткових кровотеч: 2: (огляд л-ри), 2012

Надано аналітичний огляд даних літератури за останніх 20 років щодо сучасних поглядів на патогенез маткових кровотеч у підлітковому віці. Незважаючи на досить численні дослідження, залишаються питання, на які ще належить дати відповідь: причини рецидивування захворювання, особливості нейроендокринних порушень, характерних тільки для цього захворювання, на відміну від інших ендокринних гінекологічних розладів менструальної функції в ювенільному віці - олігоменореї, вторинної аменореї.

Зв'язок окиснювального дисбалансу з інсулінорезистентністю та дисліпідеміями у підлітків з ожирінням: 2, 2012

Наведено результати дослідження стану антиоксидантної системи та рівня окиснювального стресу в підлітків з ожирінням. Активність глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, загальну антиоксидантну активність та рівень карбонілованих білків (КБ) у сироватці крові проаналізовано у 65 підлітків (35 хлопчиків та 30 дівчат), хворих на ожиріння, та у 90 дітей (51 хлопчик та 39 дівчат) з нормальною вагою віком 14 - 18 років. У дітей з ожирінням спостерігалося зниження супероксиддисмутази та КБ на тлі збереження загальної антиоксидантної активності. Збільшення ступеня ожиріння супроводжувалося зниженням потужності антиоксидантного захисту та підвищенням вмісту КБ. Ступінь вираженості й характер змін показників антиоксидантного захисту та рівня КБ залежали від наявності інсулінорезистентності та дисліпідемій. Ожиріння в підлітків супроводжується окиснювальним дисбалансом. Таким чином, уже в дитячому віці за наявності надлишкової ваги створюються умови для розвитку оксидативного стресу, який у подальшому сприятиме формуванню серцево-судинних ускладнень.

Особенности адаптации новорожденных в зависимости от уровня йода в пищевом рационе матери, 2012

Показано, что включение в питание кормящих женщин "Йодомарина" на первом месяце после родов достоверно увеличивало у них суточное количество молока. Кроме того, обогащение рациона матери йодом улучшало адаптационные способности их детей, что проявлялось увеличением суточной прибавки массы тела ребенка, повышением уровня гемоглобина и эритроцитов крови, уровня кальция крови. Также у этих детей к моменту выписки в два раза чаще отмечалось преобладание лимфопоэза, что свидетельствует о повышении активности иммунной системы у преждевременно родившихся детей в ответ на обогащение рациона питания матери йодом.

Гормональні порушення у хлопців зі спадковими синдромами, що супроводжуються ожирінням та гіпогонадизмом: 2, 2012

Мета роботи - з'ясувати гормональні та метаболічні порушення при спадкових синдромах з ожирінням (ССО) та гіпогонадизмом, що найчастіше діагностуються дитячим ендокринологом, а саме при синдромах Прадера - Віллі, Лоуренса - Муна, Барде - Бідля та Коена. Обстежено 26 пацієнтів чоловічої статі віком від 12 до 18 років, у 8 з яких діагностовано делеції 15 хромосоми (del. 15q1.1-1.3) з клінічними проявами синдрому Прадера - Віллі, у 2 - із проявами синдрому Лоуренса - Муна - делеції 11 хромосоми (del. 11.q13) та у 4 хворих на синдром Барде - Бідля виявлено зміни в 11 хромосомі та 15 хромосомі (del. 11.q13; del. 15q21). Інсуліно- й лептинорезистентність та гіпогонадотропний гіпогонадизм встановлено в усіх хлопців. Однак прояви метаболічного синдрому в повному обсязі у них не спостерігалися, так як не у всіх хворих була дисліпідемія та порушення толерантності до вуглеводів або цукровий діабет 2 типу. Виявлено інсуліно- й лептинорезистентність при ССО на тлі дефіциту соматотропіну та гонадотропінів. Висновки: на основі аналізу показників гормональних і метаболічних порушень запропоновано патогенетично нові підходи до лікування хворих на ССО з гіпогонадизмом на тлі психосоціальної корекції.

Гормональні маркери серцево-судинних порушень у дітей, хворих на муковісцидоз: 2, 2012

Мета дослідження - визначення ролі альдостерону, лептину та трансформувального фактора росту-<$E beta 1> (ТФР-<$E beta 1>) у формуванні серцево-судинних порушень у дітей, хворих на муковісцидоз. Обстежено 56 дітей, хворих на муковісцидоз, із панкреатичною недостатністю віком від 3 до 15 років. Контрольну групу склали 42 здорові дитини. Усім пацієнтам проведено доплерографічне дослідження серця та визначення вмісту альдостерону, лептину і ТФР-<$E beta 1> у сироватці крові. Встановлено, що в дітей, хворих на муковісцидоз, відбувається зниження вмісту альдостерону та лептину в сироватці крові з одночасним підвищенням рівня ТФР-<$E beta 1>. В цьому разі виявлені зміни супроводжувалися розвитком кардіогемодинамічних розладів та ремоделюванням міокарда лівого шлуночка. Висновки: перебіг муковісцидозу в дітей характеризується розвитком серцево-судинних порушень, формування яких відбувається на тлі зниження рівнів альдостерону та лептину з одночасним підвищенням вмісту ТФР-<$E beta 1> в сироватці крові.

Вплив помпової терапії на функцію підшлункової залози у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу: 2, 2012

Мета дослідження - вивчення впливу препаратів інсуліну ультракороткої дії за умов постійної підшкірної ін'єкції інсуліну (ППІІ) і безперервного моніторингу глюкози (БМГ) на функцію підшлункової залози (ПЗ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 та 2 типу. Проаналізовано дані 120 хворих на ЦД, серед яких 70 із ЦД 1 типу, 50 - із ЦД 2 типу. Пацієнти в 1 і 2 групах одержували комбінації ізофан інсуліну та інсуліну аспарт (багаторазові щоденні ін'єкції інсуліну); у 3 і 4 групах уводили глюлізин шляхом ППІІ. Контроль рівня глюкози здійснювали за допомогою глюкометра (групи 1 і 3) або шляхом БМГ (групи 2 і 4). Для оцінки функціонального стану ПЗ досліджували вміст <$E alpha>-амілази, СА19-9 і С-пептиду на початку та через 6 міс лікування. Застосування БМГ з інсуліновою помпою у хворих на ЦД 1 типу зумовило нормалізацію (зростання до фізіологічного рівня) вмісту амілази крові, що означає певне поліпшення екзокринної функції бета-клітин ПЗ. За умов поєднання БМГ з інсуліновою помпою протягом 6 міс у хворих на ЦД 2 типу спостерігали найнижчий рівень С-пептиду, що свідчить про зниження резистентності тканин до інсуліну. Комбіноване застосування ППІІ і БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу забезпечило найбільше зниження СА19-9, що свідчить про поліпшення функціонального стану ПЗ.

Тактика ведення новонароджених з неопущеними яєчками: 2, 2012

Мета роботи - вивчити різноманітні фактори, що впливають на процеси опускання яєчка в новонароджених, та їх значення у виникненні крипторхізму. Проведено аналіз даних анкетування 80 жінок, що народили дітей з неопущеним яєчком, і 39 новонароджених з патологією опускання яєчка. Висвітлено власний досвід вивчення проблеми неопущення яєчка у новонародженого хлопчика. Досліджено деякі етіопатогенетичні моменти затримки опускання яєчка, запропоновано правильну тактику ведення таких новонароджених. Оптимальний термін хірургічної корекції крипторхізму - вік 6 - 12 місяців. Висновки: вивчення процесів опускання яєчка у новонароджених надає змогу спрогнозувати виникнення крипторхізму та розробити адекватну лікувально-діагностичну тактику і профілактичні заходи щодо можливих ускладнень.

Диабетические микроангиопатии у детей и подростков (состояние проблемы): 2: (лекц.), 2012

Представлен аналитический обзор состояния проблемы ранней диагностики диабетической микроангиопатии у детей в последние 30 лет. При манифестации сахарного диабета в детском возрасте в условиях декомпенсации обменных нарушений у большинства больных формируются микроваскулярные нарушения, что приводит в дальнейшем к поражению практически всех органов и систем. Ранняя неинвазивная диагностика диабетической микроангиопатии с помощью капилляроскопии, термографии, лазерной доплерфлюорометрии направлена на их выявление на доклинической стадии и профилактику развития сосудистых осложнений.

Диабет у детей: междисциплинарные аспекты: 2, 2012

Представлен междисциплинарный подход к диагностике и клиническому ведению детей и подростков с сахарным диабетом 1 и 2 типа с позиции нефролога. Основываясь на приказах МЗ Украины и руководстве ADA (2012), определена информативность микроальбуминурии, стадии диабетического поражения почек, этапность развития хронической почечной недостаточности. Акцент сделан на двух основных показателях, а именно: уровне артериального давления и гликемии, определяющих прогноз продолжительности жизни пациентов. Приведены доказательные данные касательно коррекции артериального давления.

Основные положения Консенсуса по нарушениям половой дифференцировки Общества детских эндокринологов Лоусона Вилкинса (США) и Европейского общества детских эндокринологов (2006 г.). Ч. 2: 2, 2012

Нецукровий діабет сімейної форми в дитини: клінічний випадок: 2, 2012

Наведено клінічний випадок сімейної форми центрального нецукрового діабету з успадкуванням у п'яти членів однієї сім'ї у трьох її поколіннях.

Глюкометр як точний вимірювальний прилад: 2, 2012

Використання інсулінових помп у лікуванні цукрового діабету 1 типу у дітей та підлітків: 3, 2012

Останніми десятиріччями поширюється використання інсулінових помп в лікуванні цукрового діабету (ЦД) 1 типу у дітей та підлітків. Частими причинами зміни типу інсулінотерапії з багаторазових щоденних ін'єкцій інсуліну на помпову інсулінотерапію (ПІТ) є часті і (або) тяжкі гіпоглікемії, феномен "вранішньої зорі", незадовільний глікемічний контроль, бажання мати більш "гнучкий" спосіб життя, голкофобія. У дітей найменшого та дошкільного віку застосування ПІТ часто розпочинається від моменту встановлення діагнозу ЦД. ПІТ надає змогу встановлювати індивідуальний режим надходження базального інсуліну, а також болюсного, залежно від спожитої їжі, використовуючи різні типи болюсів. Поглиблене та інтенсивне навчання батьків основам і особливостям застосування ПІТ необхідне для розуміння і правильного застосування помпових дозаторів. Зростання доказів, що були одержані в результаті багатоцентрових досліджень, а також в результаті метааналізів рандомізованих контрольованих досліджень у педіатричних пацієнтів, демонструє, що пацієнти на ПІТ здатні досягти кращої компенсації ЦД, одночасно зі зменшенням частоти гіпоглікемій, у порівнянні з тими пацієнтами, що використовують багаторазові щоденні ін'єкції.

Влияние способа введения инсулина у больных сахарным диабетом 1 типа во время беременности на состояние их детей при рождении: 3, 2012

В настоящее время для достижения нормогликемии у больных сахарным диабетом (СД), в том числе во время беременности, используется два основных подхода при инсулинотерапии - введение инсулина в режиме многократных подкожных инъекций (МПИИ) с помощью шприц-ручек или введение инсулина в режиме постоянных подкожных инфузий (ППИИ) с помощью носимого дозатора-помпы. Цель работы - оценка состояния детей, рожденных в срок у больных СД 1 типа, сопоставимых по степени компенсации углеводного обмена, в зависимости от метода введения инсулина у матери. У 42 детей проведена оценка веса при рождении, оценка по шкале Апгар, необходимость в реанимационных мероприятиях у детей, частота встречаемости гипогликемии у детей, рожденных на сроке 38 - 40 недель от матерей, больных СД 1 типа. В зависимости от метода введения инсулина выделено 2 группы пациентов: с МПИИ (16 детей) и с ППИИ (26 новорожденных). По возрасту матери, длительности диабета, степени компенсации и стадии диабетической нефропатии группы были сопоставимы (<$Ep~>>~0,05>). В группе женщин с МПИИ вес ребенка при рождении составил 3615,0 (3512,5; 4142,5) г, что статистически значимо выше, чем в группе детей от матерей, получавших ППИИ, - 3060,0 (2900,0; 3707,5) г (p = 0,01). Необходимость в реанимационных мероприятиях новорожденных в группе с МПИИ встречалась в 20 % случаев. В группе с ППИИ реанимационные мероприятия не понадобились. Гипогликемии у детей, рожденных от матерей, использовавших МПИИ, встречались более чем у половины пациентов в отличие от детей, матери которых применяли ППИИ (64,3 % и 22,2 % соответственно; p = 0,04). Выводы: состояние детей, рожденных в срок у бо

льных СД 1 типа, при использовании подкожных инфузий инсулина в сравнении с многократными подкожными инъекциями инсулина даже в сопоставимых по степени компенсации диабета группах улучшается.

Вроджений гіпопаратиреоз як складова синдрому Ді-Джорджі: клінічний випадок: 3, 2012

Наведено клінічний випадок встановлення діагнозу в дитини, народженої на 32 тиж гестації з множинними вадами розвитку серцево-судинної системи, дизгенезією паращитоподібних залоз і тимуса та множинними стигмами дизембріогенезу. Під час генетичного обстеження виявлено мікроделецію на довгому плечі 22 хромосоми - синдром Ді-Джорджі.

Врожденная гиперплазия коры надпочечников вследствие дефицита 21-гидроксилазы. Клинические практические рекомендации Международного эндокринологического общества: 3, 2012

Разработаны клинические рекомендации по лечению врожденной гиперплазии коры надпочечников вследствие дефицита 21-гидроксилазы.

Врожденная гиперплазия коры надпочечников вследствие дефицита 21-гидроксилазы. Клинические практические рекомендации Международного эндокринологического общества: 4: (продолж.), 2012

Застосування аналогів інсуліну в дітей та підлітків: проблемні питання й можливості досягнення оптимальної компенсації цукрового діабету 1 типу: 4: (огляд), 2012

Надано аналіз даних наукових досліджень щодо результатів застосування інсулінових аналогів у комплексному лікуванні цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Обговорено проблему мітогенного потенціалу препаратів інсуліну та шляхи попередження його реалізації за умов реальної клінічної практики. Обгрунтовано доцільність використання в дітей та підлітків аналогів інсуліну глюлізину і гларгіну для досягнення оптимальної компенсації завдяки їх високій ефективності та достатньому рівню безпеки, що знайшло відображення в міжнародних консенсусах і клінічних настановах (ISPAD та IDF).

Інсулінорезистентність у хворих на цукровий діабет 1 типу дітей та підлітків: 3: (огляд л-ри та влас. дані), 2012

Наведено дані наукових досліджень, у яких підтверджено існування зниженої чутливості до інсуліну в дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. За результатами власних спостережень під час обстеження 175 дітей та підлітків віком 4 - 18 років із тривалістю ЦД 1 типу від 1 до 15 років у 42 % з них виявлено ознаки зниження чутливості до інсуліну, переважно на тлі декомпенсації хвороби (у 30 %). Частота інсулінорезистентності збільшувалась у період статевого дозрівання (у II - IV групах за Таннером), особливо в дівчат, але не була пов'язана із наявністю надлишкової маси тіла. Інсулінорезистентність у разі ЦД 1 типу в дітей та підлітків супроводжувалася дисліпідемією атерогенної спрямованості, а також патологічними змінами контрінсулінових гормонів та лептину залежно від стану компенсації вуглеводного обміну. У разі зниження чутливості до інсуліну за умов декомпенсації хвороби спостерігалося підвищення рівня тиреотропного гормону, соматотропного гормону (СТГ) та кортизолу, зменшення продукції пролактину на тлі дефіциту маси тіла та гіполептинемії, а за задовільної компенсації ЦД відбувалося підвищення рівня ІФР-1 на тлі помірного зростання рівня СТГ та лептину. У разі ЦД 1 типу з ознаками інсулінорезистентності встановлено вірогідне збільшення ФНП-<$E alpha>, а під час зниження чутливості до інсуліну на тлі декомпенсації хвороби - підвищення рівня ІЛ-1<$E beta> та тенденцію до збільшення ІЛ-10, який у разі ЦД 1 типу в цілому знижений.