Modern tools to design multimedia reports by radio engineering students

Описано переваги та недоліки використання сучасних мультимедійних ресурсів у процесі навчання іноземної мови. Розглянуто можливість поліпшити результати навчання студентів за допомогою використання мультимедійних доповідей, як інструменту взаємодії на практичному занятті. Особливу увагу приділено веб-ресурсам у реальному часі, які можуть використовуватись студентами радіотехнічних спеціальностей. Ці ресурси можуть підвищити рівень мотивації до вивчення іноземних мов. Описано декілька принципів розробки мультимедійних продуктів, які грунтуються на результатах одинадцяти дослідницьких робіт у сучасній науковій літературі. Термін "мультимедіа" належить до освітньої доповіді з використанням в основному відео-, текстового супроводу та зображень. На відміну від гіпертексту і навчання, заснованого на технологіях веб, увага в мультимедійних продуктах на текстову складову зведена до мінімуму. Результати роботи показують, що мультимедіа протягом багатьох років має високий потенціал розвитку в якості інструменту для викладачів англійської мови. Підкреслено дві супутні проблеми: до цих пір існує порівняно мало результатів, що свідчать про значення мультимедіа в освітньому середовищі при тому, що вартість мультимедійних продуктів залишається досить високою.

Антропологія міста у контексті екзистенціального аналізу

Здійснено спробу поєднання здобутків теоретичної урбаністики у якості антропології міста та екзистенціального аналізу як методу гармонізації людського життя у місті. У співвідношенні сфери антропології міста та екзистенціального підходу доводиться, що за умови стресового фону мегаполіс поширює панораму граничних ситуацій, в яких зрештою виявляється екзистенціальна специфіка міського. У зв'язку з цим обгрунтовано необхідність введення поняття "буття-у-місті" як сукупної дефініції для характеристики екзистенціалів буття людини мегаполісу. Розглянуто найбільш деструктивні екзистенціали людського буття-у-місті: турбота, страх, відчуження, емоційне вигорання, самотність, втрата ідентичності, депресія, ескапізм, аномія, суїцидальний настрій. Визначено їх причинно-наслідковий зв'язок, доведено доречність привнесення схеми взаємодії екзистенціалів у систему екзистенціального аналізу, що дозволить посилити раціоналізацію людської свідомості. Тим самим поєднуються теоретичні здобутки антропології міста та екзистенціального підходу до буття людини. Показано, що тотальна об'єктивація мегаполісу здатна долатися через креативність особистості, її готовність взяти відповідальності за власне життя у творенні "проекту себе" та творенні міста. Згідно екзистенціальному підходу корекції особистості можливо творення змістовних модусів життя, одержання сенсу життя. Тим самим поєднуються теоретичні здобутки антропології міста та екзистенціального підходу до буття людини. Показано, що тотальна об'єктивація мегаполісу здатна долатися через креативність особистості, її готовність взяти відповідальності за власне життя у творенні "проекту себе" та творенні міста. Згідно з екзистенціальним підходом корекції особистості можливо творення змістовних модусів життя, одержання сенсу життя.

Взаємоперетин філософії освіти й виховання у теоретичній реконструкції форм і способів спілкування поколінь

Розглянуто визначальні аспекти органічного поєднання навчання й виховання через трансформаційні процеси спілкування поколінь, що створює можливості окреслення теоретико-методичних аспектів засвоєння філософських знань і визначення методологічних підходів до формування практичного світогляду особистості майбутнього фахівця у вищих вітчизняних навчальних закладах. Продемонстровано домінуючі в сучасній філософсько-педагогічній літературі полярні позиції щодо виховання як способу спілкування поколінь: авторитарне розуміння виховного процесу як впливу ззовні й гуманістичне його бачення, спрямоване на розвиток усього кращого, закладеного в індивіді від природи. Надано перевагу гуманістичній системі теоретичної реконструкції міжпоколінного досвіду, орієнтованій на збагачення внутрішнього світу вихованця з урахуванням його індивідуальних особливостей та самостійних духовних зусиль. Взаємоперетин філософії освіти й виховання дозволяє визначати ключовою позицією освітньо-виховної діяльності цілеспрямованість, а об'єднуючим чинником - її педагогічний результат, що полягає у формуванні інтелектуального й духовного потенціалу людини.

Використання самоконтролю як засобу мотивації студентів у вивченні іноземної мови у немовних ВНЗ

Розглянуто використання самоконтролю, як інструменту мотивації студентів до вивчення іноземної мови. Описано види контролю процесу вивчення іноземної мови та роль самоконтролю, як складової частини контролю. Акцентовано увагу на особистісно-орієнтованому характері навчання і однією з головних його завдань є посилення спрямованості навчального процесу на самостійну роботу студента, можливість його самоосвіти, самовираження та саморозвитку. У такій ситуації важливим фактором освіти стає і самоконтроль освіти. Самостійна робота розглянута як вид діяльності студентів, який мотивує та розкриває внутрішні можливості кожного студента. Перераховано можливі види використання самостійної роботи в усіх видах мовленнєвої діяльності (самостійне читання, аудіювання, письмо та інші види). Особливу увагу приділено питанню способів мотивації студентів до вивчення іноземної мови. Детально розглянуто можливість та доцільність використання мовного портфеля як одного з прийомів самоконтролю. Розглянуто його структуру та складові компоненти.

Залучення соціальних інститутів до графіті-дискурсу як шлях подолання вандалізму

Урбаністичний феномен графіті є сьогодні невід'ємною складовою міського способу життя. Здійснено соціально-філософську рефлексію феномену графіті, а саме виявлено шляхи гуманізації явища графіті та подолання вандалістичної форми практики графіті, коли продукти цієї практики можуть мати естетичну, моральну та комунікативну (символічну) цінність на екстраграфітійному рівні (за межами графіті-спільноти). Місто розглянуто з класичного соціологічного ракурсу - як система соціальних інститутів, а також як складна, сповнена різними формами та змістами сутність - з позиції "нового урбанізму". Феномен графіті досліджено крізь призму співіснуванні повсякденності із багатьма аспектами урбаністичного життя, взаємоспричиненість та обмеженість міських контекстів в буденному житті містянина. Обгрунтовано, що включеність соціальних інститутів до графіті дискурсу є практичним способом виведення деструктивного явища на рівень його гуманізації. Наведено багато прикладів конструктивного використання графіті, які свідчать про гуманізацію цього явища. Серед можливих шляхів дегуманізації явища графіті та часткового подолання вандалістичної форми графіті-практики названі наступні: комерціалізація графіті, використання графіті в брендингу міста та долучення соціальних інститутів до графіті дискурсу. Пріоритетним в дослідженні є семантичний аспект, тому в аналізі використовуються семіологічні терміни та поняття.

Ідеї вітчизняного мелосу в розкритті культурно-освітніх смислів історії української культури

Знання культуроформуючого, світоглядного змісту соціальної реальності завжди відігравало особливу роль в освітньому просторі суспільства. Така незмінна актуальність історично-обумовлених культурних смислів пов'язана з тим, що інформаційні здобутки різних блоків філософських, природничих, точних та гуманітарних сфер знання відбиваються, засвоюються і, зрештою, стають системою мислення представників певної історичної епохи, коли фундаментальні принципи освіти скеровані відносно культурної "системи координат", тобто картини світу. Саме те, яким розуміє людина світ як цілісність, які історичні пласти накопичені й формують ментально-неповторний образ цивілізації, викарбовує в свідомості поколінь не лише цінність знання як достовірної інформації, але й ціннісно-смислову систему поглядів - аксіосферу етнонаціонального буття людини. Картина світу, як певна онтологічна цілісність, у свідомості людини має не лише візуально скеровані смислові акценти, а й неповторний звуковий вимір, що починається з народного мелосу й пульсує в різних історичних періодах класичної та сучасної музики. Метою звернення до специфіки ідей, ейдосів, які відзеркалено в історичному діапазоні формування української музики, є розкриття культурних смислів через транскрипції звуків у цілісності образу світу, тобто його картини. Сприйняття сучасною молоддю інформації щодо історії вітчизняної культури потребує методологічної прозорості, якою є презентація культурно-освітніх смислів крізь світоглядну вертикаль часу. Для здійснення цієї мети відбувається звернення до емпіричного матеріалу українського мелосу як способу реконструкції картини світу різних періодів культуротворення. Результатом запропонованої ретроспективи є встановлення специфічних рис української культури - метальної, світоглядної та музичної ліній історичного розвитку.

Класична і некласична методологія в реаліях сучасного філософського дискурсу

Сучасна методологія переживає своєрідну кризу. Чітко вималювалися крайнощі детермінізму та індетермінізму. А методологічний анархізм загалом спричинив похід "проти методу". Тому актуальним виявився діалог прихильників наукового пізнання із захисниками позанаукового осягнення світу. Він дозволяє подолати упереджене ставлення багатьох дослідників до некласичної методології і сприйняти її як особливий аспект сучасної методології. Водночас спроби необмеженого поширення некласичної методології у діяльності суспільства і заперечення постмодернізмом будь-якої методології загалом призвели до необхідності її критичного переосмислення. Допомогти подолати наявні методологічні труднощі може перехід до "ідеалу науковості" як системи пізнавальних цінностей і норм. Але поборники "третього шляху" розвитку сучасної методології намагаються знайти такий універсальний метод пізнання, за допомогою якого об'єкт можна було б осягнути одночасно в цілісній формі та неповторності його ознак і властивостей. А послідовники плюралізму відстоюють ні що інше, як методологічний еклектизм. Як наслідок, сучасній методології бракує неупередженого, обієктивного ставлення до неї філософів і науковців. Отже, найближчим часом від них не варто очікувати радикальних змін у царині методології.

Людиноцентричність знання в досократівській філософії

Дослідження поглядів античних філософів на знання надає можливість розкрити буття людини як центр філософського розуміння знання, історичну взаємообумовленість вдосконалення знання і розвитку особистості, пізнання і освіти. Геракліт не вважав знання безособистісним, байдужим до щастя і гідного життя людини. Знання - це свідоме ставлення до закону людського буття як універсального, вічного Логосу, воно здатне вдосконалити людину, надати його життю сенс, принести щастя. Елеати визначають істинність знання через пізнавальні здібності людини, вони використовують принцип людиноцентризму. Знання визначає цілі, рішення, вчинки і поведінку людей. Від нього залежить досконалість людського життя. Знання вже не розглядається як онтологічна категорія, яка визначається Логосом (як це було у Геракліта). Емпедокл, Анаксагор, Левкіпп і Демокріт вводять поняття цілепокладання і цілеспрямованості в філософський розгляд знання і людини, розглядають свободу як похідну від теоретичного знання. Філософія софістів надає початок просвітницької, освітньої спрямованості філософської думки. До софістів наукове мислення було спрямовано на вивчення зовнішнього світу. Софісти предметом філософських роздумів роблять саме мислення. У центрі уваги опиняється суб'єкт який мислить і усвідомлює як він здійснює процес мислення. Розум розглядається як результат суб'єктивної діяльності мислення. Але софісти абсолютизували суб'єктивність знання. Відносність усіх понять, етичних норм і оцінок походить від людини. Протидією цьому стало послідовне поглиблення принципу людиноцентризму в розумінні знання в філософії Сократа, Платона та Аристотеля. Історичний метод розгляду філософського розуміння знання є перспективним для подальшого вивчення ролі знання в процесі творення людини і удосконалення способу людського існування.

Между мифосом и мелосом

Стаття є спробою проартикулювати деякі сторони множинної проблематики феноменів міфологічності музики та музичності міфу; її присвячено аналізові психологічних закономірностей процесів, що об'єднують ці культурні феномени. Проаналізовано "внутрішню" спорідненість музики і міфу як фундаментальних кодів культури. Показано, що взаємодія музики й міфу як феноменів соціокультурного буття, насамперед, пов'язана з роллю міфу в конструюванні образу світу, закарбованого в музичному творі. Обгрунтовано, що функціональні параметри міфологічної моделі (системність, симультанність, циклічність, інваріантність, канонізація, типологія, бінарність та амбівалентність, медіативність та ін.) дозволяють розглядати міфологічну структуру як породжувальну модель музичного образу світу, а музичний твір - представити в якості цілісної, симультанної згорнутої "ідеї", яка виникає в уявленнях композитора (автора) і передує своєму наративному втіленню; музичні наративи, у свою чергу, можна проартикулювати як специфічні "художні метаморфози", що приховують у своєму базисі міфологічний архетип. Під час наративного розгорнення музичного твору відбувається руйнування циклічного механізму: міф, відшарувавшись від ритуалу, здобуває риси лінійно-часового словесного буття, знаходить маркери початку й кінця. Показано, що міфологізація різних видів звукотворчості існує у будь-якій традиційній свідомості. Представлено концепції О. Ф. Лосєва і К. Леві-Строса про первинну музичність міфу.

Представления о методологии развития личности в спортивно-педагогической деятельности

Розглянуто концептуальні положення сучасних підходів щодо регуляції психічної активності суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності, наведено результати аналізу об'єктно-предметного поля наукових праць за даною тематикою у новітній період, продемонстровано відмінності методологічних положень "психологічної підготовки", "психологічного забезпечення" і "психологічного супроводу" у спорті, орієнтовані або на організацію процесу спортивної діяльності, або регулятивні дії суб'єкта, виявлено методологічні розбіжності наведених підходів; показано перспективи розробки феномена психологічного ресурсу кваліфікованого спортсмена як відображеної властивості свідомості переносити досвід взаємодії з важкими ситуаціями в актуальні умови спортивно-педагогічної діяльності; описано категорії ресурсних властивостей психіки, що можуть бути інтрасуб'єктними, міжсуб'єктними та позасуб'єктними; представлено підстави реалізації ресурсного підходу як самостійної методології вивчення ефективності суб'єкта спортивної діяльності, а також його професійного розвитку.

Проблема отсутствия единой базы околосмертных переживаний в русскоязычной среде

Навколосмертний досвід (НСД) у російськомовному середовищі не існує як сукупність суб'єктивного досвіду людей, які пережили подібні стани, що робить важким всебічне вивчення цієї предметної області вітчизняними вченими і є основною проблемою, яку розкриває стаття. НСД вивчають вчені різних країн та спеціалісти багатьох областей. Обгрунтовано необхідність системного збору досвіду російськомовних людей, які пережили навколосмертні стани, для одержання бази даних, наявність якої надасть можливість представникам вітчизняної науки більш глибоко вивчити феномен навколосмертних переживань (НСП) та миттєвого життєвого огляду. Вивчення НСП за кордоном набуло рис строго наукового підходу, а сам досвід вважається природним явищем, яке може й повинно вивчаться науковими методами. Результати моніторингу наукових робіт, що знаходяться у відкритому доступі в цілому та в англомовному зрізі зокрема, показують високий інтерес до цієї проблеми як з боку наукового співтовариства, так і з боку громадськості, чого не можна відзначити відносно російськомовного сегменту. Вітчизняні вчені, що прагнуть вивчати дану предметну область, стикаються з відсутністю сукупності методично зібраних свідчень людей про НСД, що говорить про необхідність проведення дослідження, мета якого зібрати обгрунтовану базу даних. Об'єктом даного дослідження виступають російськомовні користувачі мережі Інтернет, які мають НСД, одержаний в результаті клінічної смерті або з інших причин. Предмет дослідження - склад НСД: причини його виникнення, протікання та вихід з нього. Основна гіпотеза свідчить, що російськомовної бази даних НСП немає тому, що ніхто не ставив за мету її зібрати. Перспективи досліджень у цьому напрямку є актуальними для гуманітарних наук в цілому і філософії зокрема. Ця стаття є відображенням програми соціологічного дослідження, яке відкрито 1 лютого 2013 р. і являє собою безстроковий збір даних фахівцями в галузі соціології та соціальної роботи.

Рецепція філософсько-педагогічних ідей С. Й. Гессена в сучасний освітній дискурс

Актуалізовано філософсько-педагогічні ідеї С. Й. Гессена з метою імплементації окремих його ідей у проблемне поле філософії освіти. Розкрито аксіологічні, антропологічні та культурно-історичні підходи у філософії освіти С. Гессена, їх генези в історико-філософському контексті. Показано, яким чином відбувалося становлення та вдосконалення освітньої системи С. Й. Гессена. Розглянуто морально-ціннісні засади освітньої концепції С. Й. Гессена як смисложиттєві орієнтири багатовікових традицій європейської філософсько-педагогічної думки. Обгрунтовано необхідність філософського підходу як центру морально-ціннісної освітньої концепції С. Й. Гессена, оскільки будь-які педагогічні питання мають глибокий етичний зміст, а нехтування філософським знанням мститься за себе в житті не менше, ніж ігнорування законів природи. Стверджується завдання морально-етичної освіти С. Й. Гессена - сприяння розвитку свободи людини, тобто формування особистості, розкриття її персональності. Показано, що філософія освіти Гессена обгрунтовує гуманістичний світогляд та відповідні морально-ціннісні орієнтації, а також, що Гессен підіймає актуальне і в наш час питання взаємин між культурою та освітою. Сутність освіти, предмет та завдання педагогіки визначається з аксіологічних позицій в контексті дійсних, вічних цінностей культури. У дослідженні використано не лише теоретичні засади, а й активну діяльність вченого в межах філософсько-педагогічних програм ЮНЕСКО.

Розвиток творчої особистості учнів підліткового віку у навчальній діяльності

Проведено порівняльний аналіз досліджень і публікацій із проблем розвитку творчої особистості підлітків, простежено сучасні тенденції дослідження з формування інтелектуально розвиненої творчої особистості. Розглянуто загальні теорії розвитку креативності та творчих здібностей підлітків, визначено роль мотивації в творчому процесі, а також вплив різних чинників соціального середовища на розвиток креативності дітей підліткового віку. Описано психологічні умови розвитку особистості підлітка, специфічні особливості самосвідомості, особливості інтелектуальної активності та динамічний розвиток таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостійність, гнучкість. Охарактеризовано основні ознаки творчого мислення та особливості розвитку теоретичного рефлексивного мислення. Проаналізовано місце та роль творчих завдань у формуванні інтелектуально розвиненої творчої особистості, чітко визначено головні психологічні особливості розвитку особистості підлітків. Визначено ознаки підвищення продуктивності творчого мислення і розвитку творчих здібностей особистості дітей підліткового віку.

Роль керівника в системі управління закладами шкільної освіти

Вивчено проблему ефективного керівництва загальноосвітніми закладами. Розроблено методичні рекомендації щодо особливої ролі в процесі управління шкільною освітою керівника, який є носієм певного образу, іміджу навчального закладу, здатного забезпечити його конкурентоспроможність в системі надання освітніх послуг. Виявлено особливості соціально-психологічних якостей ролі керівника в системі управління закладами шкільної освіти з позиції різних наукових підходів та їх вплив на функціонування середнього навчального закладу. На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури розроблені та запропоновані практичні рекомендації, що можуть бути використані керівниками освітніх організацій з метою підвищення ефективності їх функціонування та конкурентоспроможності в системі надання освітніх послуг.

Система цінностей як ядро корпоративної культури

Для сучасного суспільства, що розвивається за постійно мінливих умов, актуальним є ствердження ціннісної основи організацій. Акцентовано увагу на "цінності" як важливому елементі культури взагалі та корпоративної культури зокрема, на основі чого виробляються норми і форми поведінки співробітників в організації. Зміст системи цінностей як універсальної мотиваційної структури висвітлено в джерелах їх формування, своєрідних ознаках, формах прояву для організацій тощо. Стаття розкриває різноманітні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців до класифікації цінностей корпоративної культури. Зазначено, що недостатньо тільки знати про типи цінностей, і доповнено характеристику співставленням "цінності-цілей" та "цінності-засобів", поясненням поетапного процесу формування цінностей відповідно до концепції життєвого циклу компанії, умовами розквіту корпоративної культури, увагою до певних труднощів у підтримці існуючого рівня корпоративних цінностей. Широке поле наукових досліджень та організаційної практики компаній світу дозволяють прослідкувати тенденції формування системи корпоративних цінностей, передусім відповідно до базових у конкретній культурі, що притаманні більшості представників в організації, однак компоненти системи можуть належати і до різних корпоративних культур. У підсумку підкреслюється, що ціннісна спрямованість компаній (корпорацій) визначає і особливості її культури, і має впливи на суспільство через розвиток особистості, працівників, населення.

Структурні компоненти ціннісно-смислової сфери особистості

Предметом дослідження є ціннісно-смислова сфера особистості (ЦССО) як складноорганізована, багаторівнева структурна одиниця. Розкрито концептуальні положення визначення основних структурних компонентів ЦССО. Зміна соціальних умов певною мірою впливає на розвиток ціннісно-смислової сфери студентів, що проявляється у подальшому закріпленні існуючої ціннісної ієрархії особистості, переосмисленні, трансформуванні системи ціннісних орієнтацій або виступає як підгрунтя для руйнування старих і виникнення нових життєвих установок особистості. Особливості структури ЦССО є інформативними щодо ступеня моральності, духовності особистості, характеристик міжособистісної взаємодії з навколишнім середовищем, громадської позиції та рівня домагань. Проаналізовано та доведено доцільність включення кожного структурного компоненту в загальну теоретичну модель ЦССО. Кожен компонент даної структури може вивчатися як самостійно, так і комплексно, з метою діагностики особливостей світогляду особистості, а також виявлення і подальшої психологічної підтримки проблемних ситуацій, що пов'язані з визначенням цілей та напряму життєдіяльності особистості, життєвих пріоритетів та смислу життя.

Философско-образовательный аспект античного диалога

Серед численних робіт про діалог переважають лінгвістичні, історико-філософські, психологічні, культурологічні, соціологічні, комунікативні, антропологічні, мистецтвознавчі дослідження. Діалог як засіб навчання, як освітній і виховний метод, історичні форми його розвитку розглядаються рідко. Філософське розуміння діалогу як самосвідомості і способу розвитку здатності мислення від одиничного до загального в єдності логіки і чуттєвості надає підставу застосувати його в онтогенезі розвитку творчих здібностей особистості. Розбіжність і боротьба думок, заперечення, суперечність, дискусія, диспут, полеміка, суперечка допомагають виробленню філософського і наукового знання, ведуть до усвідомлення проблеми, розробки та реалізації рішень. Міркування приймає діалогічну форму, в якій різні значення, відносини і позиції інтегруються. Філософський діалог займає особливе місце в історичному становленні навчального діалогу, тому що завдяки філософії людина усвідомлює свої розумові процеси і вчиться керувати своєю думкою в процесі пізнання особистого та соціального життя. Виникнення іронії в протиставленні прямого і переносного смислів висловлювань, промов співрозмовників у формі питань і відповідей у становленні сократівського і платонівського діалогу зумовили перехід від повсякденного мислення до наукового. Платонівський діалог як окремий жанр тісно пов'язаний з пантомімою, епосом, лірикою, драмою, ліричною і драматичної прозою. Його художні прийоми можуть зачіпати почуття, пробуджувати політ уяви і драматизувати переживання в процесі навчання та формування творчої здатності досягати розуміння і вирішувати проблему за допомогою діалогу.

New perspectives of higher education and research policy on European level with era as a decisive geopolitical factor

Розглянуто нові перспективи вищої освіти та політику проведення європейських досліджень, що виявилися рушійними геополітичними чинниками. Наведено перспективи розвитку процесів інтернаціоналізації, глобалізації та американізації, які у подальшому будуть впливати на розвиток вищої освіти та перетворять її у важливий елемент соціального та геополітичного життя.

Social responsibility approaching fluency work for seamen: preintermediate vs. advanced students

Розглянуто підхід, що передбачає соціальну відповідальність моряків по відношенню до їх вільного спілкування іноземною мовою. Класифіковано студентів на дві групи: студенти з рівнем володіння мовою "вище середнього" та студенти з просунутим рівнем володіння мовою. Звернуто увагу на те, що викладачам слід готувати більш прості завдання для студентів з рівнем "вище середнього" і орієнтувати їх до більш відповідального ставлення до вивчення мови.

The new learning culture? ICT and competences in engineers' higher education

Розглянуто проблему формування нової культури вивчення та навчання, керуючись зростаючим впливом інформації та комунікаційної технології. Нові технології навчання вимагають нової методології, встановлення нового порядку навчальних програм та нової стратегії шляхом формування навчальних програм та впровадження та розповсюдження міждисциплінарних програм.