Эколого-морфологические особенности листа видов рода Campanula L.

Изучены особенности функциональной экофизиологии и экоморфологии листа аборигенных и интродуцированных видов рода Campanula L. в культуре в условиях степной зоны Украины для выявления их адаптивных признаков. Исследование выполнено с использованием современных методов, сравнение параметров листа групп видов проведено с использованием теста ANOVA. Выявлено влияние климатических факторов мест естественного произрастания видов на функциональную экоморфологию листа и успешность их интродукции. Виды рода Campanula из более теплых мест обитания характеризуются широкими листьями обеих формаций, длинными черешками розеточного листа. Виды из более увлажненных регионов отличаются большим весом розеточного листа, из теплых регионов, с высокой испаряемостью осадков - стеблевого листа. Выявлено, что виды из более засушливых теплых регионов, с высокой испаряемостью осадков, отличаются низкими значениями удельной площади листа (SLA) и высокими значениями m1/m стеблевого листа. Успешность интродукции видов рода Campanula в степной зоне Украины увеличивается у растений из засушливых мест обитания, с высокой вариацией испарения, разницы осадков и испарения, длительности периода с температурой выше 10 <$E symbol Р>C. Таким образом, подтверждена важная роль эколого - биологических особенностей видов в их адаптации к новым условиям среды. В сравнении с устойчивыми видами (группа V) петрофиты среднегорного и субальпийского поясов (II), сильвопратанты (III) и сильванты (IV) отличаются меньшим диаметром черешка розеточного листа (dp), следовательно, меньшей гидравлической проводимостью его, но петрофиты в условиях интродукции накапливают, несмотря на это, большее количество воды за счет регуляции транспирации, сильванты - меньшее. Петрофиты среднегорного и субальпийского поясов и сильвопратанты отличаются большей удельной площадью (SLA) стеблевого листа, сильванты - большей SLA листьев разных формаций. Виды этих групп адаптировались к аридным условиям за счет высокой эффективности использования энергии фотосинтеза (PEUE), эффективность же использования воды (WUE) у них низкая. Сильвопратанты по сравнению с альпийцами и сильвантами накапливают большее количество воды в розеточном листе, однако в сравнении с первыми эффективность ее использования у них ниже, со вторыми - выше. Альпийцы в сравнении с петрофитами среднегорного и субальпийского поясов и сильвопратантами характеризуются высоким максимальным фотосинтезом (Amax) и эффективностью использования энергии фотосинтеза (PEUE) стеблевых листьев; в сравнении с первыми обладают большей гидравлической проводимостью черешка и адаптируются к новым условиям существования изменениями в эпидермально - устьичном комплексе розеточного листа, что повышает эффективность использования воды (WUE) в весенний период.

Флороценотична приуроченість рідкісних видів природніх лісів на Нижньодніпровських пісках

Природна лісова рослинність на Нижньодніпровських пісках представлена азональними березовими, дубовими, осиковими, вільховими та вербово-тополево-ясеневими лісами, що відносяться до трьох класів: Alnetea glutinosae Br.-Bl. et R.Tx. 1943 ex Westhoff et al. 1946, Salicetea purpureae Moor 1958, та Dactylo glomerati - Populetea tremulae Y.O. Vorobyov et I. Solomakha 2014. В складі лісової рослинності Нижньодніпровських пісків налічується 27 созофітів, в тому числі 9 видів включено до Червоної книги України, 5 - Європейського Червоного списку, 1 - Світового Червоного списку та 12 видів включено до Червоного списку Херсонської області. Найбільшою кількістю видів відзначаються березові ліси (12), а найменшою (7) - вільхові.

Флористична і ценотична характеристика рослинних угруповань штучних лісових насаджень Південного Криворіжжя (Україна)

Надано порівняльний аналіз флористичної та ценотичної характеристики рослинних угруповань різних за видовим складом одновікових (50-річних) штучних лісонасаджень у Південному Криворіжжі. Для них наведено таксономічну і біоморфологічну характеристики та встановлено закономірності кількісного розподілу видів за ступенем фітоценотичної активності і зустрічністю. Визначено, що для рослинності цих деревостанів характерне низьке видове багатство: 38 - 40 видів, хоча виділено сосняки на аренних пісках, де кількість видів становить 90. З'ясовано, що співвідношення видів за зустрічністю та фітоценотичною активністю під пологом в лісових насадженнях залежить від їх породного складу, який обумовлює тип світлової структури.

Флора пониззя дністерсько-тилігульського межиріччя (Одеська область, Україна)

На основі багаторічних досліджень встановлено сучасний стан флори пониззя межиріччя Дністер - Тилігул. Тут зростають 862 види вищих судинних рослин; переважають гемікриптофіти (51,6 %). Більшість видів флори - представники рудерального (24,0 %) і степового (21,4 %) флороценотипів. У екологічному відношенні переважають ксеромезофіти (34,7 %) та геліофіти (72,0 %). Синантропними рослинами є 51,0 % видів. У межиріччі локалізовано 93,1 % інвазійних видів Північного Причорномор'я. Відмічено місцезростання 66 рідкісних видів. Встановлено, що локальні флори долин лиманів представлені більшою систематичною різноманітністю, ніж флори долин невеликих річок. Частка гемікриптофітів у більшості локальних флор - дещо вища, ніж у флорі межиріччя. Ранг панівних флороценотипів, а також екологічних груп - для більшості локальних флор зберігається. З'ясовано, що флори долин лиманів - менш синантропізовані, ніж флори невеликих річок. Локалітети більшості рідкісних видів представлені на територіях регіональної екологічної мережі.

Фітоіндикаційне оцінювання вимірів, отриманих за допомогою багатовимірного шкалювання структури рослинного угруповання

Проведено ординацію рослинного угруповання методами багатовимірного шкалювання, виявлено оптимальні способи попередньої трансформації даних і метрики подібності/розбіжності, ідентифіковано багатовимірні виміри у просторі едафічних і фітоіндикаційних показників і виявлено характер взаємозв'язків матриць рослинного угруповання, фітоіндикаційних шкал і едафічних властивостей. Одержані результати свідчать про те, що матриці едафічних і кліматичних шкал несуть взаємодоповнюючу інформацію про властивості едафотопу і, імовірно, кліматопу. Найбільш ймовірно те, що кліматичні шкали на великомасштабному рівні несуть специфічну інформацію про властивості середовища. Важко стверджувати, чи є характер цієї інформації адекватним номінативним властивостям шкали на макрорівні. Але із упевненістю можна говорити про те, що кліматичні фітоіндикаційні шкали дозволяють диференціювати екологічну обстановку в біогеоценозі на великомасштабному рівні. Таким чином, на даному етапі маються підстави схилитися до феноменологічної інтерпретації значення кліматичних фітоіндикаційних шкал на великомасштабному рівні.

Участь печіночників в утворенні біоценозів мохової рослинності Лісостепу України

Встановлено, що в формуванні бріоценозів мохової рослинності Лісостепу України беруть участь 11 видів печіночників, які належать до 10 родів, 9 родин, 6 порядків, двох класів. Згідно з еколого-флористичною класифікацією на основі методу Браун - Бланке вони присутні в складі 8 класів, 12 порядків, 16 союзів, 29 асоціацій, 1 субасоціації та 15 безрангових угруповань мохової рослинності. Це Marchantia polymorpha L., Riccia glauca L., Metzgeria furcata (L.) Dumort., Ptilidium pulcherrimum (Weber) Vainio, Lophocolea heterophylla (Schrad.) Dumort., L. minor Nees, Plagiochila porelloides (Torr. ex Nees) Lindenb, Cephaloziella rubella (Nees) Warnst., Porella platyphylla (L.) Pfeiff., Frullania dilatata (L.) Dumort., Radula complanata (L.) Dumort. Їхня ценотична роль у формуванні бріоценозів є різноманітною. Печіночники виступають або діагностичними видами синтаксонів, або є їх малозначимими компонентами. Діагностичними видами класів є Lophocolea heterophylla (класу Cladonio digitatae Lepidozietea reptantis Jez. & Vondr. 1962), Metzgeria furcata, Plagiochila porelloides (Neckeretea complanatae Marst. 1986), Frullania dilatata, Radula complanata (Frullanio В. 74 dilatatae-Leucodontetea sciuroidis Mohan 1978 em. Marst. 1985). Печіночники Lophocolea heterophylla, Porella platyphylla, Ptilidium pulcherrimum є діагностичними видами відповідних асоціацій: Lophocoleo heterophyllae-Dolichothecetum seligeri Phil. 1965, Homalothecio sericei-Porelletum platyphyllae Stirm ex Duda 1951, Madotheco platyphyllae-Leskeelletum nervosae (Gams 1927) Barkm. 1958, Ptilidio pulcherrimi Hypnetum reptile Gapon 2010. Більшість з виявлених видів є діагностичними видами порядків, союзів, субасоціацій та безрангових угруповань, тільки Lophocolea minor, Cephaloziella rubella, Riccia glauca, Plagiochila porelloides є малозначимими компонентами бріоугруповань і трапляються в їхньому складі зрідка. Охарактеризовані асоціації, де печіночники є діагностичними видами, вперше до них наведені фітоценотичні таблиці.

Участь видів роду Epilobium (Onagraceae) у біотопах України / М. М. Федорончук, Н. Б. Клімович

Наведено результати ценотичного і екотопічного аналізу видів роду Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss.) у біотопах України. У флорі України налічується близько 20 видів роду Epilobium s. l. (вкючаючи Chamerion). Переважна більшість з них - це багаторічні трави або напівчагарники з довгими надземними або підземними повзучими гонами. Види роду Epilobium належать до двох типів екологічних груп - мезофіти та гігрофіти. Характерними біологічними особливостями видів роду Epilobium є висока морфологічна мінливість, а також міжвидова гібридизація. Представники роду Epilobium зростають головним чином по берегах річок, у канавах, на заплавних луках, у вологих лісах, на болотах, на вирубках і по згарищах. Багато видів трапляються в горах від верхнього лісового до альпійського поясу. Низка видів роду Epilobium бере активну участь у формуванні різних типів біотопів (за класифікацією EUNIS, адаптованої для України). Epilobium hirsutum L. є константним й характерним видом біотопу Е:1.13 - Вологі високотравні угруповання, або за класифікацією біотопів України В4.1.6 - Високотравні окрайові нітрофільні біотопи низинних річок та біотопу Т3.3.2 - Мокрі луки з домінуванням високотравія. Epilobium montanum L. є константним й характерним видом біотопу G:1.123 - Березові ліси свіжих та сухих умов та біотопу К2.2.1 - Осипища вапняків Карпат, а також бере активну участь у формуванні ще одного біотопу фанерофітного типу G:2.111 - Ліси Picea abies Полісся. Характерними видами біотопу - К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат є E. collinum C. C. Gmel. та E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. - характерний для болотного гірського підтипу біотопу Б1.21а - Жорстководні джерела та струмки на туфах і травертинах. Epilobium alpestre (Jacq.) Krock. - є характерним видом біотопу Т4.4.1 - Субальпійське широколистяне високо трав'я на силікатних субстратах, а також є одним з характерних видів для біотопу Т4.4.2 - Субальпійське широколистяне високо трав'я на карбонатовмісних субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) - один з домінантів травіяного ярусу біотопу В4.2.2 - Слабо зарослі трав'яною рослинністю гравійні береги гірських потоків, а також є одним із характерних видів угруповань біотопу Ч7.2 - Чагарникові зарості гравійних берегів.

Участь антропофітів у природних фітоценозах на прикладі Бургунської балки (Херсонська область, Україна)

Досліджено особливості флористичного забруднення антропофітами природних і напівприродних степових ценозів на території Бургунської балки (Херсонська область). На її схилах збереглися осередки корінної степової рослинності класу Festuco-Brometea Br.-Bl. et R.Tx. in Br.-Bl. 1949. Але антропогенна трансформація степового біому призвела до проникнення в степові угруповання адвентивних видів. За результатами досліджень, вони представлені 64 видами, які належать до 59 родів, 24 родин, 15 порядків. Більшість досліджених адвентивних рослин відносяться до мезофітної групи та геміагріофітів. Вони добре натуралізувались в угрупованнях лучної рослинності, тому зростають по тавельгу балки. Найбільша кількість діаспор цих видів потрапляє з водними потоками з агрофітоценозів і є представниками класів сегетальної рослинності Stellarietea mediae та Artemisietea vulgaris.

Успішність інтродукції видів роду Exochorda Lindl. (Rosaceae) у Правобережному Лісостепу України

Проведено аналіз успішності інтродукції 5 видів роду Exochorda Lindl. в Правобережному Лісостепу України. Встановлено, що всі вони добре адаптувались до нових умов вторинного ареалу. Для цих рослин характерним є високий рівень адаптації - IV та повна акліматизація - 100 %, а згідно з проведеною оцінкою їхньої життєздатності усі види роду Exochorda слід віднести до першої групи перспективності подальшої інтродукції в умовах Правобережного Лісостепу України.

Урбанофлора міста Приморськ (Запорізька область, Україна)

Наведено всебічний аналіз сучасного стану біорізноманіття урбанофлори міста Приморськ. Вперше встановлено видовий склад урбанофлори Приморська (Запорізька область), який налічує 556 видів з двох відділів, 61 родини та 233 родів. Здійснено аналіз урбанофлори Приморська в систематичному, біоморфологічному, екологічному аспектах. Проаналізовано адвентивний компонент, намічені основні тенденції його подальшого розвитку. Встановлено основні осередки занесення неаборигенних видів флори, шляхи та причини їх розповсюдження. Виявлено, що для м. Приморськ характерна специфічна урбанофлора, що поєднує в собі елементи природної флори та типовий міський компонент.

Ультраструктура поверхні насінин видів роду Gladiolus L. (Iridaceae Juss.) флори України

Досліджено ультраструктуру поверхні насіннєвої шкірки видів роду Gladiolus L. флори України. Досліджені насінини видів роду Gladiolus флори України характеризуються як спільними, так і відмінними ознаками. До спільних ознак належать: форма та положення рубчика (чотирикутний, невеликий, за положенням - базальний); тип кутикули (зморшкуватого типу, добре розвинена в усіх досліджених насінин); форма та межі клітин тести (полігональні, їх межі чітко проглядаються); антиклінальні стінки (рівномірно потовщені, прямі). Виказано думку, що ці ознаки можуть бути додатковими діагностичними на рівні роду. До відмінних ознак насінин належать: форма насінин; наявність та положення крила; рівень периклінальних стінок клітин тести; тип рельєфу. Дані ознаки вважаються додатковими діагностичними на видовому рівні, на основі яких складено ключ для визначення видів роду Gladiolus за ознаками насінин.

Українські назви надродових таксонів мохоподібних України

Наведено переліки створених українських назв надродових таксонів мохоподібних України - родин, порядків, класів та відділів, оскільки власне українських назв багато з цих таксонів не мали. Українські назви таксонів утворені з українських назв родів (або їх коренів), які були запропоновані недавно (Бойко, 2015), та відповідних суфіксів і закінчень: для назви родини -ев(і), -єв(і), -ов(і), порядку - альн(і), класу -опсид(и), відділу -офіт(и). Наведено перелік таксонів мохоподібних відповідно до сучасної системи мохоподібних, алфавітний перелік українських назв надродових таксонів мохоподібних та алфавітний перелік латинських назв надродових таксонів мохоподібних.

Українські назви мохоподібних

Наведено українські назви родів мохоподібних (Bryobionta - Головмохобіонти), більшість з яких створено вперше, і на цій підставі складено повний перелік видів бріофлори України всіх відділів: Anthocerotophyta (українська назва - Квіткорогофіти), Marchantiophyta (українська назва - Маршанціофіти), Bryophyta (українська назва - Головмохофіти). Запропоновано також низку нових видових епітетів печіночників і мохів. У процесі утворення нових назв мохоподібних використано: особливі, прикметні, характерні ознаки морфології гаметофіта та спорофіта, фізіології, життєві форми тощо (Війчатка короткоповстиста - Trichocolea tomentellа, Кущомох лисохвостий - Thamnobryum alopecurum та ін.); особливості характерних місцезростань (Вапничка крейдова - Cololejeunea calcarea; Водник протипожежний - Fontinalis antipyretica, Вологолюб річковий - Hygroamblystеgium fluviatile, Всюдник пурпуровий - Ceratodon purpureus та ін.); важливості таксону (типовий рід, декоративність тощо), наприклад, Головмох сріблястий - Bryum argenteum, Красунчик найпрекрасніший Ptilidium pulcherrimum; латинські відповідники, транслітерації, чим віддається належне авторам першоописів таксонів (Безжилка жирна - Aneura pinguis та ін.); латинські назви, які походять від власних імен (Меркія Бліта - Moеrckia blyttii, Лазаренкія Козлова - Lazarenkia kozlovii); обгрунтовані запозичення з інших національних назв родів і видів - з польської, чеської та інших мов (Золотомох (злотнік - польск.) - Campyliadelphus, Собакозуб (псізубец - чеськ) - Cynodontium та ін.

Трав'яно-чагарничковий ярус як структурна складова лісових фітоценозів північного сходу України

Проаналізовано основні структурні особливості трав'яно-чагарничкового ярусу (ТЧЯ) та встановлено його функціональну роль на прикладі лісів Українського Полісся. На підставі порівняльного флористичного аналізу встановлено високу флористичну біорізноманітність лісових фітоценозів і гетерогенність їх флори. В межах кожного синтаксону в ТЧЯ виділяється до 5 - 6 екологічних груп. Їх кількість залежить від складу деревостану і мозаїчності рельєфу та грунтового покриву. Залежно від еколого-ценотичної ситуації у всіх видів рослин ТЧЯ ярусу змінюється проходження етапів онтогенезу, тип морфогенезу, життєвий стан та ін. Індивідуальні екологічні амплітуди лісових трав відповідають екологічним режимам відповідних синтаксонів, і на природних територіях, які охороняються, як і у разі правильної господарської експлуатації цих лісів, структура нижніх ярусів збереже свою цілісність і самобутність. Успішність поновлювального процесу дерев багато в чому визначається складом та особливостями структури живого надгрунтового покриву.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду в складі Ічнянського національного природного парку

Ічнянський національний природний парк було створено у 2004 році. До його складу увійшло 10 об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій: Дендрологічний парк загальнодержавного значення "Тростянець", гідрологічні заказники "Князьки" та "Довгий яр", ландшафтні заказники "Урочище Кути" та "Волик", лісові заказники "Кути", "Софіївка-Романівщина" та "Довгий яр", заповідне урочище "Софіївка" та ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Багатовіковий дуб". Для кожного об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення складено характеристику рослинного покриву. Встановлено, що лісові та ландшафтні заказники мають загалом подібний ценотичний та флористичний склад, але різний ступінь збереження. За результатами досліджень рекомендовано реорганізувати ці об'єкти, у зв'язку з включенням їх до складу ічнянського Національного природного парку, що має вищий природоохоронний статус, та внести зміни до функціонального зонування. Більш цінні ділянки (кв. 23 - 26, 37, 43, 46 - 52, 57 - 60, 75 - 77 Жадьківського лісництва) рекомендовано включити до заповідної зони, а менш цінні (кв. 35, 36, 41, 42 Жадьківського лісництва) - до зони регульованої рекреації, з обмеженням доступу відвідувачів. Це сприятиме забезпеченню належної охорони фрагментів корінних ценозів Ічнянського національного природного парку.

Таксономія деяких видів секції Bromopsis роду Bromus (Poaceae) у флорі України

Наведено результати дослідження видів секції Bromopsis Dumort. роду Bromus L. флори України, представники яких мають при основі стебел сітчастоволокнисту обгортку. Це комплекс морфологічно дуже подібних таксонів, які було описано в результаті фрагментації вже відомих видів Bromus cappadocicus Boiss. & Balansa й B. riparius Rehmann. Протягом 1950 - 1977 рр. в межах роду Bromopsis (Dumort.) Fourr. (секція Bromopsis роду Bromus) для флори України М. В. Клоков описав 5 нових видів: Bromopsis glabrata Klokov, B. cimmerica Klokov, B. calcarea Klokov, B pseudocappadocica Klokov, B. heterophylla (Klokov) Holub (базіонім Zerna heterophylla Klokov), відмінності між якими є досить незначними. Ранг цих таксонів є нестабільним й змінювався від рівня виду до підвиду й різновиду в межах видів. Таксономія деяких видів секції Bromopsis роду Bromus (Poaceae) у флорі України 221 Bromopsis riparia (Rehmann) Holub (Bromus riparius) й Bromus tomentellus Boiss. (Zerna tomentella (Boiss.) Nevski; Bromopsis tomentella (Boiss.) Holub). Наявність виду Bromus cappadocicus у флорі України є предметом дискусії, оскільки у разі визнання видового статусу п'яти клоківcьких видів він матиме вужчий ареал за межами території України. Основними діагностичними ознаками переважно вважаються: морфологічні особливості сітчастих обгорток, довжина колосків, наявність і форма остюків, а також характер опушення листків й колосків. Мета роботи - вивчення переважно автентичних гербарних матеріалів й протологів. В результаті їх аналізу виявилось, що досліджувані види мають широкі зони перекривання за багатьма ознаками й за діагностичними зокрема. Встановлено, що лише за двома ознаками можна здійснювати диференціацію всередині зазначеної групи видів. Перша - найбільш мінлива ознака - опушення листкових пластинок, яка розпадається на два стани: опушені пластинки й голі пластинки. Друга - життєва форма: довгокореневищна й нещільнокущова та щільнодернинна (щільнокущова). На основі аналізу за цими ознаками було проведено таксономічну ревізію всередині групи, за результатами якої види Bromopsis glabrata, B. cimmerica, B. calcarea, B. pseudocappadocica, B. heterophylla слід звести до синонімів Bromus cappadocicus й B. riparius. Раніше авторами за голотип Zerna heterophylla було наведено зразок KW010011888, який після знаходження істинного голотипу в LE (із авторською позначкою "Тип"), слід вважати ізотипом відповідно до статті 9.5 ICN.

Сучасний стан флори водоростей-макрофітів берегової зони острова Зміїний (Чорне море)

У прибережних водах острова Зміїний у 2003 - 2013 рр. зареєстровано 46 видів водоростей-макрофітів (Chlorophyta - 18; Rhodophyta - 23 і Phaeophyta - 5), серед них - Cladophora hutchinsiae - новий вид для альгофлори України. Знайдено також 6 видів бентосних Cyanoprokaryota та виявлено в струмку острова 4 види прісноводних водоростей-макрофітів і 1 вид водяного моху - Leptodictyum riparium. У складі фітобентосу досліджуваних акваторій присутні 4 рідкісних види водоростей, занесених до Червоної книги України: Punctaria latifolia, Chroodactylon ornatum, Stylonema alsidii і Ulva maeotica. Встановлено, що у складі макрофітобентосу прибережжя острова переважають однорічні мезо- і олігосапробні угрупування водоростей.

Сучасний стан полезахисних лісових смуг Херсонської області (Україна)

Надано опис умов зростання, породного складу та аналізу загального екологічного стану полезахисних лісосмуг Херсонщини. Виявлено закономірності залежності якості сучасного стану полезахисних лісосмуг від їх породного складу, типу конструкції, підстилкової поверхні та інтенсивності ведення сільського господарства на прилеглих сільськогосподарських угіддях.

Старі штучні парки як осередки різноманіття епіфітних лишайників Півдня України / В. В. Дармостук, О. Є. Ходосовцев

Старі штучні парки є важливою складовою природної та культурної спадщини півдня України, яка представляє значну різноманітність специфічних місцезростань для лишайників. Мета дослідження - проаналізувати загальне різноманіття лишайників у старих парках, а також поширення рідкісних видів, та видів, що охороняються. Більшість матеріалів було зібрано під час експедиційних досліджень протягом 2017 - 2020 років у Херсонській та Миколаївській областях. У цілому, було виявлено 108 видів лишайників та 21 ліхенофільних грибів на території 17 старих парків. Найбільше різноманіття лишайників зафіксовано в парках "Лабіринт" (66 видів) та "Недогірський ліс" (61 видів). Виявлено 18 видів лишайників (16,6 %), занесених до Червоного списку Херсонської та Миколаївської областей та 26 (24 %) рідкісних видів, які приурочені до штучних лісових біотопів. З огляду на це, старі парки є дуже важливими територіями для збереження різноманіття лишайників у степовій зоні України, а також унікальними місцезростаннями таких видів, як Graphis scripta, Hyperphyscia adglutinata, Sclerophora pallida на півдні України. Встановлено, що загальне різноманіття лишайників не мало статистично значущої кореляції із загальною кількістю порід дерев, що може бути пов'язано з домінуванням кількох порід дерев (Fraxinus excelsior, Quercus robur), тоді як більшість інших форофітів молоді та представлені одиничними екземплярами. Усі старі парки мають увійти до природно-заповідного фонду як ботанічні заказники для збереження загального біологічного різноманіття на своїх територіях, захисту від незаконних вирубок та регулювання потенційної рекреаційної діяльності.

Стан та перспективи збереження деяких рідкісних реліктових видів Lycopodiophyta на південному мегасхилі Українських Карпат (Закарпаття)

Наведено результати досліджень трьох видів відділу Lycopodiophyta (Diphasiastrum issleri (Rouy) Holub, Lycopodiella inundata (L.) Holub), Selaginella helvetica (L.) Spring, які є рідкісними в Українських Карпатах. Наведено детальні описи місцезростань та угруповань, у яких ці види трапляються, та вивчено чисельність особин у популяціях. Визначено їх созологічний статус і зроблено прогноз розвитку популяцій на найближчі роки.