Функції і поліноми Лaгeppa - Келі / В. Л. Макаров, С. В. Макаров

Виникнення поліномів Лагерра - Келі пов'язане з розв'язуванням задачі Коші для абстрактного однорідного еволюційного рівняння дробового порядку з необмеженим операторним коефіцієнтом A. Із використанням зображення її розв'язку через операторну функцію Міттаг - Леффлера з заміною оператора A його перетворенням Келі A = (I - q)<^>-1 q і подальшим розкладом у ряд за степенями q одержується базова формула методу перетворення Келі. Коефіцієнтами цього ряду є функції Лагерра - Келі. Оскільки метод перетворення Келі належить до експоненціально збіжних методів і в ряді випадків є ефективнішим у порівнянні з існуючими методами з точки зору алгоритмічної реалізації, дослідження функцій Лагерра - Келі є важливою і актуальною задачею. Досліджено основні властивості функцій Лагерра - Келі та пов'язаних із ними поліномів. Знайдено явний вигляд цих функцій і рекурентні формули двох типів (з інтегральним членом і без нього), які вони задовольняють. Доведено, що поліноми Лагерра - Келі не задовольняють тричленне рекурентне співвідношення, а отже, не утворюють ортогональну систему. Вони також не є розв'язками диференціальних рівнянь скінченних порядків зі змінними поліноміальними коефіцієнтами, незалежними від степеня полінома. Вивчено ряд властивостей пулів поліномів Лагерра - Келі. З використанням засобів комп'ютерної алгебри Maple знайдено асимптотичну поведінку досліджуваних функцій, що є дуже важливим для обгрунтування експоненціальної швидкості збіжності методу перетворення Келі.

A multiplicity theorem for Frechet spaces = Теорема кратності для просторів Фреше / K. A. Eftekharinasab

Сформульовано теорему кратності для функціоналів із класу Келлера <$E roman C sub c sup 1> на просторах Фреше. Для таких функціоналів надано мінімальну кількість критичних точок, застосовуючи категорію Люстерника-Шнірельмана.

Стійкість і регуляризація частково цілочислових задач векторної оптимізації за можливих збурень критеріїв / Т. Т. Лебєдєва, Н. В. Семенова, Т. І. Сергієнко

Наведено нові результати, пов'язані з вивченням питань стійкості та регуляризації частково цілочислових задач векторної оптимізації за можливих збурень вхідних даних векторного критерію, що складається з квадратичних чи лінійних функцій. Доведено стійкість задач із квадратичними критеріями для випадку пошуку розв'язків, оптимальних за Слейтером. Для випадку оптимізації за Парето розроблено підхід до регуляризації частково цілочислових задач із лінійними критеріальними функціями.

Про причини острівної локалізації букових лісів на східній межі ареалу / В. І. Мельник

Букові ліси є унікальним природним надбанням Європи. Особливу цінність становлять букові ліси Волино-Подільської височини (ВПВ), розміщені поблизу східної межі ареалу Fagus sylvatica L. Вони відзначаються високою генетично обумовленою продуктивністю, засухо- та морозостійкістю і є унікальними осередками біологічного різноманіття. Букові ліси внесено до Зеленої книги України, а низка рідкісних і зникаючих видів рослин, що в них зростають, - до Червоної книги України. Актуальною проблемою є розробка наукових засад охорони острівних букових лісів України. Цікавим з теоретичного погляду є питання про причини острівної локалізації букових лісів на ВПВ. Острівна локалізації букових лісів поблизу східної межі ареалу пов'язана з невідповідністю умов атмосферного та грунтового зволоження ВПВ екологічним потребам букових сходів. У літній період відбувається інтенсивна втрата вологи та в зв'язку з цим елімінація сходів. Лише в специфічних умовах повітряного та грунтового зволоження на найбільш підвищених ділянках рельєфу, де в середньому в рік випадає на 90 - 120 мм або на 15 - 20 % опадів більше, ніж на прилеглих територіях, мікрокліматичні умови є сприятливими для росту та розвитку сходів. Лише в таких умовах є можливою неперервна зміна поколінь у популяціях бука та, відповідно, їх існування поблизу східної межі ареалу. Оскільки з 3 - 5річного віку у бука лісового інтенсивно формується система додаткових коренів, зона грунтового живлення в них не обмежується поверхнею грунту. Висаджені в цьому віці дерева добре ростуть і розвиваються на едафотопах, на яких існування букових сходів без постійного забезпечення їх вологою є неможливим. Тому, на відміну від букових лісів природного походження, культури буків зростають в широкому діапазоні лісорослинних умов Волино-Поділля. Враховуючи цінність генофонду Fagus sylvatica поблизу східної межі його ареалу, доцільно збільшувати площу букових культур із насіння місцевої репродукції в межах ареалу виду та поза ним.

Ca²⁺- і АФК-залежне індукування теплостійкості проростків пшениці екзогенним мелатоніном / Д. А. Тарабан, Ю. В. Карпець [и др.]

Мелатонін (N-ацетил-5-метокситриптамін) нині вважається важливою регуляторною молекулою не лише тварин, а й рослин. Встановлено його значення в адаптації рослин до дії стресорів різної природи, зумовлене, зокрема, посиленням функціонування антиоксидантної системи. Однак роль сигнальних посередників у реалізації стрес-протекторної дії мелатоніну залишається малодослідженою. Мета дослідження - встановлення можливої участі активних форм кисню (АФК) та іонів кальцію в процесі індукування теплостійкості проростків пшениці екзогенним мелатоніном. 24-годинна обробка 4-добових етіольованих проростків мелатоніном у концентраціях 0,1 - 10 мкМ зумовлювала істотне підвищення їх виживаності після ушкоджувального прогріву у водяному термостаті (45 <^>oС, 10 хв). Інкубація проростків у розчині мелатоніну спричиняла транзиторне зростання в коренях вмісту пероксиду водню з максимумом через 1 год, проте на момент закінчення інкубації (24 год) відзначалося зниження кількості H2O2, у порівнянні з контролем. Спричинюваний мелатоніном ефект підвищення вмісту пероксиду водню в коренях проростків усувався скавенджером H2O2 диметилтіосечовиною (ДМТС) та інгібітором ПАДФН-оксидази імідазолом. Також цей ефект не виявлявся за присутності кальцієвих антагоністів - ЕГТА (хелатора позаклітинного кальцію) та неомїцину (інгібітора надходження кальцію в цитозоль з внутрішньоклітинних компартментів), що вказує на залежність індукованого мелатоніном утворення АФК від кальцієвого гомеостазу. Оброблення проростків антиоксидантом ДМТС, інгібітором ПАДФН-оксидази імідазолом, антагоністами кальцію ЕГТА і неоміцином також практично повністю усувало позитивний вплив мелатоніну на виживаність проростків після ушкоджувального прогріву. Зроблено висновок про участь АФК та кальцію як сигнальних посередників у процесі підвищення теплостійкості проростків пшениці дією мелатоніну.

Реактивність і взаємодія глутатіону еритроцитів і кисневотранспортної функції крові при гемічній гіпоксії гемолітичного генезу / І. І. Лановенко, Г. П. Гащук

Глутатіон (GSH) є універсальним регулятором загального - кисневого гомеостазу. З огляду на поліпротекторні властивості GSH актуальними є дослідження його ролі в генезі гіпоксичних станів і особливо гемічної гіпоксії при анеміях. Висвітлено результати дослідження змін і взаємодії глутатіону еритроцитів та кисневотранспортної функції крові при гемічній гіпоксії гемолітичного генезу. В експерименті на щурах відтворено модель гемічної гіпоксії (ГГ) гемолітичного генезу. В умовах ГГ застосовано вплив на метаболізм GSH: стимуляцію за допомогою його синергіста цистеаміну та донора GSH глутаргіну; пригнічення за допомогою його антагоніста GSH діетилмалеату. Визначено показники гемо-, мієлограми, обміну заліза, в еритроцитах крові - вміст відновленого (GSH) та окисненого (GSSG) глутатіону й активність глутатіонредуктази (GR), гемічну гіпоксію за показниками кисневотранспортної функції (КТФ) крові. Встановлено порушення КТФ крові (зменшення доставки та споживання O2, метаболічний ацидоз) і значне зниження вмісту (у 2,85 разу) глутатіону (GSH) і активності (у 4,89 разу) GR в еритроцитах крові. Пригнічення утворення GSH (за допомогою діетилмалеату) призводить до поглиблення недостатності GSH і порушень КТФ крові; стимуляція утворення GSH (за допомогою цистеаміну та глутаргіну) підвищує продукцію GSH, підсилює активність GR та відновлює КТФ крові. Обгрунтовано можливість регуляції КТФ крові і корекції гемічної гіпоксії за допомогою регуляції метаболізму глутатіону.

Експериментальний лабораторний комплекс для утворення та вимірювання фізичних властивостей штучно сформованих газогідратовмісних донних осадів / В. П. Коболев, С. Ф. Михайлюк, А. М. Сафронов

Наявність метаногідратів у морських донних відкладах значно змінює їх фізичні властивості, за рахунок чого вони можуть бути виявлені за допомогою дистанційних геофізичних спостережень. Фізичні властивості газогідратовмісних донних осадів (ГВДО) є надзвичайно важливою інформацією для виявлення присутності цих сполук, визначення кількості захоплених газових гідратів осадами, а також розробки методів використання цього ресурсу. Наразі спостерігається помітна ескалація масштабів експериментальних досліджень штучних метаногідратів, спрямованих на визначення кінетики утворення та фізичних властивостей в їх чистому вигляді. Але дуже мало відомо про фізичні властивості саме ГВДО, через що їх виявлення за допомогою дистанційних геофізичних досліджень є надто складним. Розробка та створення експериментального лабораторного модульного комплексу для формування та вимірювання фізичних властивостей штучних газогідратів метану в різноманітних літолого-гранулометричних матрицях (пісковики, аргіліти, алевроліти тощо) надасть можливість підвищити ефективність геофізичних методів їх пошуку та оптимізувати технологію розробки родовищ метаногідратів.

Вплив супутніх іонів на ефективність процесу знефторення води модифікованою керамічною мембраною / Т. Ю. Дульнева, Л. А. Деремешко, О. І. Баранов, В. В. Гончарук

Досліджено закономірності процесу знефторення розчинів трубчастою мікрофільтраційною керамічною мембраною з глинистих мінералів, розробленою в Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського НАН України. Природна вода, як правило, містить разом із фторидами інші макрокомпоненти (супутні іони), які можуть впливати на параметри процесу її знефторення, тому вивчено вплив різних іонів, зокрема, Cl<^>-, <$E roman HCO sub 3 sup ->, і <$E roman SO sub 4 sup -> на затримувальну здатність до фторидів керамічної мембрани, модифікованої гідроксосполуками Al(III). Показано, що із підвищенням концентрації солей, що містять вказані іони, при додаванні їх до вихідних розчинів окремо, зростала концентрація F<^>- у пермеаті. Виявлено, що найбільший негативний вплив на процес знефторення виявляли іони <$E roman SO sub 4 sup ->. Присутність у розчині кожного з зазначених іонів індивідуально забезпечувала ГДК F<^>- у питній воді, а суміш цих іонів значно знижувала ефективність процесу. При цьому нормативне значення ГДК фтору в питній воді досягалося лише за k << 40 %, що недостатньо для практичного використання. З урахуванням негативного впливу типових природних аніонів на характеристики процесу знефторення розчину модифікованою керамічною мембраною визначено умови, за яких можна досягти ГДК іонів F<^>- у питній воді. Встановлено, що ефективність процесу знефторення розчину можна підвищити, якщо збільшити концентрацію Al(III) у мембранопідтримувальній добавці. Оскільки концентрація фторидів у багатьох водних джерелах України досягає 2,5 - 5,0 мг/дм<^>3, для досягнення їх нормативних значень ГДК у питній воді є прийнятним використання концентрації 15 мг/дм<^>3 Al(III) у мембранопідтримувальнїй добавці для знефторення води модифікованою керамічною мембраною за наявності у воді інших аніонів.

Склад та антиоксидантні властивості екстрактів Deschampsia antarctica E. Desv. з різних місцезростань Морської Антарктики / І. В. Лагута, О. М. Ставинська [и др.]

Досліджено склад та антиоксидантні властивості екстрактів, вилучених із рослин Deschampsia antarctica Е. Desv., зібраних у регіоні Аргентинських островів - півострова Київ (Морська Антарктика). Склад екстрактів вивчено методами високоефективної рідинної хроматографії та масспектрометрїі з матрично-активованою лазерною десорбцією/іонізацією; антиоксидантні властивості досліджено методом Фоліна - Чокальтеу та DPPH-тесту. Встановлено, що основними класами речовин, які містяться в екстрактах, є поліфенольні сполуки, зокрема флавоноїди, гідроксикоричні та гідроксибензойні кислоти. Підтверджено, що флавоноїди переважно представлені глікозидами лютеоліну; склад і кількість фенольних сполук залежить від генотипу рослини, місця походження та умов навколишнього середовища. Виявлено, що загальний вміст поліфенолів у досліджених екстрактах знаходиться в діапазоні 4,33 - 10,93 мг/г сирої сировини; найбільшу кількість активних речовин містять екстракти, вилучені з рослин острова Україна, а найменшу - з острова Дарбу. Результати антиоксидантних досліджень показали, що екстракти виявляють високу антирадикальну активність і здатні за 60 хв інгібувати понад 50 % DPPH-радикалів. Одержані дані щодо складу поліфенолів у рослинах Deschampsia antarctica E. Desv. можуть слугувати маркером для моніторингу кліматичних змін.

A new projective exact penalty function for a general constrained optimization = Нова проективна точна штрафна функція для загальної умовної оптимізації / V. I. Norkin

Класичний підхід до точного зведення задачі умовної оптимізації до задачі без обмежень полягає в додаванні до цільової функції деякого негладкого штрафного члена за порушення обмежень [Eremin (1966, 1967), Zangwill (1967)]. Проблема цього методу полягає у виборі правильного штрафного множника. Запропоновано нову проективну точну штрафну функцію для еквівалентного зведення задач оптимізації з обмеженнями до задач без обмежень. Еквівалентність означає, що локальні та глобальні мінімуми задач і значення цільової функції на відповідних мінімумах збігаються. У запропонованому методі вихідна цільова функція поширюється на недопустимі точки шляхом підсумовування її значення в проекції недопустимої точки на допустиму множину та відстані до множини. Допускаються багатозначні проекції, а цільова функція може бути напівнеперервною знизу. Розглянуто окремий випадок опуклих задач. Таким чином, метод не передбачає існування цільової функції за межами допустимої області та не вимагає підбору штрафного коефіцієнта. Метод був запропонований у роботі [Норкін (2020)] (і пізніше вивчений у [Galavan et al. (2021)]) був мотивований застосуванням методу згладжування для умовної глобальної оптимізації. Обгрунтовано його для загальних опуклих і неопуклих задач оптимізації з обмеженнями.

Наближений метод визначення змін у витратних характеристиках течії крові у великій коронарній артерії, зумовлених появою її патологічної звитості. Теорія та експериментальна перевірка / А. О. Борисюк

Розроблено наближений метод, який надає змогу кардіологам із прийнятною для них точністю та швидкістю визначати кількісні зміни у витратних характеристиках течії крові у великих коронарних артеріях, що спричиняються появою патологічної звитості останніх, а також встановлювати гемодинамічну значущість цих змін лише за даними відповідної коронарографії. Цей метод базується на заміні течій крові у початково нормальній і в подальшому патологічно звитій великій коронарній артерії відповідним чином осередненими течіями, та подальшому знаходженні шуканих витратних характеристик досліджуваних течій через характеристики відповідних осереднених течій. Розроблений метод є фактично неінвазивним, надає можливість виключати з розгляду ряд однакових факторів для початково нормальної та в подальшому патологічно звитої ділянки досліджуваної коронарної артерії, і надає можливість визначати шукані витратні характеристики течії крові у будь-який момент після проведення коронарографії. Крім того, він не пов'язаний із вирішенням складних технічних проблем, а також не потребує спеціального обладнання, спеціальної фахової підготовки та значних фінансових і часових затрат. Метод пройшов попередню експериментальну перевірку, результати якої надали змогу кардіологам рекомендувати його до відповідного клінічного застосування.

Застосування розв'язку Качанова про рівновагу сферичної порожнини до аналізу зростання пор в'язкого руйнування в умовах радіаційної повзучості / О. Ю. Чирков

Розглянуто застосування розв'язку Качанова про рівновагу сферичної порожнини в пружно-пластичному просторі до моделювання зростання концентрації пор в'язкого руйнування в матеріалі, що піддається впливу нейтронного опромінення. Використання розв'язку Качанова для сферичної порожнини, розташованої в ідеальному пружно-пластичному просторі, надає можливість врахувати радіаційну повзучість на пружній ділянці діаграми деформування опроміненого матеріалу на відміну від рівнянь Райса - Трейсі - Хуанга, в яких пружна ділянка не розглядається. Врахування цього чинника впливає на результати аналізу поведінки пористого матеріалу, оскільки зі зростанням дози опромінення відбувається радіаційне зміцнення, що призводить до зниження пластичності матеріалу, і тому в умовах тривалого нейтронного опромінення роль радіаційної повзучості на пружній ділянці діаграми деформування зростає. На основі співвідношень, що випливають з розв'язку Качанова, одержано рівняння для опису зростання об'ємної концентрації пор у матеріалі залежно від приростів деформацій миттєвої пластичності та радіаційної повзучості. Для аналізу поведінки опроміненого пористого матеріалу сформульовано визначальні рівняння радіаційної повзучості, в яких незворотні деформації включають деформації миттєвої пластичності, радіаційного розпухання, радіаційної повзучості та структурні об'ємні деформації, що враховують концентрацію пор в'язкого руйнування. Використовуються сучасні моделі радіаційного розпухання та радіаційної повзучості, в яких враховується пошкоджувальнаа доза, температура опромінення та вплив напруженого стану та накопиченої незворотної деформації на процеси розпухання та повзучості матеріалу.

Визначення абсолютної конфігурації дигідроінденолів методами ферментативного аналізу та хіральної ВЕРХ / Д. В. Присяжнюк, О. О. Колодяжна, А. О. Колодяжна, О. О. Файзієв

Рацемічні 1,2-дигідроінденоли розділено на енантіомери за допомогою кінетичної контрольованої естерифікації за присутності біокаталізатора Burkholderia cepacia lipase (BCL). Досліджено також ферментативне розділення ацетатів галогендигідроінденолів гідролізом за присутності іммобілізованої на діатомітних ліпазах Candida antarctica B. Для визначення абсолютної конфігурації стереоізомерів галогендигідроінденолів використано хіральний ВЕРХ-аналіз у поєднанні з ферментативною кінетичною дерацемізацією із застосуванням правила Казлаускаса, а також рентгеноструктурного аналізу для деяких сполук. Сумісне використання декількох методів підвищує надійність у визначенні абсолютної конфігурації досліджуваних сполук.

Розроблення гідрофітної споруди типу біоплато для цілей фіторемедіації / О. М. Міхєєв, О. В. Лапань, С. М. Маджд, Л. М. Черняк

Розроблено плавучу конструкцію біоплато, біотичною складовою якої є наземні рослини, для очищення водних об'єктів від токсичних речовин. Для конструювання біоплато як субстрат використано інертні в хімічному відношенні плавучі матеріали: перліт, керамзит, гранульований пінопласт, вермикуліт, коркову пробку. У результаті випробування субстратів з'ясовано, що найбільш оптимальним у використанні є гранульований пінополістирол (полістирол). Дослідження різних варіантів пророщування насіння в конструкції біоплато показало, що його розміщення поверх субстрату є найкращим варіантом. Для оптимізації гідрофітної споруди використано сітку, що надало змогу збільшити загальну щільність біоплато. Проведено порівняльне дослідження ефективності очищення водного середовища від іонів радіоцезію біоплато з рослинами пшениці різного сорту. Підтверджено, що ефективність сорбції наземними рослинами іонів <^>137Cs залежить від природи і концентрації макрокатіонів у водному середовищі.

Групова класифікація рівнянь аксіонної електродинаміки / О. В. Брагінець

Виконано групову класифікацію моделей аксіонної електродинаміки з самодією аксіонного поля. Для цього спочатку прокласифіковано такі функції взаємодії, які відповідають нееквівалентним групам симетрії, та знайдено ці симетрії. Наведено деякі точні розв'язки, які цікаві з фізичної точки зору.

Poincare problem with measurable data for semilinear Poisson equation in the plane = Задача Пуанкаре з вимірними даними для напівлінійних рівнянь Пуасона на площині / V. Ya. Gutlyanskii, O. V. Nesmelova, V. I. Ryazanov, A. S. Yefimushkin

Крайова задача Гільберта належить до найважливіших з огляду на її численні застосування, зокрема, до крайових задач Діріхле, Пуанкаре та Неймана в гідромеханіці. Перший підхід до її розв'язання був запропонований самим Гільбертом і заснований на теорії сингулярних інтегральних рівнянь. На цьому шляху доведено існування її розв'язків для неперервних за Гельдером граничних даних. Лузін уперше встановив існування розв'язків задачі Діріхле за довільних вимірних даних для гармонічних функцій в одиничному крузі в термінах кутових (недотичних) границь м. в. на одиничному колі. Раніше нами були сформульовано теореми існування розв'язків крайової задачі Гільберта за довільних вимірних даних для узагальнених гармонічних функцій із джерелами. Знайдені розв'язки не були класичними, оскільки наш підхід базувався на інтерпретації граничних значень у сенсі кутових (недотичних) границь, що стало традиційним інструментом геометричної теорії функцій, але не PDE. Наведена стаття містить аналогічні теореми існування розв'язків задачі Пуанкаре про похідні за напрямками на межі і, зокрема, задачі Неймана за довільних граничних даних вимірних відносно логарифмічної ємності вздовж недотичних шляхів для напівлінійних рівнянь Пуассона. Наведено застосування цих результатів до деяких напівлінійних рівнянь математичної фізики, що моделюють різні фізичні процеси, такі як дифузія з абсорбцією, процес стаціонарного горіння та стани плазми.

Синтез і кристалічна структура двошарових скандатів BaLa2-xDyxSc2O7 / Ю. О. Тітов, В. В. Чумак, М. В. Тимошенко

Методами рентгенівської порошкової дифракції встановлено умови ізовалентного заміщення атомів La на атоми Dy в A-позиції двошарової перовськітоподібної структури BaLa2Sc2O7 за типом BaLa2-xDyxSc2O7: 0 <<= x <<= 1,0. Методом Рітвельда визначено тетрагональну (пр. група Р40/mnm) кристалічну структуру фаз BaLa2-xDyxSc2O7 із х = 0,2, 0,4, 0,5, 0,6, 0,8 і 1,0. Основою кристалічної структури BaLa2-x DyxSc2O7 є двовимірні (нескінченні в площині XY) перовськітоподібні блоки (ППБ) із двох шарів сполучених вершинами деформованих октаедрів ScO6. Суміжні блоки зміщені один відносно одного на півребра перовськітового куба та чергуються один із одним у напрямку осі Z. За результатами розрахунку сум валентності зв'язків атомів Ва, La і Dy в поліедрах BaO9, ВаO12, і (La2-xDyx)O9 і (La2-xDyx)O12 встановлено упорядкований розподіл атомів Ba і РЗЕ у шаруватій перовськітоподібній структурі BaLa2-xDyxSc2O7. Атоми Ba локалізовані лише в позиції 4f всередині ППБ, а атоми РЗЕ - лише в позиції 8j на межі блоків. Сусідні ППБ розділені шаром поліедрів (La,Dy)O9 та утримуюься разом міжблоковими зв'язками - O - (La,Dy) - O -. Встановлено, що ізовалентне заміщення атомів La на атоми Dy спричиняє зменшення довжини міжблокової відстані (La,Dy) - O2, збільшення ступеня деформації міжблокових поліедрів (La,Dy)O9 і зменшення ступеня деформації октаедрів ScO6.

Пригнічення термоіндукованої денатурації бичачого сироваткового альбуміну пропоксазепамом і його фармакологічні наслідки / В. Б. Ларіонов, В. С. Акішева [и др.]

Сироватковий альбумін відіграє важливу роль у багатьох фізіологічних процесах. Останнім часом показано його безпосередню участь у реалізації протизапальних процесів. Багато нестероїдних протизапальних засобів, зокрема, виявляють захисний ефект проти теплової денатурації сироваткого альбуміну. Наведено результати вивчення протизапальної активності in vitro пропоксазепаму та ряду похідних 1,4-бенздіазепіну за ефектом протективного впливу на стабільність сироваткого альбуміну в умовах термічної денатурації. Протективний ефект сполук розрахоано як IC50, фізико-хімічні параметри визначено за допомогою програм ACD/Labs 12.01 і Chem Axom (Marvin Sketch 21.7). Встановлено, що за величинами IC50 діазепам і пропоксазепам майже вдвічі перевищують референтний препарат ібупрофен. Сполуки з вільною гідроксигрупою в положенні 3 (оксазепам і 3-гідроксипропоксазепам) виявляли менший ефект, що може бути пов'язано з їх здатністю до зв'язування з бичачим сироватковим альбуміном (БСА). Поляризованість молекули похідних 1,4-бенздіазепіну більшою мірою впливає на їх зв'язування з БСА і прояв їх захисної дії, ніж ліпофільність, що надає підставу припустити значний внесок індукційної взаємодії у цей процес.

Effects of COVID-19 and diabetes mellitus on AMPK<$E bold alpha>1 and IRS-1 amount in the blood plasma of patients = Вплив COVID-19 та цукрового діабету на кількість AMPK<$E alpha>1 і IRS-1 у плазмі крові пацієнтів / M. D. Tronko, V. V. Pushkarev [et al.]

Досліджено рівень AMPK<$E alpha>1 і IRS-1 у крові хворих на цукровий діабет і COVID-19 (т = 81). Кількість AMPK<$Ealpha>1 і IRS-1 визначено за допомогою (ЦД) імуноферментного аналізу (Elabscience, США). АМРК контролює енергетичний баланс клітини, стимулює катаболічні процеси - поглинання глюкози, жирних кислот та їх перетворення шляхом мітохондріального окиснення та гліколізу. У разі ЦД 2-го типу та ожиріння її активність знижується, а активність протеїнкіназ mTORCl/p70S6K підвищується, що призводить до фосфорилювання субстрату інсулінового рецептора-1 (IRS) і резистентності до інсуліну. Встановлено, що рівень AMPK<$E alpha>1 у крові хворих на ЦД був значно вищим, ніж у крові здорових людей. У крові людей, які одужали від COVID-19, виявлено подальше зростання AMPK<$Ealpha>1. У крові пацієнтів із ЦД під час захворювання на COVID-19 рівень AMPK<$Ealpha>1 був значно вищим. Кількість IRS-1 у плазмі крові пацієнтів із ЦД була вищою за нормальні значення. У плазмі крові хворих на COVID-19 рівень IRS-1 був значно вищим, ніж у крові здорових людей і хворих на ЦД. Рівень IRS-1 у плазмі крові може бути одним із перспективних маркерів COVID-19.

Аналіз коректності рівнянь радіаційної повзучості, в яких враховується зростання пор у матеріалі за модифікованим рівнянням Хуанга / О. Ю. Чирков

Досліджено умови коректності визначальних рівнянь радіаційної плинності, в яких враховується зростання об'єму зароджених пор у матеріалі за модифікованим рівнянням Хуанга. Це рівняння, в якому вводиться додаткова безперервна функція більша за нуль, що залежить від жорсткості напруженого стану та має невід'ємну похідну, об'єднує класичні моделі Райса - Трейсі - Хуанга. За такої модифікації класичного рівняння Хуанга покращуються властивості визначальних рівнянь для аналізу пористості опроміненого матеріалу, що сприяє ослабленню обмежень на вихідні дані, пов'язані з жорсткістю напруженого стану. Розглянуто сучасні моделі радіаційного розпухання та радіаційної плинності, в яких враховується пошкоджувальнаа доза, температура опромінення та вплив напруженого стану на процеси розпухання та плинності опроміненого матеріалу. Для аналізу поведінки пористого матеріалу, що знаходиться під впливом нейтронного опромінення, застосовуються рівняння радіаційної плинності, в яких незворотні деформації включають миттєві пластичні деформації, деформації радіаційного розпухання, радіаційної плинності та структурні об'ємні деформації, що враховують концентрацію пор у матеріалі за модифікованим рівнянням Хуанга. За результатами аналізу властивостей визначальних рівнянь сформульовано умови, за яких потужність дисипації та потужність, що розвивається додатковими напруженнями на спричинених ними додаткових деформаціях, не зменшуються в процесі навантаження пористого матеріалу, що перебуває під впливом нейтронного опромінення. На основі одержаних енергетичних нерівностей, які узагальнюють постулат зміцнення Друкера щодо опроміненого пористого матеріалу, встановлено умови, що забезпечують коректність визначальних рівнянь радіаційної плинності, в яких враховується зростання концентрації пор в'язкого руйнування за модифікованим рівнянням Хуанга.