Expression of miR-34 family of microRNA and clinical outcome of neuroblastoma = Експресія мікроРНК родини miR-34 та клінічний перебіг нейробластоми

Нейробластома є одним із найпоширеніших дитячих онкологічних захворювань, що виникає з тканин симпатичної нервової системи з високим рівнем захворюваності в Україні. Генетичні аномалії, такі як втрати хромосомних ділянок 1p36 і 11q і ампліфікація гена MYCN, тісно пов'язані з несприятливим прогнозом захворювання. Незважаючи на рідкість мутацій гена TP53, p53 шлях є часто інактивованим при нейробластомі здебільшого через надлишкову експресію MDM2. МікроРНК родини мікроРНК-34 є найбільш відомими p53-індукованими мікроРНК і важливими медіаторами онкосупресії. Родина мікроРНК-34 складається з трьох членів: мікроРНК-34а кодується своїм власним транскриптом з 1p36, тоді як мікроРНК-34b і мікроРНК-34с ділять загальний первинний транскрипт на 11q. Припущено, що мікроРНК-34а є супресором пухлинного розвитку при нейробластомі, оскільки його мішенями є безліч онкогенів, таких як E2F3, BCL-2 і MYCN. У цьому дослідженні наведено докази порушення експресії мікроРНК-34 при нейробластомі. Зниження експресії мікроРНК-34 пов'язано з несприятливими клінічними і біологічними особливостями захворювання. Низький рівень експресії мікроРНК-34а був асоційований зі зниженням показників виживаності у пацієнтів групи з надескпресією MDM2 і групи без ампліфікації гена MYCN і низьким рівнем експресії MDM2. Беручи це до уваги, визначення експресії мікроРНК-34а може бути корисним для вдосконалення стратегії персоналізованої терапії та може слугувати додатковим маркером для оптимізації стратифікації пацієнтів з нейробластомою.

Dissimilatory sulfate reduction in the intestinal sulphate-reducing bacteria = Дисиміляційна сульфатредукція кишковими сульфатвідновлювальними бактеріями

Вивчення кишкових сульфатвідновлювальних бактерій, здійснюваного ними процесу дисиміляційного відновлення сульфату, накопичення гідроген сульфіду, а також їхньої ролі у запальних захворюваннях кишечника, в тому числі виразкових колітах, у тварин і людини дедалі частіше привертає увагу вчених. Нові можливості для вивчення запального захворювання кишечника й оцінка ефективності його лікування є надзвичайно актуальною проблемою сучасної біології та медицини. У цьому огляді на основі даних сучасної літератури та результатів власних досліджень коротко характеризовано ці бактерії й описано їхній механізм дисиміляційної сульфатредукції. Подано характеристики субстратів кишкових сульфатвідновлювальних бактерій і термодинамічних властивостей їхніх донорів електронів. Особливу увагу приділено механізму й етапам дисиміляції сульфату, зокрема ензимів, що залучені у цей процес. На основі власних результатів представлено узагальнену схему дисиміляційного відновлення сульфату, що відображає активність кожного з ензимів у цьому процесі. Описані фізіологічні та біохімічні параметри є важливими для більш детального розуміння процесу дисиміляції сульфату в кишечнику людини і тварин, а також для вивчення механізмів дії антимікробних профілактик та терапії проти конкретних компонентів, залучених у патогенез захворювання. Це також може бути важливим для розуміння механізмів захворювань кишечника і для оцінки ефективності його лікування.

Глутатіон-S-трансферазна активність зародків в'юна впродовж ембріогенезу за дії гіпохлориту натрію

Досліджено вплив гіпохлориту натрію, який отримують для використання в медицині й ветеринарії методом електролізу ізотонічного розчину натрій хлориду. Він є джерелом атомарного кисню, що діє на глутатіон-S-трансферазну активність зародків в'юна. Встановлено, що гіпохлорит натрію в концентраціях 0,5; 1; 2,5; 5; 7,5; 10; 12,5 мг/л зумовлює зростання глутатіон-S-трансферазної активності на етапах розвитку зародків в'юна 2, 16, 64, 256, 1024 бластомери. Виявлено, що на етапі розвитку зародкових об'єктів 64 бластомери, який відповідає 6-ому дробленню зиготи, глутатіон-S-трансферазна активність є максимальною і зростає, порівняно з контролем, у середньому на 136 %, за дії гіпохлориту натрію усіх досліджуваних концентрацій, тоді як у контрольних зразках активність цього ензиму є найнижчою, порівняно з етапами розвитку 2; 16; 256 і 1024 бластомери. Ймовірно, на цьому етапі дроблення зародків гіпохлорит натрію спричиняє утворення шкідливих сполук (наприклад, органічних пероксидів), які інактивуються глутатіонтрансферазою. З'ясовано, що під час інкубації зародкових клітин у середовищі з гіпохлоритом натрію на 10-му поділі відбувається дозозалежне зростання активності досліджуваного ензиму. За допомогою двофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на глутатіон-S-трансферазну активність незначний вплив мають час розвитку зародків в'юна та гіпохлорит натрію.

The effect of perioperative analgesia with omnopon and parecoxib on the endocytic activity of murine phagocytes on the model of tumor surgery = Вплив періопераційного знеболення омнопоном і парекоксибом на ендоцитарну активність фагоцитів мишей на моделі хірургічного видалення пухлини

Мета дослідження - порівняти вплив знеболення опіоїдним анальгетиком омнопоном і неселективним інгібітором ЦОГ-2 парекоксибом на ендоцитарну активність фагоцитів різної локалізації на моделі хірургічного видалення пухлини. У дослідженні було використано 50 мишей лінії C57/black, яким перещеплювали карциному легені Льюїс у подушечку задньої лапи. На 22 добу лапу з пухлиною ампутували. Анальгетики (омнопон у дозі 10 мг/кг, парекоксиб - 20 мг/кг) вводили за 30 хв до операції та 1 раз на добу впродовж 3 днів після операції. Оцінку ендоцитарної активності фагоцитів проводили методом протокової цитометрії до, на 1 та 3 добу після операції. Встановлено, що застосування парекоксибу сприяє підтриманню ендоцитарної активності фагоцитів крові та селезінки у післяопераційному періоді. На 3 добу після операції у групі тварин, що одержували для знеболення парекоксиб, фагоцитарна активність гранулоцитів селезінки перевищувала у 2,2 разу відповідні значення у групі опіоїдної аналгезії. Фагоцитарні індекси моноцитів при знеболенні парекоксибом також були вищими у 1,6 та 2,5 разу для моноцитів крові та селезінки відповідно. Отже, при аналгезії парекоксибом активність фагоцитів крові та селезінки мишей після операції зберігається на значно вищому рівні порівняно із застосуванням омнопону.

Features of grass and subshrub reproduction in forest phytocoenoses = Особливості репродукції трав і чагарничків у лісових фітоценозах

Північний схід України, порівняно з іншими регіонами разом з Карпатами відзначається високою лісистістю. На формування ярусу дерев (перші етапи відновлення деревних порід) досить суттєво впливає трав'яно-чагарничковий ярус. Дослідження проведені в лісових фітоценозах національного природного парку "Деснянсько-Старогутський" і на прилеглих територіях. Об'єктами дослідження виступали модельні види рослин трав'яно-чагарничкового ярусу (Aegopodium podagraria L., Asarum europaeum L., Calluna vulgaris (L.) Hull, Carex pilosa Scop., Molinia caerulea (L.) Moench., Stellaria holostea L., Vaccinium myrtillus L., Vaccinium vitis-idaea L.), представлені 3 - 5 ценопопуляціями кожний. Лісові трави і чагарнички мають дві основні форми розмноження: насінне (або спорами у спорових рослин) і вегетативне. За генеративного розмноження важливою біологічною характеристикою є так зване репродуктивне зусилля, яке характеризує внесок органічних речовин і енергії в репродуктивний процес. Важлива загальна особливість репродукції переважної більшості лісових трав полягає у здатності до вегетативного розмноження і формування клонів. Встановлено, що основні показники генеративного розмноження клоноутворюючих рослин трав'яно-чагарничкового ярусу залежать від виду рослин і перебувають під впливом еколого-ценотичних факторів. З'ясували, що найменший внесок у органи репродукції характерний для C. vulgaris - на рівні 2 %, а найбільший - для ценопопуляцій M. caerulea (майже 50 %). У цілому, генеративність досліджуваних рослин трав'яно-чагарничкового ярусу визначалась еколого-ценотичними умовами, тому закономірно змінювалася від асоціації до асоціації.

Екологічні особливості синантропної флори території центральної щільної забудови міста Львова

Наведено результати дослідження особливості синантропної флори території центральної щільної забудови міста Львова, яку становлять 184 види із 145 родів, що належать до 56 родин і 6 відділів рослин, включаючи мохоподібні. Проаналізовано структуру синантропної флори території дослідження. Виділено дві фракції: апофітну - 98 видів судинних рослин (63,6 %) і 30 видів (100 %) мохоподібних (геміапофіти - 20 (66,7 %) й евентапофіти - 10 (33,3 %)), а також адвентивну - 56 видів судинних рослин (36,4 %) (із них археофітів - 31 (55,4 %) і кенофітів - 25 (44,6 %). Серед судинних рослин за способом занесення переважають ксенофіти й аколютофіти, за ступенем натуралізації - епекофіти. Розглянуто основні екологічні особливості синантропних видів в умовах антропогенно змінених екотопів, такі як відношення видів до вологості, освітлення, трофності субстрату, терморежиму. Щодо екологічного спектра, то спільними рисами для флори судинних рослин і мохоподібних є переважання мезотрофів, ксеромезофітів і помірнотеплолюбних видів, субгеліофітів і геліофітів. Бріофіти вирізняються ширшим спектром пристосування до освітлення та вологості. Міські умови лімітують поширення наамперед мохоподібних-епіксилів, частково епіфітів і епігейних видів, а збільшення кількості антропогенних екотопів проявляється у значному збільшенні частки епілітних видів бріофітів.

Ecological features of new species of xylotrophic pyrenomycetes (Ascomycota) for Skolivski Beskydy = Екологічні особливості нових для Сколівських Бескидів видів ксилотрофних піреноміцетів (Ascomycota)

Польові збори були проведені з кінця вересня до початку грудня 2015 р., в основний період формування плодових тіл грибів. У цей час на території Сколівських Бескидів нами виявлені 26 нових видів ксилотрофних піреноміцетів, що представляють 20 родів, 14 родин, 8 порядків, 3 підкласи (Hypocreomycetidae, Sordariomycetidae і Xylariomycetidae), клас Sordariomycetes, підвідділ Pezizomycotina у відділі Ascomycota. Підклас Sordariomycetidae представлений найчисленнішою кількістю видів (17). Шість видів ксилотрофних піреноміцетів належать до підкласу Xylariomycetidae. Найменшою кількістю видів (3) ксилотрофних піреноміцетів у лісових екосистемах Сколівських Бескидів представлений підклас Hypocreomycetidae. Лише три види належать до Incertae sedis Sordariomycetes. Усі нові ксилотрофні піреноміцети були знайдені на субстраті 13 видів з 11 родів деревних рослин. Найбільшу кількість видів (13) перитеціальних грибів зареєстровано на деревині Fagus sylvatica L. Більшість визначених ксилотрофних грибів (19 видів) були знайдені на відмерлих гілках і гілочках, тоді як на стовбурах дерев лише 7. Найбільшу кількість грибів (17 видів) знайдено на мертвій деревині ранніх стадій деструкції. із виявлених представників ксилотрофних піреноміцетів більшість є кортикофільними деструкторами відмерлої деревини, набагато меншу частину стаіновлять лігнофільні сапротрофи. До кожного визначеного виду наведено його деревний субстрат, розміщення в екологічній ніші, а також спеціалізацію виду до стадії деструкції мертвої деревини за шкалою Ренвалла.

Гібриди роду Thymus L. (Lamiaceae) у флорі західних регіонів України: таксономічний склад і поширення

Гібридизація є типовим явищем у межах таксономічно критичного роду чебрець - Thymus L. (Lamiaceae Martinov). Однак питанню коректного встановлення гібридних форм чебреців як способу вирішення проблем систематики цієї групи рослин до сьогодні відводилася переважно другорядна роль. Наведено результати критико-таксономічного дослідження гібридів роду Thymus флори західних регіонів України зі з'ясуванням їхнього поширення на досліджуваній території. Встановлено, що різноманіття гібридів представлене на сьогодні дев'ятьма міжвидовими гібридами. із них гібриди T. alternans Klokov x T. pulegioides L. та T. alpestris Tausch ex A. Kern. x T. pulcherrimus Schur subsp. pulcherrimus є новими для науки. Наведено анотований конспект гібридів роду Thymus у флорі західних регіонів України, що включає гібридну формулу, основні синоніми, базову літературу, поширення на території західних регіонів України, карту поширення, перелік опрацьованих гербарних зразків і критичні коментарі. Якщо гібрид валідно описаний як нотовид, то додатково наводяться його латинська й українська бінарні назви, номенклатурна довідка, відомості про номенклатурний тип і місце його зберігання. Запропоновано оригінальний ключ для визначення гібридів.

Віталітетна структура трьох популяцій Spiranthes spiralis (L.) Chevall. (Orchidaceae) на території Івано-Франківської та Львівської областей

Представлено результати дослідження локальних популяцій Spiranthes spiralis поблизу міста Яремче, сіл Дора і Шумина, у тому числі двох нових локусів. Проаналізовано ефективну чисельність і щільність популяцій, їх віталітетну структуру. S. spiralis у розглянутих локалітетах зазвичай формує невеликі за площею та ефективною чисельністю популяції, що часто складаються з відокремлених локусів, займаючи придатні біотопи. Досліджені популяції S. spiralis мають як рівноважну, так і депресивну віталітетну структуру, що змінюється у часі, очевидно, внаслідок погодних умов. Незалежно від віталітетної структури популяцій, більшість генеративних особин S. spiralis продовжують онтогенез, що вказує на сприятливі умови існування і стабільність популяцій. У розглянутих оселищах S. spiralis займає пасовищні та сінокісні луки, що зумовлює залежність існування виду від антропогенної діяльності. Основними загрозами для популяції з Яремча та Дори є забудова або розорювання, а для популяції з околиць с. Шумина - зменшення інтенсивності випасу і подальша трансформація ценозу.

Розробка способу отримання стабільних субстанцій для функціональних харчових продуктів на основі порошку кореневих бульб якона (Smallanthus sonchifolius Poepp. and Endl.) та дослідження їхньої цукрознижувальної активності у щурів

Запропоновано способи одержання стабільної субстанції для функціонального харчового продукту з цукрознижувальною і антиоксидантною дією на основі порошку кореневих бульб якона. Мета дослідження - розробити спосіб стабілізації субстанції, яка може бути основою функціонального харчового продукту з використанням кореневих бульб якона і дослідити зміни гіпоглікемічного ефекту водних суспензій кореневих бульб якона після стабілізації біокомплексом PS на моделі експериментального цукрового діабету. Стабілізовану основу функціонального харчового продукту одержували кількома способами: додаванням до контрольної суспензії поверхнево-активного біокомплексу PS у концентраціях 0,00001 г/мл, 0,00002 г/мл, 0,00003 г/мл в 1 мл суспензій і з використанням порошку кореневих бульб якона, який попередньо змішували з біокомплексом PS у концентрації 0,00001 г/мл води. У результаті проведеного дослідження було з'ясовано, що обидва способи одержання стабільних субстанцій для функціональних харчових продуктів забезпечують одержання агрегативно стійких суспензій. Застосування біокомплексу PS не впливає на стабільність досліджуваних субстанцій, але попереднє додавання до порошку біокомплексу PS є зручнішим для технології виготовлення капсульованих форм біопрепаратів. Додавання біокомплексу PS до суспензії кореневих бульб якона надає змогу підвищити точність дозування субстанції та збільшити біодоступність біологічно активних речовин. На це вказує більш виражена гіпоглікемічна дія стабілізованої форми суспензії.

Вміст вільних амінокислот у конюшини лучної за дії умов нафтозабрудненого грунту

Досліджено вплив умов нафтозабрудненого урунту на загальний вміст вільних амінокислот і проліну в рослинах конюшини лучної (Trifolium pratense L.) сорту Передкарпатська 6 на ранніх етапах онтогенезу - стадії сім'ядольних листків, першого справжнього та першого трійчастого листка. Встановлено, що за дії умов нафтозабрудненого грунту в органах конюшини лучної зростав вміст вільних амінокислот, а особливо - у листках рослин. Виявлено індуковане умовами нафтозабрудненого грунту семикратне зростання кількості проліну в листках конюшини лучної. Максимально вміст вільних амінокислот і проліну за дії умов нафтозабрудненого грунту зростав на початковій стадії росту рослин конюшини лучної - стадії сім'ядольних листків. Із настанням подальших фенологічних фаз - першого справжнього та першого трійчастого листка - індуковане нафтовим забрудненням грунту зростання кількості як проліну, так і загального вмісту вільних амінокислот у органах рослин конюшини лучної було менше вираженим. Встановлені дані засвідчили, що найістотнішу захисну роль вільні амінокислоти і пролін відіграють на початкових етапах росту рослин конюшини лучної у нафтозабрудненому грунті.

Використання біогенних поверхнево-активних речовин під час вирощування сорго на субстратах відвалів вугільних шахт

Досліджено вплив біогенних поверхнево-активних речовин (біоПАР) на морфометричні й оксидативні показники сорго (Sorghum bicolor subsp. drummondii) під час вирощування на субстратах породних відвалів вугільних шахт. Встановлено, що передпосівна обробка насіння сорго розчинами біоПАР (рамноліпідного біокомплексу (РБК) або трегалозоліпідних ПАР (ТЛ) сприяла покращанню ростових та оксидативних показників рослин, що свідчить про підвищення стійкості сорго до несприятливих умов вирощування. Кращі результати одержано під час вирощування сорго на червоному субстраті: маса пагона збільшилась у 2,2 раза (з РБК) і у 1,19 раза (з ТЛ); маса кореня - у 2,3 і 1,71 раза відповідно. Зміни оксидативних показників рослин свідчать про зниження негативної дії умов їх росту на субстратах породних відвалів вугільних шахт. Вміст малонового діальдегіду у сорго на червоному субстраті знижувався - на 15 % з РБК і на 11 % з ТЛ та на чорному субстраті показники були у межах контролю. Вміст фенолів підвищувався на чорному субстраті у варіантах з РБК - на 141 % або ТЛ - на 184 % щодо контролю. Кількість утвореного H₂O₂ була меншою на червоному субстраті - на 11 % з РБК і 10 % з ТЛ; на чорному субстраті була у межах контролю. З'ясовано також зниження фітотоксичності субстратів відвалів вугільних шахт після вирощування сорго (з вищого до середнього рівня). Одержані результати свідчать про перспективність застосування сорго та біоПАР для фіторемедіації техногенно змінених грунтів.

Лишайники та ліхенофільні гриби Русової балки (Великоолександрівський район, Херсонська область)

Наведено дані про ліхенобіоту Русової балки (Великоолександрівський район, Херсонська область), яка налічує 96 видів лишайників і 8 видів ліхенофільних грибів. Виявлено два види, які є новими для рівнинної частини України: Blastenia hungarica (H. Magn.) Arup, Sochting and Froden, що росте на корі сосни і відомий в Україні з гірського Криму та Placynthium lismorense (Cromb.) Vain., що росте на зволоженій поверхні вапняків та відомий з території Карпатського біосферного заповідника. На території досліджень відмічено три види лишайників (Cetraria aculeata (Schreb.) Fr. (=C. steppae (Savicz) Karnefelt), Scytinium schraderi (Ach.) Otalora, P. M. Jorg. and Wedin, Xanthoparmelia camtschadalis (Ach.) Hale), що занесені до Червоної книги України, та сім видів (Anaptуchia ciliaris (L.) Korb., Bacidia bagliettoana (A. Massal. and De Not.) Jatta, Caloplaca stillicidiorum (Vahl) Lynge, Flavoparmelia caperata (L.) Hale, Placidiopsis cinerascens (Nyl.) O. Breuss, Usnea hirta (L.) Weber ex F. H. Wigg. і Xanthoparmelia pokornyi (Korb.) O. Blanco, A. Crespo, Elix, D. Hawksw. and Lumbsch), що занесені до Червоного списку Херсонської області.

Basic approaches to determining stability of populations of rare plant species = Основні підходи у визначенні стійкості популяцій рідкісних видів рослин

Представлено результати апробації трьох методів оцінки стійкості та ймовірних трендів розвитку популяцій на прикладі рідкісних видів рослин Національного природного парку "Деснянсько-Старогутський". Об'єктами дослідження були три види рідкісних рослин НППДС, занесених до Червоної книги України: Eрipactis helleborine (L.) Crantz. (у фітоценозі Querceto-Pinetum coryloso (avellanae)-caricosum (ericetorum), Listera ovatа (L.) R. Br. (у фітоценозі Betuleto-Pinetum coryloso (avellanae)-stellariosum (holosteae) і Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb. (спорадично трапляється по всьому Старогутському лісовому масиву). Досліджений локалітет лежить у фітоценозі Querceto-Pinetum coryloso (avellanae)-caricosum (ericetorum). Встановлено, що метод MVP і метод аналізу структури популяцій не надають достовірної інформації про реальні тренди розвитку локальних популяцій, особливо коли в розпорядженні дослідника є дані тільки за один або за 2 - 3 роки. Високу ефективність має метод PVA, який дає змогу оцінювати стійкість популяцій рослин за комплексом ознак стану особин у популяції і ознак популяції як біологічної цілісності. У сукупності трьома методами з'ясовано ймовірність деградації локальних популяцій E. helleborine і L. ovatа і порівняно вищу стійкість локальної популяції P. chlorantha. На всіх природоохоронних територіях рекомендується організація довгострокового моніторингу локальних популяцій рідкісних видів рослин.

Індуковані саліцилатом зміни розподілу важких металів у пшениці та кукурудзи за дії кадмію хлориду

Досліджено вплив саліцилової кислоти (СК) на розподіл важких металів, які (окрім Сd), належать до мікроелементів, а саме: Cd, Fe, Mn, Zn і Cu у коренях і пагонах 28-добових рослин пшениці та кукурудзи за умов впливу кадмію хлориду в концентрації 25 мг на 1 кг субстрату. Встановлено, що СК у концентрації 0,5 мМ ініціювала підвищення акумуляції кадмію коренями Zea mays L. і зменшення надходження цього елемента у пагони рослин, можливо, через активування бар'єрних механізмів. Водночас, у Triticum aestivum L. за дії СК спостерігали значне зниження акумуляції Cd коренями рослин. СК також спричинювала активне надходження Zn та Cu до листків. Вміст Mn за дії кадмію зростав у всіх варіантах, окрім пагонів Triticum aestivum L., сумісний вплив СК і кадмію знижував вміст Mn до рівня контролю. Кадмієвий стрес індукував зменшення вмісту Fe у тканинах обох досліджуваних видів рослин, тоді як сумісний вплив СК і CdCl₂ зумовлював збільшення вмісту цього елемента в пагонах рослин щодо контролю. Такі зміни у балансі металів свідчать про адаптивну роль СК, яка була видоспецифічною. Основною спільною рисою впливу СК на вміст металів у рослинах є посилення їх надходження до надземної частини рослин.

Effects of bicarbonate and alpha-ketoglutarate on sensitivity of Saccharomyces cerevisiae yeast to hydrogen peroxide and iron ions = Вплив бікарбонатів і альфа-кетоглутарату на чутливість дріжджів Saccharomyces cerevisiae до дії пероксиду водню та іонів заліза

Досліджено вплив бікарбонату натрію на чутливість дріжджів Saccharomyces cerevisiae до пероксиду водню та сульфату заліза. Життєздатність дріжджів, підданих дії 10 - 25 мМ H2O2 та 0,1 - 0,2 мМ FeSO4, значно знижувалася за додавання у середовище інкубації 25 або 50 мМ NaHCO3. За обробки 0,2 мМ FeSO4 без бікарбонатів вміст у клітинах маркерів оксидативного стресу, а саме білкових карбонільних груп, загального й окисленого глутатіону не відрізнявся від відповідних показників у контролі (без FeSO4 та NaHCO3). У клітинах дріжджів, інкубованих з 0,2 мМ FeSO4 та 50 мМ NaHCO3, вміст загального глутатіону був нижчим завдяки зниженню його синтезу, а вміст карбонільних груп у білках і вміст окисленого глутатіону не відрізнявся від відповідних показників у клітин, які піддавалися дії FeSO4 без бікарбонатів. Клітини дріжджів, піддані дії суміші "2 мМ H2O2 + 2 мМ FeSO4" у 50 мМ натрій-бікарбонатному буфері виживали краще, ніж клітини, оброблені даними оксидантами у 50 мМ калій-фосфатному буфері. Додавання 10 мМ альфа-кетоглутарату підвищувало виживання клітин, оброблених у системі "Fe<^>2+/H2O2", в обох буферах. Захисний ефект альфа-кетоглутарату, очевидно, пов'язаний з його здатністю знешкоджувати H2O2. Одержані результати свідчать про те, що бікарбонатні іони можуть як посилювати, так і послаблювати токсичну дію редокс-активних сполук на клітини S. cerevisiae. Ймовірно, що про-/антиоксидантна дія бікарбонатів залежить від кінетики взаємодії HСO3- з АФК, які утворюються під час дії оксидантів.

Дія цитрату магнію на про/антиоксидантний статус печінки за експериментального цукрового діабету у щурів

Досліджено супероксиддисмутазну, каталазну, глутатіонпероксидазну, глутатіонредуктазну активності, вміст відновленого глутатіону та продуктів пероксидного окиснення ліпідів у тканині печінки щурів з алоксан-індукованим цукровим діабетом за умови додавання до їхнього раціону цитрату магнію у дозах 100, 250 і 500 мг Mg<^>2+/кг маси тіла. Встановлено, що у печінці щурів з експериментальним діабетом підвищувався вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів, вміст відновленого глутатіону й активність каталази та знижувалась активність глутатіон-пероксидази. З'ясовано, що введення до складу раціону тварин з експериментальним діабетом цитрату магнію стабілізувало про/антиоксидантний статус печінки щурів. Це проявлялося у підвищенні активності глутатіонпероксидази за одночасного зниження активності каталази, вмісту відновленого глутатіону та продуктів пероксидного окиснення ліпідів із наближенням цих показників до норми.

Будова дерново-літогенного урунту на червоно-бурій глині в екологічному аспекті

Досліджено динаміку просторової неоднорідності дерново-літогенного грунту на червоно-бурій глині за показниками твердості. Проведено екоморфічний аналіз рослинності експериментальної ділянки. Способом неметричного багатовимірного шкалювання здійснено ординацію даних твердості грунту. Застосовано тривимірний варіант багатовимірного шкалювання. Взаємозв'язок варіювання твердості грунту і чинників навколишнього середовища встановлений за використання фітоіндикаційних шкал. За допомогою техніки просторового аналізу даних (PCNM) виділено елементи просторової автокореляції даних твердості грунту і визначено процеси, що лежать в основі її формування. Встановлено, що статистично значущі фітоіндикаційні шкали описують від 7 до 49 % варіабельності вимірів багатовимірного простору. Для формування першої координаційної осі значення має температурний режим грунту і кріорежим. Вісь маркує умови, що відрізняють твердість грунту в шарах 10 - 35 см від тих, які розташовані вище і нижче виділеного блоку. Друга координаційна вісь відображає протилежні явища в будові грунту вище і нижче рівня 20 см і описує представленість у рослинному угрупованні гігроморф. Найвище значення у формуванні третьої координаційної осі мають шкали освітлення й омброрежиму. Вимірювання виділяє контрастність за ознакою твердості на рівні 10 - 35 см від оточуючих грунтових шарів. Під час фракціонування варіації твердості грунту вивченої ділянки встановлено, що чинники зовнішнього середовища визначають 56 % загальної варіабельності одержаних даних. PCNM-змінні описують 7 % варіювання показників твердості грунту, а просторові патерни, що детерміновані зовнішнім середовищем, - 10 % мінливості ознаки. У цьому разі для опису широкомасштабної просторової компоненти найбільш значущими чинниками зовнішнього середовища є вміст карбонатних солей, засвоюваних форм азоту, термо- й омброрежим, сольовий режим і континентальність клімату. Компоненти просторової мінливості твердості з великим періодом коливання пов'язані з розподілом рослинних гігроморф. Просторова мінливість детальномасштабної компоненти залежить від аерації грунту й омброрежиму. Високочастотні періодичні коливання твердості мають зв'язок з такими чинниками як аерація грунту, омброклімат, а також зі структурою розподілу трофоморф, гігроморф і геліоморф.

Sulfur reducing bacteria from coal pits waste heaps of Chervonograd mining region = Сірковідновлювальні бактерії породних відвалів вугільних шахт Червоноградського гірничопромислового району

Із порід відвалів вугільних шахт Червоноградського гірничопромислового району виділені сірковідновлювальні бактерії та досліджено сезонні зміни їх чисельності. Встановлено, що кількість сірковідновлювальних бактерій зростає у холодні пори року та по закінченні вегетаційного сезону і залежить від вологості породи й температури субстрату. Виділено 40 культур сірковідновлювальних бактерій. Відповідно до накопичення найвищої біомаси та продукції гідроген сульфіду для ідентифікації відібрано 2 штами. Досліджено морфофізіологічні характеристики виділених штамів СВ 30 та СВ 35. Відповідно до одержаних даних припускаємо, що виділений штам СВ 30 належить до роду Desulfuromusa, а СВ 35 - Geobacter. Найвищу сульфідогенну активність виділених культур виявили після сьомої доби культивування. За здатністю метаболізувати широкий спектр полютантів виділені сірковідновлювальні бактерії, перспективні для використання у технологіях ремедіації середовищ біологічними методами.

Simulation of beech stand dynamics under climate change conditions in the Carpathians and Roztocze using FORKOME model = Моделювання динаміки букових деревостанів за умови зміни клімату в Карпатах і Розточчі з використанням моделі FORKOME

Прогнозовано динаміку букових (Fagus sylvatica L.) лісів у Карпатах і на Розточчі за допомогою комп'ютерної прогностичної моделі FORKOME. Дослідження проведено в польських Бещадах (лісгосп Ступосяни), Українських Бескидах (Надсянський ландшафтний парк) і в польській частині Розточчя (Розточанський національний парк). Метою цього дослідження було прогнозування можливої динаміки бучин у Карпатах і Розточчі з використанням комп'ютерної моделі. З цією метою була застосована комп'ютерна прогностична модель FORKOME. Різні сценарії зміни були застосовані: контрольнй сценарій (без змін), сценарії змін клімату на теплий сухий, теплий вологий, холодний сухий і холодний вологий. Моделювання було реалізоване протягом періоду часу, що охоплює найближчі 500 років. У контрольному сценарії модель FORKOME передбачила, що протягом наступних 500 років бучини будуть домінувати щодо біомаси та кількості дерев. Результати підтвердили тенденцію періодичної зміни в дерево-станах біомаси бука та ялиці. Отримані результати є важливими для ведення лісового господарства і прогнозу.