Вперше проведено дослідження українського письменницького епістолярію другої половини XX ст. Розглянуто жанрово-стильові модифікації епістолярію залежно від його конститутивних ознак у системі літературних жанрів, стильових організацій та у взаємозв'язку з дискурсом художньої словесності даного періоду. Комплексно проаналізовано та систематизовано наукові підходи літературознавців щодо епістолярного жанру, виявлено тенденції та закономірності його еволюції. Запропоновано жанрову типологію листування П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, Б.Антоненка-Давидовича, І.Багряного, О.Гончара, В.Барки, У.Самчука, Д.Нитченка, В.Вовк, В.Безпалого, В.Дрозда, І.Світличного, В.Симоненка, В.Стуса, Гр.Тютюнника та інших українських письменників другої половини XX ст. материкової України та діаспори. Простежено вплив на структуру епістолярного жанру традицій вітчизняного епістолярію, творчого досвіду шістдесятників та літератури постмодернізму. Досліджено зразки листування як цілісні тексти, а їх поетику розглянуто в аспекті діалогічного зіткнення з різними культурними кодами та системами. З використанням новітнього літературознавчого інструментарію охарактеризовано особливості змістових, структурно-композиційних та жанрових моделей письменницьких кореспонденцій, розкрито особливості й багатоаспектність синтезування як основу модифікації епістолярного жанру. Проаналізовано проблематику та поетику епістолярного жанру вітчизняних письменників. Розроблено загальну класифікацію модифікації епістолярію, на підставі якої узагальнено неповторне та спільне у жанровому модусі листів, виявлено стрижневі якості їх стильової різноманітності.