Розроблено методологічні засади екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано світовий досвід і актуальність робіт з екологічної реабілітації на сучасному етапі. Запропоновано характеристику досліджень у даному напрямі, які формують загальнонаукову методологію стосовно сучасних концепцій стратегічного планування, регіональну доктрину екологічної реабілітації міського середовища. Сформульовано категоріально-понятійний апарат дослідження. Розглянуто історичні передумови формування екологічної думки в архітектурній діяльності. Показано механізм щодо обгрунтування принципів екологічної архітектури. Розглянуто проблеми екокультури як загального вектора проектної культури. Надано пофакторну характеристику міського середовища як об'єкта дослідження та реабілітації. У цьому аспекті виділено дві групи впливових факторів - природних і антропогенних. Розглянуто проблему еколого-містобудівної сталості та змінюваності міського середовища. Розроблено у матричній формі класифікацію та здійснено оцінювання екологічних проблем і ситуацій. Сформульовано методологічні засади формування завдань екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано структуру, принципи та фактори, що визначають зміст, функціонування та розвиток реабілітаційного середовища як системи. Розглянуто екосистемну стратегію перетворення архітектурного середовища міста. Сформульовано основні принципи, прийоми й етапи такої реабілітації. Показано, що головною ідеєю екологічної реабілітації є концепція, яка полягає у створенні цілісної саморегулювальної системи життєзабезпечення міста на базі активізації соціально-економічного потенціалу мешканців, гуманізації архітектурного середовища.

  Завантажити