Обгрунтовано доцільність виокремлення функціонально-семантичної категорії (ФСК) допустовості, визначено її диференційні ознаки та місце в системі інших ФСК сучасної української мови. Структуровано ФСК допустовості, встановлено її ядерні, приядерні, периферійні та крайні периферійні компоненти в системі складних (складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових) і простих ускладнених речень. Запропоновано значеннєве розмежування допустових семантико-синтаксичних відношень, систематизовано засоби їх реалізації. Показано специфіку сполучникової та прийменникової експлікації допустовості, визначено можливі сфери розвитку мовних засобів здійснення даного процесу.

  Завантажити