Розглянуто процес еволюції виконавської техніки в українській баянній школі, що відбувався у тісному взаємозв'язку зі становленням виконавства, репертуару, методики та вдосконаленням конструкції інструмента. Проаналізовано чинники, що стимулювали новий етап у еволюції баянної виконавської техніки. Значну увагу приділено аналізу артистично-театральних засад виконавського мистецтва баяністів, що набуває особливого значення з поглибленням змістовності оригінальних композицій, зростанням образного навантаження у сучасному мистецтві та збільшенням частки творів синтетичних музичних жанрів у репертуарі. Досліджено сценічні аспекти виконавської техніки на прикладі їх практичного відтворення у творчості відомих українських баяністів, прогресуючий рівень майстерності який віддзеркалює загальну тенденцію до зростання творчого потенціалу та збагачення музично-інтонаційних й артистично-театральних засобів мистецького впливу у галузі баянного мистецтва та засвідчує цілковиту природність функціонування баяна в академічній сфері.

  Завантажити