ВА860217 Дод. тит. арк. нідерланд. Рубрикатор НБУВ: Анотація: Ніщо не вказує на те, що еволюція мала на меті виникнення людини. І ніщо не вказує на те, що життя обертається навколо одного-єдиного індивідуума. То чому ж ми самі вважаємо себе такими важливими, такими унікальними? Хоча поведінка групи людей виявляє структурну подібність з тим, що називають супер-організмом, проте кожний індивідуальний член такої групи твердо переконаний, що цілком контролює власні думки, власні дії та власні почуття. Про цей дещо незручний парадокс і йдеться в Homo urbanus. З майстерністю вправного оповідача та екскурсовода Йелле Роймер веде нас повз події нашої епохи, в якій доведена до абсурду індивідуалізація начебто збігається з майже примусовою груповою поведінкою, що нагадує поведінку табуна риб або зграї шпаків. Чи завжди людина прагне жити відлюдно у вибраному нею просторі, а чи вона перетворюється на все краще пристосовану ланку супермозку, створеного із мізків усіх людей, сполучених між собою невидимими дротами комунікації? У своїх пошуках пояснення цього парадоксу Роймер бачить виникнення нового, раніше не описаного виду людини, який еволюціонує більшою мірою, аніж нам того хочеться. Homo urbanus не є ані футуристичним, ані апокаліптичним сценарієм. Йелле Роймер дотримується тих самих фактів, яких упродовж еволюції дотримувалося життя, оскільки наше майбутнє за еволюцією. Дод. точки доступу: Довгополий, Ярослав (пер.); Reumer, Jelle; Reumer, Jelle Видання зберігається у : Основний фонд |