Оскільки багато чинників можуть впливати на прояв порушень сечовипускання у конкретної жінки у різні періоди життя, деякі з них можуть спричинити нетримання сечі, вплинути на вибір методу та успіх у лікуванні. Отримані результати досліджень свідчать про те, то лікування таких захворювань, як синдром гіперактивного сечового міхура (СГАСМ), вимагає комплексного підходу шляхом ретельного збору даних щодо соціально-економічного стану, стилю та якості життя, ексграгенітальних захворювань, сімейного, акушерсько-гінекологічного та спадкового анамнезу, а також статевої функції жінки у репродуктивний період. Результати дослідження необхідно враховувати у розробленні алгоритму діагностики у жінок із СГАСМ під час вагітності та після пологів для уникнення чи зменшення клінічних проявів і ступеня тяжкості даного синдрому серед жіночої популяції у подальшому.

  Повний текст PDF - 211.536 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"