Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

ТУТКОВСЬКИЙ Павло Аполлонович

   

ТУТКОВСЬКИЙ Павло Аполлонович

 

Український учений-геолог, географ, педагог, палеонтолог і землезнавець, один із фундаторів Української академії наук (перший голова її Правління), Національної бібліотеки Української Держави і Національного геологічного музею. Академік Української академії наук (1918).


Бібліометричний портретЦитуванняh-індекс
Google Scholar1527

ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:03.01.1858 р. - † 03.06.1930 р., Київ, м. Липовець, Вінницька область, Україна.
ОСВІТА: Житомирська чоловіча гімназія, (1877 р.); Київський університет, природниче відділення фізико-математичного факультету, (1882 р.).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:академік Української академії наук (1918 р.); доктор географії (1911 р.). Тема дисертації: Ископаемые пустыни северного полушария; доктор мінералогії та геогнозії honoris causa (1911 р.); професор (1914 р.); академік Білоруської академії наук (1929 р.); консерватор мінералогічного і геополітичного кабінету (1884-1895 рр.); інспектор і директор народних шкіл Волинської губернії (1904-1913 рр.); приват-доцент Київського університету (1913 р.); віце-президент Товариства дослідників Волині (1915 р.); директор Інституту географії при Київському університеті (1917 р.); один з організаторів Української академії наук (1918 р.); один з організаторів бібліотеки Української академії наук (нині бібліотека ім. В. І. Вернадського) (1918 р.); голова фізикоматематичного відділу УАН (1918 р.); голова природничого відділу та геологічної секції Інституту української наукової мови (1918 р.); директор Інституту геологічних наук АН України (1926-1930 рр.); засновник Національного геологічного музею (1928 р.); почесний член Київського товариства природознавців (1883 р.); почесний член товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті (1889 р.); почесний член товариства дослідників Волині (1909 р.); почесний член наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1926 р.); дійсний член Петербурзького мінералогічного товариства (1886 р.); дійсний член Бельгійського товариства геології, гідрогеології й палеонтології у Брюсселі (1888 р.); дійсний член Російського географічного товариства у Петербурзі (1910 р.); дійсний член наукового товариства Т. Шевченка у Львові (1924 р.).

Павло Аполлонович Тутковський народився 1 березня 1858 р. у м. Липовець Київської губернії (тетер Вінницька область) у родині юриста. У 1877 р. Павло закінчив Житомирську гімназію зі срібною медаллю і того ж року поступив на природниче відділення фізикоматематичного факультету Київського університету, який успішно закінчив у 1882 році.

Науковим наставником Павла Тутковського був відомий геолог, Костянтин Матвійович Феофілактов. Після закінчення навчання Тутковського рекомендують на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 роки. Це дає йому змогу утримувати велику родину, допомагати батькові. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геологічні та геополітичні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько двадцяти оригінальних праць з цього питання. Одночасно Павло Тутковський вивчає підземні води України і у 1895 році подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним із перших європейських міст, що забезпечували себе артезіанською водою.

У 1883 році Тутковського обрали почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

У 1909 році Павло Аполлонович Тутковський разом із родиною переїздить до Житомира, де його призначають директором народних училищ Волинської губернії. У Житомирі, де він прожив дев’ять років, Тутковський залишив по собі добрий слід, і не лише як вчений-краєзнавець. Цей період його життя був тісно пов’язаний із Товариством дослідників Волині. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський брав участь у розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні матеріали займають у цьому музеї визначне місце.

Залишивши Житомир, Павло Тутковський переїздить до Києва на роботу в університеті Святого Володимира. Він працює приват-доцентом географії, а з 1914 року — професором кафедри географії, читає лекції з фізичної географії, стає одним із організаторів і перших академіків Всеукраїнської Академії Наук, фундатором Інституту геології та геологічного музею. У 1924 році збулась мрія Тутковського про створення геологічного музею в Києві.

У заснуванні Української Академії наук саме вчені-природознавці відіграли вирішальну роль. Першим президентом УАН був академік Володимир Вернадський, а Головою правління Академії – академік Тутковський. Вернадський шанував Тутковського як авторитетного вченого, цінував його наукові праці та великий досвід організатора. Саме тому від перших днів роботи по заснуванню Академії Володимир Іванович залучив Тутковського до цієї історичної ваги події. Павло Аполлонович брав дієву участь у роботі «Комісії з вироблення законопроекту про заснування УАН», яка працювала з 9 липня по 17 вересня 1918 року.

Він очолив також науково-дослідницьку кафедру геології, а незабаром і створену, за пропозицією В. І. Вернадського, Комісію з вивчення природних багатств України (з 2010 р. - Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України). Павла Аполлоновича справедливо вважають одним із засновників Національної бібліотеки Української Держави (з 1919 р. Бібліотека Української академії наук під назвою «Всенародна бібліотека України»). У 1921 р. П. А. Тутковського обрано головою Фізично-математичного відділу ВУАН, який він очолював до своєї смерті (1930 р.).

1919 року дороги видатних учених розійшлися. Вернадський виїхав з Києва до Криму, де очолив Таврійський університет (при бароні Врангелі), а Тутковський залишився в Києві, фактично очоливши, разом з неодмінним секретарем УАН Агатангелом Кримським, керівництво Академією.

Знову зустрілися Вернадський (він кілька років провів за кордоном, читаючи лекції з біогеохімії у найвідоміших європейських університетах) і Тутковський на Другому Всесоюзному з’їзді геологів, який відбувався у Києві з 30 вересня по 6 жовтня 1926 року. Це було за кілька років до смерті Павла Аполлоновича. На цьому геологічному форумі він був почесним головою оргкомітету, а Борис Лічков – головою оргкомітету.

1924 року вчений стає головою науково-дослідної кафедри геології, а 1926 року реорганізує її в науково-дослідний геологічний інсти тут, правонаступником якого є сучасний Інститут геологічних наук Національної Академії наук України. Директором цієї установи, аж до самої смерті, яка настала 3 червня 1930 року, був академік Тутковський.

Сфера наукових досліджень: палеонтологія, історична та динамічна геологія, мінералогія, петрографія, гідрогеологія та ін. Автор теорії еолового походження лесу, один із засновників мікропалеонтологічного вивчення осадових гірських порід. Внесок Тутковського в науку різнобічний. Він працював практично у всіх галузях науки про Землю. Автор понад 300 наукових праць, присвячених питанням мінералогії, петрографії, палеонтології, стратиграфії, ґрунтознавству, регіональній і динамічній геології, четвертинним відкладам і проблемам четвертинного періоду, геоморфології, фізичній географії, етнографії та етнології, гідрогеології, корисним копалинам, крає- і ландшафтознавству. Автор першого українського словника геологічної термінології.

У 2007 році Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені П. А. Тутковського, яка вручається Відділенням наук про Землю НАН України за видатні наукові роботи в галузі геології, географії, океанології, геоекології, кліматології та метеорології.

У науковій літературі ім’ям П. А.Тутковського названо багато викопних організмів, знайдених і описаних його учнями. У 2008 році, у зв’язку зі 150-річним ювілеєм славетного вченого-енциклопедиста Павла Аполлоновича Тутковського, Приватний вищий навчальний заклад післядипломної освіти «Інститут професійного розвитку «Надра» було перейменовано на ПВНЗ «Інститут Тутковського». Президією НАН України засновано премію імені П. А. Тутковського.

ТВОРИ:
  1. Листування з В. І. Вернадським
ДЖЕРЕЛА:
  1. Тарановський Федір Васильович //  Національна академія наук України 1918-2013 : Персональний склад / В. М. Палій, Ю. О. Храмов ; Центр дослідж. н.-т. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. - Київ :Фенікс, 2013 . – С. 141
  2. Тутковський Павло Аполлонович //  Вікіпедія. - 2015
  3. Тутковський Павло Аполлонович //  Сайт НАН України. - 2015
  4. Онопрієнко В. Найкращий знавець неорганічної природи України : з нагоди 150-річчя з дня народження академіка П. А. Тутковського / В. Онопрієнко //  Вісник Національної академії наук України. - К., 2008 . - № 3 . – С. 55-65
  5. Бушак С. З когорти славетних (до 150-ліття від народження академіка П. А. Тутковського) / С. Бушак //  Сайт ПВНЗ "Інститут Тутковського". - 2010
  6. Павло Аполлонович Тутковський //  Сайт Національного наукового- природничого музею НАН України . - 2015
  7. Павло Аполлонович Тутковський (до 150-річчя від дня народження) //  Наука та наукознавство. - 2008 . - № 1 . – С. 159.
  8. Тутковський Павло Аполлонович 1.ІІІ.1858 – 3.VI.1930 //  Сайт НАН України. - 2014
  9. Тутковський Павло Аполлонович //  Сайт Видатні люди. - 2012

ГАЛЕРЕЯ:
1

П. А. Тутковський. Бронза / скульптор О. П. Скобліков
2

Бюст П. А. Тутковського. Національний науково- природничий музей НАН України. – Київ. – Київ, вул. Богдана Хмельницького, 15
3

Пам'ятна дошки віце-президенту Товариства дослідників Волині, академіку Павлу Аполлоновичу Тутковському. – Житомир, 2009. – м. Житомир, вул. Паризької Комуни, 6


©   www.nbuv.gov.ua