Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

ТИМОШЕНКО Степан Прокопович

   

ТИМОШЕНКО Степан Прокопович

 

Український вчений у галузі механіки, основоположник механіки суцільних середовищ, один із організаторів і перших академіків Української Академії Наук (1918).


Бібліометричний портретЦитуванняh-індекс
Google Scholar249612

ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:23.12.1878 р. - † 29.05.1972 р., м. Вупперталь, Німеччина, с. Шпотівка, Конотопський район, Сумська область, Україна.
ОСВІТА: Ровенське ремісниче училище, (1896 р.); Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення, теорія пружності, будівельна механіка, (1901 р.).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:академік Національної академії наук України (1918 р.); кандидат наук (1906 р.); ад’юнкт прикладної механіки (1907 р.); професор (1906 р.); професор Київського політехнічного інституту (1907-1911 рр., 1917-1920 рр.); декан механічного та інженерно-будівельного факультетів Київського політехнічного інституту (1909-1911 рр.); директор Інституту технічної механіки Української Академії Наук (тепер Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України) (1919-1920 рр.); професор Мічиганського університету (1927-1936 рр.); професор Станфордського університету (1936-1960 рр.).

Народився Степан Тимошенко у родині землеміра Прокопа Тимофійовича Тимошенка (1847 - 1932) та його дружини Юзефіни Яківни Сарнавської (1854 - 1922) — доньки відставного військового. Прокіп Тимошенко походив з кріпацької родини, проте за щасливим збігом обставин отримав початкову освіту у поміщицькому домі, пізніше закінчив у Харкові дворічну школу землемірів. У 1876 році одружився з Юзефіною Сарнавською, випускницею Фундуклеївської жіночої гімназії у Києві. Степан був старшим сином у цій родині. У 1881 році народився його брат Сергій, а у 1885 році — Володимир.

У 1901 році закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення, в 1906 — захистив дисертацію. Працював у Київському політехнічному інституті: завідувач кафедри опору матеріалів (1906-1908), декан механічного та інженерно-будівельного факультетів (1909-1911). У 1912-1917 роках — професор політехнічного, електротехнічного інститутів та Інституту інженерів шляхів сполучення у Петербурзі.

У 1918-1920 роках — організатор і перший директор Інституту технічної механіки Української Академії Наук (тепер Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України).

У 1920 році емігрував до Югославії, де в 1920-1921 роках працював професором Загребського політехнічного інституту. В 1922 році переїхав до Філадельфії (США). З 1923 до 1927 року — науковий консультант компанії "Вестингауз". Організував секцію механіки при Американському товаристві інженерів-механіків (1927). У 1927-1936 роках — професор Мічиганського університету, в 1936-1943 — завідувач кафедри механіки, в 1943-1960 — професор кафедри механіки Стенфордського університету (Каліфорнія). З 1960 до 1972 рік мешкав у Західній Німеччині (м. Вупперталь).

Основні напрями наукової роботи — фундаментальні розробки і подальший розвиток актуальних проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Особливо великий внесок ним зроблений у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості пружних, оболонкових і пластинчатих систем, у тому числі підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Розв'язав задачу щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізних рейок. З урахуванням новітніх досягнень науки і техніки виконав фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань, які випереджали свій час і знайшли повне практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд з точним розв'язанням актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних пружних систем використовує розроблений ним загальний метод, широко відомий як енергетичний, або як метод Тимошенка.

Основні вітчизняні видання наукових праць: "Курс опору матеріалів" (1911-1931; 11 видань), "Курс теорії пружності" (1909), "Прикладна теорія пружності" (1930), "Стійкість пружних систем" (1946, 1955), "Стійкість стрижнів, пластин і оболонок" (1970), "Теорія коливань в Інженерній справі" (1931-1934), "Пластинки та оболонки" (1948-1963).

Наукові досягнення С. П. Тимошенка було визнано у всьому світі. Його обрано членом багатьох академій: АН СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1939), Італійської (1948), Лондонського королівського товариства (1944). Почесні докторські звання йому присвоїли Лехайський університет (США, 1936), Мічіганський університет (1938), Цюріхський вищий технічний університет (1947), Болонський університет (1954), Загребська політехніка (1956), Турінська політехніка (1960). Його ім’я присвоєно лабораторії механіки Стенфордського університету, Інституту механіки НАН України.

У 1957 році Американське товариство інженерів-механіків започаткувало почесну нагороду – медаль імені Степана Тимошенка. Це знак визнання його заслуг як вченого та вчителя, його світового авторитету. Медаль вручається щорічно за видатні досягнення у галузі прикладної механіки. Перша медаль була вручена Степану Прокоповичу особисто.

ТВОРИ:
  1. Тимошенко С. П. История науки о сопротивлении материалов с краткими сведениями из истории упругости и теории сооружений / С. П. Тимошенко ; пер. с англ. В. И. Контовта ; под ред. А. Н. Митинского //  Гос. изд-во техн.-теорет. лит. - Москва, 1957 . – С. 536
  2. Тимошенко С. П. Инженерное образование в России / С. П. Тимошенко ; пер. с англ. В. И. Иванова-Дятлова ; под ред. проф. Н. Н. Шапошникова //  Произв. изд. комбинат ВИНИТИ. - Люберцы, 1997 . – С. 83
ДЖЕРЕЛА:
  1. Тимошенко Степан Прокопович //  Національна академія наук України 1918-2013 : Персональний склад / В. М. Палій, Ю. О. Храмов ; Центр дослідж. н.-т. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. - Київ :Фенікс, 2013 . – С. 138
  2. Плескач В. М.; Ольшанецкий В. Е. Академик Степан Тимошенко / В. М. Плескач, В. Е. Ольшанецкий //  Нові матеріали і технології в металургії та машинобудуванні. - 2014 . - № 2 . – С. 152-155
  3. Жук О. Академік Степан Тимошенко / О. Жук //  Світогляд. - 2008 . - №5 . – С. 7-9.
  4. Дырда В. И. Тимошенко Степан Прокофьевич / Дырда В. И. //  Геотехнічна механіка. - 2012 . - Вип. 106 . – С. 3-5.
  5. Тимошенко Степан Прокопович //  Сайт НАН України. - 2016
  6. Тимошенко Степан Прокопович //  Сайт Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». - 2014
  7. Тимошенко Степан Прокопович //  Вікіпедія. - 2015

ГАЛЕРЕЯ:
1

Пам’ятник академіку Тимошенку Степану Прокоповичу / скульптор Дерегус Н. М. – Київ, 1998. – Україна, м. Київ, просп. Перемоги, перед корпусом № 1 НТУУ КПІ
2

Меморіальна дошка присвячена С. П. Тимошенку . – Київ. – Україна, м. Київ, вул. Гоголівська, 23
3

Поштова марка України на честь С. П. Тимошенка, 1998. – Укрпошта
4

Медаль Тимошенка, 1957. – Американське товариство інженерів-механіків (ASME)


©   www.nbuv.gov.ua