Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

БАРАБАШОВ Микола Павлович

   

БАРАБАШОВ Микола Павлович

Архівний фонд НАНУ    

астроном, академік НАН України (1948), Герой Соціалістичної Праці (1969), заслужений діяч науки України (1941).


ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:30.03.1894 р. - † 29.04.1971 р., м. Харків, Україна.
ОСВІТА: Харківський університет, астрономія, (1919 р.).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:академік Академії наук УРСР (1948 р.); професор (1933 р.); директор обсерваторії Харківського університету (1930-1971 рр.); завідувач кафедри Харківського університету (1935-1971 рр.); ректор Харківського університету (1943-1946 рр.); Герой Соціалістичної Праці (1969 р.); заслужений діяч науки України (1941 р.).

Закінчив Харківський університет (1919 р.) і був залишений при кафедрі астрономії для підготовки до професорське звання. З 1930 року — директор обсерваторії Харківського університету, з 1933 — професор Харківського університету (у 1943-1946 роках — ректор).

Основні наукові роботи присвячені дослідженням планет і Місяця. В 1918 році встановив, що поверхня Місяця складається з вулканічних порід базальтового типу з великою пористістю (що було підтверджено при безпосередньому вивченні Місяця космічними апаратами). У 1920-1926 роках на 270-міліметровому рефлекторі з використанням світлофільтрів провів візуальні спостереження Марса, на підставі яких була складена карта поверхні планети. З 30-х років XX ст. став застосовувати методи фотографічної фотометрії при вивченні планет і Місяця. У 1933 та 1939 роках виконав велику фотографічну фотометрію поверхні Марса в різних променях, що дозволило йому визначити її оптичні характеристики (альбедо, колір різних утворень, особливості відображення тощо). У 1932 році виявив «квазізеркальний» характер відбиття світла від видимої поверхні Венери. Встановив, що оптична товщина шару атмосфери Юпітера над хмарно покровом невелика, а світлі й темні смуги лежать приблизно на одній і тій же висоті. У 1932 році прийшов до висновку, що речовина внутрішнього кільця Сатурна простирається до самої поверхні планети. Сконструював (спільно з М. Г. Пономарьовим) перший в нашій країні спектрогеліоскоп, який зіграв неабияку роль у розвитку Служби Сонця в СРСР.

Автор книг «Дослідження фізичних умов на Місяці та планетах» (1952), «Природа небесних тіл і їх спостереження» (1969). Один з авторів і редактор першого «Атласу зворотного боку Місяця» (1960), який складений за фотографіями, отриманим автоматичної міжпланетної станцією «Місяць-3».

Проводив велику педагогічну та громадську роботу. Більше 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічного ради АН СРСР.

Герой Соціалістичної Праці 1969 р. Заслужений діяч науки України 1941 р. Нагороджений орденами та медалями СРСР. Президією АН України засновано премію імені М. П. Барабашова.

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Барабашов Микола Павлович //  Національна академія наук України 1918-2013 : Персональний склад / В. М. Палій, Ю. О. Храмов ; Центр дослідж. н.-т. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. - Київ :Фенікс, 2013 . – С. 11
  2. Барабашов Микола Павлович //  Сайт НАН України. - 2014
  3. Барабашов Микола Павлович //  Вікіпедія. - 2013


©   www.nbuv.gov.ua