Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

ВИСОЦЬКИЙ Георгій Миколайович

   

ВИСОЦЬКИЙ Георгій Миколайович

 

Видатний український вчений в галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії та гідрології, академік НАН України (1939).


Бібліометричний портретЦитуванняh-індекс
Google Scholar72216

ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:19.02.1865 р. - † 06.04.1940 р., Харків, с. Микитівка, Ямпільський район, Сумська область, Україна.
ОСВІТА: Тимірязівську сільськогосподарську і лісову академію , природничі науки, ґрунтознавство, (1890 р.).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:академік НАН України (1939 р.); доктор агрономії (1913 р.). Тема дисертації: без захисту дисертації; академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (1934 р.); приват-доцент Київського університету (1913-1918 рр.); завідуючий кафедрою ґрунтознавства Таврійського університету в м. Сімферополь (1919-1923 рр.); директор Наукової степової станції заповідника «Асканія-Нова» (1922 р.); професор Білоруського сільськогосподарського інституту (1923-1926 рр.); професор Харківського інституту сільського і лісового господарства (1926-1930 рр.); професор Всесоюзного науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації в Харкові (1930-1940 рр.); завідувач кафедри Харківського інституту сільського і лісового господарства (1926-19ЗО рр.); заступник директора з науки Українського науково-дослідного інституту лісового господарства (1930-ті рр.); нагороджений золотою медаллю ім. П. П. Семенова-Тянь-Шаньского (1915 р.).

Г. М. Висоцький народився 19 лютого 1865 р. в с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Ямпільского району Сумської області) в сім´ї дворянина. Середню освіту отримав у Глухівській прогімназії, яку закінчив у 1883 р.

У 1886 році вступає в Петровсько-Разумовську (нині Тімірязівську) сельскогосподарську і лісову академію, де повністю присвячує себе природничим наукам, особливо ґрунтознавству. Ще студентом академії, Георгій Миколайович взяв участь в знаменитій Полтавській експедиції з господарської оцінки земель, яку очолював видатний географ - професор В. В. Докучаєв. Працюючи в басейні річки Сули (Роменський повіт), він досліджував вплив лісу на весь природний комплекс і на врожайність зернових культур.

В 1890 році Г. М. Висоцький закінчив академію і відбув на практику в Бердянське степове лісництво. Після її закінчення він подає прохання в Лісовий департамент про зарахування на лісову службу. Департамент тоді як раз готував відому степову експедицію під керівництвом В. В. Докучаєва. Ця експедиція, викликана сильною засухою 1891 року, зіграла видатну роль у справі вивчення та перетворення степів.

З 1892 року Г. М. Висоцький працював і проводив наукові дослідження в степовій експедиції В. В. Докучаєва на Великоанадольскому лісовому стаціонарі (розташованому на вододілі басейнів Дніпра і річок, що течуть в Азовське море, за 50 км на південний захід від Донецька і за 3 км від станції Великоанадоль), яким став завідувати. В перший же рік праці в експедиції Г. М. Висоцький заклав лісові культури і створив 6 метеорологічних станцій. Він з інтересом вивчав, на прикладі штучних насаджень, взаємозв´язок лісу зі степовою цілиною, польовими ділянками, рівень ґрунтових вод, лісистість, мікроклімат, і головне - «боротьбу» лісу і степу, вплив лісу на степ, вплив лісових полезахисних смуг на снігонакопичення і на врожай сільськогосподарських рослин.

В Великоанадолі Г.М. Висоцький жив і працював 12 років. Протягом цього часу він проводив географічічні спостереження за масивом штучно створеного лісу площею 1600 га (на даний час - 2200 га). Перед ним стояло складне завдання підвищення стійкості степових насаджень, створення полезахисних, прияружних та інших насаджень. Висоцький охопив своїми дослідженнями всі аспекти природи степу, всі особливості степових лісонасаджень. Це був найбільш плідний період його діяльності, період стаціонарних досліджень, коли він написав близько 40 наукових праць.

В 1899-1904 pp. Г. М. Висоцький працював лісничим Маріупольського лісництва, потім був переведений в Петербург на посаду ревізора лесовпорядкування при Лісовому департаменті. Одночасно він працював професором в Лісовому інституте. Вчений активно брав участь в реорганізації лісової дослідницької справи і був зарахований в постійну Комісію з лісових проблем.

В період 1908-1909 рр. Були видані його його перші крупні фізико-географічні праці про Самарський повіт та «Бузулуцький бір і його околиці». В останній Г. М. Висоцький вперше дав узагальнюючу фізико-географічну характеристику цього унікального лісового масиву. Крім Бузулуцького бору він вивчав лісорослинні умови Тульских засік, Єргені, Олешківських і Наринських пісків.

Багато років у коло наукових інтересів Висоцького входили заповідні степи Херсонщини та Олешківські піски. У 1925 році він працював в Асканія-Нова над вирішенням проблеми інтродукції та акліматизації деревних і кущових рослин, досліджував закономірності змін степових біогенезів і ґрунтоутворювальні процеси. З ім’ям Висоцького пов’язана ідея створення в Олешківських пісках дослідницької станції (нині Степовий філіал УкрНДІЛГА).

В 1913 р. лісовий департамент доручив Г. М. Висоцькому очолити праці з лісовпорядкування степових лісництв і він переїхав до Києва. Тоді ж Новоросійський (Одеський) університет присвоїв Г. М. Высоцкому ступінь доктора агрономії (без захисту дисертації), а Київський університет запросив його на кафедру ґрунтознавства. Працюючи в Києві, він захоплено вивчає піщані (борові) тераси річок України з метою закріплення пісків за допомогою рослинності і господарського освоєння. В 1915 р. видана його фізико-географічна монографія про Єргень.

Після революції починається педагогічна діяльність Г. М. Висоцького. В 1918 р. він очолив кафедру ґрунтознавства Таврійського університету в м. Симферополь. Викладав в різних вузах: в Таврійському університеті в м. Симферополь (1919-1923 рр.), Білоруському сельскогосподарському інституті (1923-1926 рр.), Харківському інституті сільського і лісового господарства (1926-1930 рр.). В 1930-1940 рр. вчений працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації в Харкові (нині Український ордена «Знак Пошани» науково-дослідний інститут лісового господарства та агролiсомелiорацiї ім. Г. М. Висоцького), бере участь у створенні Української Академії наук.

В 1934 г. Г.М. Висоцького вибрано академіком Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна, а в 1939 р. - академіком АН УРСР.

Харківський період діяльності ученого починається 1926 р., коли він прийняв запрошення очолити кафедру лісівництва і лісознавства Харківського (колишнього Ново-Олександрійського) інституту сільського і лісового господарства ім. Х. Г. Раковського, де працював до 1930 p. Під його керівництвом готувалися наукові кадри – вже у 1928 р. на кафедрі навчалися 16 аспірантів, серед яких були і майбутні академіки – А. Б. Жуков та П. С. Погребняк.

Г. М. Высоцкий автор більш ніж 200 наукових робіт. Основні з якихі присвячені впливу середовищеформуючих гідрокліматичних і ґрунтових умов на лісову рослинність, а також зворотнього впливу лісу на на оточуюче природне середовище. Він вивчав проблеми водного балансу ґрунту в залежності від умов рельефу і рослинного покриву, вперше розрахував формулу балансу вологи під лісом і полем, встановив індекси сухості і вологості клімату, комплексні причини безлісності степів, класифікував типи водного режиму ґрунтів.

Паралельно з 1926 р. Г. М. Висоцький очолював Бюро з лісової дослідної справи при Всеукраїнському управлінні лісами (ВУПЛ) – центрі лісівництва в Україні. Під його керівництвом лісова справа в Україні набула широких масштабів. Поновлювалися та розширювалися науково-дослідні роботи на найстаріших дослідних станціях – Маріупольській та Дарницькій, розгорталися дослідні роботи на Тростянецькій лісовій дослідній станції, де розпочали дослідження вологообігу у лісі.

Саме за пропозицією Г. М. Висоцького постановою уряду УРСР від 13.08.1929 р. був створений Український науково-дослідний інститут лісового господарства (УкрНДІЛГ). У 1931 р. він був реорганізований в УкрНДІ лісового господарства та лісової промисловості, а декілька місяців потому – у Всесоюзний НДІ лісового господарства та агролісомеліорації зі сферою діяльності не тільки в Україні, а і в Центрально-чорноземній області, північному Кавказі, Дагестані. З УкрНДІЛГА пов’язані й останні роки діяльності вченого, де він обіймав посаду заступника директора з науки, а пізніше – наукового консультанта.

Вчений був одним з творців і активним автором журналу «ґрунтознавство», створеного в 1899 р.

Г. М. Висоцький був не тільки блискучим лісівником, але й прекрасним фізико-географом. Він розвинув Докучаївське вчення про природні зони, впровадив до наукового лексикону поняття «місцевість», яку повністю відповідає сучасним уявленням про географічний ландшафт як природний комплекс. Ним закладені основи ґрунтової гідрології посушливих районів і розроблено вчення про типи водного режиму ґрунтів; сформульована теорія походження солонцюватості степових ґрунтів. Вперше він описав процес оглеєння і показав його біологічний характер. Г. М. Висоцький першим встановив закономірності приземних повітряних течій, що викликають пилові бурі. Він розробив основи орокліматичної класифікації ґрунтів, ввів поняття мікрорельєфу, мікроклімату, плакору, ілювію та ін. Вітчизняна географія зобов´язана Г. М. Висоцькому розвитком найважливіших принципів Докучаєвської школи і появою нових, оригінальних ідей, які збагатили географічну теорію.

В 1915 році за заслуги перед географічною наукою Г. М. Висоцький удостоєний вищої нагороди Географічного товариства - золотої медалі ім. П. П. Семенова-Тянь-Шаньского.

Іменем вченого названий Український ордена «Знак Пошани» науково-дослідний інститут лісового господарства та агролiсомелiорацiї, де він працював останні 10 років свого життя, карстову порожнину у Кримських горах.

У місті Боярці на Київщині на території Боярської лісової дослідної станції встановлене погруддя Г. М. Висоцького.

ТВОРИ:
  1. Листування з В. І. Вернадським
ДЖЕРЕЛА:
  1. Висоцький Георгій Миколайович //  Національна академія наук України 1918-2013 : Персональний склад / В. М. Палій, Ю. О. Храмов ; Центр дослідж. н.-т. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. - Київ :Фенікс, 2013 . – С. 23
  2. Висоцький Георгій Миколайович //  Вікіпедія. - 2014
  3. Висоцький Георгій Миколайович //  Сайт НАН України. - 2015
  4. 150 років від дня народження академіка Г. М. Висоцького //  Сайт Українського ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агролiсомелiорацiї ім. Г. М. Висоцького. - 2015
  5. Георгій Миколайович Висоцький - патріарх українського степового лісівництва //  Сайт Українського ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агролiсомелiорацiї ім. Г. М. Висоцького. - 2011
  6. Нешатаєв Б.; Корнус А. Георгій Миколайович Висоцький (1865-1940) – патріарх українського лісівництва / Б. Нешатаєв, А. Корнус //  Історія української географії. - 2005 . - № 12 . – С. 25-27.
  7. Товмаченко В. М. Видатні вчені-аграрії періоду становлення та розвою Української академії наук (1918 - 1931) / В. М. Товмаченко //  Вісник аграрної історії. - 2012 . - № 3 . – С. 220-231.
  8. Кушнарьова В. О. Науково-освітня та дослідна діяльність професора Г. М. Висоцького у Криму (1919-1923) / В. О. Кушнарьова //  Історія науки і біографістика. - 2010 . - № 1 . – С. 1-8.

ГАЛЕРЕЯ:
1

Погруддя Г. М. Висоцького. – Боярка. – м. Боярка, Київська область, територія Боярської лісової дослідної станції


©   www.nbuv.gov.ua