Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

ХОЛОДНИЙ Микола Григорович

   

ХОЛОДНИЙ Микола Григорович

 

Український ботанік і мікробіолог, академік АН УРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1944).


Бібліометричний портретЦитуванняh-індекс
Google Scholar3618

ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:22.06.1882 р. - † 04.05.1953 р., Київ, м. Тамбов, Росія.
ОСВІТА: Новочеркаська гімназія, (1900 р.); Імператорський Київський університет святого Володимира, природничий відділ фізико-математичного факультету, (1906 р.).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:академік НАН України (1929 р.); магістр ботаніки (1919 р.). Тема дисертації: Про вплив іонів металів на процеси подразливості у рослин; доктор ботаніки Honoris causa (1926 р.). Тема дисертації: без захисту дисертації; член-кореспондент АН УРСР (1925 р.); приват-доцент Київського університету (1909 р.); доцент Київського університету (1918 р.); професор (1919 р.); завідувач кафедрою фізіології і анатомії рослин Київського університету (1926-1941 рр.); завідувач кафедрою мікробіології (з 1933 р.); завідувач відділу Інституту ботаніки АН УРСР (1931-1949 рр.); заслужений діяч науки УРСР (1944 р.).

Микола Григорович Холодний народився у російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії.

У 1900 р. майбутній вчений закінчив із золотою медаллю Новочеркаську гімназію. Вступив до Імператорського Київського університету святого Володимира на природничий відділ фізикоматематичного факультету.

В 1906 р. після завершення навчання М.Г. Холодний отримав диплом і залишився на факультеті для підготовки дисертації і подальшої викладацької роботи. У 1909 р. йому було присвоєне звання приват-доцента з правом читання лекцій на кафедрі фізіології рослин.

Микола Григорович виявляв значний інтерес до праць В. І. Вернадського, приймав його підходи до вивчення природи, високо оцінював талант натураліста-мислителя. Таке ставлення М. Г. Холодного до В. І. Вернадського склалося ще в 1909 р. на ХІІ з’їзді російських природознавців та лікарів, де Володимир Іванович виступив з доповіддю «Парагенезис хімічних елементів у земній корі». На той час Микола Холодний був ще ученим-початківцем, асистентом Київського університету, але багато положень тодішньої доповіді В. І. Вернадського визначили напрям його власних досліджень.

Через два роки його запрошують читати фізіологію та анатомію рослин на Вищих жіночих курсах. Паралельно досліджує термофільні денітрифікуючі бактерії ґрунту. З 1917 р. (після смерті К. А. Пурієвича) викладання дисциплін кафедри фізіології рослин доручили М. Г. Холодному, який з січня 1918 р. – штатний доцент Київського університету. В надзвичайно важких умовах німецької окупації вчений восени 1918 р. друкує в «Университетских известиях» велику працю «Про вплив іонів металів на процеси подразливості у рослин» і представляє її до захисту на вчений ступінь магістра ботаніки, який успішно пройшов у березні 1919 р. У квітні йому присвоєно звання професора Вищих жіночих курсів.

Після цього М. Г. Холодний зосередив свою увагу на дослідженнях у галузі мікробіології. За порадою В. І. Вернадського – першого президента Української академії наук (так вона називалася в 1919 – 1921 рр.) – об’єктом досліджень були обрані залізобактерії, оскільки вчений з 1 квітня 1920 р. почав працювати в академічних установах.

Найулюбленішою лабораторією на лоні природи для Миколи Григоровича впродовж 1918–1952 років була Дніпровська біологічна станція, розміщена в урочищі Гористе, поблизу селища Старосілля під Києвом.

У 1920-1921 рр. він виконував обов’язки завідувача Дніпровської біологічній станції. Першим її директором був професор Київського університету М. О. Кеппен (1909–1910), на кошти якого вона фактично була побудована. За час існування Дніпровської біологічної станції до подій 1917 р. її співробітниками були зібрані різноманітні матеріали з різних груп гідробіонтів (планктонні та бентичні тварини), проведені орнітологічні та паразитологічні дослідження. У цей період було опубліковано два томи праць «Труды Днепровской биологической станции» (1914, 1915). Це були переважно фауністичні та флористичні дослідження регіонального плану та дослідження складу й поширення окремих груп гідробіонтів в околицях Києва. В умовах загального господарського розвалу й занепаду, викликаного І світовою війною, станція прийшла в запустіння. Ще важчі наслідки для неї мала громадянська війна: будівлю було зруйновано, власність наполовину розкрадено, фінансування припинилося. Станція відновила свою роботу у 1919 р.

Робота М. Г. Холодного в Академії наук була результативною. 5 червня 1925 р. на засіданні Другого відділення АН, яким керував відомий ботанік акад. В. І. Липський, М. Г. Холодного рекомендували, а 6 липня на загальних зборах академіків одноголосно обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

Восени 1924 р. Микола Григорович отримав замовлення професора Р. Кольквіца написати монографію про залізобактерії. Вже за 2 місяці замовна монографія обсягом 10 друкованих аркушів була написана, перекладена особисто Миколою Григоровичем німецькою мовою і проілюстрована великою кількістю власно виготовлених малюнків. 22 березня 1926 р. за цю монографію йому було присуджено ступінь доктора ботаніки без захисту дисертації.

З 10 лютого 1927 р. Микола Григорович – дійсний член науково-дослідного Інституту водного господарства УРСР. У червні 1929 р. його обрано дійсним членом АН за рекомендацією академіка О. В. Фоміна.

За видатні заслуги перед наукою М.Г. Холодного обрано членом понад 10 наукових товариств як в СРСР (7), так і за кордоном (5), зокрема з 1943 р. він довічний член Американського товариства фітофізіологів. Холодний був редактором і членом редколегійнизки журналів, що видавались у Москві, Києві, Берліні.

Зокрема в 1933 р. Холодного Миколу Григоровича призначають редактором журналу Інституту ботаніки Академії наук України.

У роки війни М. Г. Холодний певний час жив і працював у Грузії, Вірменії та Саратові. Скрізь його перебування вносило новий струмінь у життя науковців. Він здійснював експериментальні дослідження, був консультантом та керівником наукових тем та пошуків місцевих учених, часто виступав перед різними аудиторіями, щедро ділився своїм досвідом знаннями, водночас виявляючи щирий інтерес до творчих здобутків колег.

1918–1941 рр. були найбільш продуктивними з експериментальних досліджень вченого: вийшли в світ 38 праць із теорії тропізмів і проблеми фітодинаміки, 21 – з електрофізіології та іонної теорії збудження, 32 – з фізіології гормональних явищ і теорії фізіологічної поляризації тканин, 16 – з фізіологічної морфології. З них найвідоміші: «Вплив іонів металів на процеси подразливості у рослин» (1918), «Залізобактерії та водорості» (1922), «Електрофізіологія рослин і транспірація» (1924), «Електрофізіологія росту» (1925), «Гормони росту і тропізми у рослин» (1927), «Екологія залізобактерій» (1937), «Фитогормоны. Очерки эндокринологии растений» (1939), «Фітогормони, ріст і розвиток рослин» (1940), «Дарвінізм та еволюційна фізіологія» (1943) та ін.

Автор понад 200 праць, присвячених різним питанням фізіології, анатомії та екології рослин, мікробіології та ґрунтознавства. Основоположник так званої фітогормональної теорії тропізмів, що пояснює ростові рухи рослин. Встановив, що збільшені дози ауксину гальмують ріст кореня або зовсім припиняють його, причому в зоні росту з'являється потовщення. Це дозволило намітити шляхи боротьби з бур'янами за допомогою певних синтетичних речовин. Провів досліди з штучної стимуляції розвитку рослин, яку широко застосовують у сільськогосподарській практиці. Велику цінність становлять його дослідження з морфології та фізіології залізобактерій. Займався також екологічними дослідженнями, дослідженнями у галузі грунтознавства. Встановив, що значна частина летких органічних речовин атмосфери поглинається грунтом і засвоюється грунтовими мікроорганізмами.

Микола Холодний, натураліст дарвінівського типу, приділяючи багато уваги "лабораторії в природі", завжди був на рівні сучасної йому науки, вміло використовував нові наукові дані та оригінальні напрямки для обгрунтування своїх експериментальних досліджень і для оцінки одержаних результатів. Він починав свій шлях у науці вивченням тропізмів рослин, і це значною мірою визначило головний напрям його досліджень. Першим узагальненням, зробленим після багаторічних експериментів, стала фізико-хімічна теорія геотропізму, яку він розглядав як корисну робочу гіпотезу. Суть її така. Сила тяжіння, діючи на рослинний орган, викликає у протоплазмі його клітин особливий характер розподілу в них крупніших колоїдних часточок протоплазми, які несуть електричний заряд. Внаслідок цього у клітині виникає електрорушійна сила, вона спрямована паралельно напрямку дії сили тяжіння і викликає пересування катіонів у клітині. В результаті цього виникають зміни у співвідношеннях концентрацій одно- і двовалентних іонів у протоплазмі верхньої і нижньої частин клітини, що зумовлює збільшення чи зменшення проникності протоплазми. З різною проникністю пов'язане і різне надходження в окремі ділянки протоплазми пластичних речовин, а від цього залежить активність росту клітинної оболонки на протилежних сторонах клітини. Сума таких клітинних ефектів виявляється у спрямованості геотропічного вигину рослинного органу. У 1918-1923 рр. різні автори запропонували й інші іонні або електричні гіпотези геотропізму. Гіпотеза М. Г. Холодного була першою в цьому плані, хронологічно передувала їм. Її автор разом з тим бачив недостатню експериментальну обгрунтованість її положень, усвідомлював необхідність подальшої роботи над цією проблемою.

Подальшим розвитком його досліджень стало вчення про фітогормони — це була тоді нова, майже не досліджена галузь явищ. Значну частину фітогормональних досліджень М. Г. Холодний провів на Старосільській біологічній станції. Дослідження 1924-1926 рр. дали М. Г. Холодному експериментальні основи для формулювання нової, вже гормональної, гіпотези геотропізму. В ній висловлювалось припущення, що при горизонтальному положенні кореня чи стебла ростовий гормон розподіляється в них нерівномірно, в більшій кількості він зосереджується в клітинах нижнього боку органу. У стеблі та інших негативно геотропічних органах це викликає посилення росту нижнього боку і як наслідок цього негативний геотропічний вигин. Підвищення вмісту гормону у клітинах нижнього боку кореня викликає тут гальмування росту, в результаті чого відбувається вигин кореня вниз (позитивний геотропізм). Розвиваючи далі свої уявлення, М. Г. Холодний поширив їх на явища фототропізму (1927).

На цей час припадає і його спроба запропонувати загальну теорію тропізмів, яка вже грунтувалась на уявленнях про важливу роль ростового гормону в цих явищах. Майже одночасно і незалежно від М. Г. Холодного аналогічні ідеї висловив і обгрунтував експериментальні дані голландський фітофізіолог Ф. Вент (1928). Гіпотеза Холодного-Вента досить швидко знаходила визнання у більшості фітофізіологів, поступово перетворювалась на гормональну теорію тропізмів. У цілому вона не викликала серйозних заперечень, суперечки виникали переважно на грунті різної інтерпретації деяких експериментальних даних, на яких вона базувалася. Творці ж її продовжували працювати над зміцненням її фундаменту новими експериментальними даними, над з'ясуванням механізму пересування гормону росту під дією електрофізіологічної поляризації тканин. Про роль гормонів у тропізмах М. Г. Холодний опублікував близько 40 праць. У середині 1930-х років гормональна теорія тропізмів стала загальновизнаною. Можна назвати три основних факти, експериментально встановлених М. Г. Холодним, Ф. Вентом та іншими дослідниками: електрофізіологічна поляризація тканин органів рослини під спрямованою дією зовнішніх факторів (гравітації, світла); нерівномірний розподіл у тканинах ростового гормону, зумовлений електрополяризацією; неоднакове реагування ростучих тканин різних органів рослини на дію розчинів ростового гормону однієї і тієї самої концентрації. Розробку гормональної теорії тропізмів і встановлення факту величезної ролі фітогормонів у рості рослин М. Г. Холодний вважав першим і найбільш істотним результатом своїх досліджень з фізіології гормональних явищ у рослин. Величезну заслугу М. Г. Холодного в розвитку вчення про гормони рослин у цілому визнавали всі вчені. Він по праву вважається фундатором і натхненником розробки вчення про фітогормони. Узагальненням його багаторічних досліджень з цієї проблеми стала монографія "Фітогормони" (1939).

Іншим важливим внеском у науку М. Г. Холодного була розробка проблеми летких органічних сполук атмосфери та з'ясування їх біологічної ролі. З неї він опублікував 18 праць. Дослідження М. Г. Холодного показали, що леткі органічні сполуки, які виділяються в атмосферу рослинністю Землі, не розсіюються безслідно. Основна їх маса, очевидно, поглинається грунтом і використовується його мікробним населенням. Таким чином було виявлено ще одну ланку в складному ланцюгу явищ кругообігу речовин у біосфері, зумовлену життєдіяльністю організмів, які її населяють. М. Г. Холодний акцентував увагу на тому, що саме газова оболонка Землі, точніше її тропосфера, являє собою те "живильне середовище", з якого організми беруть майже всі необхідні їм для життя речовини. Ці ідеї доречно корелювали з ідеями його багаторічного кореспондента академіка В. І. Вернадського про двосторонній характер зв'язку між атмосферою Землі та її біосферою.

Своїми дослідженнями М. Г. Холодний значно розширив знання про фітогенні та інші органічні компоненти атмосфери. Він довів, що ці речовини можуть засвоюватись багатьма мікроорганізмами грунту і за певних умов служити для них додатковим джерелом вуглецевого живлення. Він зробив значний внесок у розробку методик дослідження мікробного населення грунтів та водоймищ, у розвиток екологічного напрямку в мікробіології. Йому належать оригінальні уявлення про виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. Він збагатив цікавими ідеями й експериментальним матеріалом немало розділів сучасної біології. М. Г. Холодний та В. І. Вернадський накреслили програму досліджень повітряних вітамінів, про яку В. І. Вернадський писав: "…таке дослідження повинно мати велике значення для медицини, метеорології і особливо біохімії, бо різноманітність газових мінералів у тропосфері повинна обчислюватись тисячами видів". Експериментатор у М. Г. Холодному завжди поєднувався з допитливим натуралістом, для якого природа була головною лабораторією.

Після війни Миколу Григоровича нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». За видатні заслуги в розвитку науки, культури і техніки, за виховання висококваліфікованих наукових кадрів у 1944 р. йому вручено орден Леніна та присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.

У 1971 році Інституту ботаніки Академії наук УРСР присвоєно ім’я М. Г. Холодного.

У 1972 р. в Академії Наук УРСР засновано премію імені М.Г. Холодного, яка присуджується за видатні роботи в галузі ботаніки і фізіології рослин.

На будівлі інституту встановлено меморіальну дошку Миколі Холодному (бронзовий бюст; скульптор Б. С. Довгань, архітектектор Ф. І. Юр'єв; відкритий у 1982 році. Раніше на цьому місці знаходилася меморіальна дошка — бронза, барельєф, скульптор О. О. Супрун, архітектор А. Ф. Ігнащенко; була відкрита в 1974 році).

ТВОРИ:
  1. Листування з В. І. Вернадським
ДЖЕРЕЛА:
  1. Холодний Микола Григорович //  Національна академія наук України 1918-2013 : Персональний склад / В. М. Палій, Ю. О. Храмов ; Центр дослідж. н.-т. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. - Київ :Фенікс, 2013 . – С. 145-146
  2. До 130-річчя від дня народження геніального вченого-природознавця, філософа і мислителя Миколи Григоровича Холодного //  Сайт Українського інституту національної пам'яті. - 2012
  3. Холодний Микола Григорович //  Вікіпедія. - 2014
  4. Холодний Микола Григорович //  Сайт НАН України. - 2015
  5. 130 років від дня народження видатного ботаніка, академіка АН УРСР Миколи Григоровича Холодного (22.06.1882-04.05.1953) //  Сайт НБУ імені В. І. Вернадського НАН України. - 2012
  6. Наша історія //  Сайт Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного. - 2015
  7. Войтенко Л. В. До 130-річчя від дня народження Миколи Григоровича Холодного / Л. В. Войтенко //  Український ботанічний журнал. - 2012 . - № 5 . – С. 751-753
  8. Мусатенко Л. Академік Микола Холодний / Л. Мусатенко //  Світогляд. - 2008 . - № 5 . – С. 72-75.
  9. Холодний Микола Григорович //  Сайт Київ Енциклопедія. - 2015

ГАЛЕРЕЯ:
1

Меморіальна дошка Миколі Холодному,бронзовий бюст / скульптор Довгань Б. С. – Київ, 1982. – м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 2


©   www.nbuv.gov.ua