Персоналії НАН України

(ресурс у стадії наповнення)

НІМЧУК Василь Васильович

   

НІМЧУК Василь Васильович

Дивись також:

"Науковці України"

Електронна бібліотека "Україніка"

 

мовознавець, історик мови, дослідник старослов'янської, давньоруської та української мови, діалектолог, ономаст, один із провідних розробників проекту правопису української мови.


ДАТА І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:06.07.1933 р. – 26.11.2017 р., с. Довге, Іршавського району, Закарпатської області, Україна.
ОСВІТА: Ужгородський університет, (1955).
НАУКОВИЙ СТУПІНЬ, ЗВАННЯ, ПОСАДИ:член-кореспондент НАНУ (1990); доктор філологічних наук (1982). Тема дисертації: "Староукраїнська лексикографія"; професор (1991).
НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ: палеославістика, історія української мови, слов'янська ономастика, українська діалектологія та глотогенез, історія українського мовознавства, проблеми українського правопису, українське джерелознавство та археографія.

В. В. Німчук народився 6 липня 1933 р. в селі Довге Закарпатської області у селянській родині. У 1955 р. закінчив філологічний факультет Ужгородського університету. З 1958 р. працював в Інституті мовознавства НАН України. У 1960 р. при АН УРСР було створено Українську ономастичну комісію (УОК) – наукову установу при Відділенні літератури, мови та мистецтвознавства АН. Головою було затверджено К. К. Цілуйка, В. В. Німчука вченим секретарем комісії, з 2008 р. – головою.

З 1991 р. по 2017 р. – в Інституті української мови НАН України. Впродовж 1998–2008 рр. – обіймав посаду директора. З 1992 р. по 2002 р. за сумісництвом працював провідним науковим співробітником в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України. Протягом 2008–2016 рр. завідував Відділом історії української мови Інституту української мови, 2016–2017 рр. – Відділом української мови та ономастики.

Досліджував ономастику через етимологію, діалектологію, словотвір, історію української мови, цікавився українською псевдонімією й криптонімією. В. В. Німчук наголошував на необхідності збирання матеріалів польовим методом, простежувати їхній зв'язок із місцевими топонімічними реаліями, а крім того, із місцевими діалектами, оскільки лише ґрунтуючись на говірках, на території поширення яких відзначені ті чи інші назви, на зіставленні їх із даними інших говірок і мов, можна досягти більш-менш повного розкриття внутрішньої форми топоніма. Зокрема, підготував ґрунтовну статтю про українські прізвища з суфіксами -ук, -чук та етимологічно споріднені утворення (1964), проект української ономастичної термінології (1966), уклав разом із І. Желєзняк, А. Корепановою, А. Непокупним, О. Стрижаком та К. Цілуйком "Гідронімічний атлас України (проспект)" (1967).

Першим в українській лінгвістиці порушив проблему карпатоукраїнсько-балканослов'янських мовних паралелей і тотожностей, порушив проблему української мови як священної (сакральної). Досліджував лексику української мови 11–13 ст. та її подальшу долю. Значна кількість досліджень присвячена історіографії та історії нашої держави. Це дослідження про виникнення східнослов'янської писемності, походження української мови, історії української мови як державної, українського правопису, української лексикографії, мовознавчих учень в Україні.

В. В. Німчук підготував до видання текст "Слова о полку Ігоревім" і примітки до нього (1977); здійснив факсимільне видання пам'ятки старослов'янської мови 10 ст. "Київські глаголичні листки" (1983). Ініціював видання пам'яток української мови та історії України, зокрема: "Ділова мова Волині і Наддніпрянщини" (1981), "Волинські грамоти ХVI ст." (1995), "Гисторія Г. Граб'янки Летописъ краткій" (2001), "Євсевієве Євангеліє 1283 року" (2001), "Пересопницьке Євангеліє (1556–1561)" (2001), "Історія українського правопису ХVI–ХХ століття: Хрестоматія" (2004) та ін. У підготовці багатьох із них брав безпосередню участь: вивчав, готував до друку давні тексти, редагував, рецензував їх. Автор ідеї створення енциклопедії українського козацтва. Надрукував розгорнуту етимологічну студію "Походження та історія назви Січ" (1999), готував до друку перший козацький реєстр.

Вченому належать дослідження мови творів В. Довговича, О. Духновича, мовознавчої спадщини П. Беринди, П. Білецького-Носенка, Й. Блоницького, А. Волошина, Й. Левицького, П. Роговича, Єпіфанія (Славинецького), М. Смотрицького, І. Ужевича, І. Федорова, О. Павловського, А. Кримського. Досліджував видатні культурно-освітні центри України 17 ст. – Києво-Могилянську академію, Вінницький осередок освіти. Також В. В. Німчуку належать праці з історії Української греко-католицької церкви, уцерковлення української мови. Під керівництвом В. В. Німчука був розроблений проект правопису 1999 року. Був членом редколегії і одним із авторів енциклопедії "Українська мова" (2000). Засновником та головним редактором наукового журналу "Українська мова" (2001).

Науковий доробок В. В. Німчука налічує понад 500 позицій. Був членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, членом трьох комісій при Міжнародному комітеті славістів, членом бюро Національної асоціації україністів, членом редколегій багатьох періодичних видань, членом правління Українського біблійного товариства. Відзначений Державною премією АН УРСР імені І. Я. Франка (1985), Всеукраїнською премією імені Івана Огієнка в галузі науки (2003), ювілейною медаллю П. Й. Шафарика Кошицького університету (Словаччина) (1995), Почесною грамотою Верховної Ради України (2013), обраний Почесним доктором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2014). Помер 26 листопада 2017 р. у с. Довге на Закарпатті.

ДЖЕРЕЛА:
  1. Німчук Василь Васильович //  Національна академія наук України. - 2017
  2. Німчук Василь Васильович //  Інститут української мови НАН України
  3. Білоусенко П. І. Німчук Василь Васильович / П. І. Білоусенко //  Енциклопедія історії України Інституту історії НАН України. - 2010
  4. Німчук Василь Васильович //  Вікіпедія. - 2017
  5. Білоусенко П. І. Ономаст Василь Німчук : П. І. Білоусенко //  Українське мовознавство. - 2014 . - № 1 (44)
  6. Мойсієнко В. В. В. Німчук у лінгвоукраїністиці (До 80-річчя з дня народження Василя Васильовича Німчука) / В. Мойсієнко //  Українська мова. - 2013 . - № 3 . – С. 165-173


©   www.nbuv.gov.ua