Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Подаються нові відомості про “Четью Мінею 1489 року”, отримані автором при проведенні кодиколого-орфографічних досліджень рукопису: про час та історію створення, побутування, жанр, зміст, писців та їхню роботу над текстом. . The new information on "Chetya-Mineia of 1489" received by the author in the result of codicological-orthograohical investigation of the manuscript is provided, namely, the data on time and history of its creation and existence, genre and contents of the document, its scriveners and their work on the text.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розкрито історію створення колекції, зміст та склад 20 пергаменних кириличних рукописних уривків ХІІ - XVI ст. фонду 235 Інститутут рукопису НБУВ. На засадах комплексного кодикологічного аналізу, палеографічних та графіко-орфографічних методів дослідження встановлено час створення, місце походження та мовні редакції текстів. The article deals with the structure and the history of formation of the collection № 235 of the Institute of Manuscripts (VNLU), as well as the contents of the 20 XII – XVI cent. parchment Cyrillic manuscript fragments that consitute it. The authors performed a complex codicological analysis of the fragments by using palaeographical and graphical-orthographical methods and specified the time of their creation, their provenance and language redactions.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Уперше на широкому джерельному матеріалі досліджено графіко-орфографічну передачу Йота в староукраїнській писемній практиці. Прослідковано за різночасовими хронологічними зрізами розвиток узусу в передачі цього звука буквами та знаками в конфесійних рукописних і друкованих кодексах та в актових джерелах другої половини XIV - початку XVII ст. Проведено графіко-орфографічний порівняльний та статистичний аналіз. For the first time the graphic-orthographic rendering of the Jot sound in the large body of the old Ukrainian writing samples is investigated. The author considers separate chronological levels and traces the development of usus in rendering of the sound by letters and signs in confessional and printed codices, as well as act sources, of the 2nd half of XIV – beginning of XVII cent. The graphical-orthographical comparative and statistical analysis of the spelling is performed.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розглянуто найдавніші кириличні манускрипти Інституту рукопису НБУВ, що є уривками з п’яти конфесійних кодексів ХІІ–ХІІІ ст., частини яких зберігаються в книгосховищах України, Росії, Болгарії. Подаються археографічні, кодикологічні та орфографічні дані. Наголошується, що уривки з фондів Інституту рукопису доповнюють кодекси, які мають важливе значення для східнослов’янської, безпосередньо української, й південнослов’янської культур. In the article the oldest Сyrillic manuscripts of the Institute of Manuscripts of VNLU are examined, that are fragments from five confessional codes of ХІІ–ХІІІ century. Their parts are kept in book depositories of Ukraine, Russia and Bulgaria. Archaeographic, codicological and orthographical data is given. The autor holds, that the fragments from the Institute of Manuscripts complement the codes that are of high value for East Slavic, Ukrainian in particular, and South Slavic cultures.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Запропоновано археографічне та палеографічне дослідження й опис давнього кириличного нотованого уривка з фондів Інституту рукопису НБУВ (ф. 235, № 10), який є складовою кодексу Стихирара мінейного нотованого ХІІ ст. (ДІМ, Син. 279; РДБ, Григ. 47). Рукопис репрезентує найдавніший вид безлінійного знаменного нотопису, що використовувався в богослужбових кириличних співочих рукописах періоду Київської Русі. In the article an archaeographical and palaeographical research and description of an old cyrillic notated manuscript fragment of Institute of Manuscript of VNLU (f. 235, № 10) is offered. The fragment is a valuable part of the notated code of Stychyrar minejny that dates from ХІІ century (SHM, Sin. 279; RSL, Grig. 47). The manuscript under investigation represents the oldest type of non-staff notation that was used in liturgical cyrillic singing books of the period of Kyivan Rus.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Вперше цілісно піднято проблему датування О. Лебедєвим давніх писемних пам’яток різних культур і мов з колекції ЦАМ КДА, які не мають точно датованих кодикологічних записів. Наголошується на необхідності критичного перегляду даних, репрезентованих в археографічному каталозі О. Лебедєва (1916). Зазначається, що вченими Інституту рукопису НБУВ здійснене уточнення датування слов’янських кириличних кодексів XIV-XVI ст., на прикладі яких і розглядається дана проблема. In the article the author for the first time raises the issue of O. Lebedev dating ancient written monuments of different cultures and languages of the collection of CAM of KTA that do not have exactly dated codicological records. The author accentuates the necessity of a critical review of data represented in the archaeographic catalog of O. Lebedev (1916). It is noted that the scholars of the Institute of Manuscripts of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine have already specified the dating of Slavic Cyrillic Codes of the XIVth–XVIth centuries which serves as an example for the issue consideration. Впервые целостно поднята проблема датировки А. Лебедевым древних письменных памятников разных культур и языков из коллекции ЦАМ КДА, которые не имеют точно датированных кодикологических записей. Отмечается необходимость критического пересмотра данных, представленных в археографическом каталоге А. Лебедева (1916). Отмечается, что учёными Института рукописи НБУВ осуществлено уточнение датировки славянских кириллических кодексов XIV-XVI вв., на примере которых и рассматривается данная проблема.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Представлені основні теоретичні положення палеографо-орфографічної методики атрибуції староукраїнської рукописної книги відповідно до мети та завдань палеографії, її основних принципів та методів. Ця методика ґрунтується на спостереженні змін орфограм, які відбуваються за правилами еволюції або «революційним» шляхом. Вона передбачає виділення комплексу орфограм, зокрема уставних та півуставних рукописів ХІV–ХVІІ ст., характерних для певного хронологічного періоду розвитку староукраїнської книжної писемності. Запропоновано метод «формального» підходу при виділенні атрибутуючих орфографічних ознак, передбачає встановлення часу та місця написання пам’яток за орфограмами, які чітко спостерігаються в тексті (за «зовнішніми» ознаками), без проведення спеціального лінгвістичного аналізу їхніх причинно-наслідкових зв’язків. In the article we have presented the basic theoretical principles of paleographic and orthographic methodology of an old Ukrainian handwritten book attribution according to the goal and objectives of paleography, its basic principles and methods. Methodology of paleographic and orthographic study comes from the main goal of paleographic attribution – to determine time and place of nonlocalized manuscripts writing by the writing, as well as from the main paleographic principle whereby paleography does not address the reasons of signs putting or words writing one way or another, it only points out the features for unspecifi ed manuscripts definition. It is necessary to use a broad set of principles and methods – both general historical and linguistic, and also special paleogeographic and orthographic. Paleographic and orthographic methodology is based on the observation of orthograms changes that occur by the rules of evolution or in a "revolutionary" way. It provides for the separation of orthograms complex, particularly in the uncial and halfuncial manuscripts of XIV– XVII centuries, typically occurring in a particular period of chronological development of old Ukrainian book written system. We have offered a method of a «formal» approach in the separation of attributive orthographic features, which offers the artifact writing time and place definition by orthograms which are clearly observed in a text (by «external» features), without special linguistic analysis of their cause-and-effect relations. This methodology has developed based on the author’s research into a system of vowels, consonants, jot sound rendering, use of letter characters Ъ, Ь and «payerok», the results of which are presented in several papers. В статье представлены основные теоретические положения палеографо-орфографической методики атрибуции староукраинской рукописной книги в соответствии с целью и задачами палеографии, её основными принципами и методами. Методология палеографо-орфографического исследования выходит из главной цели палеогеографической атрибуции – определить по письму времяи место написания нелокализованных рукописей, а также из основного палеогеографического принципа, согласно которому палеография не рассматривает причины, по которым ставили знаки или писали слова так или иначе, она только указывает на признаки, по которым глухие рукописи могут быть установлены. Необходимым является использование широкого комплекса принципов и методов – как общих исторических и лингвистических, так и специальных палеогеографических и орфографических. Палеографо-орфографическая методика основывается на наблюдении изменений орфограмм, которые происходят по правилам эволюции или «революционным» путём. Она предусматривает выделение комплекса орфограмм, в частности уставных и полууставных рукописей ХІV–ХVІІ вв., характерных для определённого хронологического периода развития староукраинской книжной письменности. Предложен метод «формального» подхода при выделении атрибутирующих орфографических признаков, который предусматривает установление времени и места написания памятника по орфограммам, которые чётко наблюдаются в тексте (по «внешним» признакам), без проведения специального лингвистического анализа их причинно-следственных связей. Данная методика нарабатывалась на основе проведенных автором исследований системы гласных, согласных, передачи йота, употребления буквенных знаков Ъ, Ь и паерка, результаты которых представлены в ряде работ.

Попередній перегляд: