Публікації випуска

Мета роботи: здійснення огляду історії зберігання та формування, складу і змісту документів про діяльність п’ятьох єврейських політичних партій в Українській Центральній Раді (1917–1918), які зараз зберігаються в декількох державних архівах м. Києва (Центральному державному архіві громадських об’єднань України, Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Державному архіві Київської області) та відділі фонду юдаїки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження включає історико-хронологічний, історико-системний та історико-типологічний методи. Вищезазначені методологічні підходи дозволяють прослідкувати складну історію формування та зберігання комплексу документів і визначити склад, зміст і типи документів. Наукова новизна. Аналіз документів єврейських політичних партій як комплексу залучає рідкісні документи з історії єврейського представництва в Української Центральної Ради та революційної доби в Україні до наукового обігу, а також розкриває розвиток архівознавства, утворення нових архівів і принципів архівної роботи. Висновки. Документи п’ятьох єврейських політичних партій про їхню діяльність в Українській Центральній Раді (1917–1918) зараз розподілені у кількох державних архівах Києва (Центральному державному архіві громадських об’єднань України, Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Державному архіві Київської області) та відділі фонду юдаїки НБУВ. Аналізуючи історію їх формування та зберігання, склад і зміст, можемо стверджувати, що більшість документів була єдиним комплексом, частиною однієї колекції з архіву Культур-Ліги. Подальша історія зберігання цих документів може стати предметом для тематичного дослідження з історії радянських архівних установ, колекцій і архівної справи вцілому. . The aim of the research is to review custodial history, structure and content of documents about the activity of five Jewish political parties in the Ukrainian Central Rada (1917–1918), which are now preserved in several Kyiv state archives (the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, the State Archives of Kyiv Region) and Judaica Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.The methodology of the research includes historical-chronological, historical-systematic, and historical-typological approaches. The aforementioned methodological approaches allow to trace the complicated custodial history of the complex of documents and to determine structure, content,and types of documents. The scientific novelty of the paper. The analysis of documents of the Jewish political parties as a complex introduces rare documents from the history of the Jewish representation in the Ukrainian Central Rada and revolutionary period in Ukraine into the scientific circulation, also covers development of archival studies, establishment of new archives and principles of archival work. Conclusions. The documents of five Jewish political parties about their activity in the Ukrainian Central Rada (1917–1918) are now distributed in several Kyiv state archives (the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, the State Archives of Kyiv Region) and Judaica Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. Analyzing their custodial history, structure and content, it might be argued that the majority of the documents used to be one complex, a part of one collection from Kultur-lige archives. The further custodial history of these documents might be topic for case study in history of Soviet archival institutions, collections and archival studies in general.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Запропоновано перегляд застарілої тези в історіографії про те, що кардинальним наслідком Люблінської унії Речі Посполитої 1569 р., через яку українські землі Великого князівства Литовського стали складовою частиною Королівства Польського, була примусова полонізація православного населення. На заміну цій спрощеній схемі напрацьована автором модель бере за основу асиміляційну формулу, згідно з якою саме релігійні конверсії другої половини ХVI ст., що призвели до переходу ряду представників православної шляхти спочатку до протестантських конфесій, а згодом у католицизм, стали першим кроком до втрати ними самоідентифікації з культурним простором України-Русі. The article presents a review of an obsolete historiographic statement saying that an ultimate aftermath of the Union of Lublin signed in Poland in 1569, which caused the incorporation of Ukrainian lands of Grand Duchy of Lithuania to the Kingdom of Poland, was the forced polonisation of Orthodox people. As way of replacement for this oversimplified scheme, grounded on Ukrainian populist historiography of the 19th ct., complemented with the elements of Polish nationalistic and Russian imperial historiographic traditions, the author presents a new model, based on an assimilation formula. According to the formula, Orthodox szlachta people conversion to Protestantism and later to Catholicism initiated their loss of self-identification with Ukraine-Ruthenia cultural space. The process intensified as the Orthodox Church lost its legitimate status after the Church Union of Brest of 1596 and finished with an ultimate merger of this social group with the Polish Catholic elite in the early 17th century. Предложен пересмотр устаревшего тезиса в историографии о том, что кардинальным следствием Люблинской унии Речи Посполитой 1569 г., в результате которой украинские земли Великого княжества Литовского стали частью Королевства Польского, явилась насильственная полонизация православного населения. Взамен этой упрощенной схемы, уходящей своими корнями в украинскую популистскую историографию ХІХ ст. с элементами польской националистической и российской имперской историографических традиций, разработанная автором модель берет за основу ассимиляционную формулу. Согласно ей, именно религиозные конверсии второй половины ХVI в., в ходе которых представители православной шляхты совершали переход сначала в протестантские конфессии, а позже в католицизм, стали первым шагом к утере ими самоидентификации с культурным контекстом Украины-Руси. Процесс ускорился с утратой православной церковью легитимного статуса после Брестской церковной унии 1596 г. и завершился окончательным слиянием данной социальной группы с польской католической элитой в начальные десятилетия ХVІІ в.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою роботи є ідентифікація композитора – автора музичних творів, опублікованих з неповними даними (лише ініціали) в Києві, Ялті, Феодосії, Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві, Парижі на початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на основних положеннях системного підходу до культури як цілісності. Застосовувалися методи спеціальних історичних дисциплін – бібліографії, книгознавства, музикознавства, біографістики, зокрема історико-порівняльний метод, а також емпіричні спостереження, що є результатами осмислення авторами власного досвіду роботи з атрибуції творів. Евристичний підхід, організація вибіркового пошуку дозволили віднайти відомості про життєвий і творчий шлях композитора. Наукова новизна. За нотними виданнями з фондів ВМФ НБУВ, видавничими каталогами, рекламою, проспектами серій, інформацією з електронних каталогів бібліотек, листуванням та мемуарно-історичною літературою вдалося вперше встановити основні відомості про Семена Векслера (1876, Херсон – 1950, Париж). Визначено, що Семен Векслер і «французький» Серж Векслер – одна й та сама особа. Як музичний редактор (під псевдонімом Серж Векслер) він здійснив багатотомне видання творів ФридерикаШопена, яке вважається одним із важливих і помітних серед численної низки шопенівських видань у ХХ ст. Шість із восьми братів С. Векслера – також музиканти (композитори, диригенти, виконавці, музичні педагоги), які зробили свій внесок у музичну культуру Херсона, Києва, Катеринослава, Одеси. З’ясовано псевдоніми, якими користувався композитор. Уперше складено перелік творів Семена (Сержа) Векслера. Атрибутовано 13 видань з ВМФ НБУВ як твори Семена Векслера, їхній бібліографічний опис вміщено в Додаток. Висновки. З’ясовано, що автором є Семен Харитонович Векслер – композитор, капельмейстер, викладач, автор інструктивних вправ та школи гри на фортепіано. Семен Векслер довгий час жив і працював у Херсоні, Криму і Києві, і навіть в еміграції у його музиці продовжували звучати теми, пов’язані з батьківщиною. Інформація про життєвий шлях та творчий спадок нашого земляка хоча і не є визначальною для музичної культури України, але становить її важливу складову, оскільки без вивчення сукупності явищ неможливо створення об’єктивної та цілісної картини історії. The aim of this article is to identify the composer - the author of musical works published with incomplete data (only the initials) in Kyiv, Yalta, Feodosia, Moscow, St. Petersburg, Warsaw, Paris in the early twentieth century. The methodology of the study is based on the basic principles of a systematic approach to culture as a whole. There were applied methods of special historical disciplines – bibliography, book science, musicology,biography science, including historical-comparative method, as well as empirical observations – the result of the authors’ understanding of their own experience in attribution of works. All this, as well as the heuristic approach, the organization of selective search helped to find information about the life and works of the composer. Scientific novelty. For the first time, the basic information about Semen Weksler (1876, Kherson – 1950, Paris) has been established thanks to music publications from the Music Fonds Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, publishing catalogues, advertisements, the contents of the series, information about music sources from electronic catalogues of various libraries, correspondence, memoirs and historical literature. The aliases used by the composer have been identified. It was determined that Semen Wexlerand «French» Serge Weksler were one person. As a music editor (under the pseudonym of Serge Veksler), he redacted a multi-volume edition of the works of Frederic Chopin, which is considered one of the most important and notable among Chopin editions in the twentieth century. Six of S. Weksler’s eight brothers were also musicians (composers, conductors, performers, music educators) and marked the musical culture of Kherson, Kyiv, Katerynoslav (Dnipro), Odessa. For the first time a list of the works of Semen (Serge) Weksler is compiled. 13 editions of the Music Fonds Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine has been attributed as the works of Semen Weksler, and their bibliographic description is annexed. Conclusions. Semen Weksler Kharitonovich was a composer, a conductor, a teacher, an author of instructional exercises in a piano school. Semen Weksler was living and working in Kherson, Crimea, and Kyiv for a long time. But even in the emigration the musical intonation related to hishomeland continued to be heard in his musical works. Information about life and heritage of our countryman, although not decisive for the musical culture of Ukraine, is steel its important component, because without studying the totality of phenomena it is impossible to create an objective and complete picture of history. Целью работы является идентификация композитора – автора музыкальных произведений, опубликованных с неполными данными (только инициалы) в Киеве, Ялте, Феодосии, Москве, Санкт-Петербурге, Варшаве, Париже в начале ХХ в. Методология исследования опирается на основные положения системного подхода к культуре как целостности. Применялись методы специальных исторических дисциплин – библиографии, книговедения, музыковедения, биографистики, в т. ч. историко-сравнительный метод, а также эмпирические наблюдения – результат осмысления авторами собственного опыта по атрибуции произведений. Все это, а также эвристический подход, организация выборочного поиска позволили найти сведения о жизненном и творческом пути композитора. Научная новизна. По нотным изданиям из фондов ВМФ НБУВ, издательским каталогам, рекламам, проспектам серий, информации из электронных каталогов библиотек, эпистолярному наследию и мемуарно-исторической литературе удалось впервые установить основные сведения о Семене Векслере (1876, Херсон – 1950, Париж). Выяснены псевдонимы, которыми пользовался композитор. Определено, что Семен Векслер и «французский» Серж Векслер – одно лицо. Как музыкальный редактор (под псевдонимом Серж Векслер) он сделал многотомное издание произведений Фридерика Шопена, которое считается одним из важных и заметных среди многочисленных шопеновских изданий в ХХ в. Шесть из восьми братьев С. Векслера – также музыканты (композиторы, дирижеры, исполнители, музыкальные педагоги), которые оставили свой отпечаток в музыкальной культуре Херсона, Киева, Екатеринослава, Одессы. Впервые составлен перечень произведений Семена (Сержа) Векслера. 13 изданий из ВМФ НБУВ атрибутированы как произведения Семена Векслера, их библиографическое описание подается в Приложении. Выводы. Выяснено, что автор – Семен Харитонович Векслер – композитор, капельмейстер, преподаватель, автор инструктивных упражнений и школы игры на фортепиано. Семен Векслер долгое время жил и работал в Херсоне, Крыму и Киеве, и даже в эмиграции в его музыке продолжали звучать темы, связанные с родиной. Информация о жизненном пути и творческом наследии нашего земляка хотя и не определяющая для музыкальнойкультуры Украины, но есть ее важная составляющая, поскольку без изучения совокупности явлений невозможно создание объективной и целостной картины истории.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою дослідження є отримання інформації про творчий шлях Дженнаро Астаріти (бл. 1745–1805), італійського композитора неаполітанської оперної школи, через комплексну атрибуцію його нотних джерел з відділу музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів спеціальних історичних дисциплін – археографії, книгознавства і філігранології, музичного джерелознавства та власних емпіричних спостережень стосовно визначення авторства та датування нотних документів. Наукова новизна роботи пов’язана з першим дослідженням нотних джерел Дж. Астаріти з фондів Бібліотеки на предмет їхньої відповідності категоріям автограф, авторизований рукопис і прижиттєва копія. Також уточнені та встановлені назви творів, з’ясовані можливі шляхи надходження документів. Підтверджено, що рукописна партитура опери без назви [«Gernando e Costanza»] (1787, лібрето «L’Isola disabitata» П. Метастазіо) – це автограф композитора. Вперше вводиться до наукового обігу автограф партитури арії Компаньона (1785–1787, лібрето К. Гольдоні з опери «Il paese della Сuccagna», або «L’isola del Bengodi»). Партитура опери «Збитенник» (1786, лібрето Я. Княжніна) – автограф, але є написи словесного тексту у вокальних партіях іншим почерком (тобто – авторизований рукопис). Інструментальні партії увертюри до опери «Збитенник» є прижиттєвими копіями. Вперше подається розширений перелік опер Дж. Астаріти, складений за різними джерелами, з позначенням жанру, місця та часу прем’єри, доповнений перекладом назв українською мовою. Висновки. Відомості про рукописи надали змогу скоригувати інформацію щодо творчої спадщини та біографії композитора, зокрема ймовірне місце його перебування в 1785–1787 рр. Загалом Дж. Астаріта написав більше 50 опер, майже 40 з них є різновидами італійської комічної опери (drama giocoso, opera buffa, farsa), 7 опер-серіа. Судячи з репертуару театрів, опери Дж. Астаріти були конкурентоспроможними у XVIII ст., а його музика знаходила відгук у широкої публіки. Водночас, отримана інформація надала змогу поглибити наші знання про музичні смаки представників української еліти XVIII ст., оскільки досліджувані документи є частиною нотної колекції Олексія Розумовського. The aim of the study is to obtain information about the creative path of Italian composer G. Astaritа (с. 1745–1805) by the method of сomplex research of his music sources available in the Music Fonds Department of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine (VNLU). The methodology of the research is based on the application of methods of special historical disciplines – archeography, book studies and filigranology,musical source studies and personal empirical observations. The scientific novelty of the work. For the first time musical sources by G. Astarita from the VNLU fonds have been classified into the categories of autographs, authorized manuscripts and lifetime copies. The titles of some of the works have been clarified and some of them have been defined for the first time, possible ways of documents acquisition for the collection are outlined. It is confirmed that the handwritten score of the untitled opera [«Gernando e Costanza»] (1787, libretto «L'Isola disabitata» by P. Metastasio) is the autograph of the composer. The autograph of the Aria by Compagnone (1785–1787) was introduced into scientific circulation. The score of the opera «The Vendor of Sbiten» (1786, libretto by Ya. Kniazhnin) is an autograph, but in the vocal parts there are inscriptions except by Astarita also in other handwriting (that is, an authorised manuscript). Manuscripts of instrumental parts of the overture to the opera «The Vendor of Sbiten» are copies of the 18th century (c. 1786 year). For the first time, an extended list of G. Astarita's operas, compiled from various sources, with an indication of the genre, location and time of the premiere, supplemented by a translation of the titles into Ukrainian. Conclusions. The information from the manuscripts made it possible to adjust assertion about the composer’s creative heritage and biography, including his location in 1785–1787. In total, G. Astarita has written about 60 operas, almost 40 of them are varieties of Italian comic opera (drama giocoso, opera buffa, farsa), and 7 opera seria. G. Astarita’s operas were competitive in the 18th century judging from the repertoire of theaters and his music was supported by the general public. At the same time, the information obtained allowed us to contribute to the definition of musical tastes of representatives of the Ukrainian elite of the 18th century, since this documents are part of the music collection of Oleksii Rozumovskyi. Целью исследования является получение информации о творческом пути Дж. Астариты (ок. 1745–1805), итальянского композитора неаполитанской школы, методом осуществления комплексной атрибуции его нотных документов из отдела музыкальных фондов Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Методология исследования основана на применении методов специальных исторических дисциплин – археографии, книговедения и филигранологии, музыкального источниковедения и собственных эмпирических наблюдений относительно авторства и датировки нотных документов. Научная новизна работы связана с первым исследованием нотных источников Дж. Астариты из фондов Библиотеки на предмет их соответствия категориям автограф, авторизованная рукопись и прижизненная копия, уточнены и установлены названия произведений, выяснены возможные пути их поступления в коллекцию. Подтверждено, что рукописная партитура оперы без названия [«Gernando e Costanza»] (1787, либретто «L’Isola disabitata» П. Метастазио) – автограф композитора. Впервые вводится в научный оборот автограф партитуры арии Компаньона (1785–1787, либретто К. Гольдони из оперы «Il paese della Сuccagna» или «L’isola del Bengodi»). Партитура оперы «Сбитенщик» (1786, либретто Я. Княжнина) – автограф, но имеются надписи словесного текста в вокальных партиях другим почерком (то есть – авторизованная рукопись). Инструментальные партии увертюры к опере «Сбитенщик» являются прижизненными копиями. Впервые подается расширенный перечень опер Дж. Астариты, составленный по разным источникам, с указанием жанра, места и времени премьеры, дополненный названиями опер в переводе на украинский язык. Выводы. Сведения о рукописях дали возможность скорректировать информацию о творческом наследии и биографии композитора, в частности о вероятном месте его пребывания в 1785–1787 годах. Дж. Астарита написал около 60 опер, почти 40 из них являются разновидностями итальянской комической оперы (drama giocoso, opera buffa, farsa), 7 опер-сериа. Судя по репертуару театров, оперы Дж. Астариты были конкурентоспособными в XVIII веке, а его музыка находила отклик у широкой публики. Кроме того, полученная информация предоставила возможность скорректировать наши знания о музыкальных вкусах представителей украинской элиты XVIII века, поскольку исследуемые документы являются частью нотной коллекции Алексея Разумовского.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою дослідження є висвітлен-ня процесу становлення та діяльностібібліотеки Української вільної акаде-мії наук (УВАН) за документами, щозберігаються у фонді відділу зарубіж-ної україніки Інституту книгознавстваНаціональної бібліотеки України іме-ні В. І. Вернадського (ВЗУ ІК НБУВ).Методологія дослідження спираєть-ся на принципи історизму, науково-сті, системності. Оптимально літера-туру з фонду ВЗУ ІК НБУВ, присвя-чену історії та сьогоденню бібліоте-ки УВАН, вдалося відібрати завдякизастосуванню методів пошуку, аналізу і синтезу, бібліографічного та доку-ментознавчого, які дали можливістьз’ясувати відповідність змісту віді-браної літератури обраній темі. Нау-кова новизна полягає в оприлюднен-ні літератури з фонду відділу зарубіж-ної україніки НБУВ, яка розкриваєпроцес становлення та розвитку біб-ліотеки УВАН, що забезпечувала ді-яльність важливої наукової установидіаспори упродовж 75-ти років. Ви-сновки. Бібліотека УВАН як осно-ва наукових досліджень та важливийосередок історико-культурної спад-щини українства у вільному світі була заснована одночасно з Академією йформувалась як для потреб науковцівустанови, так і з метою повернення зі-браних видань до вільної України. Біб-ліотека відігравала важливу роль урозвитку української науки і з часомперетворилася на своєрідний науково-інформаційний центр, доступнийне лише українським, але й інозем-ним дослідникам, які спеціалізували-ся на українознавчій тематиці. У нашідні тема бібліотеки УВАН ще недо-статньо висвітлена та є маловідомоюдля широкого кола наукової спільно-ти. У перспективі УВАН у США планує реалізувати концепцію демокра-тизації зарубіжної документації (ар-хівної й бібліотечної), яка має на метістворення загальноукраїнського елек-тронного архівного й бібліотечногоінтернет-порталів, вільнодоступнихдля користувачів, що прискорить ін-тегрування здобутків діаспори в материкову науку. The purpose of the study is to cover the process of formation and operation of the Library of the Ukrainian Free Academy of Sciences (UFAS) according to the documents, stored in the fond of the Department of Foreign Ukrainika of Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine (DFU IB NLUV). The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, systematics. Optimally, the literature from the fond of the DFU IB NLUV, devoted to the history and present of the UFAS Library, was selected through the use of methods of search, analysis and synthesis, bibliographic and documentary, which madeit possible to determine the relevance of the content of the selected literature tothe chosen topic. The scientific novelty lies in the coverage of the history and role of the UFAS Library as a separate structural unit and promulgation of literature fromthe fond of the Department of Foreign Ukrainika of Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, which reveals the process of formation and development of the UFAS Library, that provided the activities of important scientific institution of the diaspora for 75 years. Conclusions. UFAS Library, as abasis for scientific research and the important center of historical and cultural heritageof Ukrainians in the free world, was founded simultaneously with the Academy and was formed to meet the scientific needs of scientists of the institution and provided for the future return of the collected publications to Ukraine when independenceis gained. The Library played an important role in the development of Ukrainian science, over time, it has become a kind of scientific and information center, accessible not only for Ukrainians, but also for foreign researchers who specializedin Ukrainian studies. Nowadays, the topic of the UFAS Library is still insufficiently covered and little known to a wide range of researchers. In the future, UFAS in the United States plans to implement the concept of democratization of foreign documentation (archival and library) which aims to create an all-Ukrainian electronic archival and library Internet portals, freely available to users, that will accelerate the integration of diaspora achievements into mainland science.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Здійснено спробу відтворити історію створення та функціонування Кабінету залізничного транспорту Київського комерційного інституту та долю книжкового фонду його книгозбірні, яка "загубилась" під час численних реформувань інституту. In the article the history of foundation and activities of the Railway Transport Cabinet of the Kyiv Commercial Institute are recreated and an attempt is made to trace the way of its library book fonds which "has been lost" during the institute numerous transformations.The Railway Transport Cabinet was established as a supportive educational subdivision of the Merchandising Museum of the Kyiv Commercial Institute. Its purpose was to gather materials on railway science from the improved models of railway transport to the rich collection of specialized literature in foreign languages. In this regard a library was organized in a cabinet; it consisted of professional books and documents covering the railway science, railroads organization and operation, various manuals, diagrams etc. The novelty of the publication lies in the disclosure of the history of the Kyiv Commercial Institute Railway Transport Cabinet library, which has not yet been an object of a special book science research. В статье воссоздана история открытия и деятельности Кабинета железнодорожного транспорта Киевского коммерческого института и предпринята попытка проследить судьбу книжного фонда его библиотеки, которая "затерялась" во время многочисленных трансформаций института. Кабинет железнодорожного транспорта был организован как учебно-вспомогательный подотдел Музея товароведения Киевского коммерческого института. Его целью был сбор материалов по железнодорожному делу, начиная с усовершенствованных моделей железнодорожного транспорта и заканчивая богатой коллекцией специализированной литературы на иностранных языках. Для этого в кабинете была организована библиотека, которая комплектовалась книгами по специальности и документами, которые относились к железнодорожному делу, организации и эксплуатации железных дорог, различными инструкциями, графиками и др. Новизна данной публикации состоит в раскрытии истории библиотеки Кабинета железнодорожного транспорта Киевского коммерческого института, которая ещё не являлась объектом специального книговедческого исследования.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Виокремити комплекс періодичних видань Київського комерційного інституту початку ХХ століття з фондів відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Застосовуючи бібліографічний аналіз, визначити періодичність, тематичне наповнення та зміст періодичних видань Київського комерційного інституту. Залучити до широкого наукового обігу результати дослідження історії та функціонування періодичних видань закладів вищої освіти України на прикладі зібрання Київського комерційного інституту. Методологія. У процесі проведення дослідження були використані історико-книгознавчий метод і методи системного й бібліографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна. Вперше здійснено дослідження комплексу періодичних видань Київського комерційного інституту шляхом аналізу їхньої кількості, авторського складу і тематики, визначено принципи бібліографічної систематизації публікацій цих видань. Висновки. У статті розглянуто історію, тематичне наповнення, надано загальну характеристику, висвітлено передумови виникнення та особливості функціонування періодичних видань Київського комерційного інституту на тлі суспільно-політичних процесів в Україні на початку ХХ століття. За допомогою бібліографічного аналізу визначено тематичне наповнення, зміст та послідовність випуску періодичних видань Київського комерційного інституту. Виконана нами систематизація публікацій професорсько-викладацького складу в періодичних виданнях Київського комерційного інституту допоможе в укладанні бібліографічного покажчика їхнього змісту та складу, що значно розширить їх джерелознавчий потенціал та залучить до широкого наукового обігу. . The goal of the research is to separate the complex of periodicals of the Kyiv Commercial Institute of the beginning of the 20th century from the fonds of the Department of Library and Historical Collections of the Institute of Bibliography of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. By the means of bibliographic analysis, determine the periodicity, thematic filling content of periodicals of the Kyiv Commercial Institute. To involve into a wide scientific circulation the results of the study of the history and functioning of periodicals of institutions of higher education of Ukraine on the example of the collection of the Kyiv Commercial Institute. Methodology. During the research, the following methods were used: systematic analysis, historical and bibliographic analysis and synthesis. Scientific novelty. For the first time in the history of the periodical publications of the Kyiv Commercial Institute, an analysis of their number was carried out, the composition of authors and topics were investigated, and the bibliographic systematization of publications in these scientific periodicals was determined. Conclusions. The article considered the history, thematic filling, general characteristics, prerequisites for the emergence, peculiarities of the functioning of the periodical publications of the Kyiv Commercial Institute against the background of socio-political processes in Ukraine at the beginning of the 20th century. With the help of bibliographic analysis, the thematic content, content and sequence of publication of periodicals of the Kyiv Commercial Institute were determined. The systematization of the publications of the professorial staff of the higher education institution in the periodicals of the Kyiv Commercial Institute makes it possible to draw up a bibliographic index of their content and composition, which will significantly expand their source research potential and involve them into a wide scientific circulation.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На основі архівних і біблотечних фондів м. Києва здійснено огляд документів та періодичних видань єврейських партій, які брали участь в роботі Української Центральної Ради в 1917 - 1918 рр. In the given article the researcher submits a review of the documents and periodicals of the Jewish parties that participated in the activities of the Ukrainian Central Rada in 1917 – 1918. Materials from Kyiv archives and library collections are involved.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета дослідження полягає в окресленні складу термінів з діловодства та архівної справи, що зафіксовані в новій редакції Національного стандарту ДСТУ 2732 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять". Методологія статті базується на застосуванні загально-наукових методів, зокрема системного, поняттєвого аналізу, ретроспективного та порівняльного. Наукова новизна полягає в наданні переліку інноваційних термінів з електронного документознавства та електронного архівознавства, внесених до нової редакції ДСТУ 2732; термінів з діловодства та архівної справи, що не були зафіксовані в попередній редакції стандарту і наявність яких зумовлена змінами в нормативно-правовій базі у сфері архівної справи й діловодства та практиці діяльності цієї сфери, а також результатами виконання науково-дослідних робіт з документознавства та архівознавства, здійснених у період із часу прийняття чинної редакції стандарту. Висновки. Динамічне розповсюдження нових видів документів і носіїв інформації, прийняття низки нормативно-правових актів та нормативних документів, пришвидшення темпів інформатизації архівної справи й діловодства України актуалізували розроблення нової редакції ДСТУ 2732. Ця робота виконувалась Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства на замовлення Державної архівної служби України. У статті окреслено склад трьох груп нових термінів, внесених до стандарту: терміни з електронного діловодства та електронної архівної справи; терміни, що набули поширення в результаті прийняття нових нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері архівної справи й діловодства; терміни, що наявні в попередній редакції, але їх формулювання було уточнено. The purpose of the study is to outline the composition of terms in recordkeeping and archival affairs. These terms are defined in the new draft version of the National Standard’s DSTU 2732 “Records management and archival affairs. Terms and definitions”. The article methodology is based on general scientific methods, in particular system, conceptual, retrospective, and comparative analysis. Scientific novelty is to provide: list of innovative terms of electronic document management and electronic paperless archiving included in the DSTU 2732; list of records management and archival affairs terms that were not defined at the current version of the standard and are in use de-facto due to changes in the records management and archival affairs legal framework and current practice in this area; and list of those introduced as outcome of research in records management and archival affairs, performed since the adoption of the current version of the standard. Conclusions. Dynamic distribution of the new document and media types, adoption of the modern regulatory and normative acts, accretion of computerization at archival affairs and records management in Ukraine were resulted in the development of the new version of DSTU 2732. This work ordered by the State Archives Service of Ukraine was performed by the Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Document Science. Article outlines three groups of new terms included in the standard: terms related to electronic records management and electronic archival affairs; terms de-facto widespread because of the new records management and archival affairs legal framework adoption; terms that exists in the current version, but their wording requires clarification.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розглянуто унікальний примірник видання «Символу віри» Афанасія Александрійського, що, згідно з бібліографічними джерелами, надрукований в Києво-Печерській лаврі 1717 р. Робота з книжкою показала, що насправді це видання Псалтиря, який вийшов друком у Московській друкарні близько 1722–1723 р. і також є рідкісним, оскільки жоден примірник такого видання до сьогодні був невідомий. . The article examines unique copy the edition А Сreed of Athanasius of Alexandria from the funds of Vernadski National Library of Ukraine in accordance by bibliographic sources published in a printing-house Kyiv Pechersk Lavra 1717. The analysis of the book showed that thе edition of Psalter, printed in Mockow about 1722–1723. Copy of Psalter is rare because edition is not taken into account in bibliography.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Висвітлені проблему правильного бібліографічного описування псевдовидань на прикладі книг Карла Марії Зейппеля, складність атрибуції фальсифікатів за титульним аркушем та особливості внесення описів подібних видань до електронних баз даних. The author brings up the issue of the correct bibliographical description of the pseudoeditions taking as the example the books of Karl Maria Zeippel. The difficulties of the attribution of false items by their title leaf and particularities of electronic cataloguing of similar publications are dealt with.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи полягає у висвітленні маловідомих студій, здійснених у 1920–1930-х роках членами Кабінету національних меншин, що за короткий час провів значну роботу з організації добровільних дослідників краєзнавців для широкого дослідження різних етнічних спільнот, зокрема євреїв, поляків, чехів, албанців, греків, які проживали в Україні. Документи Кабінету зберігаються в окремому фонді (№ 7) в Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Методологія базується на принципах історизму й об’єктивності, зокрема використано загально-наукові підходи аналізу і синтезу (у роботі з джерелами), методи історико-порівняльний, реконструкції тощо. Наукова новизна. Про діяльність урядових структур та культурно-освітні заходи в період так званої політики "коренізації" 1920–1930-х років написано багато праць. Однак документи Кабінету національних меншин, створеного при Етнографічній комісії Всеукраїнської Академії наук (1929), досі залишалися поза увагою вчених. У статті вперше проаналізовано спеціальні розвідки з питань традиційної культури греків, ромів,чехів, поляків, росіян. Розкрито організаційну роботу із залучення вчених та аматорів на добровільних засадах над студіями національних спільнот в Україні, зокрема розкрито активну діяльність етнічних груп із питань створення шкільної освіти на рідній мові навчання. Висновки. В умовах глобалізації та урбанізації, демократичних перетворень у нашій країні важливим є розкриття всіх аспектів культури етнічних спільнот для реалізації головного завдання – інтеграції в українське громадянське суспільство, налагодження миру й злагоди між усіма національними меншинами. Історія дослідження їхньої культури надає можливість актуалізувати давні традиції мирного співжиття між українцями та іншими етнічними групами, толерантне ставлення до локальної специфіки культурно-побутових особливостей того чи іншого регіону. The goal of the article is to consider the studies conducted by the Cabinet of National Minorities during 1929–1930, which remained in the shadow for too long.Within a short time, its members managed to organize a comprehensive study of different ethnic communities in Ukraine, in particular, the Jews, Poles, Czechs, Albanians and Greeks. The records have been preserved in a special fund (No. 7) of Archives Scientific Collections of Manuscripts and Phonorecordings of M. Rylskyi Institute for Art Studies, Folklore and Ethnology. Methodology. The present research is based on the principles of objectivity and historicism. The author applied such general scientific approaches as analysis and synthesis (while working with archival records), comparative-historical method, method of reconstruction etc. Scientific novelty. Nowadays there are numbers of researches devoted to activities of state authorities, cultural and educational institutions in the period of so-called “ndigenization” policy (1920–1930). However, the materials of the Cabinet of National Minorities, that was set up at the Ethnographic Commission of All-Ukrainian Academy of Science (1929), still have been ignored by the scientists. The author was the first to analyze the studies of traditional culture of the Romanies, Czechs, Poles and Russians as well. The article reveals the organizational activities on engaging scientists to provide studies of national minorities in Ukraine on a voluntary basis. The activities of ethnic groups on implementing the mother tongue teaching at schools are also described. Conclusions. In the current context of globalization, urbanization and democratic transformations in our country, it is important to research all the aspects of culture of ethnic communities for ensuring integration of civil society, achieving peace and harmony between all ethnic groups. The historiography of culture of national minorities enables to show long traditions of peaceful coexistence of Ukrainians and other ethnic groups, tolerant attitude towards local specifics of cultural and social peculiarities of any region.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розкриваєтся джерелознавчий потенціал дарчих автографів авторів – діячів науки на виданнях їхніх праць із зібрання Шодуарів у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Проаналізовані першоджерела з історії комплектування зібрання. . The study looks into manuscrypt autors’ dedication on the editions of the Chaudoirs book collection in V. I. Vernadsky the National Library of Ukraine. Special emphasis is ….on the acuisitions of books this scient well as on its sciencie and historical importance. A new primary sources is throughly analysed.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Дослідити науково-організаційну роботу видатного українського вченого в галузі механіки, спеціаліста з теорії пружності і термопружності, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки, лауреата Державної премії УРСР, академіка АН УРСР Анатолія Дмитровича Коваленка у Президії АН УРСР, зокрема в її Вченому секретаріаті. Методологія. Застосовано джерелознавчі методи пошуку та аналізу документальних історичних джерел. Використання проблемно-хронологічного методу історичного дослідження дозволило висвітлити передумови, перебіг та результати професійної діяльності А. Д. Коваленка у Президії АН УРСР. Наукова новизна. Введено до наукового обігу архівні документи, в яких зафіксовано трудовий шлях А. Д. Коваленка у Президії АН УРСР. Окреслено та проаналізовано масив опублікованих документів, у яких наводиться інформація про діяльність А. Д. Коваленка як співробітника Президії АН УРСР. Уперше виокремлено та проаналізовано масив неопублікованих та опублікованих документів на предмет відображення в них науково-організаційної роботи А. Д. Коваленка у Президії АН УРСР. На основі документальної інформації висвітлено передумови, перебіг та результати професійної діяльності А. Д. Коваленка у Президії АН УРСР. Висновки. А. Д. Коваленко упродовж 1945–1954 рр. брав активну участь у забезпеченні функціонування Президії АН УРСР, зокрема в 1950–1954 рр. – на посадах ученого секретаря та головного вченого секретаря Президії АН УРСР. У результаті його діяльності було підготовлено низку документів (доповідних записок, листів, звернень, клопотань, доповідей, інформаційних повідомлень) із важливих напрямів діяльності Президії – організації наукових досліджень та підготовки наукових кадрів у АН УРСР загалом та в окремих інститутах і установах Академії. The aim of the research is to study scientific-organizational work of the prolific Ukrainian scientist in the sphere of mechanics, expert in the theory of elasticity and thermoelasticity, Doctor of technical sciences, professor, Honoured Man of Science andTechnology, Laureate of the State prize of the UkrSSR, academician of the Academy of Sciences of the UkrSSR Anatolii Dmytrovych Kovalenko at the Presidium of the Academy of Sciences of the UkrSSR, and particularly at its Scientific Secretariat. Methodology of the research. Source study methods have been used to search and analyse the documentary historical sources. The usage of problematic-chronological method of historical research allowed defining the premise, course, and results of the professional activities of A. D. Kovalenko at the Presidium of the Academy of Sciences of the UkrSSR. Scientific novelty. Archival documents, which note the working course of A. D. Kovalenko within the Presidium of the Academy of Sciences, have been introduced into scientific circulation. The array of documents containing information on A. D. Kovalenko’s activities as the employee at the Presidium of the Academy of Sciences has been defined and analysed. The array of earlier unreleased and unpublished documents has been analysed for the first to determine the scope of their reflection of the course and results of A. D. Kovalenko’s professional activities at the Presidium of the Academy of Sciences. Conclusions. A. D. Kovalenko took an active part in ensuring the continuing functioning of the Presidium of the Academy of Sciences throughout 1945–1954 time frame. The research also analysed the time of his service on the post of the Head Scientific Secretary at the Presidium of the Academy of Sciences throughout the period of 1950–1954. A series of documents has been prepared as a result (memos, letters, addresses, petitions, reports, informational messages) concerning the important spheres of the Presidium’s activities – organisation of scientific researches and preparation of scientific staff at the Academy of Sciences of the UkrSSR overall as well as at the separate institutions and foundations of the Academy. Цель работы. Исследовать научно-организационную работу выдающегося украинского ученого в области механики, специалиста по теории упругости и термоупругости, доктора технических наук, профессора, заслуженного деятеля науки и техники, лауреата Государственной премии УССР, академика АН УССР Анатолия Дмитриевича Коваленко в Президиуме АН УССР, в частности в ее Ученом секретариате. Методология. Применены источниковедческие методы поиска и анализа документальных исторических источников. Использование проблемно-хронологического метода исторического исследования позволило осветить предпосылки, ход и результаты профессиональной деятельности А. Д. Коваленко в Президиуме АН УССР. Научная новизна. Введены в научный оборот архивные документы, в которых зафиксирован трудовой путь А. Д. Коваленко в Президиуме АН УССР. Определен и проанализирован массив опубликованных документов с информацией о деятельности А. Д. Коваленко как сотрудника Президиума АН УССР. Впервые выделен и проанализирован массив неопубликованных и опубликованных документов на предмет отражения в них научно-организационной работы А. Д. Коваленко в Президиуме АН УССР. На основании документальной информации освещены предпосылки, ход и результаты профессиональной деятельности А. Д. Коваленко в Президиуме АН УССР. Выводы. А. Д. Коваленко в 1945–1954 гг. активно участвовал в обеспечении функционирования Президиума АН УССР, в частности в 1950–1954 гг. – на должностях ученого секретаря и главного ученого секретаря Президиума АН УССР. В результате его деятельности был подготовлен ряд документов (докладных записок, писем, обращений, ходатайств, докладов, информационных сообщений) по важным направлениям деятельности Президиума – организации научных исследований и подготовки научных кадров в АН УССР в целом и в отдельных институтах и учреждениях Академии.

Попередній перегляд: