Уперше в історіографії у дослідженні здійснено спробу комплексного аналізу реалізації окупаційної політики, яка проводилась військовою та цивільною адміністрацією Райхскомісаріату "Україна" у всіх сферах життя суспільства. Обрано методологічні підходи, що дозволили трактувати досліджувані події в контексті перманентного конфлікту між німецькою владою та українським суспільством у різноманітних його проявах упродовж усіх без винятку хронологічних періодів. Вдосконалено підходи до визначення ефективності роботи німецького управлінського апарату, зокрема, визначено чинники політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму. Проаналізовано правове поле, в якому діяла окупаційна адміністрація, розглянуто теоретичні положення, що інтерпретують гітлерівську окупаційну політику як систему комплексних заходів адміністації Райхскомісаріату "Україна" у сфері активної експтуатації потенціалу захопленої території, включно силового, репресивно-карального врегулювання стосунків з місцевим суспільством, виразно закріплену в нормативних приписах.

На підставі дослідження архівних матеріалів і друкованих джерел висвітлено проблеми функціонування окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату "Україна" (РКУ). Розкрито питання організаційно-правового забезпечення функціонування цивільної адміністрації РКУ. Проаналізовано ефективність роботи німецького управлінського апарату. Визначено чинники затяжної системної соціально-політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму. Подано інформацію про особливості організації та функціонування гебітскомісаріатів РКУ, економіко-правові заходи цивільної адміністрації РКУ у сфері організації виробництва, німецькі поліційні органи та служби РКУ, громадянський статус місцевого населення окупованої України.

Висвітлено організацію та діяльність українських допоміжних військових формувань Збройних сил Німеччини на території райхскомісаріату Україна в 1941 - 1943 рр. Розглянуто структуру, чисельність, озброєння, підпорядкування та повсякденну роботу українських частин, принципи їх комплектування та матеріального забезпечення. Показано, що комплектування добровольних частин німецької армії відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії та поліції реалізували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не одержали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов'язання власного майбутнього з соціал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні підрозділи та частини з німецьким керівним складом, займали виключно нижчі щабелі силових структур і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому.

На основі архівних матеріалів проаналізовано діяльність органів окупаційної влади на території Київської та Полтавської областей в 1941 - 1944 рр., розкрито правові норми та соціально-трудову сферу цієї проблеми.