Рассмотрены правовые и организационные вопросы, связанные с утверждением и обеспечением прав и свобод человека в сфере персональных данных. Исследованы мотивы и причины появления философии прав человека, соотношение природных и конституционных прав, а также проблемы разработки правообоснования и правообеспечения института защиты персональных данных в Украине. В качестве основы нормативно-правового регулирования взаимоотношений различных субъектов персональных данных предложен проект базового Закона Украины "О защите персональных данных", который исходит из приоритета интересов личности и права собственности человека на персональные данные, с учетом обеспечения баланса прав личности, общества и государства в условиях становления и развития информационно-коммуникационных процессов. Освещен механизм регулирования взаимоотношений в объеме системы взаимосвязанных организационных элементов, использующих принципы регулирования деятельности в сфере защиты сведений о физических лицах, регистрации баз персональных данных, систем автоматизированной обработки и систем обработки картотек персональных данных, а также - сертификации технических средств защиты персональных данных.

Розглянуто окремі питання вдосконалення законодавства про покарання, не пов'язані з позбавленням волі, соціальні проблеми кримінального покарання у вигляді позбавлення волі та його альтернативи, актуальні проблеми заміни страти у зв'язку з її скасуванням в Україні. Висвітлено міри, альтернативні ув'язненню, в кримінальних законодавствах окремих зарубіжних країн.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.36

Рубрики:

Питання про права людини в міжнародних організаціях

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Приведен научно-практический анализ действующего законодательства, регулирующего рассмотрение и разрешение гражданских дел. Рассмотрены наиболее актуальные документы и образцы процессуальных документов, в частности, образцы исковых заявлений по делам, возникающим из жилищных, трудовых и административных правоотношений, связанных со спорами о праве собственности на жилой дом, а также по делам о возмещении ущерба, защите авторских прав и прав промышленной собственности, особого производства (установления факта родственных отношений, регистрации рождения, состояния в фактических брачных отношениях, смерти, о признании гражданина безвестно отсутствующим). Помещены выдержки из Гражданского процессуального кодекса Украины, а также Закон Украины о ратификации Конвенции о защите прав и основных свобод человека 1959 г., Первого протокола и протоколов N 2, 4, 7 и 11 к Конвеции.

Наведено загальнотеоретичну характеристику національної імплементації міжнародних договорів про права людини, національної імплементаційної правотворчості, розкрито її передумови та стадії. Висвітлено проблеми забезпечення відповідності національного законодавства вимогам Конвенції про захист прав та основних свобод людини. Проаналізовано вплив рішень Європейського суду з прав людини на національну імплементацію конвенції про захист її прав і основних свобод. Описано властивості та види національного імплементаційного правотлумачення.

Приведены общетеоретическая характеристика национальной имплементации международных договоров о правах человека, национального имплементационного правотворчества, раскрыты его предпосылки и стадии. Освещены проблемы обеспечения соответствия национального законодательства требованиям Конвенции о защите прав и основных свобод человека. Проанализировано влияние решений Европейского суда по правам человека на национальную имплементацию конвенции о защите его прав и основных свобод. Описаны свойства и виды национального имплементационного правотолкования.

Висвітлено основні положення Європейської соціальної хартії з питань соціальних прав на працю, створення організацій, соціального забезпечення, соціальної і медичної допомоги. Розглянуто питання щодо прав трудящих мігрантів і членів їх сімей, дітей і підлітків на захист і допомогу, а також прав вести колективні переговори.

Освещены основные положения Европейской социальной хартии о социальных правах на труд, создании организаций, социальном обеспечении, социальной и медицинской помощи. Рассмотрены вопросы о правах трудящихся мигрантов и членов их семей, детей и подростков на защиту и помощь, а также правах проводить коллективные переговоры.

Висвітлено особливості функціонування Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав. Наведено текст Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права та розкрито механізми міжнародного контролю ООН за його здійсненням. Викладено текст П'ятої періодичної доповіді Уряду України, проголошеної у листопаді 2007 р., про заходи, спрямовані на виконання положень Пакту. Наведено інформацію про питання, які поставили експерти Комітету ООН щодо цієї доповіді, відповіді українського уряду, паралельний звіт українських правозахисних організацій, заключні зауваження та рішення Комітету ООН про стан справ з виконання Пакту в Україні.

Освещены особенности функционирования Комитета ООН по экономическим, социальными и культурным правам. Приведен текст Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах и раскрыты механизмы международного контроля ООН за его осуществлением. Изложен текст Пятого периодического доклада Правительства Украины, провозглашенного в ноябре 2007 г., о мерах, направленных на выполнение положений Пакта. Приведена информация о вопросах, поставленных экспертами Комитета ООН по данному докладу, ответах украинского правительства, параллельном отчете украинских правозащитных организаций, заключительных замечаниях и решении Комитета ООН о положении дел по выполнению Пакта в Украине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.368(4)-3 + Х915.232.5-91

Рубрики:

Європейський Союз

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.5-91 + Х911.368(4)

Рубрики:

Європейський Союз

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Вивчено правовий статус жертв злочинів на міжнародному та національному рівнях. Досліджено ступінь визнання міжнародно-правових норм у галузі захисту прав жертв злочинів державами та їх імплементацію у внутрішньому праві, розкрито особливості предмета регулювання та змісту норм, а також проаналізовано міжнародні та національні механізми правового захисту даної категорії осіб. Вперше в українському правознавстві на теоретичному рівні розглянуто зміст правового статусу жертв злочинів, здійснено критичний аналіз його закріплення в міжнародному і національному праві, а також практики правозахисної діяльності стосовно даної категорії осіб. Це дало можливість запропонувати цілісну концепцію міжнародного та внутрішньодержавного захисту жертв злочинів як складового елемента загальної системи захисту прав людини.

Розкрито суть поняття та значення міжнародного контролю у сфері захисту прав людини. Проаналізовано види міжнародного контролю у цій сфері та надано їм кваліфікацію. Висвітлено процедури вивчення доповідей держав-учасниць на підставі міжнародних договорів, а також процедуру розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини, процедуру міждержавних скарг, проблему дослідження на місцях. Значну увагу приділено дослідженню механізмів міжнародного контролю у сфері прав людини у межах Ради Європи, зокрема позасудового механізму контролю у даній сфері, контрольної діяльності Комітету Міністрів, Парламентської Асамблеї, Комісара Ради Європи з прав людини, а також спеціальних позасудових механізмів контролю у сфері прав людини Ради Європи, системи контролю за дотриманням Європейської соціальної хартії, контрольного механізму Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та Рамкової конвенції про захист національних меншин, а також питань щодо контрольної діяльності ОБСЄ у сфері захисту національних меншин. Висвітлено питання ефективності механізмів міжнародного контролю у сфері прав людини та значення критеріїв ефективності для підвищення рівня цих механізмів в Україні.

Досліджено міжнародно-правові зобов'язання України з Конвенції про захист прав людини та основних свобод та актів тлумачення її норм Європейським судом з прав людини, а також імплементації норм Конвенції у законодавство України з метою підвищення рівня ефективності реалізації конвенційних норм на національному рівні. Доведено, що українське законодавство не позбавлено протиріч з нормами даної Конвенції, запропоновано їх класифікацію та розглянуто шляхи їх розв'язання. Розглянуто проблему судової імплементації норм Європейської конвенції з прав людини та вплив рішень Європейського суду з прав людини на суди загальної юрисдикції України. Акцентовано увагу на впливі міжнародного права на рішення Конституційного Суду України та визначено моделі застосування міжнародно-правових актів з прав людини у конституційному судочинстві. Проаналізовано залежність подальшої інтеграції до Європейського Союзу від ефективного виконання Україною міжнародно-правових зобов'язань з Європейської конвенції.

Висвітлено історію укладання, проаналізовано особливості нормативного змісту, предмету регулювання європейської соціальної хартії (ЄСХ), визначено ступінь її ефективності, місце та роль у системі правового захисту соціальних та економічних прав людини у межах держав-членів Ради Європи. Розкрито правову природу міжнародного механізму та процедур контролю за виконанням державами-учасницями положень ЄСХ. Особливу увагу приділено значенню цього міжнародно-правового документа для розвитку українського законодавства та формування правової позиції України у даній сфері. Визначено загальні засади політики, що проводиться Україною у галузі захисту прав людини, проаналізовано понад 100 внутрішньодержавних нормативних актів України, положення яких регламентують захист соціальних та економічних прав індивіда, надано оцінку можливостей імплементації нормативних положень хартії у її національне законодавство. Розглянуто питання про приєднання України до ЄСХ, розроблено пропозиції щодо перспектив і можливостей ратифікування окремих норм хартії Україною.

Досліджено міжнародні стандарти щодо статусу та функціонування національних установ із захисту та заохочення прав людини. Розкрито історичний аспект їх створення ООН, правовий статус актів міжнародних організацій стосовно вказаних установ, зокрема, Паризьких принципів 1991 р. Увагу приділено визначенню статусу національних установ в універсальних і регіональних системах співробітництва держав, формам співробітництва міжнародних організацій з національними установами із захисту та заохочення прав людини. Проаналізовано теоретичний аспект поняття "національна установа з прав людини" та запропоновано класифікацію даних установ. Охарактеризовано інститут Уповноваженого ВР України з прав людини на предмет відповідності його Паризьким принципам 1991 р. та викладено пропозиції щодо узгодження інституту українського омбудсмана з міжнародними стандартами у даній сфері. Запропоновано створення додаткового механізму захисту прав людини в Україні у сфері дискримінації, а також урахування рекомендацій міжнародних органів щодо належного забезпечення прав дитини в Україні.

Досліджено міжнародно-правові засади захисту та забезпечення прав людини в європейських міжнародних організаціях (Раді Європи, ЄС й Організації з безпеки і співробітництва у Європі). Досліджено концептуальні підходи до становлення та розвитку прав людини у Європі, проаналізовано проблеми класифікації прав людини й основних свобод. Розкрито систему європейських міжнародних організацій, що займаються проблематикою прав людини. Значну увагу приділено основним напрямам та особливостям співробітництва Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва у Європі й ЄС у встановленні ними європейських стандартів захисту прав людини. Вдосконалено дефініцію європейських стандартів прав людини, надано визначення поняттям "європейської міжнародної організації" та "загальноєвропейської системи захисту прав людини".

Досліджено концептуальні підходи до становлення та розвитку прав людини у Європі, проаналізовано проблеми класифікації прав людини та основних свобод. Розкрито систему європейських міжнародних організацій, що займаються проблематикою прав людини. Увагу приділено основним напрямам та особливостям співробітництва Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва у Європі та ЄС у встановленні ними європейських стандартів захисту прав людини. Удосконалено дефініцію європейських стандартів прав людини, надано визначення поняттям "європейської міжнародної організації" та "загальноєвропейської системи захисту прав людини".

Висвітено проблему, яка залишається актуальною для багатьох країн, - подолання дискримінації. У сучасному світі це негативне явище набуває нових форм, попри значні зусилля держав, спрямовані на протидію йому. Розглянуто питання боротьби з расизмом та іншими видами дискримінації. Проаналізовано низку міжнародних документів, пов'язаних із цим негативним явищем.

Проаналізовано глобалізацію у правовій площині. Увагу приділено проблемі впливу глобалізації на взаємодію міжнародного, європейського і національного правопорядків. Проаналізовано діалог судових інстанцій різних правопорядків у аспекті аргументації їх рішень. Зроблено висновки щодо формування глобального міжнародного правопорядку, посилення регіональних (наднаціональних) правопорядків, вплив глобалізації на правосуддя.

Проаналізовано відображення права людини на отримання взаємної та справедливої вигоди від співробітництва в національному та міжнародному праві.

Досліджено питання міжнародно-правового захисту інформаційних прав людини, який є сукупністю міжнародно-правових норм та інститутів, що закріплюють інформаційні права людини, порядок і процедури їх захисту, а також діяльність міжнародних та регіональних органів, що здійснюють охорону та захист цих прав. Проаналізовано формування концепції інформаційних прав людини в міжнародному праві, зміст і міжнародно-правові стандарти інформаційних прав людини. Розглянуто універсальний і регіональні (на прикладі європейського) механізми захисту інформаційних прав людини, практику Європейського суду з прав людини та інших міжнародних інституцій та національних судових органів щодо інформаційних прав людини. Висвітлено договірну практику та національне законодавство України з питань реалізації та захисту інформаційних прав людини.