Проведено всестороннее комплексное исследование института права доверительной собственности, теоретически обоснованы основные принципы и методы его функционирования. Рассмотрены история и причины возникновения института, правовой статус субъектов доверительных отношений, дана их общая правовая характеристика. На основе анализа условий существования права доверительной собственности в Украине с учетом специфики отечественного законодательства предпринята попытка разрешения ряда проблем, связанных с перспективами становления, развития и совершенствования данного института.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)114

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено теоретичні та практичні питання, пов'язані з правовим регулюванням діяльності трастових компаній в окремих країнах світу та довірчих товариств в Україні. Розкрито поняття інституту довірчої власності та його правову природу. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавчої бази, яка визначає особливості правового становища довірчих товариств в Україні та трастових компаній у зарубіжних країнах, на підставі чого наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства України в цій сфері.

Исследованы теоретические и практические вопросы, связанные с правовым регулированием деятельности трастовых компаний в отдельных странах мира и доверительных обществ в Украине. Раскрыты понятие института доверительной собственности и его правовая природа. Проведен сравнительно-правовой анализ законодательной базы, определяющей особенности правового положения доверительных обществ в Украине и трастовых компаний в зарубежных странах, на основании чего даны конкретные предложения по усовершенствованию соответствующего законодательства Украины в этой сфере.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х831.14 + Х839(4УКР)114

Рубрики:

Довірча власність

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)114

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Удосконалено теоретичне обгрунтування існування правового інституту довірчого управління майном і визначено його відмінність від аналогічних конструкцій в цивільному праві України. Розглянуто соціально-правові й економічні передумови виникнення цього інституту, сферу його застосування. З'ясовано переваги й недоліки інституту довірчого управління майном у порівнянні з альтернативними конструкціями щодо управління майном. Запропоновано авторське поняття договору довірчого управління майном. Обговорено предмет, суб'єктивний склад договору, права й обов'язки сторін, правові наслідки невиконання (неналежного виконання) умов договору й підстави дострокового припинення його дії. Уперше визначено поняття управління як цивільно-правової категорії. Запропоновано ввести до кола об'єктів довірчого управління майном грошові кошти, валютні цінності й розробити специфічний механізм управління ними в межах структури довірчого управління майном. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики.

Наведено визначення поняття "довірчі операції трастової компанії". На підставі вивчення досвіду країн неанглосаксонської системи права щодо існування у межах однієї правової системи інституту трасту та інституту довірчого управління майном обгрунтовано висновок, що спільне використання у правовій системі України інституту довірчої власності та інституту управління майном удосконалює правові механізми управління активами фізичних і юридичних осіб, розширює підприємницьку практику. Аргументовано доцільність введення в систему цивільного права України інституту агентування. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює діяльність довірчих товариств.

Визначено передумови виникнення та особливості розвитку довірчого товариства як процесійного учасника ринку фінансових (довірчих) послуг. Обгрунтовано висновок, що закріплення представницької основи діяльності довірчих товариств зумовлено відсутністю в період їх виникнення цивільно-правових конструкцій, спроможних адекватно регулювати довірчі відносини з питань управління чужим майном. Досліджено поняття і види відносин та їх місце в системі цивільно-правових інститутів. Довірчими визнано правовідносини, в яких довірена особа наділяється повноваженнями на передане майно, необхідними та достатніми для досягнення економічного ефекту, та зумовленою цим особливою, підвищеною відповідальністю за недбалість у виконанні зобов'язання, передбаченого правочином чи іншою підставою виникнення таких правовідносин. На підставі порівняння інститутів представництва та довірчої власності обгрунтовано висновок, що для країн з кодифікованим цивільним правом концептуально неможливою є рецепція трасту в повному обсязі, водночас окремі елементи (варіативність суб'єктної структури і функціональної спрямованості) доцільно використати в діяльності довірчих товариств. Визначено концептуальні засади правового регулювання та місця представницької діяльності даних товариств в системі довірчих відносин. Проаналізовано поняття та види довірчих операцій (послуг), що здійснюються довірчими товариствами та обгрунтовано висновок, що за характером прав на довірене майно довірче товариство може здійснювати два види довірчих послуг, пов'язаних та не пов'язаних з управлінням майна. Обгрунтовано висновок щодо доцільності закріплення в цивільному законодавстві

Досліджено проблему становлення інституту управління майном в Україні в аспекті визначення потенціалу його ефективності за сучасних соціально-економічних і законодавчих умов. Здійснено історико-юридичний аналіз інституту довірчої власності (трасту) в країнах англосаксонської правової сім'ї та розглянуто передумови формування інституту управління майном у цивільному праві України. Досліджено довірчі конструкції у країнах континентальної правової системи. З'ясовано основні відмінності інститутів довірчої власності та довірчого управління. На підставі аналізу концептуальних положень та чинного законодавства України наведено загальну характеристику договору управління майном, з'ясовано юридичну природу прав управителя. Розглянуто об'єкт та предмет договору, його зміст і відповідальність сторін. Визначено специфіку договірної конструкції управління майном підопічних осіб. Висвітлено перспективи впровадження альтернативних форм договірного управління майном. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України з метою забезпечення оптимальних умов для подальшого розвитку цивільно-правового інституту управління майном.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних проблем створення юридичної конструкції для нового цивільно-правового інституту управління чужим майном, що формується в праві України. Розглянуто історію виникнення і розвитку довірчих правовідносин. Встановлено притаманні їм ознаки. Проаналізовано характер відносин власник - управляючий, визначено юридичну природу таких відносин. Доведено самостійне походження інституту управління чужим майном у праві України. Запропонована адекватна відносинам власник - управляючий юридична конструкція придатна служити їх нормативному регулюванню в умовах цивільного законодавства України.

Визначено поняття та характерні риси довірчих правовідносин з іноземним елементом, встановлено їх місце серед інших правовідносин, які відносяться до предмету міжнародного приватного права, проаналізовано основні джерела, які застосовуються до регулювання таких відносин у країнах континентального та загального права. Запропоновано способи кваліфікації довірчих конструкцій, а також досліджено проблеми встановлення змісту іноземного права та застосування його судом до регулювання таких відносин. Особливу увагу приділено судовій практиці вирішення спорів, які виникають з довірчих правовідносин з іноземним елементом, сформованій у країнах загального права.

Уперше досліджено специфіку правового регулювання відносин з управління чужим майном у західноєвропейських країнах (ФРН, Франції, Англії) та Румунії і обгрунтовано висновок про відмінність фідуції (довірчої власності), характерної для континентального правопорядку, від англо-американського інституту транту. Проведено порівняльно-правовий аналіз становлення інституту довірчого управління (ДУ) майном в Україні, Республіці Молдова та Російській Федерації та встановлено специфіку українського законодавства. Доведено доцільність поширення режиму довірчого управління на ситуації необхідності встановлення управління майном особи, визнаної безвісно відсутньою та особи, місце перебування якої невідоме. Запропоновано встановити загальне право щодо оплатного характеру договору ДУ, за винятком випадків, коли майно, передане в ДУ, не використовується у підприємницькій діяльності.

Проаналізовано правову природу договору довірчого управління цінними паперами. Досліджено окремі елементи договору довірчого управління цінними паперами, особливості його суб'єктного складу, специфіка укладення та виконання. Висвітлено правові наслідки порушення прав і невиконання обов'язків за договором довірчого управління цінними паперами, а також підстави й умови його припинення за ЦК України. Надано юридичну характеристику договору довірчого управління цінними паперами, визначено його істотні ознаки та запропоновано критичний погляд на переваги та недоліки нормативно-правового регулювання відносин довірчого управління цінними паперами. Зауваження щодо виявлених законодавчих прогалин і колізій містять відповідні пропозиції щодо вдосконалення чинного ЦК України.

На підставі методу порівняльно-правового аналізу досліджено особливості правового регулювання договору довірчого управління майном в Україні, Республіці Молдова, Російській Федерації. Висвітлено специфіку інститутів управління майном і довірчої власності у деяких західноєвропейських країнах. За результатами проведеного аналізу сформульовано рекомендації стосовно вдосконалення законодавства та практики його застосування. Розглянуто відповідальність за договором довірчого управління майном.

Наведено комплексне дослідження довірчої власності, що існує у країнах загального права, проаналізовано різноманітні види трастів і трастоподібних конструкцій, що функціонують у країнах цивільного права та змішаних правових системах, зокрема у Франції, Італії, Німеччині, Швейцарії, Південно-Африканській Республіці, Японії, Китаї та ін. країнах. Особливу увагу приділено кваліфікації трасту судами країн, які традиційно не визнавали довірчу власність. Висвітлено світові тенденції в частині визнання та інкорпорації трасту у право країн, які протягом тривалого часу заперечували цей інститут. Розкрито особливості трастоподібних конструкцій в Україні, перспективи запровадження інституту трасту у вітчизняне право.

Розроблено сучасну концепцію трасту, визначено особливості кваліфікації, визнання та інкорпорації інституту довірчої власності у право країн, що належать до різних правових систем, а також підготовлено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України, яке регулює суспільні відносини, що виникають з управління майном та довірчої власності. Досліджено найбільш популярні теорії виникнення трасту, проаналізовано поняття, характерні ознаки та правову природу довірчої власності, особливості виникнення, зміни умов і припинення трасту, а також сформульовано концептуально новий підхід до розуміння поняття «розщеплене право власності». Особливу увагу приділено аналізу положень міжнародних нормативних актів, які регулюють відносини трасту. Проаналізовано законодавство та судову практику зарубіжних країн, досліджено різноманітні види трастів і трастоподібних конструкцій, що існують у праві країн, які належать до різних правових систем (Англії, США, Шотландії, Канадської провінції Квебек, Італії, Франції, Швейцарії, Німеччини, Південно-Африканської Республіки, Японії, Китаю та ін.).