Проаналізовано сучасний стан конфліктної компетентності працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Проведено теоретичний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду дослідження конфліктів. Теоретично обгрунтовано концепцію розвитку конфліктостійкості та модель підготовки фахівців для врегулювання конфлікту. Розроблено програму вивчення конфліктної взаємодії. Визначено психолого-конфліктологічні вимоги конфліктологічної освіти працівників ОВС.

Визначено предмет і об'єкт конфліктології, розглянуто її закони та методи, а також розвиток проблем у парадигмах соціальної та правової наук. Проаналізовано динаміку конфлікту, визначено її витоки, причини виникнення, рушійні сили. Розглянуто сфери розгортання конфліктів, зокрема, економічну, політичну, етнонаціональну, юридичну, релігійну, а також сферу культур і духовних цінностей. Наведено засоби та механізми розв'язання конфліктів, а також соціально-правові технології запобігання суперечкам.

Розроблено концептуальні засади застосування положень синергетики у порівняльно-правовому пізнанні. Розглянуто питання стосовно предметного поля порівняльного правознавства, що у аспекті ідей синергетики може бути розвинуто з урахуванням конструктивної ролі випадковості та нового виду закономірності - закономірності еволюції та саморганізації правових систем. Запропоновано синергетичну концепцію такої системи, яка, стверджує, що правова система є комплексом порядків, які самоорганізуються, перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта - правосвідомості, це уможливлює когерентність самоорганізаційних процесів і "алгоритм" саморуху правової системи в цілому. Саморозвиток правової системи зумовлює "оновлення" у вигляді зміни подвійного порядку, зміну станів, що дозволяє системі еволюціонувати у рамках "основного каналу еволюції", зумовленого типом права, а також зміну типової якості системи, спричинену неможливістю правової системи розвиватися у межах колишнього типу права у зв'язку з нагромадженням контрастних відмінностей правової системи, що зумовлює функціонування особливого стану правової системи - "перехідного типу".

Досліджено процеси соціальної самоорганізації та соціальної організації в контексті різноманіття ролей систем державної влади та державного управління у забезпеченні еволюційного розвитку країни. Висвітлено аспекти теорії складності. Проаналізовано зміст такого фундаментального розділу теорії складності, як синергетика першого порядку. Розглянуто межі застосовності синергетики першого порядку. Запропоновано синергетико-системологічний підхід до описання та проектування процесів соціальної організації та соціальної самоорганізації. Представлено синергетично-рефлексивну модель соціальної самоорганізації та управління. Запропоновано нові теоретичні та методологічні підходи до оптимізації системи державної влади та системи державного управління. Розглянуто проблему горизонту прогнозу в управлінні та синергетичні особливості стратегічного управління.

Показана возможность применения математического аппарата теории управляемых марковских полей для моделирования катастрофических рисков, вызванных природными явлениями или террористическими угрозами. Приведены примеры постановок задач долгосрочного инвестирования в безопасность. Дан обзор методов решения возникающих задач стохастического оптимального управления. Показана возможность сведения этих задач к конечномерным задачам стохастического программирования и решения их методом стохастических квазиградиентов.