Фальсифікація лікарських препаратів та їх незаконний обіг на фармацевтичному ринку є проблемою глобального значення. Незважаючи за значні зусилля міжнародних організацій, питома вага фальсифікованих препаратів на національних фармацевтичних ринках становить від 5 до 7 %. Республіка Казахстан не є в цьому відношенні винятком. За останні 10 років Міністерством охорони здоров'я Республіка Казахстан встановлено більше 90 фактів реалізації в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку 40 найменувань фальсифікованих препаратів. Ключова роль у реалізації заходів, пов'язаних з виявленням і попередженням фактів фальсифікації ліків, відводиться фармацевтичним працівникам. Мета роботи - аналіз даних анкетування фармацевтичних працівників з проблеми фальсифікації препаратів і їх незаконного обігу в Республіці Казахстан. Встановлено, що переважна більшість (84,76 %) респондентів знайома з поняттям "фальсифікований/контрафактний препарат", а кожен четвертий експерт мав досвід виявлення фальсифікованих ліків в аптеках. Найбільш часто, за думку експертів, піддавалися фальсифікації антимікробні і противірусні препарати, а найважливішим при виявленні контрафактних препаратів є невідповідність за таким параметром як "Маркування на зовнішній (первинній) упаковці товару". У рейтингу факторів, що сприяють незаконному обігу фальсифікованих ліків найбільш важливим є "Неефективна організація контролю якості продукції, що імпортується до Республіки Казахстан з боку компетентних державних органів" (119 експертів або 39,40 %). Понад три четвертих (77,48 %) експертів при виявленні фальсифікатів будуть звертатися до свого безпосереднього керівника, що відповідає вимогам чинної нормативно-правової бази. Більшість експертів (40,00 % опитаних) вважає, що найбільш ефективним напрямком вирішення даної проблеми є "Посилення кримінальної відповідальності за фальсифікацію і незаконний збут фальсифікованих лікарських препаратів у Республіці Казахстан" (121 респондент або 40,06 %). Висновки: вважаємо, що найважливішим напрямком подальших досліджень стане проведення аналізу впливу різних чинників на ефективність функціонування державних механізмів контролю за якістю ліків, що знаходяться в обороті. Крім цього, необхідно розробити практичні рекомендації щодо виявлення фальсифікованих препаратів і запобігання їх незаконному обороту на фармацевтичному ринку Республіки Казахстан.

Мета роботи - аналіз розпоряджень і приписів Держлікслужби України щодо заборони реалізації лікарських засобів (ЛЗ) у 2015 - 2018 рр., які підпали під заборону реалізації за країною-постачальником, за формами випуску та фармакологічними групами, а також обгрунтування висновків, спрямованих на подальше вдосконалення забезпечення контролю якості ЛЗ. Результати. Виявлено, що з 41 країни-постачальника ЛЗ в Україну домінуюча кількість ЛЗ, що була заборонена до реалізації, виявлена в 9 країнах (67,98 %). Найбільша кількість ЛЗ, яка потрапила під заборону, припадає на Україну (32,25 %), Індію (15,98 %) та Німеччину (15,68 %), найменша кількість таких ЛЗ представлена Бельгією (5,03 %). Під заборону щодо реалізації ЛЗ за формами випуску переважно підпали ЛЗ у таблетованій формі (43,63 %). Лідерами серед ЛЗ за фармакологічними групами, які найчастіше підпадали під заборону щодо реалізації, були антигіпертензивні засоби (18,23 %), антисептичні та дезінфікуючі засоби (15,63 %), а також - гормональні (15,63 %). Висновки: проведений аналіз розпоряджень і приписів Держлікслужби України щодо заборони реалізації ЛЗ у 2015 - 2018 рр. свідчить про значне зменшення їх кількості у 2018 р., що свідчить про удосконалення державної системи контролю якості. Найбільша кількість ЛЗ, яка потрапила під заборону, була виявлена в Україні, Індії та Німеччині; переважали ЛЗ у таблетованій та рідкій формах; найчастіше підпадали під заборону щодо реалізації антигіпертензивні, антисептичні, дезінфікуючі та гормональні засоби. Впровадження єдиної системи моніторингу обігу лікарських засобів шляхом маркування ЛЗ контрольними ідентифікаційними знаками на основі 2-D кодування надасть можливість відслідковувати весь ланцюг постачання ЛЗ від виробника до кінцевого споживача та, відповідно, посилить контроль за якістю лікарських засобів, їх виробництвом та ввезенням, що протидіятиме потраплянню в Україну фальсифікованих або контрафактних препаратів.

Мета дослідження - порівняння моделей електронних публічних закупівель у системі охорони здоров'я (ОЗ) України та країнах світу. Результати. Проведене дослідження нормативно-правового регулювання та особливостей організації публічних закупівель в ОЗ у країнах Світової організації торгівлі (СОТ) та Європейського Співтовариства (ЄС). З метою спрощення процедур міжнародних торгів країн-членів СОТ відповідно до Переглянутої Угоди про державні закупівлі (GPA), яка набрала чинності 6.04.2014 р., створено єдине правове поле та інформаційний простір, використовуються національні та міжнародні електронні портали. Публічні закупівлі на ринку ЄС регулюються відповідними Директивами (the EU Procurement Directives). Ринок публічних закупівель України динамічно розвивається та реформується з метою забезпечення прозорості, відкритості процедур закупівель, економії коштів та уникнення корупційних порушень. Обсяг державних закупівель в Україні складає близько 13 % ВВП, що відповідає загальноєвропейській практиці. Законодавство в сфері публічних закупівель гармонізоване з міжнародними нормами. Електронна система закупівель ProZorro визнана однією з найкращих у світі, але потребує удосконалення нормативно-правового регулювання щодо підвищення відповідальності та професіоналізації користувачів. Висновки: узагальнення та використання закордонного досвіду дозволить удосконалити систему публічних закупівель у галузі ОЗ.

Згідно з законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 07.02.2019 р. № 2680-VIII, а саме пункту 5 частини першої статті 85 у визначенні засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни зазначено реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тому на сучасному етапі реформування Збройних сил (ЗС) України у військово-медичній службі відбувається нормативно-правове врегулювання сучасної системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку ЗС України. Вказана система має функціонувати відповідно до стандартів НАТО і робити внесок у функціонально сумісні медичні можливості для спільних місій України з Альянсом. Таким чином, з огляду на процес реформування та впровадження єдиної системи логістичного забезпечення ЗС України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, медична служба ЗС України працює в насиченому та динамічному інформаційному полі. Отже, виникає необхідність в упорядкуванні нормативно-правової бази щодо управління медичним постачанням в ЗС України шляхом систематизації діючих нормативно-правових документів щодо їх сучасних інституціональних основ. Мета дослідження - проведення аналізу нормативно-правового забезпечення управління медичним постачанням в ЗС України. На теперішній час в Україні прийнято низку офіційних документів, які містять вимоги до приймання, обліку, зберігання, видачі, транспортування та ремонту медичного майна, що здійснюють заклади та підрозділи медичного постачання ЗС України. Проаналізовано сучасні інституціональні основи управління медичним постачанням, які представлені як сукупність формальних (нормативно-правових) актів різного рівня, законні та підзаконні, а також неформальних норм, які стосуються конкретно обігу медичного майна в ЗС України. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення управління медичним постачанням представлене вимогами формальних (нормативно-правових) актів різного рівня - 44 % та неформальних норм - 56 %. Висновки: проведений аналіз показав, що досягнення узгодженості формальних і неформальних норм у сфері управління медичним постачанням ЗС України потребує подальшого вдосконалення, а саме: в напрямку визначення правових режимів та регламентації процесу приймання медичного майна з використанням інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю та за якістю, які застаріли в часі та затверджені ще за часів Радянського Союзу. Таким чином, вказані питання потребують належного правового опрацювання та обгрунтування. Разом з тим, враховуючи досвід проведення Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, потребують переопрацювання накази Міністерства оборони України від 30.06.2015 р. № *2 та *3 для підвищення ефективності функціонування системи медичного постачання військових частин та медичних підрозділів ЗС України на особливий період.

Згідно з законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 07.02.2019 р. № 2680-VIII, а саме пункту 5 частини першої статті 85 у визначенні засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни зазначено реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тому на сучасному етапі реформування Збройних сил (ЗС) України у військово-медичній службі відбувається нормативно-правове врегулювання сучасної системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку ЗС України. Вказана система має функціонувати відповідно до стандартів НАТО і робити внесок у функціонально сумісні медичні можливості для спільних місій України з Альянсом. Таким чином, з огляду на процес реформування та впровадження єдиної системи логістичного забезпечення ЗС України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, медична служба ЗС України працює в насиченому та динамічному інформаційному полі. Отже, виникає необхідність в упорядкуванні нормативно-правової бази щодо управління медичним постачанням в ЗС України шляхом систематизації діючих нормативно-правових документів щодо їх сучасних інституціональних основ. Мета дослідження - проведення аналізу нормативно-правового забезпечення управління медичним постачанням в ЗС України. На теперішній час в Україні прийнято низку офіційних документів, які містять вимоги до приймання, обліку, зберігання, видачі, транспортування та ремонту медичного майна, що здійснюють заклади та підрозділи медичного постачання ЗС України. Проаналізовано сучасні інституціональні основи управління медичним постачанням, які представлені як сукупність формальних (нормативно-правових) актів різного рівня, законні та підзаконні, а також неформальних норм, які стосуються конкретно обігу медичного майна в ЗС України. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення управління медичним постачанням представлене вимогами формальних (нормативно-правових) актів різного рівня - 44 % та неформальних норм - 56 %. Висновки: проведений аналіз показав, що досягнення узгодженості формальних і неформальних норм у сфері управління медичним постачанням ЗС України потребує подальшого вдосконалення, а саме: в напрямку визначення правових режимів та регламентації процесу приймання медичного майна з використанням інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю та за якістю, які застаріли в часі та затверджені ще за часів Радянського Союзу. Таким чином, вказані питання потребують належного правового опрацювання та обгрунтування. Разом з тим, враховуючи досвід проведення Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, потребують переопрацювання накази Міністерства оборони України від 30.06.2015 р. № *2 та *3 для підвищення ефективності функціонування системи медичного постачання військових частин та медичних підрозділів ЗС України на особливий період.

Мета роботи - висвітлення досвіду кафедри соціальної фармації Національного фармацевтичного університету щодо обгрунтування актуальних тенденцій розробки та застосування сучасних педагогічних технологій із метою підвищення якості викладання дисципліни "Фармацевтичне право та законодавство". Дослідження виконано на основі узагальнення власних методичних розробок, досвіду проведення у 2019 і 2020 рр. олімпіад із дисципліни "Фармацевтичне право та законодавство", матеріалів конкурсу студентських есе на тему "Знання права - вимога сьогодення", у якому взяли участь 45 студентів, а також на підставі опрацювання наукової та навчально-методичної літератури, нормативно-правових актів України. Отримані дані надано з використанням аналізу, синтезу, узагальнення; системного, формально-логічного, порівняльно-правового методів, а також методу тлумачення правової норми. З'ясовано, що впровадження сучасних педагогічних технологій із застосуванням методів кейсів, проблемного, змістовного аналізу правових норм (граматичне, системне та історико-порівняльне тлумачення) сприяють підвищенню якості опанування здобувачами освіти програмного матеріалу навчальної дисципліни "Фармацевтичне право та законодавство". Обгрунтовано нерозривний дидактичний зв'язок методу кейсів та інших інтерактивних методів, зокрема проблемного, дискусії, мозкового штурму тощо. Розкрито методи, які використовують для з'ясування студентами змісту правових норм. Наведено власні педагогічні розробки щодо застосування кожного з названих методів. Доведено, що використання на заняттях із дисципліни "Фармацевтичне право та законодавство" проблемного методу та методу кейсів сприяє розвитку фахового аналітичного мислення, відпрацюванню навичок вирішення практичних ситуацій. Обгрунтовано, що за критерієм характеру ситуації можна застосовувати кейси-випадки, кейси-вправи, кейси-ситуації. З'ясовано, що проблемний метод можна впроваджувати під час проведення лекцій, семінарських і практичних занять, а також під час самостійної роботи студентів.