Досліджено функціонування системи доносів як складової політичного судочинства в Гетьманщині XVII - XVIII ст. Розглянуто правове підгрунтя цього явища, його вплив на соціально-політичне життя козацької автономії, фігуранти й мотиви, а також зміст доносів, які становлять собою цінне джерело для реконструкції процесів ідентичності та формування політичної ментальності українського населення ранньомодерної доби.

На основі уставних земських грамот, трьох Литовських статутів, а також тарифів, універсалів та уставів проаналізовано деякі аспекти нормативно-правового регулювання митних відносин у Великому князівстві Литовському.

Розглянуто протидію радянських митників контрабанді наприкінці 1920-х - у 1930-х pp. Проаналізовано особливості антиконтрабандної діяльності в УСРР. З'ясовано причини контрабанди як соціально-економічного явища.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних із функціонуванням в'язниць на окупованій території України. Тюремну систему проаналізовано як один із важливих інструментів нацистського терору, елемент апарату насильства, спрямованого на впокорення всіх категорій населення. Стаття базується на масиві джерел, що донині не залучався до наукового обігу, зокрема настінних написах бранців нацистських в'язниць, зафіксованих радянськими органами держбезпеки.

Розглянуто передумови, причини, рушійні сили й перебіг удільної роздробленості на Русі в ХII - ХIII ст., що порушила цілісність централізованої держави Володимира Святославича та Ярослава Мудрого. Соціально-економічний розвиток князівств і земель Давньоруської держави був об'єктивним фактором настання роздробленості у середині XII ст. Існував і суб'єктивний чинник: деструктивна діяльність князів-ізгоїв, котрі задля досягнення особистих цілей підривали єдність держави, полегшивши цим її завоювання монголами в 1237 - 1241 pp.

Висвітлено суспільно-політичний і мовно-культурний контексти підготовки й ухвалення закону УРСР 1959 р. "Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР".

Розглянуто питання формування правової культури Великого князівства Литовського. Вектор дослідження спрямовано на такі структурні елементи, як культуру свідомості та правосвідомості, культуру юридичної практики, культуру правової поведінки, знання законодавства, переконаність у необхідності та соціальній корисності законів, уміння використовувати правовий інструментарій у практичній діяльності тощо. Здійснено публікацію одного документа.

Охарактеризовано умови служби мирових суддів Волині впродовж 1871 - 1919 pp. На основі архівних матеріалів та публікацій у дореволюційній періодиці проаналізовано розподіл робочого часу суддів та механізм надання їм відпусток. Особливу увагу приділено матеріальному забезпеченню суддівської діяльності.

Досліджено діяльність відомого юриста І. Кістяковського на посадах державного секретаря й міністра внутрішніх справ Української Держави, його внесок у налагодження функціонування держапарату, місцевих адміністрацій, правоохоронних органів. Показано еволюцію політичних поглядів, особливості характеру, складні відносини з колегами-урядовцями. Широко використано неопубліковані архівні документи, а також свідчення сучасників.

Розглянуто правозахисний вияв суспільно-політичної діяльності З. Красівського. На основі опублікованих і вперше виявлених документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України реконструйовано факти участі його в Українській громадській групі сприяння виконанню Гельсінських угод та Українській Гельсінській спілці, розкрито місце й роль З. Красівського у цих об'єднаннях. Ідеться також про заходи республіканського КДБ, спрямовані на локалізацію та дискредитацію найактивніших діячів українського спротиву.

Розглянуті питання, пов'язані з історією створення Організації Об'єднаних Націй та набуттям Українською РСР членства в ній, значенням цієї події для українського народу. Висвітлено передумови й особливості виходу України на міжнародну арену як суб'єкта наприкінці Другої світової війни, дипломатична боротьба навколо цього питання на Ялтинській конференції лідерів трьох держав антигітлерівської коаліції й після неї та діяльність української делегації на установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 р.

Досліджено прояви посягання на честь очільника держави в Гетьманщині XVIII ст. Норми щодо таких правопорушень спеціально не регламентувалися, тож кожен окремий випадок вирішувався із застосуванням положень Литовського статуту, імперських правових актів або враховуючи особисту позицію гетьмана. Образу гетьманської честі розглянуто в контексті саморепрезентації влади, що грунтується на уявленнях про статус правителя, а також з огляду на сприйняття влади й особи гетьмана в тогочасному суспільстві.

Проаналізовано спрямовані проти нацистських агресорів основні напрями контррозвідувальної діяльності радянських спецслужб на території України в 1941 - 1944 рр. Розкрито зусилля, мета яких полягала в нейтралізації підривних акцій агентури противника, розвідувальної та інформаторської мереж. Висвітлено методи оперативної роботи з виявлення колабораціоністів у різних прошарках тогочасного українського суспільства, а також протидії опозиційним військово-політичним силам.

Проаналізовано зміни польської суспільно-політичної думки про Україну й українців у період 1991 - 2014 рр. Увагу приділено відображенню у пресі, в офіційному та політичному дискурсах, а також опитуваннях громадської думки проблем, пов'язаних із розбудовою української державності та запровадженням у громадсько-політичне життя демократичних принципів.

Крізь призму концептів регіоналізму, рубіжності, теорії погранич проаналізовано витоки та прояви збройного конфлікту на сході України, до якого привернуто увагу провідних держав світу. Нетиповий, штучно сконструйований регіон розглянуто як ареал складного переплетення різноспрямованих впливів, зумовлених наявністю невпорядкованого українсько-російського кордону, як зона підвищеної міграційної рухливості та своєрідного культурно-психологічного нарцисизму.

На прикладі доль бійців і командирів Червоної армії, співробітників НКВС, які вийшли з оточення під Києвом, уперше в історіографії порушено проблеми ставлення у СРСР до цієї категорії військовослужбовців, ототожнення їх правового статусу з військовополоненими. У центрі уваги - формування нормативної бази й особливості процедури перевірки колишніх оточенців фронтовими й регіональними підрозділами контррозвідки. Проаналізовано пролонговані на декілька повоєнних десятиліть соціально-правові наслідки дискримінації оточенців.

На прикладі українських земель - Київщини та Волині - проаналізовано проблему становлення й розвитку правової системи Великого князівства Литовського впродовж другої половини XV - першої третини XVI ст. Розглянуто такі її складові, як правові норми та система джерел права, особливості правосвідомості й правової культури, система правовідносин і законності, юридична практика. Зроблено висновок, що головним чинником перетворення правової системи стало впровадження писаного законодавства з другої половини XV ст.

Охарактеризовано дипломатичну роботу одного із провідних громадсько-політичних діячів Галичини. Проаналізовано державотворчі заходи періоду революції - у складі Української Національної Ради, у відомствах закордонних справ Західноукраїнської й Української Народних Республік, визначено основні напрями політичної діяльності.

Досліджено процес запровадження нового адміністративного устрою та створення 4-х болгарських національних районів, здійснення відповідної кадрової політики, проведення виборчих кампаній і включення представників болгарської етнічної меншини до державних органів влади всіх рівнів на території УСРР за умов реалізації політики коренізації 1920-х рр. Висвітлено також процес становлення системи болгарських національних адміністративних та судових інституцій.

На прикладі історії про публічну страту за наказом князя Самуеля Кароля Корецького його слуг продемонстровано, як може змінюватися сприйняття на перший погляд цілком "вірогідного" джерела, а з ним - і самої події залежно від дослідницьких підходів. Прочитаний буквально, як зліпок минулого, він засвідчує свавільні дії маіната, що порушив право, головні шляхетські цінності та настанови доброго християнина. Натомість запропоновано аналізувати текст позову як наративний конструкт, вибудуваний з урахуванням особливостей тогочасної судової системи та ставлення до злочину як приватної справи потерпілого, де доказовість грунтувалася не стільки на ретельному слідстві, скільки на усталених конвенціях, зокрема й риторичних.