Досліджено питання внесення змін до законодавства з метою посилення захисту професійної діяльності журналіста за умов демократичного державотворення.

Розглянуто підходи до вирішення завдання надання соціальних послуг у режимі он-лайн. Проаналізовано зарубіжний досвід надання публічних послуг в електронному вигляді. Запропоновано архітектурна модель єдиного інформаційного простору державного управління соціальною сферою на регіональному рівні.

Досліджено проблеми поширення корупції в освітній галузі. Проаналізовано причини, різновиди прояву корупційних дій в освітній сфері та окреслено можливі негативні наслідки цих процесів у стратегічній перспективі для України у разі подальшого укорінення цього явища. Запропоновано ряд дієвих кроків з метою поліпшення ситуації.

Узагальнено наукові та нормативні підходи до розуміння поняття "прикордонна діяльність", надано авторське визначення його змісту та з'ясовано її особливості.

Розглянуто експорт військових технологій як елемент світової економіки. Визначено особливості експорту військових технологій. Проаналізовано вплив експорту військових технологій на економічний розвиток і забезпечення національної безпеки залежно від ефективності державної політики, що регламентує дану сферу економічних відносин.

Надано оцінки ефективності та перспективності проекту Європейського Союзу під назвою "Східне партнерство" в контексті п'ятирічного досвіду його реалізації та підсумків Вільнюського саміту. Сформульовано висновки щодо потреби перегляду концепції сучасної східної політики ЄС.

Проаналізовано причини та рушійні сили протистояння між учасниками масових протестів і режимом Віктора Януковича. Показано, як наростання суперечностей між безпекою режиму та безпекою особи в Україні призвело до насильницького розв'язання політичного конфлікту.

Розглянуто нинішній стан сектору орендного житла в європейських країнах і в Україні, його роль у вирішенні житлових проблем громадян. Обгрунтовано необхідність розробки та прийняття в Україні державної програми будівництва доступного орендного житла.

Проаналізовано досвід країн Східного партнерства щодо організації на національному рівні захисту критичної інфраструктури від кіберзагроз. Запропоновані практичні рекомендації щодо можливого впровадження цього досвіду в Україні.

Розглянуто економіко-правові фактори ризиків розвитку системи експортного контролю України та їх вплив на рівень воєнно-економічної безпеки держави. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти системи експортного контролю України. Визначено причини виникнення ризиків в організації експортного контролю, їх потенційні загрози та можливість впливу на рівень фінансування оборони.

Визначено моделі візової політики і практики різних країн світу. Розглянуто візові режими між Україною та іншими країнами й визначено їх симетричність або асиметричність з акцентом на країнах-сусідах - членах ЄС. Окреслено перспективи подальшої лібералізації візових режимів.

Проаналізовано стан та основні проблеми державної кримінально-виконавчої служби України. Розглянуто Європейські правила пробації в контексті модернізації української пенітенціарної системи, демократизації роботи з ув'язненими та підвищення ефективності профілактично-превентивної роботи.

Проаналізовано перспективи виведення з Афганістану в поточному році західного військового контингенту, ядром якого є американські сили, а також вплив цього процесу на країну та на весь Центральноазіатський регіон. Обгрунтовано прогноз підвищення внаслідок цієї події ризику нестабільності в Центральній Азії (ЦА) та пришвидшення триваючого перерозподілу балансу сил у регіоні - від Росії до Китаю, що вважає цю територію власним "життєвим простором". Зроблено висновок, що такий процес призведе до виникнення суттєвих суперечок і політичної боротьби між цими державами довкола поділу своїх сфер впливу в ЦА. При цьому позиції Росії будуть ускладнені політичними, економічними та військовими наслідками фактичної анексії нею території Криму.

Оцінено проміжні результати приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. З урахуванням позиції про існування спротиву існуючої інституційної та організаційної структури реформам досліджується ефективність застосування міжнародної договірно-правової бази для реформування енергетичного сектору й переходу на нові принципи функціонування енергетичних ринків України. Проаналізовано процеси ухвалення рішень щодо приєднання України до Енергетичного Співтовариства та адаптації законодавства відповідно до прийнятих зобов'язань. Визначено проблеми, які перешкоджають реальній імплементації acquis communautaire у практику державного управління та господарювання на енергетичних ринках України. Проаналізовано застосування наявних у Договорі інструментів організації взаємодії, зокрема таких, як "ухвалення зобов'язуючих рішень", "моніторинг виконання зобов'язань", "координація дій і солідарність у кризових ситуаціях", та оцінено їх ефективність у сприянні реформам України в енергетичній сфері. На прикладі реалізації проектів з постачання природного газу з країн ЄС в Україну (так звані "реверсні поставки") розкрито місце й роль Енергетичного Співтовариства у забезпеченні енергетичної безпеки України. Крім внутрішніх перешкод, визначено зовнішні перешкоди успішній інтеграції України до європейської системи енергетичної безпеки, зокрема через існування політичної неузгодженості позицій країн ЄС щодо рівня "солідарності" з Україною в частині забезпечення енергетичної безпеки та неефективне застосування інструментів "міжнародної допомоги". Запропоновано шляхи подолання перешкод на шляху практичної імплементації зобов'язань України в рамках Енергетичного Співтовариства.

Досліджено сучасне нормативно-правове забезпечення децентралізації та реформи місцевого самоврядування в Україні. Визначено основні напрями активного реформування створеної нормативної бази, зроблено висновок про те, що процеси децентралізації в практичній площині вимагають виважених, поступальних і системних кроків. Запропоновано прийняття на державному рівні відповідної комплексної програми з чітким визначенням заходів, виконавців, термінів виконання, обсягів і джерел фінансування цих заходів та запровадження моніторингу результативності.

Розглянуто практичні аспекти взаємодії транзитивних економік з офшорними зонами. Визначено загальний перелік країн, що прямо або опосередковано вважаються офшорними зонами. Здійснено комплексний та всебічний аналіз досвіду співробітництва між офшорними юрисдикціями й такими країнами, як Польща та Естонія. Проаналізовано законодавчу базу, що регулює і регламентує таке співробітництво у зазначених країнах. Увагу приділено вивченню досвіду Російської Федерації як країни, в якій умови ведення господарства є найбільш близькими до вітчизняних. Визначено перелік найбільших міжнародних організацій, що займаються вивченням проблематики взаємодії національних економік з офшорними юрисдикціями, та окреслено їх основні завдання. Розглянуто світовий досвід протидії негативним наслідкам для національних економік, що виникають унаслідок взаємодії з офшорними зонами. Увагу приділено висновкам для України. Визначено перелік ключових проблем, що виникають у процесі взаємодії національної економіки з офшорними зонами. Розроблено низку рекомендацій для органів влади щодо підвищення ефективності співробітництва з офшорними зонами та мінімізації їх негативного впливу на вітчизняну економіку.

Проаналізовано сучасний стан виконання Ланкастерської угоди 2010 р. між Великобританією та Францією, що визначила на середньострокову перспективу основні напрями двостороннього співробітництва в секторі безпеки та оборони, зокрема у таких чуттєвих національно орієнтованих аспектах, як ядерна політика та розвідка. Окреслено основні проблеми, з якими зіткнулися сторони в процесі імплементації положень двосторонньої угоди в контексті протистояння новим асиметричним загрозам та викликам, що зумовлені агресивною політикою Росії в світі, діяльністю радикальних ісламістських угруповань, актуалізацією функції колективної безпеки Організації Північноатлантичного договору. Зазначено моменти, що містять позитивний досвід для України, зокрема, щодо розбудови з метою зміцнення обороноспроможності та створення політичного союзу, тісних партнерських відносин у секторі безпеки та оборони з найближчими сусідами-союзниками, у тому числі країнами - членами НАТО, що потенційно можуть зіткнутися з тактикою гібридної агресії Росії, яку Москва вперше використала в Україні.

Проаналізовано основні механізми поширення ідеї сепаратизму в Україні за умов гібридної війни з боку Російської Федерації, зокрема, основні методи та інструменти широкої інформаційної війни, що ведеться проти нашої країни. Проаналізовано можливості поширення потужних відцентрових тенденцій у західних регіонах України та визначено механізми можливої протидії.

Розглянуто проблему взаємовідносин у трикутнику "Україна - Європейський Союз - Росія" та пошуку відповідей на протистояння агресору. Констатовано, що наразі вірогідність "великої війни" зберігається, і РФ до неї активно готується. За цих умов є ризик того, що громадська думка в європейських державах почне вимагати від політичних лідерів шукати компроміси з агресором, у т.ч. - за рахунок інтересів України (зменшуючи підтримку нашої держави). Стратегічний аналіз і стратегічна діяльність є довгостроковими чинниками, які можуть забезпечити Україні здатність ефективно протистояти агресору, який часто виявляється поганим стратегом, але добрим тактиком. Зважаючи на обмеженість українських ресурсів порівняно з агресором, пропонується будувати стратегічну діяльність України на засадах асиметричності та проактивності. Запропоновано посилити діяльність України як на міжнародному рівні (протидія російській пропаганді, сприяння реформуванню СБ ОНН, розширення співробітництва з НАТО), так і на внутрішньому (переосмислення економічної політики держави в розрізі поточних військово-політичних умов, посилення захисту та розвитку інфраструктури, готовність у нормативно-правовому та практичному сенсах до введення військового стану, розвиток інноваційних видів озброєнь). Запропоновано утворити "науковий хаб" для проведення стратегічного аналізу для потреб держави.

Запропоновано результати дослідження питань законодавчого забезпечення протидії сепаратизму в Україні. Розглянуто деякі актуальні проблеми формування та реалізації державної політики у сфері протидії сепаратизму. Запропоновано бачення щодо можливих шляхів удосконалення законодавства України у цій сфері правовідносин.