Проаналізовано стан нормативно-правового регулювання організації самостійної роботи студентів на рівні факультету ВНЗ, наведено характеристику основних труднощів управління та способів їх подолання через використання тьюторства в кредитно-модульній системі навчання. Обгрунтовано, що планування, організація, контроль самостійної роботи студентів здійснюється на рівні профільних кафедр, робота тьюторів координується на рівні деканів факультетів.

Проанализировано состояние нормативно-правового регулирования организации самостоятельной работы студентов на уровне факультета ВУЗ, приведена характеристика основных проблем управления и способов их преодоления через использование тьюторства в кредитно-модульной системе обучения. Выяснено, что планирование, организация, контроль самостоятельной работы студентов осуществляется на уровне профильных кафедр, работа тьютеров координируется на уровне деканов факультетов.

Проаналізовано різні точки зору науковців на виникнення й теоретичне обгрунтування регулювання освітніх правовідносин, наведено думки науковців щодо позитивного й негативного ставлення до виокремлення й теоретичного обгрунтування освітнього права. Розкрито актуальність дослідження і зроблено висновок про необхідність вироблення певних норм законодавства, що об’єднані галуззю регулювання правовідносин в галузі освіти. Зазначено, що українські науковці-правознавці поки не готові визнати існування освітнього праваяк окремої галузі правових наук.

Проанализированы разные точки зрения ученых на возникновение и теоретическое определение регулирования образовательных правоотношений, приведены точки зрения ученых положительного и отрицательного отношения к выделению и теоретического обоснованию образовательного права. Раскрыта актуальность исследования и сделан вывод о необходимости выработки определенных норм законодательства, объединенных отраслью регулирования правоотношений в области образования. Отмечено, что украинские ученые-правоведы пока еще не готовы признать существование образовательного права как отдельной отрасли правовых наук.

Розкрито суть поняття «правовий нігілізм, розглянуто його види: правовий інфантилізм, правовий фетишизм, правовий цинізм. Визначено поняття «правова соціалізація», «правове навчання і виховання», за допомогою яких можна подолати правовий нігілізм як особистості, так і суспільства в цілому.

Раскрыта сущность понятия «правовой нигилизм», рассмотрены его виды: правовой инфантилизм, правовой фетишизм, правовой цинизм. Определены понятия «правовая социализация», «правовое обучение и воспитание», с помощью которых можно преодолеть правовой нигилизм как личности, так и общества в целом.

На основі аналізу наукової літератури та матеріалів дисертаційних робіт обгрунтовано основні положення розробки критеріально-оцінювального апарату та проведення діагностики оцінювання готовності майбутніх юристів до консультативної діяльності. Охарактеризовано досвід структурування та діагностики готовності спеціалістів і студентів до консультативної діяльності у тих сферах праці, де вона складає основу професійних обов’язків.

На основе анализа научной литературы и материалов диссертационных работ обоснованы основные положения разработки критериально-оценочного аппарата и проведения диагностики оценивания готовности будущих юристов к консультативной деятельности. Охарактеризован опыт структурирования и диагностики готовности специалистов и студентов к консультативной деятельности в тех сферах работы, где она составляет основу профессиональных обязанностей.

Розглянуто шляхи вдосконалення організаційно-структурних, педагогічних умов викладання юридичних дисциплін на неюридичних факультетах, здатних забезпечити якісну професійну підготовку майбутніх вчителів, розкрито необхідність реформування існуючої моделі педагогічної освіти. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, грунтовних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів виділено векторні стратегії розвитку освіти та визначено п’ять ключових принципів, які передбачають зміни в усьому організаційному механізмі.

Рассмотрены пути усовершенствования организационно-структурных, педагогических условий преподавания юридических дисциплин на неюридических факультетах, способных обеспечить качественную профессиональную подготовку будущих учителей, раскрыта необходимость реформирования действующей модели педагогического образования. На основе анализа психолого-педагогической литературы, фундаментальных исследований отечественных и зарубежных авторов выделены векторные стратегии развития образования и определены пять ключевых принципов, предусматривающие изменения во всем организационном механизме.