Досліджено поведінку неповнолітніх правопорушників, які утримуються у виховно-трудових колоніях. Установлено, що не тільки рівень агресивних ворожих реакцій є різним у осіб, які скоїли різні злочини, але і види агресивності відрізняються у злодіїв, убивць, гвалтівників і хуліганів. Показано, що здебільшого у різних злочинців проявляється фізична агресія.

Проаналізовано вплив особистісних якостей працівників митниці на успішність їх професійної діяльності (ПД). Доведено, що для ефективного виконання ПД працівникам митниці треба мати комплекс таких якостей, які здебільшого будуть сприяти лабільній комунікації їх із клієнтами. Зроблено висновок про необхідність розвитку цих якостей у фахівців митниці.

Досліджено феномен глобалізації у військовій сфері в широкому діапазоні її теоретичних і практичних проявів, а також особливості забезпечення воєнної безпеки України за сучасних умов. Обгрунтовано тезу, що узгодженість формаційної та цивілізаційної складових національних інтересів має слугувати методологічною засадою ефективності воєнної політики держави.

Із екософських позицій осмислено засадничі підвалини правознавства, особливо екологічного права, з'ясовано іманентну приналежність його сутності таких фундаментальних якостей як екологічність і гуманістичність. Обгрунтовано можливість на цій підставі подолання соцієтальних обмежень транзитивного стану сучасного українського суспільства, притаманних носіям техногенної цивілізації, та запропоновано шляхи їх зняття, передусім через послідовне дотримання конституційного принципу верховенства права.

Із екософських позицій з'ясовано особливості сучасного стану правосвідомості представників окремих соціальних прошарків населення України й обставини, що впливають на її деградацію, а також запропоновано першочергові заходи щодо подолання несприятливої ситуації у царині правового виховання як умови руху суспільства до розбудови правової державності.

Феномен прав людини розглянуто через призму юридичного та філософського погляду. У цьому випадку юридична свідомість, спираючись на парадигму суб'єктивності, сприймає права людини (ПЛ) суб'єктивно, як такі, що належать індивіду, Я-суб'єкту. Важливе значення надано законодавчому закріпленню ПЛ. Філософський погляд на ПЛ відрізняється не лише глибиною сутнісного сприйняття даного феномену, але зміною парадигми. ПЛ існують в свідомості суб'єкта права у його спрямованості на іншого суб'єкта, тобто з позиції інтерсуб'єктивізму.

Із екософських позицій доведено вичерпаність творчого потенціалу соцієтальної системи, що керується технократичною парадигмою техногенної цивілізації, та її екологічну небезпечність. Право обгрунтовано як екогармонійний засіб подолання соцієтальності та як фундаментальний чинник становлення інформаційного постіндустріального громадянського суспільства, правової державності в контексті особливостей трансформаційного етапу розвитку сучасної України.

Розглянуто два типи правосвідомості (ПС) - "західний" і "східний". Визначено їх характерні риси й особливості. Порівняно характеристики ПС українського суспільства (УС) із "західним" і "східним" типами. Розглянуто розуміння свободи та права у західній і східній філософсько-правовій традиціях. Проаналізовано позитивне право у взаємозв'язку з владою. З цією метою використано моделі комунікативної взаємодії. Визначено константи ПС УС у цивілізаційному вимірі.

Проаналізовано різноманітні підходи щодо структурно-рівневої конструкції правосвідомості (ПС). Визначено співвідношення раціональних та ірраціональних компонентів ПС. Розглянуто теоретичні потенції авторських підходів до ПС таких дослідників, як І. Ільїн, В. Чефранов, В. Богун, І. Омельчук. Здійснено спробу класифікації ПС за різними критеріями. Визначено основні функції ПС. Зроблено висновок про роль і місце ПС як суспільного феномену. Розглянуто повсякденну та теоретичну ПС. Акцентовано увагу на ПС сучасної молоді як приклад групової ПС. Надано визначення правової ідеології та правової психології.

Проаналізовано сутність суспільної правосвідомості у юспозитивістському вимірі. Розглянуто недоліки та переваги правового позитивізму як методологічної основи для аналізу правосвідомості українського соціуму. Доведено, що юспозитивістське трактування права та правосвідомості має свої особливості залежно від типу політичного режиму. Стверджено, що юспозитивістський вимір права повинен бути доповнений іншими концепціями, які дозволять комплексно підійти до вивчення суспільної правосвідомості.

В контексті екософської парадигми проаналізовано особливості формування правової культури особистості у різних соціокультурних сегментах світового соціуму на тлі зростаючого впливу на них суперечливих чинників сучасного етапу глобалізаційної інтеграції.

Наведено екософське осмислення відтворення соціального статусу людини як правової особистості шляхом подолання метаморфоз його соцієтального викривлення.

Розглянуто правовий нігілізм з позицій його історичного розвитку та соціальної природи, досліджено окремі форми його прояву в сучасному суспільстві та впливу на правосвідомість і правову культуру українського народу. Доведено, що нігілізм не є повністю негативним явищем, а має й певні позитивні наслідки, зокрема очисну функцію - видалення устоїв, що віджили себе, поштовх до пошуку нових концепцій та ідеалів.

Проаналізовано філософсько-правове вчення Г. В. Ф. Гегеля в контексті оновленого розуміння ролі юриста в Україні. Звертаючись до Конституції, автор апелює до тих її положень, які вимагають від сучасного юриста-практика сутнісного підходу до нормативно-правого акту, який не зводиться лише до формального аналізу.

Показано, що з точки зору синергетики, як духовне життя, так і всі духовні феномени можна розглядати як нелінійні системи. Доведено, що визначення правової культури як системи через середовище, припускає наявність оточення системи та взаємодію системи з середовищем; цілісність такої системи залежить від співвідношення системи із середовищем. Зроблено висновок, що синергетика дозволяє розвивати нові нестандартні підходи в пізнанні соціокультурної реальності й у практиці формування правової культури.

На підставі застосування функціонального підходу розкрито деякі функції правової культури в сучасному українському соціумі. Функції правової культури розглянуто як прогресивні напрямки впливу правової культури на різні сфери життєдіяльності особистості та суспільства.

Осмислено сутність воєнної сили як засобу вирішення державами взаємних суперечностей на власну користь. Це явище об'єктивується у вигляді загрози війни, вторгнення, провокації, нападу, агресії, нанесення ударів тощо. Надано аналіз поглядів дослідників на сфери застосування сили за сучасних умов.

Розглянуто особливості феномена екологізації правосвідомості як засобу соціальної гармонізації у контексті розбудови правової державності в Україні на тлі перспективи її інтеграції до світового правового простору з урахуванням визнання пріоритету принципу верховенства права в аксіологічному оновленні чинного законодавства.

Досліджено проблеми правової культури в духовно-культурологічному контексті. Духовність розглянуто як фундаментальну засаду правового буття.

З'ясовано значення екософії права як парадигми та методології формування правової культури інформаційного суспільства та розробки стратегії розвитку сучасного українського соціуму і гармонізації алгоритму його стосунків із природою шляхом екологізації правосвідомості.