Розглянуто основні методологічні положення економічних і юридичних аспектів відносин власності. Формалізовано базові поняття відносин власності, в тому числі категорії "ринок" і "державне регулювання". Відзначено важливість ролі еволюції форм власності у трансформації суспільних відносин. Визначено основні риси і характер відносин об'єктів права інтелектуальної власності, в тому числі її важливої складової - промислової власності - у становленні постіндустріального суспільства.

Запропоновано новий методологічний підхід до аналізу ролі системи охорони інтелектуальної власності в реалізації інноваційної політики, в тому числі еволюції інституційного і правового забезпечення охорони промислової власності та оцінювання її ефективності шляхом зіставлення основних показників патентування. Визначено рейтингові позиції України в міжнародних зіставленнях за показниками ефективності патентування.

Розглянуто поняття, види та класифікації фінансових інвестицій в літературі та законодавстві України. Проаналізовано положення законодавства з визначення фінансових інвестицій, їх класифікації та умов оподаткування. Зроблено висновок про необхідність уточнення окремих норм чинного законодавства, пов'язаних з визначенням та оподаткуванням фінансових інвестицій. Запропоновано низку змін до податкового законодавства, спрямованих на підвищення сприятливості інвестиційного клімату в Україні для інвесторів.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.181.34 + У9(4УКР)261.733.2 + Х879(4УКР)6

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж24845 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано витрати та вигоди, основні інструменти здійснення угод. Розглянуто інфорсмент у різних типах угод. Підкреслено необхідність ефективного інфорсмента угод в сучасній Україні.

Розглянуто дослідження, здійснені українськими та зарубіжними науковцями з комплексу питань свободи та/або несвободи людини. Узагальнено головні точки зору вітчизняних дослідників на процес становлення та розвитку системи відчуження. Проаналізовано головні напрями та методи діяльності з модернізації економіки та суспільства за умов наявності відчуження як форми економічної соціалізації особистості людини. Аргументовано висновок про те, що створення ефективної мотивації розвитку суспільства без трансформацій у базовій сфері життєдіяльності - трудової - неможливо.

Проаналізовано сучасні наукові підходи класифікаційного структурування інституту власності, розкрито авторське бачення методологічних аспектів виділення типу, підтипу, виду і форми власності в контексті системно-формаційного бачення закономірностей трансформації інституту власності. Розкрито специфічний зміст соціально-деспотичної форми власності, особливості її трансформації у номенклатурно-бюрократичну форму в процесі "побудови соціалізму", а також виявлено інституціональні передумови і специфічні особливості реставрації капіталістичної власності шляхом приватизації її державно-номенклатурної форми.

Досліджено різні підходи до визначення понять "ризик" і "соціальний ризик". Наведено авторську інтерпретацію ризиків у соціально-трудових відносинах. Розглянуто систему договірного регулювання ризиків у сфері соціально-трудових відносин. Визначено форми взаємодії соціальних партнерів. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід договірного регулювання ризиків у соціально-трудових відносинах.

Розширено сферу застосування теорії інституційних пасток на прикладі торгівельної галузі. Ідентифіковані та описані специфічні пастки, які утворилися в роздрібній торгівлі України. Визначено особливості пасток, фундаментальні причини їх вкорінення, а також окреслено методологічні орієнтири для виходу з пасток.

Проаналізовано виграші та програші економічних суб'єктів після ухвалення законів, норм, їх змін. Переможці та ті, хто програють, з'являються внаслідок впровадження норм конкурентного законодавства, стандартів якості, змін у законодавстві про мінімальну зарплату тощо. Ці гравці: виробники, споживачі, наймані працівники, роботодавці, платники податків. Обговорено різні форми виграшів та програшів: у доходах, зайнятості, людському капіталі і т.д. Підкреслено значення аналізу коротко-, середньо- та довгострокових наслідків впровадження норм. Виграші, програші після впровадження правових норм регулюють поведінку економічних суб'єктів. Деякі норми Закону України "Про зайнятість населення" визначають обмін виграшами, санкціями між учасниками соціально-трудових відносин. Існують прямі на непрямі канали впливу змін у нормах на розподіл виграшів/програшів. Різні санкції можуть використовуватися щодо тих, хто не дотримується норм. Впровадження норми може змінити гнучкість економічного суб'єкта і через це продукувати виграші/програші. Підкреслено значення трансформації змін в нормах на економічні виграші/програші через макроекономічні зміни. Наведено підходи до виміру виграшів/програшів внаслідок введення норм. Законодавці мають враховувати виграші/програші економічних суб'єктів під час ухвалення норм.

Розглянуто проблеми сутності та структури корупції як інституту, що має абсолютну антисуспільну спрямованість. Розкрито форми об'єкта та надано характеристика суб'єктів корупції, показані особливості формування і соціально-економічні витоки існування корупції. На засадах узагальнення світового досвіду (передусім США) запропонована для впровадження у вітчизняну практику система економіко-правових та фінансово-організаційних заходів і механізми подолання корупції.

Попри всю "неринковість" реципрокних взаємодій, було б занадто заперечувати невидиму калькуляцію мережевих трансфертів, облік наданого та отриманого. В цій праці шляхом поєднання історичного та логічного було встановлено, що між реципрокним обміном та типами корупційної поведінки існує доволі тонка межа. Спільні складові стосуються якості базису і підгрунтя, що вказує на сутність та походження корупційних практик. Виняткове та унікальне виявляється у різновидах форм вияву загального. Загальним виступають відносини довіри, значення якої розкрито на основі представленого дерева гри. Методом класифікації виокремлено форми прояву корупційної поведінки. Зазначено, що надійним "запобіжником" опортуністичної поведінки при реципрокному обміні слугує система жорстких соціальних норм. Якщо ринкові угоди страхуються формальними санкціями або неформальними силовими методами, порушення неписаних норм поведінки в економіці дарообміну карається позбавленням довіри, що означає виключення суб'єкта, який не виправдав очікувань, з мережі реципрокних взаємодій. Звернуто увагу, що трансакційні видатки в умовах реципрокності є досить низькими, тому що відносини обміну персоніфіковані, а важливість подарунка визначається його суб'єктивною цінністю для того, кому його пропонують. Встановлено, що, з одного боку, обмін у розумних межах подарунками та заохоченнями може становити соціально прийнятний компонент успішних ділових відносин. Однак, з іншого боку, якщо особа є уповноваженою на виконання функцій держави, подарунок їй можуть пропонувати з метою підкупу та/або схиляння до зловживання повноваженнями. Оскільки боротьба з корупцією згори, як правило, не зачіпає тих стійких і домінуючих стереотипів суспільної свідомості, стандартів і цінностей, які виховувалися десятки і навіть сотні років, при виробленні політик мінімізації корупції рекомендовано послуговуватись методологією та результатами досліджень зі сфери поведінкової економіки, що визначає перспективні напрями досліджень цієї проблеми.

Ця стаття продовжує цикл публікацій про універсумну еволюцію античної цивілізації, її субцивілізацій та присвячена розгляду суперечливих соціально-економічних та політичних процесів в афінському ареалі Стародавньої Греції у другій половині VIII - першій половині IV ст. до н. е. Увагу акцентовано на характеристиці важливих етапів державотворення в Афінах. Показано, що прискорений розвиток ринкових та товарно-грошових відносин у VII - VI ст. до н. е., каталізований, зокрема, великою колонізацією, збільшує ряди неродовитих, але багатих ремісників, торговців, купців, лихварів, фетів-боржників, сприяє витісненню патріархального рабства класичним. Поглиблений розрив між економічною роллю, що змінилася і зростає, вказаних кластерів та їх політичним безправ'ям, а також розкол евпатридів на ринковиків і традиціоналістів стимулював важливі продержавні реформи, у тому числі кодифікацію звичайного права, заснування судів, початок утворення адміністративно-територіальних округів, що не збігаються з родовим територіальним розподілом. Показано, що занепад родового ладу відбувався за участю самої родової знаті, яка переслідувала своєкорисливі інтереси, що призвело до перемоги діакріїв та зародження держави. Проаналізовано роль політичної діяльності Солона у формуванні Афінської держави, тиранії Пісістрата, реформ Клісфена - Перікла, які сприяли народженню поліса-держави. І якщо в переважній більшості випадків політичні режими дрейфують від демократії до авторитаризму та тоталітаризму, то в Афінах, навпаки, домінує демократизація. Зроблено висновок, що саме з реформами Перікла в Афінах завершується формування демократичного устрою в його класичній формі.