Розглянуто проблему поширення застосування роботодавцями нетрадиційних форм зайнятості, а також необхідності розробки норм та механізмів регулювання цього процесу. Надано обгрунтування головних негативних наслідків застосування нетрадиційних форм зайнятості та пропозиції щодо їх подолання.

Проаналізовано наукові підходи щодо визначення наукової категорії "ризик". Обгрунтовано необхідність вироблення відповідного загальноприйнятного понятійного апарату та його нормативно-правового закріплення, що надасть змогу запровадження ефективної державної стратегії мінімізації ризиків.

The paper suggests a set of functions (to be developed) and analyzes reform potential (to be exploited) of civil society organizations in Ukraine with regard to anti-corruption policies. The priorities and tasks, implementation of which is crucial for civil society organizations' transformation into full-fledged anti-corruption drivers in Ukraine, are identified as well.

Досліджено відсоток злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння, від загального рівня злочинності в Україні у 1990 - 2010 рр. Охарактеризовано види злочинів, що найчастіше скоювали особи, перебуваючи у стані алкогольної інтоксикації. Запропоновано заходи щодо скорочення обсягу вживання спиртного, зокрема, для зниження загального рівня криміналізації України, у тому числі, злочинності під дією цього наркотика.

Проаналізовано законодавчу базу та динаміку соціальних стандартів і гарантій за період 2001 - 2011 рр. Виявлено тенденції зміни мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, оцінено співвідношення між основними державними гарантіями та базовим соціальним стандартом. Окреслено можливі напрями вдосконалення системи державних соціальних гарантій та стандартів.

Проаналізовано нинішню ситуацію щодо забезпечення права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю та ліквідації заборгованості із заробітної плати за наявності ризику втрати доходу в трудових відносинах. Визначено основні пріоритети щодо комплексного розв'язання питання запобігання та компенсації ризиків, пов'язаних з неплатоспроможністю роботодавця, шляхом формування страхових механізмів захисту вимог працівників.

Проаналізовано конкурси на право укладення договорів ДПП, що відбулися в муніципальних утвореннях РФ. Зроблені висновки надали змогу розробити пропозиції щодо підвищення ефективності проведення конкурсів на право укладення договорів державно-приватного партнерства, які будуть актуальні як для Росії, так і для України.

Описано необхідні умови ефективного використання державно-приватного партнерства (ДПП). На прикладі реалізації конкретного ДПП-проекту показано основні бар'єри, які заважають повномасштабному впровадженню механізму ДПП в Російській Федерації.

Досліджено проблеми правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в Україні й організаційні технології, що використовуються у цих відносинах. Визначено ключові риси державно-приватного партнерства, проаналізовано стан актів законодавства, що регулюють відносини такого партнерства, виявлено прогалини в правовому регулюванні та запропоновано шляхи їх подолання.

Розвиток громадської інфраструктури є пріоритетним напрямом діяльності органів державної влади та місцевого самоуправління Російської Федерації. Державно-приватне партнерство (ДПП) - один з інструментів розвитку. Наведено опис стану розвитку ДПП у Росії.

Досліджено соціальну політику Ізраїлю в області прийому іноземних робітників. Зроблено зіставлення прав іноземних та ізраїльських працівників на місцевому ринку праці. Проаналізовано діючу систему соціального страхування та специфічні права іноземних робітників. Виявлено порушення соціальних прав та визначено причини, що призводять до даних порушень.

Розглянуто виявлення зв'язків між чинниками мотивації до зайнятості громадян й укомплектованістю військових посад контрактним способом. За результатами проведеного дослідження вперше одержані модель поведінки значень показника "рівень безробіття" у часі з урахуванням авторегресії й інтервенції та модель зв'язку між значеннями показників "рівень безробіття" і "укомплектованість військових посад", які в сукупності дають можливість прогнозувати укомплектованість військових посад рядового, сержантського і старшинського складу, прапорщиків.

Після набуття незалежності завдяки запровадженню свободи пересування та під впливом економічних труднощів перехідного періоду міграція населення України значно активізувалася. Для забезпечення соціального захисту громадян за кордоном Україна підписала низку міждержавних угод у сфері соціального та пенсійного забезпечення. Разом з тим відсутні угоди з країнами, де працевлаштована значна кількість працівників-мігрантів з України, зокрема з Італією, Грецією. Частина працівників-мігрантів навіть у тих країнах, з якими укладено угоди, працюють без належного оформлення трудових відносин і не можуть скористатися правом на соціальне забезпечення. Проблеми виникають із імплементацією угод, що пов'язано як з їх змістом, так і вадами механізмів реалізації. За таких умов основний тягар соціальних виплат щодо трудових мігрантів та членів їх сімей несе Україна. Урегулювання питання соціального захисту мігрантів вимагає посиленої уваги держави. Крім подальших переговорів щодо укладання угод про соціальне забезпечення з основними країнами призначення українських працівників-мігрантів, необхідно заохочувати мігрантів до участі у системі добровільного соціального страхування в Україні.

Розглянуто процес внутрішнього переміщення осіб (ВПО) в Україні протягом перших шести місяців після його початку. Дослідження проведено на основі вторинної інформації - використані статистичні дані кількості зареєстрованих ВПО, законодавчі акти України, звіти міжнародних організацій, заяви представників неурядових організацій і державних органів України. Визначено основні характеристики процесу внутрішнього переміщення в Україні. З'ясовано, що ВПО формують дві групи - з Автономної Республіки Крим і зі Східних областей України, які мають свої особливості. Проведено аналіз формування державної політики України щодо ВПО. Увагу приділено наявним проблемам у таких сферах: розбудова термінологічного апарату, створення системи реєстрації ВПО, формування законодавчої бази і державних інституцій, забезпечення житлом, реєстрація перебування, доступ до соціального захисту і вирішення вітальних потреб даної групи. Встановлено, що потребує ухвалення закон, який визначатиме статус ВПО. Необхідно прийняття державних програм, спрямованих на забезпечення потреб двох категорій ВПО з урахуванням їх життєвих стратегій. Серед завдань держави - робота з громадською думкою і попередження негативного ставлення до переселенців, внесення змін до податкового законодавства країни з метою залучення фінансової допомоги донорів.

Представлены результаты изучения процесса финансово-экономического развития социальной инфраструктуры. Проанализированы причины, определяющие ее динамику. Оценено применение демографических факторов и нормативно-индексного метода бюджетирования в качестве главных детерминант влияния на состояние социально важных отраслей экономики. Приоритетным фактором, обеспечивающим устойчивое функционирование социальной инфраструктуры, служит содержание и качество финансово-экономического механизма. Предложены институциональные изменения в администрировании бюджетного процесса, заключающиеся в переходе к программной методологии его организации. Эмпирическую базу исследования составили бюджеты учреждений образования, здравоохранения, культуры.

Висвітлено проблеми формування системи прогнозування потреб економіки в робочій силі з урахуванням європейського досвіду. Проаналізовано законодавчий базис формування системи прогнозування навичок в ЄС. Визначено методологічні підходи до інформаційного та організаційного забезпечення системи прогнозування навичок CEDEFOP та можливості її застосування в Україні. Запропоновано основні напрями формування системи прогнозування потреб економіки в робочій силі за професіями, які базуються на досвіді ЄС. Представлено основні методологічні підходи до середньострокового прогнозування потреб ринку праці, розроблені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, які передбачають розрахунок індикаторів додаткових потреб у робочій силі. Обгрунтовано необхідність забезпечення надійної статистичної бази соціального діалогу між основними стейкходерами, зацікавленими в узгодженні попиту і пропозиції робочої сили (включаючи роботодавців, освітні заклади, місцеві та центральні органи влади, неурядові організації).

Проаналізовано досвід перших двох років функціонування ваучерної програми професійного навчання осіб старше 45 років, яка була запроваджена новою редакцією Закону України "Про зайнятість населення". Аналіз базується на поєднанні інформації офіційних юридичних та статистичних джерел з даними соціологічного опитування, що забезпечує комплексність оцінки. Розкрито роль ваучерної програми як інструмента державної політики на ринку праці та освітніх послуг, що виконує принаймні два важливі завдання: стимулює осіб віком старше 45 років до продовження освіти, даючи можливість заповнити прогалини чи компенсувати недостатню якість попередньої освіти, та оптимально поєднує монетизацію освітніх послуг зі збереженням соціальної спрямованості програми та підвищенням роли її учасників у прийняті рішень. Сформульовано заходи з удосконалення чинної ваучерної програми за такими напрямами: флексібілізація умов програми та підвищення її доступності; перегляд підходів до надання освітніх послуг дорослим; поліпшення фінансових параметрів програми; процедурно-технологічні удосконалення.

Обгрунтовано необхідність диференційованого підходу в роботі з бездомними особами, які втратили житло внаслідок позбавлення волі. Розглянуто правові норми щодо соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, та проаналізовано вітчизняні реалії щодо заходів соціальної підтримки визначеної категорії бездомних. За результатами емпіричного дослідження виявлені основні соціально-демографічні характеристики бездомних осіб, які втратили житло внаслідок позбавлення волі, охарактеризовано стан здоров'я, засоби існування, визначено специфіку потреб щодо реінтеграції. Надано рекомендації щодо впровадження ефективних соціальних заходів підтримки даної категорій бездомних осіб на основі виявлених специфічних потреб. Особливу увагу приділено проблемам працевлаштування - показано, що саме працевлаштування є головною умовою процесу ефективної соціальної реінтеграції та адаптації бездомних осіб, звільнених із місць позбавлення волі. Виявлено проблемні аспекти працевлаштування цієї категорії осіб, не здатних конкурувати на ринку праці, важливим напрямом підвищення зайнятості серед цієї категорії осіб визначено розвиток спеціалізованих соціально-економічних підприємств.

Виявлено соціально-демографічних груп населення, які найбільше наражаються на ризик потрапити у ситуацію торгівлі людьми. З цією метою автором проведено експертне опитування з подальшим аналізом його результатів за допомогою методу аналізу ієрархій. Визначено, що основними чинниками, які сприяють потраплянню у ситуацію торгівлі людьми, є недостатня поінформованість щодо цієї проблеми, складні життєві обставини (матеріальні труднощі) і сімейні проблеми. Найбільший ризик потрапити у ситуацію торгівлі людьми мають такі демографічні групи як чоловіки середнього віку, діти та молоді чоловіки. Одержаний результат експертного опитування кореспондується з інформацією Міжнародної організації з міграції про те, що по допомогу до неї в останні роки частіше звертаються чоловіки, ніж жінки, і найпоширенішою формою експлуатації жертв торгівлі людьми стає трудова.

Обгрунтовано методологічні засади визначення соціальних повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня в умовах їх децентралізації та розгортання в Україні адміністративно-територіальної реформи; висвітлені фактори і проблеми їх реалізації в контексті усталення організаційно-економічного механізму забезпечення якості життєдіяльності територіальних громад. Взаємодія категорій макроекономіки, регіональної економіки, економіки соціальної сфери та сфери послуг окреслює основні напрями соціальних повноважень місцевого самоврядування з огляду на життєву і соціальну значущість задоволення відповідних потреб спільноти як провідний фактор усталення її розвитку та оптимізації конкурентного потенціалу. Критерієм виділення іманентних соціальних повноважень місцевого самоврядування є задоволення потреб соціальних і вікових категорій мешканців громади, їх функціональних груп, окремих індивідів, що вмотивовані першочерговою життєвою необхідністю та організацією споживання суспільно корисних послуг здебільшого повсякденного і періодичного попиту. Делегування соціальних повноважень місцевому самоврядуванню визначається роллю такої діяльності у: вирівнюванні стартових можливостей людського розвитку локальної спільноти (порівняно із регіональними, загально- і міждержавними параметрами); усталенні процесів її функціонування як конкурентоспроможної соціально-економічної підсистеми, в тому числі завдяки реалізації стимулів інноваційної диверсифікації господарства.