Изучены особенности функционирования русского языка в современном судебном общении. Проведен социокультурный анализ современного судебного общения, протекающего в рамках судебного разбирательства по гражданским делам. Рассмотрены специфика судебного диалога, жанровые особенности судебного общения, судебный этикет, речевое поведение основных участников гражданского судопроизводства (судьи, истца и ответчика), а также принцип кооперации П. Грайса и процессуальный регламент. Проанализированы коммуникативные неудачи в структуре судебной коммуникации, изложены коммуникативные тактики их предупреждения/преодоления. Приведены фрагменты судебных диалогов и образцы процессуальных документов, составленных для разных видов гражданских споров.

Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива доведення, які притаманні мовним стратегіям і тактикам переконання в усі часи та не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту; поліфункціональність переконуючих промов, синкретичність жанрів переконуючої промови та промови інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції переконуючої судової промови визначається співвідношенням раціонального й емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

Наведено основні терміни та поняття (російською та українською мовами) з різних галузей права. Розкрито сутність таких понять, як адвокатура, адміністративне стягнення, алібі, делаборіювання, демонополізація, криміналістичне моделювання, недоторканність особи, неповага до суду, правова соціалізація, самообмова, філібастер.

Приведены основные термины и понятия (на русском и украинском языках) из разных отраслей права. Раскрыта сущность таких понятий, как адвокатура, административное взыскание, алиби, делаборирование, демонополизация, криминалистическое моделирование, неприкосновенность личности, неуважение к суду, правовая социализация, самооговор, филибастер.

Рассмотрены общие вопросы специальной номинации. Проанализированы ономасиологические, словообразовательные и категориальные особенности наименований лиц по роду деятельности в сфере экономики и права. Изучены их парадигматические связи и лексикографическая интерпретация. Установлены и описаны типы формального и семантического варьирования терминов правоведения и способы репрезентации терминологических вариантов в сфере функционирования и фиксации.

Исследован процесс формирования терминологических единиц путем десимволизации лексики. Рассмотрено функционирование этого способа и его значения для формирования юридической терминологии. Лексическую базу анализа составляет массив лексики украинской и русской юридических терминосистем.

Увагу приділено вивченню судової комунікації (СК) - спілкуванню, яке відбувається в ході судового розгляду у цивільних справах. На відміну від судових риторик, стилістик і виконаних на матеріалі судового мовлення дисертацій, в дослідженні подано цілісну картину СК , показано, у яких комунікативних, стилістичних, жанрових, етикетних формах і мовленєво-поведінкових моделях втілюється судова культура. Визначено основні тенденції зміни характеру сучасного судового спілкування. Описано СК у межах цивільно-процесуального регламенту, встановлено кореляції між його основними параметрами й особливостями перебігу СК. Сформовано уявлення про комунікативну своєрідність судового дискурсу та спосіб спілкування, що склався в судово-процесуальній діяльності.

Висвітлено еволюційні процеси у стратегіях і тактиках переконуючих промов на судових засіданнях Росії за вказаний період. Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива переконання, що притаманні мовним стратегіям і тактикам упевнювального характеру в усі часи і що не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту, поліфункціональність переконувальних промов, синкретичність жанрів промови переконування і інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції судової промови переконування визначається співвідношенням раціонального та емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

Описана терминологическая лексика, образованная лексико-семантическим способом и отвечающая основным правилам описания внешности человека по методу словесного портрета. Словесный портрет - это используемое в следственной и оперативно-розыскной практике упорядоченное, систематизированное описание признаков внешности человека с применением унифицированной терминологии. Цель работы - определить роль метафоры в формировании, структурировании и функционировании русской габитоскопической терминологии. Изучена терминологическая составляющая технологии построения словесного портрета. Исследованы метафорические дериваты, функционирующие в свободных и систематизированных описаниях. Использован описательный метод. В результате исследования определены специфические признаки, позволяющие метафорическим единицам активно функционировать в роли габитоскопического термина. Сделаны выводы, что точность (доходчивость), меткость, яркость, краткость, скорость кодирования и декодирования, моносемность стереотипного образа, сохраняемого в долговременной памяти, семантические нюансы - вот тот комплекс признаков, который может и должен обеспечить метафорическим дериватам доминирующую позицию в габитоскопической терминосистеме. Учитывая социолингвистическую составляющую габитоскопической коммуникации, практическое применение может быть найдено при разработке единой сбалансированной системы терминов, отвечающей профессиональным традициям и речевым стереотипам создателей словесного портрета в криминалистике.