За допомогою компаративного підходу визначено співвідношення понять "пікет" і "пікетування"; з'ясовано і порівняно зміст права на пікетування й обмеження цього права в Україні та в Російській Федерації; порядок реалізації цього права громадянами в кожній з вищезазначених країн, а також відповідальність за порушення його реалізації, різні види якої проаналізовано у кожній з порівнюваних держав окремо.

Відображено інформаційні права і свободи людини, їх судовий захист та особливості судочинства в Конституції Сербії відповідно до вимог демократичного суспільства. Встановлено загальний алгоритм оцінки судом правильності здійснення обмежень інформаційних прав і свобод людини, відповідно до принципів демократії. Здійснено порівняльно-правове дослідження відповідних норм Конституцій Сербії та України, виявлено резерви посилення захисту інформаційних прав людини в вітчизняному праві.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів конституційно-правового статусу дитини в Україні й Угорщині. Сформульовані основні підходи до розуміння таких категорій, як "дитина", "права дитини", "правовий статус дитини", "механізм захисту прав дитини" тощо. Проведено класифікацію основних прав дитини відповідно до національного та міжнародного законодавства. Визначено роль Уповноваженого з прав дитини та інших органів у правовому механізмі захисту основних прав і свобод дитини. З'ясовано проблеми, пов'язані з неефективністю нинішнього правового механізму захисту прав дитини, запропоновано відповідні шляхи їх вирішення. На підставі аналізу законодавства Угорщини визначено проблеми щодо реалізації прав дитини в Україні. 3 метою реформування наявних на сьогодні засобів (способів) захисту основних прав і свобод дитини в Україні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Досліджено конституційні засади і інституційний досвід захисту основоположних прав і свобод дитини в Україні та Польщі. Обгрунтовано зміст категорії "захист прав дитини". Проаналізовано нормативно-правовий і організаційний механізми захисту прав дитини в Україні та перспективи їх удосконалення, з огляду на позитивний зарубіжний досвід. Висвітлено особливості конституційного регулювання прав дитини в Конституції та законах Польщі, а також діяльність Захисника прав дитини. Зроблено висновок про перспективність віднесення інституту дитячого омбудсмана до системи парламентського контролю у сфері прав людини.

Комплексно досліджено конституційно-правове регулювання прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела цих прав. Визначено наукову періодизацію історичних етапів становлення та розвитку прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Сформульовано визначення понять "право на свободу пересування", "реєстрація місця проживання" й "обмеження прав на свободу пересування і вільний вибір місця проживання". Окреслено основні аспекти співвідношення прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання з іншими конституційними правами та свободами. Висвітлено особливості законодавчого регулювання обмежень цих прав у законодавстві окремих країн. Наведено наукову класифікацію обмежень права на свободу пересування та права на вільний вибір місця проживання. Зосереджено увагу на проблемах реалізації зазначених прав на тимчасово окупованих територіях України. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз конституційного права на об'єднання у політичні партії в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела даного права. Визначено та проаналізовано основні історичні етапи становлення та розвитку права на об'єднання в політичні партії в Україні. Окреслено та проаналізовано основні форми реалізації конституційного права на об'єднання у політичні партії, а також його співвідношення з іншими конституційними правами та свободами. Сформульовано визначення понять "конституційне право на об'єднання у політичні партії", "гарантії права на об'єднання у політичні партії" й "обмеження права на об'єднання у політичні партії". Висвітлено особливості конституційно-правового регулювання обмежень зазначеного права у законодавстві окремих країн. Здійснено класифікацію обмежень конституційного права на об'єднання в політичні партії. На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки й обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює конституційне право на об'єднання в політичні партії.

Уперше у вітчизняній політичній науці здійснено спробу комплексного й цілісного дослідження аспектів щодо реалізації державної молодіжної політики (ДМП) в межах соціального гуманітарного та політичного векторів. Проаналізовано стан наукової розробки теми, методологічні підходи та концептуальні засади вивчення векторів ДМП. Досліджено сутність сучасної європейської ДМП через вивчення її нормативно-правової основи, порівняльний аналіз векторів ДМП, характеристику інститутів та інструментів ДМП країн Європейського Союзу. Охарактеризовано сучасний стан ДМП України за допомогою аналізу законодавчого підгрунтя, діяльності інститутів та реалізації ДМП за визначеними векторами, проблем реалізації ДМП України. Запропоновано стратегію вдосконалення ДМП України в контексті європейської практики. Зокрема розроблено перспективний план розвитку векторів ДМП України, а також рекомендації та пропозиції удосконалення МП на регіональному рівні.

Дисертація присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню фінансування політичних партій в Україні та країнах ЄС. З'ясовано й охарактеризовано основні історичні етапи становлення та розвитку фінансування політичних партій в Україні. Досліджено основні моделі фінансування політичних партій і проаналізовано принципи такого фінансування. Сформульовано визначення понять ''фінансування політичних партій'', ''державний контроль у сфері фінансування політичних партій'' та ''обмеження у фінансуванні політичних партій''. Висвітлено основні проблеми й особливості нормативного регулювання приватного та державного фінансування політичних партій в Україні та в окремих країнах ЄС. Визначено та досліджено основні елементи державного контролю за фінансуванням політичних партій. Окреслено та проаналізовано основні види обмежень у фінансуванні партій. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює фінансування політичних партій.